Наближається до свого логічного завершення вступна кампанія до вищих навчальних закладів України 2011 року. Попереду найважливіший її етап – зарахування. Втім, перші підсумки напрошуються ще до фактичного фінішу змагань абітурієнтів, результатом яких стане або студентський квиток, або рік очікування нового шансу.
На момент припинення прийому документів від вступників, їх армія (за попередніми даними з Інформаційної системи «Конкурс») цьогоріч налічує 290 тисяч осіб, які протягом відведеного місяця встигли подати 869 тисяч заяв. Крім того, випускників шкіл у 2011 році менше – аж на 42 %. Водночас, обсяги державного замовлення, тобто, бюджетних місць, на яких можна навчатися за рахунок держави, скоротилися в межах всієї України на 20%. Тож, здавалось би, проблем у вступників не повинно виникати, адже, середньостатистичний конкурс менший, претендентів на бюджетні місця теж не так і багато, а озвучені обсяги державного замовлення дають надію на безоплатне навчання. Втім, не все так просто. Вступна кампанія – не вибори, коли певний відсоток порушень не впливає на місце кандидатів у рейтингу. Тоді громадські спостерігачі роблять відносно втішні висновки: порушення були, але їх чисельність не вплинула на результати. Вступна математика знаходиться набагато далі від статистики: кожна системна проблема може змінити долю молодої людини назавжди.
Різні системи оцінювання – нерівні умови
Зовнішнє незалежне оцінювання в Україні проводиться вже 4 рік поспіль. Його суть в тому, щоб максимально об’єктивно за абсолютно однакових умов, виключаючи людський фактор, визначити рівень знань конкретного вступника порівняно з іншими. Втім, якщо у 2008 та 2009 рр. всі абітурієнти мали б складати тестування, а його результати враховувалися лише під час однієї вступної кампанії, то з 2010 система оцінювання зазнала серйозних змін. У 2011 році можна було спокійно йти до приймальної комісії з сертифікатом трьохрічної давності, а випускники шкіл до 2007 року включно, взагалі вступають за «старими схемами» і на денну форму навчання - через іспит. Новатори з профільного міністерства пояснюють такий лібералізм турботою про абітурієнтів та зручністю підходу, проте, він не має під собою жодного аргументованого підґрунтя, більше того, шкодить конституційному праву кожного громадянина на рівний доступ до освіти. Проблема в тому, що бал сертифікату зовнішнього незалежного оцінювання (далі - ЗНО) є рейтинговим і не вимірює абсолютних знань учасника тестування. Тож, рейтинги 4 різних років, що переводяться у 200-бальну систему, порівнювати некоректно, адже, групи є різними за рівнем знань, чисельністю учасників, тести – за складністю та частково змістом тощо. Зручність не завжди можна виправдати. Найяскравішим прикладом є результат соціологічного дослідження за 2007 рік (КМІС), відповідно до якого 53% громадян виправдовують корупцію як ефективний метод швидкого доступу до благ та рішень. Використання сертифікатів різних років є інструментом зменшення фактичної вартості тестування, адже система ЗНО задумувалася не тільки як антикорупційний заслін, а й метод оцінювання рівня якості послуг, які надають освітні заклади, в тому числі й школи.
Введення вступу поза ЗНО чиновники теж аргументують досить недвозначно: випускники шкіл до 2007 року вчилися за іншими програмами, тому їм легше скласти іспит. А якби Україна не перейшла на тестування, то чи міг би хтось уявити, що абітурієнт, який закінчив школу, наприклад, у 2000 році, зайшовши до аудиторії отримав від екзаменаційної комісії білет з питаннями, спеціально підготовленими для його року випуску? Це фантастика. Таким чином штучно збільшується категорія осіб, яким не потрібно йти на тестування та тих, чиє право на справедливий, а отже такий, що здійснюється за рівних умов вступ, порушено. В результаті, одні абітурієнти чесно складають ЗНО, а інші, на жаль, досить часто, шукають традиційні слабинки серед викладачів ВНЗ. Ще восени 2010 року, коли нововведення було юридично закріплене в Умовах прийому на 2011 рік, профільне міністерство запевняло, що випускників попередніх років не буде багато і вони не становитимуть проблеми. Втім, проміжні підсумки вступної кампанії засвідчили протилежне. Якщо випускників шкіл 2011 року налічується близько 192 тисяч, а унікальних абітурієнтів, які подали заяви до ВНЗ і зафіксовані в ІС «Конкурс» 290 тисяч, то у вступній кампанії взяло участь майже 100 тисяч громадян, які закінчили школу не цьогоріч. Тож, проста математика нам підказує, що група осіб, яка мала право складати іспити замість тестування не є такою вже й малочисельною.
Організаційні проблеми
До якості організації тестування щороку дедалі менше зауважень. Адже система відпрацьована, і у організаторів ЗНО на місцях не виникає проблем, з якими вони зіштовхнулися у перші роки. Втім, цьогорічне тестування має три унікальні недоліки, над якими варто системно попрацювати в майбутньому. Серед них - невмотивована зміна програм ЗНО у грудні 2010 року. В цей період тести традиційно мали б йти до друку, а абітурієнти, після знайомства зі змістом майбутніх випробувань, готуватися до них. Натомість, така ситуація могла зашкодити учасникам ЗНО, які не отримали достатньої можливості завчасно розпочати роботу над остаточними програмами. Другою проблемою, яка була виявлена безпосередньо на пунктах тестування, стала непродумана система доставки сертифікатів, без яких абітурієнти не змогли взяти в ньому участь, адже, не мали з собою необхідних документів. Згідно з роз’ясненнями Українського центру оцінювання якості освіти, Укрпошта, яка і займалася розсилкою листів з сертифікатами та запрошеннями-перепустками, з різних причин повернула документи 2639 абітурієнтів до регіональних центрів. За результатом уточнень персональних даних вдалося повторно надіслати 2085 листів, втім, 556 залишилися не врученими. З цього числа 9 – з вини Укрпошти. Цифри не вражають своїми розмірами, втім, дехто з постраждалих змушений відтермінувати своє право на вступ вже до наступного року. І останньою проблемною точкою стала затримка з оцінюванням робіт ЗНО. Минулого року, для прикладу, середній термін перевірки бланку А (без відкритих відповідей) становив 7 днів, а вже у 2011 – від 10 до 18. Ситуація дивує, адже абітурієнтів цьогоріч значно менше, отже, і роботи повинні перевірятися швидше. Натомість ми отримали ситуацію, коли останній результат тестування абітурієнти отримали 4 липня, а з додаткової сесії – 12 липня, отже, вже після початку прийому документів до ВНЗ. Варто зазначити, що таким чином абітурієнти були позбавлені права на оскарження результатів тестування. Адже кожен учасник ЗНО має право звернутися до апеляційної комісії Українського центру оцінювання якості освіти та вимагати переглянути результат тестування. Втім, на це може піти 10 днів, тож мало хто ризикнув вступною кампанією заради перегляду оцінки за власну роботу. У 2011 з апеляціями звернулося 3206 абітурієнтів, з яких 393 підвищено результат, а 61 – знижено.
Додаткові бали – додаткові клопоти
Одним із прогресивних нововведень в Умовах прийому до ВНЗ у 2011 році є нарахування додаткових балів переможцям олімпіад національного рівня, учасникам міжнародного рівня, призерам всеукраїнського конкурсу Малої академії наук замість надання їм преференції під час формування рейтингового списку абітурієнтів. Такий спосіб винагородження за особливі успіхи у навчанні є більш раціональною та законною нормою. В попередні роки в рейтингах, на жаль, можна було знайти і тих, хто став «переможцем», але мав неконкурентні бали в атестаті та сертифікаті ЗНО. Бали нараховуються лише призерам ІV (національного) етапу Всеукраїнських учнівських олімпіад із базових предметів, яких у 2011 році налічується 337, та призерам ІІІ етапу Всеукраїнських конкурсів - захистів науково-дослідницьких робіт учнів - членів Малої академії наук України. Ця норма Умов прийому виключає переможців інших учнівських змагань – турнірів або конкурсів фахової майстерності. Для прикладу, диплом Всеукраїнського інтерактивного конкурсу юних істориків «Лелека», який проводиться щороку, не дає права на преференції. Втім, у рейтингових списках, учасникам вступної кампанії нараховувалися бали і за непрофільні конкурси. На зауваження деякі приймальні комісії реагували спокійно та, посилаючись на технічні проблеми, виправляли помилки, втім, були і інші. Так, у Київському національному університеті будівництва і архітектури абітурієнтці неправомірно нарахували 30 додаткових балів, і вона вже 1 серпня встигла потрапити до списку рекомендованих до зарахування. Документи були подані на спеціальності «будівельне, промислове і цивільне будівництво» та «інформаційні технології». Приймальна комісія спочатку грубо відмовлялась виправляти ситуацію і лише після жорсткої розмови та написання скарги до Державної інспекції навчальних закладів помилку було виправлено. Ситуація не є поодинокою.
Крім того, до 20 додаткових балів могли отримати слухачі курсів довузівської підготовки з інженерно-технічних, фізичних та природничо-математичних наук. Ця норма була запропонована в якості додаткового мотиватора для вступу на ці досить малопопулярні спеціальності. Отже, якщо абітурієнт прослухав 150-годинний ліцензований профільним міністерством курс підготовки, то після його завершення, під час атестації, міг отримати від 1 до 20 балів в якості бонусу. Втім, нововведення дивним чином трактувалося самими ВНЗ. Так, Національний університет «Київський політехнічний інститут», Запорізький національний технічний університет, Національний технічний університет «Харківський політехнічний інститут», Донецький національний університет, Національна металургійна академія України всім без винятку слухачам нараховували по 20 балів. Отже, можна зробити висновок, що замість оцінювання знань випускникам курсів було подаровано максимальні бали, на які навряд чи всі могли заслуговувати. Таким чином інновацію перетворено на приховане хабарництво, адже всі курси є платними, а замість знань слухачі налаштовані виключно на бали. Проблема також у тому, що не кожен абітурієнт має можливість заплатити за навчання, отже, знову маємо справу з нерівністю умов, які створені для різних груп вступників.
Крім того, деякі ВНЗ вирішили зараховувати додаткові бали за підготовчі курси на економічні спеціальності, тобто, самостійно змінюючи обмежений перелік, що суперечить Умовам прийому. Для прикладу, в Одеському національному морському університеті 4 абітурієнтам зараховані бали на спеціальність «менеджмент», факультет економіки та управління.
Електронний вступ та розподіл державного замовлення
Тільки лінивий не обговорював проблем системи «Електронний вступ 2011» та застосування принципу покарання/преміювання державним замовленням адміністрації ВНЗ. Втім, оминути ці дві теми досить важко. Так, у 2011 році абітурієнти мали можливість подавати документи до приймальних комісій не тільки у паперовому вигляді, а й через мережу Інтернет. Здавалося б, нововведення цілком прогресивне, втім, його правова та технічна база вимагає удосконалення. За тиждень до старту вступної кампанії лише 10% ВНЗ підключилися до системи. Вже 29 червня під час селекторної наради між ректорами вишів та профільним міністерством ця проблема була «вичерпана» за рахунок «переконання» ВНЗ у тому, що до системи потрібно приєднатися. Затримка призвела до збоїв, адже, станом на 1 липня, коли розпочався прийом документів, не всі навчальні заклади отримали логіни та паролі до системи, значна кількість не мала уявлення, як з нею працювати. Варто врахувати й те, що кошти підшли з державного бюджету на рахунок приватних структур, одна з яких надає монополістські послуги зв’язку, а на сайті іншої знаходиться сама система. Щодо тендерів серед фірм, які можуть надавати аналогічні послуги, то про них громадськості не відомо. Суми ж прибутків рахуються на десятки мільйонів. Не останньою є і проблема якості роботи системи. В перші дні прийому документів зв’язок зривався, хоча напливу абітурієнтів-користувачів як такого не було. Крім того, вступники постійно скаржилися, що їм подекуди автоматично занижувалися бали ЗНО на соті, наприклад, з 186,5 можна було зареєструвати 186, заяви відсилалися до інших, схожих за назвою ВНЗ, чи система видавала «помилку» і взагалі відмовлялася реєструвати дані, хоча абітурієнт і вводив їх коректно. Втім, найбільше занепокоєння викликає те, що дані отримувати в користування, знову ж таки, приватні структури, які можуть ними оперувати не тільки щодо завдань вступу. Інше питання – правове підґрунтя використання системи. Одночасно, Умови прийому (п.6.1) наголошують на тому, що вступник особисто подає заяву до ВНЗ. Крім того, ознайомлення абітурієнта з правилами прийому, наявною ліцензією і сертифікатом про акредитацію відповідного напряму підготовки (спеціальності), а також надання ним згоди на оприлюднення результатів зовнішнього незалежного оцінювання, вступних іспитів фіксується і підтверджується його особистим підписом. Таку дію неможливо вчинити без візиту абітурієнта до приймальної комісії, адже в Україні пересічні громадяни не використовують електронний аналог підпису. До того ж, поширення інформації, наприклад, про бали зовнішнього незалежного оцінювання без письмової згоди вступника є порушенням.
Що ж до розподілу державного замовлення між ВНЗ, то цьогоріч тема значно політизувалася, хоча це і не дивно. До 2010 року на сайті профільного міністерства можна було знайти відповідний наказ з усіма додатками, з якого отримати інформацію щодо розподілу місць між усіма ВНЗ, проаналізувати дані та зробити власні висновки. Втім, вже другий рік поспіль ця інформація є конфіденційною і отримати відповідь на офіційні запити не можуть ані народні депутати, ані громадськість. Поодинокі скарги ректорів опозиційних до міністерства ВНЗ засвідчують проблему, про яку не всі готові говорити. В той же час, ректори, які належать до іншої групи тихо замовчують ситуацію, а дані на стендах приймальних комісій яскраво ілюструють, що лояльність адміністрації чи приналежність до депутатського корпусу нагороджується збільшенням місць державного замовлення. Така ситуація, звісно, негативно відбивається на якості випускників та забезпеченні аморфних потреб ринку праці. Втім, якщо це цікавить когось з можновладців, то варто почати бити на сполох,а би дзвін не задзвонив по українській економіці.
Матеріал спеціально підготовлений для журналу "Український тиждень" (№32 (197) 4-10 серпня)