Українці нейтрально ставляться до тих, хто виїхав за кордон і залишився в Україні. Найкраще ставлення до тих, хто служить у армії та відмовився від російського контенту, найгірше — до тих, хто ухиляється від служби та споживає російський інформаційний продукт. 

Про це свідчать результати дослідження ОПОРИ «(Ро)зʼєднані: Поляризація в українському суспільстві».

«Метою дослідження було вивчити реальний стан поляризації на противагу тому, що нам приписують недоброзичливці. Стійкість українського суспільства на початку повномасштабного вторгнення була передумовою для збереження держави, але все частіше лунають голоси, що з нами щось не так, що ми агресивні одне до одного та здатні знищити себе зсередини. Ми прагнули зрозуміти, чи зменшується згуртованість та доброзичливість між окремими групами і людьми внаслідок війни на виснаження. Ми припускали, що українське суспільство розділене на групи за поглядами, досвідом і переконаннями (наприклад, військові — цивільні, прихожани ПЦУ — прихожани УПЦ МП, українці за кордоном — українці в Україні, українськомовні — російськомовні тощо), але багатоманіття точно не переросло в розкол. Нам є з чим працювати, втім, війна досі не перенаправила енергію суспільства з ворога на себе», — зазначила голова правління ОПОРИ Ольга Айвазовська.  

Опитаним респондентам запропонували оцінити людину з наборами різних характеристик і досвідів, таких як конфесійна належність, участь у військових діях, мова спілкування, факт переміщення та споживання російського контенту.

Жодна окрема характеристика не викликала серед опитаних яскраво виражених негативних чи позитивних реакцій і не сприяла більшому дистанціюванню від описаних персонажів. Втім, якщо збігаються кілька негативних характеристик, прихильність до людини зменшується. 

Помітно гірше опитані ставляться до людини, яка не розірвала звʼязків з російським інформаційним простором (незалежно від того, що саме вона дивиться: російські новини, розважальний контент чи російську опозицію) та ухиляється від військової служби. Її оцінюють значно гірше, ніж тих, хто має чітко виражену українськоцентричну позицію. 

«Ми також тестували ставлення респондентів до протилежних груп людей, зокрема через соціальну дистанцію, неприязнь і жорстокість. Найбільшою є відстань між представниками ПЦУ та УГКЦ і представниками УПЦ МП, а найменшою — між українцями за кордоном і тими, хто залишився в Україні», — зазначає аналітикиня ОПОРИ Анастасія Романюк.

Дослідження виявило цікавий факт: українці, які виїхали за кордон унаслідок війни, схильні вважати, що українці, які не виїжджали, їх засуджують, і навпаки. Однак, згідно з опитуванням, ці протилежні групи готові взаємодіяти між собою та оцінюють одне одного досить нейтрально.

Між українцями, які проживали на тимчасово окупованих територіях та в зоні бойових дій, і тих, хто не має такого досвіду, соціальна дистанція теж невелика. Втім, люди без досвіду окупації та проживання в зоні бойових дій дещо більше дистанційовані та менш готові взаємодіяти з тими, хто такий досвід мав.

Соціальна дистанція між військовими і цивільним невелика, однак військові та їхні родини більш дистанційовані щодо цивільних. Неприязнь цих груп одна до одної також незначна, однак серед військових та їхніх родин неприязнь до цивільних трохи вища.

Між російськомовними та українськомовними соціальна дистанція незначна, тобто вони готові взаємодіяти одне з одним. Утім, українськомовні дещо більш дистанційовані щодо російськомовних, а російськомовні скептичні щодо того, щоб дружити з тими, хто розмовляє переважно українською.

Жорстокість не притаманна усім вищезазначеним групам, лише деякі з них зазначали, що отримують задоволення, коли протилежну групу ставлять на місце. 

Представники ПЦУ та УГКЦ помітно соціально дистанційовані від представників УПЦ МП (тобто менш готові з ними взаємодіяти), а останні декларують краще ставлення до ПЦУ і греко-католиків. Неприязнь також помітно вища серед ПЦУ й греко-католиків відносно УПЦ МП, ніж серед останніх до парафіян ПЦУ й УГКЦ.

Додатково:

Дослідження «(Ро)зʼєднані: Поляризація в українському суспільстві» проведене за аналітичними напрацюваннями ВГО «Громадянська мережа "ОПОРА"» і Київської школи економіки, за підтримки Агентства США з міжнародного розвитку (USAID). 

Опитування виконав Київський міжнародний інститут соціології з 11 до 30 вересня 2024 року. Було проведено 2055 онлайн-інтерв’ю, з яких 1855 — з українцями, що перебувають на територіях, підконтрольних уряду України, а 200 — з громадянами, які з початком повномасштабного вторгнення Росії виїхали за кордон.

Повне дослідження читайте за посиланням. 

За коментарями звертайтесь: 

Яна Золотарьова, координаторка відділу комунікації Громадянської мережі ОПОРА

0634592355