ОПОРА проаналізувала голосування в парламенті за ключові законодавчі ініціативи монобільшості, Уряду та Президента і встановила, які політичні сили в Верховній Раді є головними союзниками партії “Слуга народу”, а які — підтримують ініціативи влади найменше. 

Хто підтримує ініціативи влади найбільше

На початку жовтня Дмитро Разумков втратив посаду Голови Верховної Ради України. Після цього політик заявив, що результати голосування за його відставку свідчать, що у парламенті утворилася нова більшість, до якої увійшли фракції “Слуги народу” та ВО “Батьківщина”. Проте, крім депутатів “Слуги народу” та “Батьківщина”, за відставку спікера голосували також у депутатських групах “Довіра” та “Партія “За майбутнє”, а також частина фракції “Голос” та окремі позафракційні депутати. Загалом це рішення набрало 284 голоси. Проте це вже не перший випадок, коли “Слузі народу” ухвалювати важливі для неї ініціативи допомагають представники інших фракцій та груп.

ОПОРА у своїх попередніх матеріалах вже звертала увагу, що монобільшість за 2 роки роботи парламенту лише у 23% випадків ухвалила рішення своїми силами. Найчастіше на допомогу “Слугам народу” приходили група “Довіра” та партія “Голос”. Рівень сумісних голосувань з першими становить 27%, з другими — 24%. Ці дані були зібрані на основі аналізу майже 1800 голосувань. Це голосування “за основу” та “в цілому” за усі проєкти законів та постанови, голосування за ключові поправки до законопроєктів. 

У цьому матеріалі ОПОРА проаналізувала лише голосування за законодавчі ініціативи, які є життєво необхідними для існування будь-якої більшості. Це ухвалення кадрових рішень (призначення та звільнення членів Уряду), голосування за бюджет та зміни до нього та за законопроєкти, що є частиною передвиборчої програми президента та його політичного курсу, підтримуваного Урядом та партією “Слуга народу”. 

Загалом ми відібрали 95 проєктів законів та постанов. Їх список можна переглянути за посиланням. Вони поділені на три категорії: “Бюджет” (30), “Кадрові призначення” (44) та “Ключові президентські ініціативи” (21). Після цього ми знайшли відповідні 2458 голосування за ці ініціативи. Відкинувши технічні голосування (розгляд за скороченою процедурою, скорочення строків підготовки тощо) та розгляд поправок, ми залишили лише 150 голосувань по суті.

Ми визначили, що у середньому парламентарі підтримували такі ініціативи на 67%. Загалом найвищий рівень підтримки у фракції “Слуга народу” — 89%. При цьому лише під час 38% голосувань депутати зі “Слуги народу” давали 226 і більше голосів. Тому те, як голосують інші партії, є надзвичайно важливим для перспектив ухвалення того чи іншого законопроєкту. 

Головним союзником “Слуги народу” стала група “Довіра” (81% голосувань “За”). Разом вони голосують за бюджет, кадрові призначення та законопроєкти на виконання програми президента. Другий, але менш системний союзник президентської партії — група “Партія “За майбутнє”. Рівень її підтримки ініціатив монобільшості становить 47%. Ця група часто допомагає президентській партії під час чутливих для неї голосувань. Наприклад, вона підтримала: ухвалення держбюджету на 2020 та на 2021 роки, обрання Олексія Гончарука, а згодом Дениса Шмигаля на посаду прем'єра, закон про олігархів тощо.

Далі за рівнем підтримки йдуть позафракційні — 46% та “Голос” — 42%. До речі, “Голос” має найвищий, після “Довіри”, рівень підтримки ініціатив, спрямованих на виконання передвиборчої програми Президента (55%). 

Лише у третині випадків за ініціативи монобільшості свої голоси давали “Батьківщина” — 35% та “Європейська Солідарність” — 32%. Найменшою була підтримка “Опозиційної платформи — За життя” — 17%.

100% підтримка

Проаналізувавши голосування у сесійній залі, ми визначили, що загалом під час голосування за важливі ініціативи було 17 випадків, коли якась фракція чи група на 100% підтримувала те чи інше рішення. Найбільше таких випадків було у групи “Довіра” — 11, далі йде група “Партія “За майбутнє” — 3, “Голос” — 2 та власне “Слуга народу” — 1.

Так, на 100% група “Довіра” підтримувала:

  • внесення змін до деяких законодавчих актів з метою приведення у відповідність до Закону України “Про скасування недоторканності народних депутатів” (у 2-му читанні та в цілому);
  • призначення Дениса Шмигаля Віце-прем'єр-міністром України;
  • відставку Прем'єр-міністра України Олексія Гончарука;
  • призначення Дениса Шмигаля Прем'єр-міністром України;
  • призначення Андрія Тарана Міністром оборони України;
  • призначення Ольги Стефанішиної Віце-прем'єр-міністром з питань європейської та євроатлантичної інтеграції України;
  • призначення Романа Абрамовського Міністром захисту довкілля та природних ресурсів України;
  • проект Закону про Державний бюджет України на 2021 рік (в другому читанні та окреме голосування в цілому);
  • проект Закону про народовладдя через всеукраїнський референдум (№3612) (у другому читанні та в цілому).
  • призначення Ірини Верещук на посаду Віце-прем'єр-міністра України - Міністра з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України. 
  • призначення Юлії Свириденко Першим віце-прем'єром — Міністром економіки Україн. 

Проте, будучи союзником у значній частині кадрових призначень, група “Довіра” не підтримала призначення Максима Степанова Міністром охорони здоров'я України — лише 12% голосів “за”.

Група “Партія “За майбутнє” на 100% підтримала 3 рішення: обрання Олени Кондратюк заступником Голови Верховної Ради України, призначення Олексія Гончарука Прем'єр-міністром України, а також скасування недоторканності народних депутатів.

Усі члени “Голосу” підтримали Олену Кондратюк у рейтинговому голосуванні про обрання заступником Голови Верховної Ради України, а також за основу проект Закону про внесення зміни до Закону України “Про Вищий антикорупційний суд” (щодо початку роботи суду, №1025).

Своєю чергою, фракція “Слуги народу” може похизуватися лише 100% підтримкою законопроєкту про скасування недоторканності народних депутатів.

Варто відзначити, що 100% рівень підтримки зовсім не означає, що та чи інша депутатська фракція чи група повністю підтримує чи не підтримує досліджувані нами ініціативи. Цей показник демонструє здатність депутатських угруповань мобілізувати депутатів під час важливих голосувань.

Бюджет підтримують найбільше

Загалом ми виявили, що ініціативи із “бюджетної сфери” в середньому підтримуються найкраще, натомість “кадрові призначення” — найгірше. 

У контексті “бюджетних рішень” головним союзником “Слуги народу”, як і в інших сферах, є група “Довіра”. У близько половині рішень віддають свої голоси “за” також група “Партія “За майбутнє”, позафракційні, “Батьківщина” та “Голос”. Найвищою з усіх сфер є також підтримка “Європейської Солідарності” — 42%, а також “Опозиційної платформи — За життя” — 23%.

Найбільш показовими тут є голосування за державний бюджет. За ухвалення бюджету у 2020 році, крім фракції “Слуга народу”, голосували у групі “Партія “За майбутнє” та позафракційні депутати, які потім утворили депутатську групу “Довіра”. За державний бюджет на 2021 рік голосували “Слуга народу”, дві згадані вище депутатські групи, а також “Батьківщина” та окремі позафракційні депутати. Що стосується державного бюджету на 2022 рік, то наразі він ухвалений лише в першому читанні. За це рішення голосували “Слуга народу”, групи “Довіра” та “Партія “За майбутнє”, а також окремі позафракційні депутати. 

Складно логічно пояснити, чому депутатські групи, які системно критикують владу, постійно голосують за ухвалення державного бюджету. На думку аналітиків ОПОРИ, це може бути пов'язано з тим, що в держбюджеті 2020 та 2021 років були закладені кошти на соціально-економічний розвиток, які спрямовуються у виборчі округи народних депутатів як субвенції. В середньому це по 30 мільйонів гривень на рік. Виборчі округи практично усіх депутатів із групи “Довіра” та “Партії “За майбутнє” отримують ці кошти. Так, під час другого розподілу субвенцій у липні 2021 року субвенції були спрямовані на 17 з 22 округів депутатів із групи “Партія “За майбутнє” та на 16 з 20 округів депутатів із групи “Довіра”. Крім того, що Уряд використовує ці кошти як інструмент забезпечення лояльності до себе з боку народних депутатів, останні, своєю чергою, використовують субвенції для власного піару, аби знову переобратися в парламент. Детальніше про те, що не так з субвенціями, можна прочитати в окремому матеріалі ОПОРИ.

Зовсім інша ситуація із кадровими призначеннями. “За кадри” більшість фракцій віддають свої голоси неохоче. Проте група “Довіра” навіть у цій сфері має одаковий рівень підтримки  з “Слугою народу” — 88%. Рівень підтримки депутатів групи “Партія “За майбутнє” кадрових рішень становить 55%. Рівень підтримки ряду інших сил є надзвичайно малим: “Батьківщина” — 24%, “Голос” — 21%, “Опозиційна платформа — За життя” — 16% та “Європейська Солідарність” — по 17%.

Серед кадрових питань найбільш показовими є голосування за призначення очільника Кабміну. У серпні 2019 року за призначення Олексія Гончарука на посаду Прем'єра проголосували “Слуги народу”, групи “Партія “За майбутнє”, а також позафракційні, які потім утворили групу “Довіра”. За призначення Дениса Шмигаля у березні 2020 року проголосували “Слуга народу”, групи “Довіра” та “Партія “За майбутнє”, а також позафракційні. Ці політичні сили також дали голоси за обрання Руслана Стефанчука новим головою парламенту. 

Натомість під час голосувань за важливі законодавчі ініціативи, зокрема, ті, які можна віднести до програми та політичного курсу Володимира Зеленського, фракція “Слуга народу” демонструє найбільшу мобілізацію — 90% голосів “За”. Слідом за нею — група “Довіра” — 79%. Досить високий рівень підтримки рішень у цій сфері також демонструє “Голос” — 55%. Натомість фактично не дає голосів “ОПЗЖ” — лише 6% натискань на кнопку “за”. “Європейська солідарність” підтримали 38% таких ініціатив, позафракційні — 37%, група “Партія “За майбутнє” — 32%. 

Що стосується високих показників “Голосу”, то фракція підтримала ряд голосувань, які були ініційовані президентом або народними депутатами “Слуги народу” на виконання його передвиборчої програми. Наприклад, депутати з “Голосу” підтримали ухвалення закону про олігархів, запровадження вільного ринку землі, Виборчий кодекс України та скасування депутатської недоторканності. 

Натомість група “Партія “За майбутнє” не підтримала ухвалення законів про вільний ринок землі, про всеукраїнський референдум, щодо удосконалення деяких механізмів регулювання банківської діяльності (так званий “антиколомойський закон”) тощо. 

Підсумки

За результатами дослідження чітко прослідковується, що ключовим союзником “Слуги народу” в парламенті є група “Довіра”. Група “Партія “За майбутнє” є менш системною в підтримці ініціатив коаліції, але це часто допомагає ухвалювати принципові для Президента, Уряду та “Слуги народу” ініціативи. Проте формально ні “Довіра”, ні “Партія “За майбутнє” не входять до складу парламентської більшості. 

Найбільш опозиційними силами в парламенті є “ОПЗЖ” та “ЄС”.

Що стосується “Голосу”, частина якого є досить лояльною до ініціатив більшості, та “Батьківщини”, то тут скоріше йдеться про ситуативні спільні голосування. Хоча не виключено, що у перспективі така співпраця може стати більш системною. 

Це залежить від того, наскільки динамічно буде зменшуватися склад фракції “Слуга народу” та чи вдасться їм мати щонайменше 226 лояльних депутатів, щоб зберегти за собою статус монобільшості. Зараз у “Слуги народу” 242 депутата. Ще два мандати вона отримає за підсумками проміжних виборів, які відбулися 31 жовтня. 8 листопада колишній спікер парламенту Дмитро Разумков опублікував список з 25 депутатів, які увійшли до Міжфракційного об'єднання “Розумна політика”. Серед них 21 депутат є членом фракції “Слуга народу”, двоє — “Батьківщини” ще двоє — позафракційні. Це поки не депутатська групи, а лише міжфракційне об'єднання, але це вже певний небезпечний дзвіночок для “Слуги народу” та її статусу монобільшості.

Якщо ж знаходити голоси всередині фракції буде все складніше, доведеться йти на більш тісну співпрацю з нинішніми союзниками або шукати нових серед ситуативних партнерів чи фракцій опозиції. Можливо, доведеться залучати їх до формування нової коаліції та ділитися урядовими портфелями. Охочі для цього точно знайдуться, якщо тільки потенційним партнерам по коаліції не буде вигідніше піти на вибори, а не стати членами нової більшості в парламенті.

Як-не-як, а все буде залежати від рейтингу президента та рейтингу його партії з одного боку, а з іншого — від рейтингів потенційних партнерів по коаліції. У кого він буде кращий, той буде мати кращі позиції у переговорному процесі щодо формування нової більшості. Якщо, звісно, до цього дійде.