Чи є життя після припинення громадянства, або Що зміниться для колишніх громадян України?

Дисклеймер! Ця публікація є частиною серії матеріалів про громадянство. Її мета — просвіта й інформування українців про наслідки припинення громадянства, можливості його оскарження та поновлення, а також особливості реалізації інших прав та обов'язків колишніми громадянами України.

 

Вступ

У світлі значної уваги у ЗМІ до питань припинення громадянства і появи нових законодавчих ініціатив юристи ОПОРИ проаналізували особливості припинення громадянства, а також пояснили, у чому полягають особливості позбавлення громадянства та зміст принципу єдиного громадянства.

Закон визначає громадянство України як правовий зв’язок між фізичною особою й Україною, що виявляється у їхніх взаємних правах та обов’язках. На рівні Основного Закону (ст. 26) закріплено принцип, що іноземці та особи без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах, користуються тими самими правами і свободами, а також несуть такі самі обов'язки, як і громадяни України. Однак Конституція, закони чи міжнародні договори України можуть встановлювати винятки.

У матеріалі “Не можна позбавити, дозволено припинити: особливості припинення громадянства” ОПОРА пояснила, чому громадянства України не можна позбавляти, однак його можна припиняти, які є для цього підстави і хто наділений відповідними повноваженнями. Наразі ж юристи зосередилися на наслідках, до яких призводить припинення громадянства України залежно від сфери життя або прав, обмеження в реалізації яких відбудеться.

 

Статус колишніх громадян України

Який статус може мати особа після припинення громадянства України?

 Відповідно до с​т. 4 Конституції України, в Україні існує єдине громадянство. Нині єдине легальне визначення цього принципу міститься в ст. 2 Закону “Про громадянство України”. Ця норма характеризує принцип єдиного громадянства так:

• виключається можливість існування громадянства адміністративно-територіальних одиниць України;
• якщо громадянин України набув громадянство (підданство) іншої держави (держав) або іноземець набув громадянство України, то у правових відносинах з Україною він визнається лише громадянином України.

Друга складова цього принципу призводить до того, що в контексті громадянства як правового зв’язку між фізичною особою і державою особа в Україні можна належати до однієї з трьох категорій:

• громадянин України;
• іноземець;
• особа без громадянства (далі — апатрид).

Іноземець — це особа, яка не перебуває у громадянстві України і є громадянином або підданим (аналог громадянства в державах із монархічною формою правління) іншої держави або держав.

Особа без громадянства (апатрид) — це особа, яка не розглядається як громадянин будь-якою державою в силу дії її закону

Своєю чергою, іноземці та апатриди теж можуть поділятися на такі категорії: ті, хто перебувають на території України на законних підставах, постійно або тимчасово проживають в України, тимчасово перебувають на її території, іммігранти, нелегальні мігранти, закордонні українці, біженці, особи, що потребує тимчасового або додаткового захисту та ін. Ці поняття та деякі особливості правового статусу таких осіб регулює Конституція України і такі закони:

• Закон "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства";
• Закон "Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту";
• Закон “Про імміграцію”;
• Закон “Про закордонних українців”.

Однак вичерпної відповіді на питання про те, до яких наслідків призведе припинення громадянства України, зазначені нормативно-правові акти не дають, а тому встановлені для іноземців та осіб без громадянства обмеження необхідно “шукати” у значному масиві законодавства.

 

Поновлення у громадянстві України

Чи можуть колишні громадяни України поновити громадянство?

Так, можуть.

Відповідно до ч. 1 ст. 10 Закону ”Про громадянство України”, особа, яка припинила громадянство України, є особою без громадянства і подала заяву про поновлення у громадянстві України, реєструється громадянином України незалежно від того, проживає вона постійно в Україні чи за кордоном, за відсутності обставин, передбачених ч. 6 ст. 9 цього ж закону.

Які обставини не дозволяють поновити громадянство?

Такими обставинами є:

1) вчинення злочину проти людства чи геноциду;

2) наявність судимості в Україні за вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину (до погашення або зняття судимості) з урахуванням рівня загрози для національної безпеки держави;

3) вчинення на території іншої держави діяння, яке визнано законодавством України тяжким або особливо тяжким злочином.[1]

Хто ще не може бути поновлений у громадянстві України?

У громадянстві України також не поновлюють:

1) осіб, які втратили громадянство України у зв'язку з прийняттям до громадянства шляхом обману, свідомого подання неправдивих відомостей або фальшивих документів;

2) осіб, стосовно яких рішення про оформлення набуття громадянства України скасовані через те, що особа набула громадянство України внаслідок подання неправдивих відомостей або фальшивих документів, приховування особою будь-якого суттєвого факту, за наявності якого особа не може набути громадянство України, у тому числі невиконання зобов’язання, взятого особою у зобов’язанні припинити іноземне громадянство (підданство), в декларації про відмову від іноземного громадянства або в декларації про відсутність іноземного громадянства[2].

Варто звернути увагу на винятки з цього правила. Особа може бути поновлена у громадянстві України у разі втрати громадянства України або скасування рішення про оформлення набуття громадянства України з підстав невиконання поданого зобов’язання припинити іноземне громадянство (підданство) за наявності документально підтверджених поважних причин для невиконання такого зобов’язання. Втім, повторне поновлення у громадянстві України з таких причин не допускається.

З якого моменту особа набуває громадянство в порядку його поновлення?

Датою набуття громадянства України в порядку його поновлення є дата реєстрації набуття особою громадянства України.

Який загальний порядок поновлення у громадянстві для колишніх громадян України?

Особа, яка після припинення громадянства України набула іноземне громадянство (підданство) або іноземні громадянства (підданства), повернулася в Україну на постійне проживання і подала заяву про поновлення у громадянстві України та зобов’язання припинити іноземне громадянство (підданство), реєструється громадянином України.

Отже, у разі наявності декількох іноземних громадянств (підданств) така особа має подати зобов’язання про припинення громадянства (підданства) всіх цих держав.

Іноземець, який подав зобов’язання припинити іноземне громадянство (підданство), повинен подати документ про це, виданий уповноваженим органом відповідної держави, до уповноваженого органу України протягом двох років із моменту реєстрації його громадянином України.

Що робити іноземцю (колишньому громадянину України), який із незалежних від нього причин не може отримати документ про припинення громадянства (підданства)?

У такому разі він подає декларацію про відмову від іноземного громадянства.

В яких випадках не вимагається подання зобов’язання припинити іноземне громадянство (підданство)?

Подання зобов’язання припинити іноземне громадянство (підданство) не вимагається від громадян (підданих) держав, законодавство яких передбачає автоматичне припинення особами громадянства (підданства) цих держав одночасно з набуттям громадянства іншої держави.

Які документи для поновлення у громадянстві України можна подавати замість зобов’язання припинити іноземне громадянство (підданство) та в яких випадках?

Для поновлення у громадянстві України замість зобов’язання припинити іноземне громадянство (підданство) подається:

1) іноземцем, який є громадянином держави, з якою Україна уклала міжнародний договір, що передбачає припинення особою громадянства цієї держави одночасно з набуттям громадянства України, — заява про зміну громадянства;

2) особами, яких визнано біженцями або яким надано притулок в Україні, — декларація про відмову особи, яку визнано біженцем або якій надано притулок в Україні, від іноземного громадянства;

3) іноземцем, який в установленому законодавством України порядку проходить (проходив) військову службу за контрактом у Збройних Силах України, — декларація про відмову від іноземного громадянства особи, яка в установленому законодавством України порядку уклала контракт на проходження військової служби у Збройних Силах України;

4) іноземцем, який в установленому законодавством України порядку проходить військову службу за контрактом у Збройних Силах України та нагороджений державною нагородою України, — декларація про відмову від іноземного громадянства особи, яка в установленому законодавством України порядку проходить військову службу за контрактом у Збройних Силах України та нагороджена державною нагородою України;

5) іноземцем, який є громадянином держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором або державою-окупантом, і зазнав у країні своєї громадянської належності переслідувань, — декларація про відмову від іноземного громадянства особи, яка зазнала переслідувань, разом із документом, що підтверджує переслідування.

 

Свобода пересування (в т.ч. перетин кордону)

Кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, встановлених законом.

Після припинення громадянства України для законного перебування на території України, реалізації своїх прав на свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні необхідною буде наявність підстав, встановлених Законом "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства" або Законом "Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту".

Порівняно з громадянами України, для іноземців та апатридів передбачено значну кількість обмежень, які залежать від підстав для перебування на території України (проходження військової служби, провадження культурної, наукової, освітньої діяльності, робота кореспондентом або представником іноземного ЗМІ тощо) та отримання спеціальних статусів (закордонний українець, біженець, особа, що потребує тимчасового або додаткового захисту тощо).

Зокрема, для законного перебування на території України може бути обов’язковим:

• отримання візи (нагадуємо, що з 1 липня 2022 року Україна запровадила візовий режим для громадян російської федерації);
• отримання посвідки на постійне чи тимчасове проживання;
• отримання дозволу на імміграцію.

На відміну від громадянина України, який не може бути позбавлений права в будь-який час повернутися в Україну, для іноземців та осіб без громадянства існують підстави для заборони в'їзду (в інтересах забезпечення національної безпеки України, охорони громадського порядку, боротьби з організованою злочинністю, якщо це необхідно для охорони здоров'я, захисту прав і законних інтересів громадян України та інших осіб, які проживають в Україні та ін.), а у разі порушення законодавства можуть бути застосовані процедури примусового повернення або видворення з України.

Однак варто підкреслити, що з погляду виїзду з України в умовах воєнного стану додаткові обмеження стосуються саме громадян України, що безпосередньо пов'язано із виконанням військового обов’язку. Про це можна дізнатися у матеріалі ОПОРИ “Окремі питання перетину державного кордону військовозобов’язаними в умовах воєнного стану”.

 

Участь у політичних партіях, виборах та референдумах

Каталог політичних прав іноземців та апатридів є найбільш обмеженим, що характерно не лише для України. При цьому навіть у Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року передбачено можливість обмеження політичної діяльності іноземців (ст. 16).       

Які обмеження щодо політичної діяльності передбачені для негромадян України?

Свобода утворення асоціацій та участі у них загалом доступна особам і після припинення громадянства, однак це не стосується політичних партій. Так, Закон “Про політичні партії в Україні”:

• передбачає можливість членства у політичних партіях лише для громадян України, які мають право голосу на виборах (ч. 1 ст. 6);
• дозволяє створювати політичні партії лише громадянам України (ч. 1, 3 ст. 10);
• забороняє фінансування політичних партій іноземцями та апатридами (п. 7 ч. 1 ст. 15).

Чи можуть колишні громадяни України брати участь у виборах та референдумах?

            Припинення громадянства України майже повністю унеможливлює участь особи у виборах та референдумах. Зокрема, законодавство передбачає:

• можливість реалізації права голосу на всіх типах виборів і референдумів лише громадянами України (ст. 70 Конституції України, ч. 1 ст. 7 Виборчого кодексу України, ч. 1 ст. 6 Закону “Про всеукраїнський референдум”);
• можливість балотуватися та бути обраним на всіх типах виборів лише громадянам України (ч. 2 ст. 76,  ч. 2 ст. 103 Конституції України, ч. 1 ст. 75, ч. 1 ст. 134, ч. 1 ст. 193 Виборчого кодексу України);
• заборону іноземцям та апатридам брати участь у передвиборній агітації (п. 1 ч. 1 ст. 57 Виборчого кодексу України) та агітації всеукраїнського референдуму (п. 1 ч. 2 ст. 100 Закону “Про всеукраїнський референдум”);
• заборону іноземцям та апатридам фінансувати виборчу кампанію (ч. 1 ст. 96, ч. 1 ст. 152, п. 1 ч. 3 ст. 215 Виборчого кодексу України, п. 7 ч. 1 ст. 15 Закон “Про політичні партії в Україні”).

Утім, якщо говорити про офіційних спостерігачів від іноземних держав та міжнародних організацій у виборчому процесі, а також про міжнародних спостерігачів у процесі всеукраїнського референдуму, — ними навпаки не можуть бути акредитовані громадяни України (ч. 2 ст. 59 Виборчого кодексу України, ч. 2 ст. 85  Закону “Про всеукраїнський референдум”).

 

Представницький мандат та особливості зайняття певних посад

Які наслідки має припинення громадянства для мандату депутатів і виборних посадових осіб?

Може відбутися ситуація, коли громадянство особи було припинено після того, як її обрали на виборну посаду чи вона набула представницького мандата. Це може бути підставою для дострокового припинення повноважень.

Наприклад, у разі припинення громадянства достроково припиняються повноваження народного депутата України (п. 4 ч. 2 ст. 81 Конституції України, п. 4 ч. 1 ст. 4 Закону “Про статус народного депутата України”). Таке рішення приймається у 10-денний строк за поданням комітету, до компетенції якого входять питання депутатської етики (наразі це Комітет з питань Регламенту, депутатської етики та організації роботи Верховної Ради України), більшістю від конституційного складу парламенту (тобто щонайменше 226 голосами).

Також припинення громадянства є підставою для дострокового припинення повноважень сільського, селищного, міського голови (п. 2 ч. 1 ст. 79 Закону “Про місцеве самоврядування в Україні”), а також повноважень депутата місцевої (сільської, селищної, міської, районної у місті, районної, обласної) ради (п. 3 ч. 1 ст. 5 Закону “Про статус депутатів місцевих рад”).

Однак це не є підставою для дострокового припинення повноважень Президента України (ст. 108 Конституції України), що є досить логічним, оскільки саме він наділений повноваженням приймати рішення про припинення громадянства України (п. 26 ч. 1 ст. 106 Конституції України, п. 1 ч. 1 ст. 22 Закону “Про громадянство України”).

Як впливає наявність громадянства України на зайняття певних посад в органах влади?

Наявність громадянства України може бути вимогою для зайняття не тільки виборних, а й інших посад, зокрема:

• Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини (ч. 2 ст. 5 Закону “Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини”), про якого можна детальніше прочитати у нашому матеріалі “Омбудсмен на сторожі прав людини, або Що потрібно знати про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини”;
• судді Конституційного Суду України (ч. 4 ст. 148 Конституції України, ч. 1 ст. 11 Закону “Про Конституційний Суд України”);
• судді загальної юрисдикції (ч. 3 ст. 127 Конституції України, ч. 1 ст. 52 Закону “Про судоустрій і статус суддів”);
• члена Кабінету Міністрів України (ч. 1 ст. 7 Закону “Про Кабінет Міністрів України”);
• члена Центральної виборчої комісії (ч. 1 ст. 7 Закону “Про Центральну виборчу комісію”);
• Генерального прокурора, прокурорів Офісу Генерального прокурора, окружної, обласної прокуратури (ч. 1, 2, 3 ст. 27, ч. 3 ст. 40 Закону “Про прокуратуру”);
• державної служби (ч. 2 ст. 1 Закону “Про державну службу”);
• поліцейських (ч. 1 ст. 17 Закону “Про Національну поліцію”) та ін.

 

Статус олігарха

Інформація про припинення громадянства України окремих відомих осіб породила міфи, які пов’язували їхні дії з намаганням уникнути статусу “олігарха”, на що навіть відреагував секретар Ради національної безпеки і оборони Олексій Данілов: Чи може громадянин іншої країни бути зареєстрований у нас як олігарх? Так, може. Якщо людина діє на території нашої країни, не має значення, громадянином якої країни вона є”.

Справді, якщо звернутися до нещодавно введеного в дію Закону “Про запобігання загрозам національній безпеці, пов’язаним із надмірним впливом осіб, які мають значну економічну та політичну вагу в суспільному житті (олігархів)”, то згідно зі ст. 2, для визнання особи олігархом необхідна відповідність 3 з 4 ознак, а саме:

• участь у політичному житті;
• значний вплив на засоби масової інформації;
• особа є кінцевим бенефіціарним власником суб’єкта господарювання, який після дня введення в дію цього Закону є суб’єктом природних монополій або займає монопольне (домінуюче) становище на ринку відповідно до Закону "Про захист економічної конкуренції" та протягом одного року поспіль підтримує або посилює таке становище;
• підтверджена вартість активів особи та суб’єктів господарювання, бенефіціаром яких вона є, перевищує 1 мільйон прожиткових мінімумів, встановлених для працездатних осіб на 1 січня відповідного року.

Як бачимо, критерій “громадянства України” серед них відсутній. Хоча можливість участі у політичному житті для іноземців та апатридів є певною мірою обмеженою, при що ми зазначили вище, однак це не є визначальним для того, щоб вважати особу олігархом. Зазначений закон ОПОРА обговорювала під час ефіру “ОПОРА.Live: закон про деолігархізацію оцінюють з двох полюсів – і як популізм з автократичним інструментом, і як дієве рішення проблеми”.

 

Військовий обов’язок

У ст. 17. Конституції України передбачено, що захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави та справою всього Українського народу. Натомість у ст. 65 визначено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком усіх громадян України незалежно від статі чи іншої дискримінаційної ознаки.

Однією з форм виконання обов’язку захисту Вітчизни є військова служба (хоча, крім неї, також існує, наприклад, альтернативна (невійськова) служба). Своєю чергою, необхідність несення військової служби породжує низку похідних обов’язків, які залежать від статусу особи, виду служби та інших обставин, а їх невиконання може зумовлювати юридичну відповідальність.

Військовий обов'язок встановлено з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення, посади в яких комплектуються військовослужбовцями. Більше детально про це можна дізнатись у матеріалі “Що потрібно знати про виконання військового обов'язку?”.

Згідно з ч. 6 ст. 1 Закону “Про військовий обов'язок і військову службу”, військовий обов'язок не поширюється на іноземців та осіб без громадянства, які перебувають в Україні, проте вони можуть у добровільному порядку (за контрактом) проходити військову службу у Збройних Силах України. Відповідно до ч. 2 ст. 21-1 Закону “Про військовий обов'язок і військову службу” на військову службу за контрактом приймають раніше не судимих іноземців та осіб без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах і відповідають таким вимогам проходження військової служби:

• їх вік не перевищує граничний, передбачений ст. 22 цього закону;
• придатні до військової служби за станом здоров’я;
• пройшли професійно-психологічний відбір;
• мають достатній рівень фізичної підготовки.

Більше того, для військовослужбовців-іноземців та апатридів законодавство містить певні винятки, покликані спростити порядок набуття громадянства України, про що можна дізнатись у матеріалі “Що потрібно знати про прийняття до громадянства?”.

 

Право власності на землю

Протягом 2020–2021 років парламент прийняв низку законів, які зняли так званий мораторій (заборону на відчуження) земель сільськогосподарського призначення, що діяв ще з 2001 року. Втім, можливість розпоряджатися землями сільськогосподарського призначення запроваджена лише для громадян України. Іноземцям, особам без громадянства та юридичним особам заборонено набувати частки у статутному (складеному) капіталі, акції, паї, членство у юридичних особах (крім як у статутному (складеному) капіталі банків), які є власниками земель сільськогосподарського призначення. Землі сільськогосподарського призначення, прийняті у спадщину іноземцями, а також апатридами, протягом року підлягають відчуженню.

Хоча ч. 1 ст. 130 Земельного кодексу України передбачає, що набуття права власності на земельні ділянки сільськогосподарського призначення юридичними особами, створеними і зареєстрованими за законодавством України, учасниками (засновниками) або кінцевими бенефіціарними власниками яких є особи, які не є громадянами України, може здійснюватися з дня та за умови схвалення такого рішення на референдумі (за певними винятками, що передбачені цією ж статтею).

Крім земель сільськогосподарського призначення, для іноземців та апатридів передбачені й інші обмеження. Наприклад, вони можуть мати земельні ділянки для ведення індивідуального або колективного садівництва лише на умовах оренди.

 

Юридична відповідальність та можливість екстрадиції

Іноземці та особи без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах, несуть такі самі обов'язки, як і громадяни України. Таким чином, за порушення норм національного законодавства їх притягують до юридичної відповідальності на тих самих засадах, що й громадяни України (крім випадків, коли хтось з них виступає спеціальним суб'єктом складу правопорушення).

Однак громадянин України, на відміну від іноземців та осіб без громадянства, не може бути вигнаний за межі України або виданий іншій державі (ч. 2 ст. 25 Конституції України), в тому числі для притягнення до кримінальної відповідальності та віддання до суду (ч. 1 ст. 10 Кримінального кодексу України).

Натомість іноземці та особи без громадянства, які вчинили злочини поза межами України і перебувають на території України, можуть бути видані іноземній державі для притягнення до кримінальної відповідальності і віддання до суду (ч. 2 ст. 10 Кримінального кодексу України).

У Кримінальному процесуальному кодексі України визначено екстрадицію як видачу особи державі, компетентними органами якої ця особа розшукується для притягнення до кримінальної відповідальності або виконання вироку (ч. 1 ст. 541). Процесуальні аспекти її здійснення в Україні регулює головно глава 44 КПК. Також Україна ратифікувала низку міжнародних договорів у цій сфері (таких як Європейська конвенція про видачу правопорушників 1957 року та Конвенція про передачу засуджених осіб 1983 року).

 

Практика доступу до публічної інформації, що стосується припинення громадянства України

Останні приклади звернення в порядку доступу до публічної інформації щодо припинення громадянства низки осіб та відповіді на них ілюструють “відмовну” практику в наданні цієї інформації у зв'язку з її конфіденцістю. Зокрема, на подібному підході грунтувалася й відповідь Управління доступу до публічної інформації Департаменту з питань звернень громадян Офісу Президента України на запит Громадянської мережі ОПОРА.

Разом з цим, варто звернути увагу на деякі спірні аспекти обґрунтування такої “відмовної” практики.

1. Документи щодо набуття та припинення громадянства містять конфіденційну інформацію. Втім за ч. 8 ст. 6 Закону “Про доступ до публічної інформації” обмеженню доступу підлягає інформація, а не документ. Якщо документ містить інформацію з обмеженим доступом, для ознайомлення надається інформація, доступ до якої не обмежений. Таким чином, у відповідь на запит має бути надано документ з інформацією у тій частині, яка не є конфіденційною.

Заслуговує на увагу й те, що деякі Укази Президента, що стосуються прийняття чи припинення громадянства, раніше оприлюднювалися на сайті Президента України, зокрема, Указ № 466/2019.

2. Поширення конфіденційної інформації не допускається без згоди осіб, які обмежили доступ до інформації. Утім законодавство дозволяє поширювати цю інформацію й за відсутності такої згоди, якщо вона є суспільно необхідною, тобто є предметом суспільного інтересу, і право громадськості знати цю інформацію переважає потенційну шкоду від її поширення, а також в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.

Наприклад, запит ОПОРИ обґрунтовувався наявністю суспільного інтересу та необхідністю запобігання введенню громадськості в оману та порушенню конституційних прав та свобод. Крім того, ця інформація є суспільно важливою й з огляду на таке:
- відповідно до ст. 19 Закону “Про громадянство” з дати видання відповідного Указу Президента України припиняється громадянство України для цих осіб, наслідком чого є втрата ними активного та пасивного виборчого права (ст. 38 Конституції України);

- якщо серед цих осіб є чинні народні депутати, припинення їх громадянства є підставою для дострокового припинення їх повноважень за рішенням Верховної Ради України (ст. 81 Конституції України);

- без доступу до запитуваної інформації зацікавлені громадяни та громадськість не матимуть повноцінної можливості перевірити її достовірність, зокрема, про діяльність Президента України як органу державної влади, видання ним Указу щодо припинення громадянства вищезазначених осіб, що в умовах збройної агресії може завдати суттєвої шкоди довірі до органів державної влади;

- запитувана інформація є необхідною й для оцінки правомірності можливого рішення Верховної Ради України про дострокове припинення повноважень народного депутата з підстави припинення громадянства.

Таким чином, навіть якщо вказана інформація і має певні ознаки інформації з обмеженим доступом, вона, зважаючи на її суспільну значимість, відповідно до ч. 2 ст. 6 Закону “Про доступ до публічної інформації”, ст. 29 Закону “Про інформацію” має бути поширена за запитом на її отримання.

3. Ведення обліку осіб, які набули або припинили громадянство України, належить до повноважень Державної міграційної служби України, Міністерства закордонних справ України, посольств та консульських установ України (статті 24 та 25 Закону «Про громадянство України»). Разом з тим, Президент України, який уповноважений Конституцією України ухвалювати рішення про прийняття до громадянства та його припинення, також є належним розпорядником як щодо актів, які він видав, так і інформації, що в них міститься.

 

Пов’язані матеріали ОПОРИ

• Не можна позбавити, дозволено припинити: особливості припинення громадянства
• Що потрібно знати про прийняття до громадянства?
• Окремі питання перетину державного кордону військовозобов’язаними в умовах воєнного стану
• ОПОРА.Live: закон про деолігархізацію оцінюють з двох полюсів – і як популізм з автократичним інструментом, і як дієве рішення проблеми
• Що потрібно знати про виконання військового обов'язку?
• Омбудсмен на сторожі прав людини, або Що потрібно знати про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини