В українському суспільстві існує консенсус щодо заборони діяльності проросійських партій. Наразі це рішення очікуване та сприймається позитивно. Разом з тим, якщо на інституційному рівні проросійські партії відходять у минуле, окремі проросійські політики будуть існувати. Тому Україні потрібний комплексний підхід — результативні кримінальних провадження у межах останніх змін до Кримінального кодексу щодо колабораціонізму. Однак варто бути готовими, що повного очищення політичного поля може і не бути, тож доведеться навчитися з цим жити.

Про це під час ефіру ОПОРА Live 4 травня говорили аналітики Громадянської мережі ОПОРА Олександр Клюжев та Олександр Неберикут.

Питання про законодавчу протидію антидержавній діяльності з боку політичних партій виникло ще в середині березня 2022 року, коли Рада національної безпеки та оборони України призупинила діяльність 11 “проросійських” політичних партій. Разом з тим, Олександр Клюжев зазначив: “Інструменту призупинення партій в українському законодавстві не існувало, а сам механізм входив у конфлікт із міжнародними стандартами щодо обмеження діяльності партій лише в судовому порядку. Тоді Верховна Рада приступила до розробки справжньої законодавчої бази щодо цього”. 1 квітня Верховна Рада проголосувала у першому читанні за порядок заборони партій, в вже 3 травня український парламент ухвалив закон № 7172-1 про заборону діяльності проросійських партій у нашій державі. 

Так парламент розширив підстави для заборони діяльності партій. Це, зокрема, пропаганда російського нацистського режиму, що відповідає діям росії в Україні. “Проголосований на початку травня законопроєкт, — розповів Клюжев, —  широко врегульовував питання протидії незаконній діяльності політичних партій. У ньому було розширено кількість підстав для заборони, утворення і діяльності партій. Зокрема це дії або програмні цілі, які стосуються визнання правомірною агресію росії та білорусі в Україні, а також виправдання дій різних суб'єктів, що пов'язані з цією агресією. Цей законопроєкт підтримала конституційна більшість парламенту. За нього проголосував і колишній лідер ОПЗЖ Юрій Бойко. Закон дав низку визначень, а також обмежив міжнародну діяльність партії  — співпрацю з громадськими та політичними об'єднаннями країни-агресора. Ще удосконалив процедуру судового розгляду заборони партії, а Окружний суд Києва втрачає монополію в розгляді цих позовів”.

“Об'єктивні причини для призупинення чи навіть заборони діяльності політичних партій на основі цих критеріїв, які зараз фігурують, були набагато раніше", — вважає Олександр Неберикут. За його словами, єдина відмінність між цим моментом і прийняттям такого рішення пів року тому, полягає в тому, що, відчуваючи наслідки агресії рф, мало хто зараз може сумніватися, що це рішення невиправдане. Саме тому немає нічого дивного, коли представники ОПЗЖ теж голосують “за”.

Найближчим часом можна очікувати судових справ щодо 11 партій, діяльність яких призупинили відповідним чином. Як зазначив Олександр Неберикут, така заборона — не унікальна, але й не звична практика: "Я не бачу тут загрози обмеження політичної конкуренції в умовах, коли у нас зберігається режим воєнного стану. Незаборонені партії не мають переваг, бо партії як інституції наразі не працюють. Це зберігає для нас демократичний трек, якого ми намагаємось дотримуватись навіть в умовах війни. Однак після воєнного стану з'являться ризики, що це може бути оцінене інакше”.

Закон не є радикальним, адже передбачає необхідність визнавати факт збройної агресії російської федерації проти України з боку політичних партій, не поширювати  поняття "громадянська війна", "внутрішній конфлікт" тощо. Також вимагається чітке визнання факту окупації частини нашої території росією, не допускається жодне виправдання окупаційних дій чи позитивна оцінка людей, які вдаються до цих заходів. Разом з тим, в інформаційному просторі присутня критика цих законодавчих ініціатив, зокрема щодо можливості протидії антидержавній політиці певних структур та наявності певних юридичних неточностей. Олександр Клюжев наголошує, що ці закони не є відповіддю на всі питання про політичну діяльність структур, що мали зв'язки з агресором. Окрім того, варто пам'ятати, що, відповідно до міжнародних стандартів та українських законів, політична партія не несе відповідальності за індивідуальні дії окремих людей.

Жодна із заборонених партій офіційно не виступала проти незалежності чи територіальної цілісності України. При цьому до них входив певний актив людей, які поширювали російські наративи або прямо були залучені до широкомасштабної агресії. Як вважає Олександр Клюжев, коли дії вчиняються індивідуально і з точки зору міжнародних стандартів їх неможливо прямо перенести на всю політичну силу, в цій ситуації необхідно очікувати хороших результатів від кримінальних проваджень у межах останніх змін до Кримінального кодексу України.

Олександр Неберикут підкреслив, що певний ризик може бути в тому, що в суспільному сприйнятті очікувані ефекти від цього закону, можливо, є більшими, ніж насправді цей закон дозволяє досягнути. “Натомість, — говорить аналітик, — закон дає значною мірою відповідь на те, як інституційно вирішити питання, як навести лад в інституційному ландшафті політичних партій. Але не дає відповіді, як на індивідуальному рівні вирішити проблему антиукраїнської поведінки людей в межах партій… Якби закон в такому вигляді діяв би по завершенні воєнного стану, то можна було б на рівні маніпуляцій змушувати ініціювати процедуру заборони партії. А причиною була б поведінка окремої людини — "підсадної качки"”.

"Цим законом ми абсолютно далекі до остаточного вирішення цього питання. Можна діяти в режимі ситуативної реакції й до безкінечності розширювати перелік, але це латання дірок. Тому треба індивідуальний підхід щодо партійців і кримінальна відповідальність, де це виправдано", — підсумував Олександр Неберикут. "Зміни до законодавства про політичні партії не є панацеєю від усіх антидержавних проявів політичної діяльності в Україні. Але ці зміни є чітким сигналом держави і суспільства про те, що такі дії не будуть толеруватися", — додав Олександр Клюжев.

Аналітики ОПОРИ вважають, що проросійські партії в Україні ще не зникли назавжди. Попереду ще багато роботи, яка має включати не лише декларації та точкові законодавчі зміни, а й впливати на удосконалення практики не тільки у вузькій політичній сфері. На думку Олександра Неберикута, залежність партійних структур від фінансування росії зникне надовго; на рівні інституційному проросійські партії теж зникнуть, бо електоральне поле України їх не сприйматиме; а от індивідуальні проросійські політики не зникнуть: “Модель Європейського Союзу (коли не проросійська партія має у складі проросійських політиків, намагання корумпувати європейських політиків) так чи інакше житиме і застосовуватиметься і у випадку України. І ми маємо готуватись до цього спільно з нашими партнерами в ЄС”.

Відеозапис трансляції доступний для перегляду на Facebook-сторінці та на YouTube-каналі ОПОРИ.

Додатково: