За повідомленнями у медіа, 18 листопада Верховна Рада планувала звільнити міністрів юстиції та енергетики, які фігурують у масштабному корупційному скандалі навколо "Енергоатому". Процедура припинення повноважень членів Кабінету Міністрів ґрунтується на положеннях Конституції України та Закону України "Про Кабінет Міністрів України", які детальніше розглянуто у цьому матеріалі.

Щодо звільнення міністрів 

Відповідно до п. 12 ч. 1 ст. 85 Конституції України, Верховна Рада призначає та звільняє з посад членів Кабінету Міністрів України на підставі відповідного подання Прем’єр-міністра України (крім міністра оборони та міністра закордонних справ, яких призначають та звільняють із посад за поданням Президента України). 

Згідно зі ст. 18 Закону України "Про Кабінет Міністрів України", міністр, в тому числі юстиції чи енергетики, може бути звільнений з посади за:

  • заявою про відставку, 
  • поданням Прем’єр-міністра України (щодо усіх інших членів уряду), у тому числі у разі наявності заборгованості зі сплати аліментів на утримання дитини, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за дванадцять місяців з дня пред’явлення виконавчого документа до примусового виконання, наявності реального чи потенційного конфлікту інтересів, який має постійний характер і не може бути врегульований в інший спосіб;
  • власною ініціативою Верховної Ради через ухвалення відповідної постанови. 

Актуальним у контексті корупційних скандалів може бути наявність реального або потенційного конфлікту інтересів, який неможливо врегулювати іншим способом. Разом з цим, варто звернути увагу, що закон у підставі за поданням Прем'єр-міністра використовує конструкцію "у тому числі", що, по суті, передбачає відкритий перелік підстав, які можуть стати основою подання на звільнення члена уряду. Саме тому така відповідальність характеризується як політична. Іншими словами, формальним приводом для звільнення може стати не лише юридично доведене правопорушення, а й політична або етична оцінка діяльності міністра, зокрема пов’язана з корупційним скандалом, який створює загрозу для довіри до органів виконавчої влади. Рішення про звільнення оформлюється постановою Верховної Ради України і набирає чинності з дня її прийняття (саме з цього часу міністр вважається звільненим).

Так, 12 листопада на сайті уряду з'явилася інформація, що Прем’єр-міністр України Юлія Свириденко внесла на розгляд Верховної Ради подання про звільнення з посади міністра юстиції Германа Галущенка та міністра енергетики Світлани Гринчук, а міністри подали свої заяви у визначений законом спосіб. 17 листопада Комітет з питань правової політики розглянув лише подання Прем’єр-міністра про звільнення міністра юстиції Германа Галущенка разом із його заявою про відставку та ухвалив рішення винести питання відставки міністра юстиції Германа Галущенка на розгляд Верховної Ради. Що ж до міністра енергетики Світлани Гринчук, то Комітет Верховної Ради з питань енергетики та житлово-комунальних послуг рекомендував Верховній Раді звільнити її з посади із формулюванням "через конфлікт інтересів".

Зауважимо, що у законодавстві не встановлено конкретного строку, протягом якого Верховна Рада має розглянути питання про звільнення чи призначення міністра після ухвалення рішення профільним комітетом. Утім, передбачено, що до порядку денного сесії Верховної Ради включаються позачергово без голосування питання про складення присяги, питання про призначення, обрання на посади, звільнення з посад, надання згоди на призначення і звільнення з посад, розгляд яких є виключним правом Верховної Ради у випадках, передбачених Конституцією України та законами України (п. 4 ч. 4 ст. 20 Закону України “Про Регламент Верховної Ради України"). Як уже зазначалося, Верховна Рада планує сьогодні, 18 листопада, розглянути питання звільнення з посад міністрів юстиції та енергетики.

 

Щодо відставки уряду

Як стало відомо, 18 листопада представники "Європейської Солідарності" заблокували трибуну Верховної Ради, вимагаючи відставки всього уряду, після чого пленарне засідання було закрито. Втім, за законом “Про Кабінет Міністрів України”, така відставка можлива у разі прийняття Верховною Радою резолюції недовіри Кабінету Міністрів, відставки чи смерті Прем’єр-міністра.

Питання про відповідальність Кабінету Міністрів можуть ініціювати Президент або не менш як третина від конституційного складу парламенту (тобто не менше 150 народних депутатів). Лише після цього Верховна Рада може розглянути резолюцію недовіри уряду. Таке питання розглядають протягом 10 днів, також воно потребує підтримки більшості від конституційного складу Верховної Ради.

Зауважимо, що ч. 5 ст. 14 Закону "Про Кабінет Міністрів України" забороняє розглядати питання про недовіру уряду більше одного разу за чергову сесію, протягом року після схвалення програми урядом (уряд затвердив програму діяльності на 2025 рік, але Верховна Рада її досі не схвалила) або під час останньої сесії парламенту. Виходячи з формулювання останнього обмеження, варто зазначити, що після спливу 5-річного строку повноважень парламенту невідомо, яка сесія фактично є чи буде останньою. Таким чином, після 10-ї сесії парламенту поточного скликання будь-яка наступна сесія може бути такою, що створює дискусійне питання щодо можливості висловлення недовіри уряду в таких умовах.

Водночас відставка уряду можлива і за заявою Прем’єр-міністра. Розгляд заяви Верховною Радою відбувається не пізніше десяти днів, якщо вона подана під час чергової сесії або на першому пленарному тижні наступної сесії чи якщо заява надійшла у міжсесійний період. Прийняття парламентом рішення про відставку Прем’єр-міністра автоматично тягне за собою відставку всього складу Кабінету Міністрів.

 

Щодо призначення міністрів 

У разі звільнення міністра відповідна посада стає вакантною, а протягом 30 днів має бути внесене подання про призначення нового члена Кабінету Міністрів. Конституція (ч. 4 ст. 114) встановлює, що міністра оборони та міністра закордонних справ призначає Верховна Рада за поданням Президента України, а всіх інших міністрів — за поданням Прем’єр-міністра України. 

Закон України "Про Кабінет Міністрів України" деталізує процедуру: подання вноситься на кожну окрему посаду, Верховна Рада розглядає кандидатуру, після чого ухвалює постанову про призначення. У разі неприйняття рішення кандидатура вважається відхиленою і має бути внесена нова. 

Особа, призначена на посаду члена Кабінету Міністрів, вступає на неї з моменту складення присяги на пленарному засіданні парламенту; у разі відмови скласти присягу в день призначення особа вважається такою, що відмовилась від посади. 

 

Висновки

  • Верховна Рада звільняє міністрів за поданням Прем’єр-міністра або за їхньою заявою; підстави звільнення фактично відкриті та мають політичний характер.
  • Корупційний скандал чи конфлікт інтересів можуть бути достатнім формальним приводом для подання на звільнення.
  • Подання щодо Галущенка та Гринчук внесла Прем’єр-міністр, хоча заяви на відставку вони теж написали; комітети підтримали розгляд, щодо Гринчук указано на конфлікт інтересів.
  • Рішення оформлюється постановою Верховної Ради та набирає чинності в день ухвалення.
  • Після звільнення посада стає вакантною, і протягом 30 днів має бути внесено подання про призначення нового міністра.
  • Усі міністри, крім оборони та закордонних справ, призначаються парламентом за поданням Прем’єр-міністра; кандидат вступає на посаду після складення присяги.
  • Щодо відставки уряду: відставка всього складу Кабінету Міністрів можлива у разі прийняття Верховною Радою резолюції недовіри уряду або заяви Прем’єр-міністра про відставку. Ініціювати питання може Президент або не менше третини конституційного складу Верховної Ради. Розгляд резолюції недовіри потребує підтримки більшості від конституційного складу і відбувається протягом 10 днів. Після ухвалення рішення про відставку Прем’єр-міністра автоматично припиняються повноваження всіх членів уряду.