© FT montage: Dreamstime

Цілком можливо, що 2023-й для компаній на кшталт Meta, Google та Twitter не лише стане роком економічних негараздів і масових звільнень, а й змінить правила гри.

Дотепер у США — “домівці” більшості представників Big Tech — соцмережі уникали відповідальності за те, що публікується на їхніх платформах, а держава не втручалась у їхню роботу. 

Однак за останні кілька місяців до Верховного суду США надійшло одразу чотири судові справи, які стосуються свободи слова в інтернеті та модерування контенту в соцмережах. Усі вони можуть мати далекосяжні регуляторні наслідки для великих соціальних мереж: перетворити інтернет на цензурований простір чи неконтрольоване інформаційне середовище. 

У цьому матеріалі ОПОРА розібралася, про що йдеться у цих справах і чому вони мають надважливе значення, в тому числі для України.

Як регулюють інтернет у США і чому це більше не працює

Коли йдеться про модерування контенту в інтернеті, у Сполучених Штатах найчастіше посилаються на два важливіші правові положення: Першу поправку до Конституції США та розділ 230 Закону про порядну комунікацію (Communications Decency Act) 1996 року. 

Перша поправка до Конституції забороняє американській владі втручатися в інформаційний простір і запроваджувати цензуру (в тому числі в інтернеті), а також гарантує свободу слова, преси та зборів. Натомість 230 розділ Закону про порядну комунікацію звільняє онлайн-спільноти, такі як твіттер і фейсбук, від відповідальності за те, що публікують інші люди на їхніх платформах, а також дає їм повноваження самостійно модерувати спілкування користувачів та видаляти контент, який вони вважають недоречним.  

За законом державні органи у США не мають можливості впливати на те, що пишуть користувачі у соціальних мережах. Через це модерування контенту лягає на плечі самих компаній. Для цього "Твіттер", "Мета", "Гугл" та інші компанії створили внутрішні політики — такі собі правила поведінки на платформах. За порушення цих правил користувач може втратити доступ до певних функцій соціальної мережі або до свого акаунту загалом. У межах своїх політик соцмережі регулярно видаляють тисячі дописів, коментарів та згадок: переважно це відбувається за допомогою штучного інтелекту, однак інколи йому допомагають живі модератори. Час від часу компанії також звертаються до сторонніх експертів: наприклад, "Мета" і "Твіттер" співпрацюють із фактчекерами, аби виявляти, маркувати чи видаляти неправдиву інформацію. Деякі соцмережі мають незалежні наглядові ради, які можуть скасувати або підтримати рішення компанії застосувати ту або іншу політику.

Тривалий час така ситуація здебільшого задовольняла користувачів, соцмережі та владу США. Однак за останнє десятиліття соціальні мережі все частіше потрапляли під критику, оскільки стали зручним майданчиком для просування дезінформації: від фейкових новин про COVID-19 до масових кампаній впливу на виборчі процеси. Водночас зʼявилися свідчення експрацівників компаній, які наполягали, що соцмережі навмисне налаштовують свої алгоритми таким, щоб якнайчастіше пропонувати своїм користувачам суперечливий або токсичний контент і, як наслідок, підвищити їхню залученість. Понад те, час від часу зʼявляється інформація, що через роботу алгоритмів фейсбук, твіттер і ютуб можуть пропонувати екстремістський контент або теорії змов, підбурюючи потенційних терористів до дій.

Попри усі ці свідчення нездатності соцмереж самостійно регулювати контент, якщо будь-який американець звертається до суду через порушення його прав компаніями "Мета" або "Твіттер", він майже гарантовано отримує відмову. Судова система США, посилаючись на 230 розділ Закону про порядну комунікацію, каже про те, що платформи не несуть відповідальності за контент, який на них зʼявляється. Однак зараз, коли події в Інтернеті мають суттєві наслідки у реальному світі, все більше позовів потрапляють до Верховного суду США, рішення якого може змінити стан справ.

Гонсалес проти "Гугл" і Таамнех проти "Твіттер"

Право соціальних мереж не нести відповідальності за контент на їхніх платформах — центральна тема двох судових позовів, які Верховний суд США розглянув наприкінці лютого 2023 року. 

Перший із них — Гонсалес проти "Гугл" — подала сімʼя американця, який загинув 2015 року в Парижі через напад прихильників “Ісламської держави” (міжнародної терористичної організації). За словами родини загиблого, часткову провину за цей напад несе ютуб (власником якого є "Гугл"), оскільки він підтримує тероризм і порушує антитерористичне законодавство США, адже його алгоритми рекомендують користувачам відео про діяльність “Ісламської держави”. Друга справа, Таамнех проти "Твіттер", звинувачує соцмережу в тому, що вона сприяє поширенню екстремістських ідей. Цей позов подали родичі загиблого під час нападу ІДІЛ на нічний клуб у Стамбулі в 2017 році. Вони наголошують, що твіттер пропонував своїм користувачам відео і твіти прихильників “Ісламської держави”, спонукаючи їх приєднатися до терористів. 

В обох справах позивачі наполягають, що алгоритми ютуба і твіттера — це не контент, створений користувачами, а робота самої компанії. Гугл і твіттер у цьому випадку не є нейтральними платформами, які просто надають майданчик для поширення інформації користувачами. За допомогою алгоритмів соціальні мережі визначають, що запропонувати до перегляду конкретним людям. Саме тому, на думку позивачів, вони винні у поширенні незаконного контенту на своїх платформах. 

Соціальні мережі вже відреагували на позови та попередили, що рішення проти ютуба і твіттера може знищити всі форми алгоритмічних рекомендацій в Інтернеті. Це, своєю чергою, підірве роботу більшості інтернет-сервісів, в тому числі пошукових систем, які використовують алгоритми, аби дати найточнішу відповідь на запит користувача. Однак Міністерство юстиції США у відповідь зазначило, що обмеження стосуватимуться конкретних запитів користувачів (наприклад, “ІДІЛ” або “тероризм”), тож ефект навряд чи буде нищівним для інтернету загалом.

Техас і Флорида проти Верховного суду

На відміну від попередніх справ, які підважують право соцмереж пропонувати контент своїм користувачам, два інші кейси, які потрапили на розгляд Верховного суду США, стосуються цензури.

Після подій біля Капітолію у січні 2021 року, коли Дональда Трампа заблокували у фейсбуці й твіттері, політика модерування соціальних мереж потрапила під потужну критику. Частина користувачів писали, що такі дії компаній порушують свободу слова, інші — що соціальні мережі не мають права вирішувати за користувачів, який контент їм варто споживати, а який ні. Однак найгучніше звучали критичні зауваження з боку Республіканської партії, яка звинуватила соціальні мережі у “придушенні голосів консерваторів і приховуванні правдивих новин та інформації”. Аби запобігти повторенню таких блокувань у майбутньому, традиційно консервативні Техас та Флорида прийняли закони, які забороняють будь-яку цензуру у соцмережах. Як обґрунтування обидва штати використали Першу поправку до Конституції США, яка ​​гарантує свободу слова. 

Закон Техасу забороняє великим соціальним мережам дискримінувати користувачів на основі їхньої точки зору. Заборона має кілька винятків: наприклад, соцмережі можуть видаляти контент, який підбурює до насильства або злочину, стосується сексуальної експлуатації дітей тощо. Також Техас зобовʼязав соцмережі створити прозорі процедури подання скарг користувачами, вимагає від компаній розкривати свою політику модерування контенту та раз на два роки публікувати розгорнутий “Звіт про прозорість”. Закон поширюється на платформи з понад 50 мільйонами користувачів, тобто стосуватиметься технічних гігантів на кшталт "Мета", однак не поширюватиметься на соцмережу Truth Social, створену Дональдом Трампом.

Закон Флориди передбачає, що кожна соцмережа має “ретельно обґрунтовувати” свої рішення щодо модерації контенту. Це правило вимагає, аби платформи надавали детальне пояснення щодо будь-якого рішення, яке виключає користувача з платформи, цензурує його або застосовує до нього тіньовий бан (останнє, на думку законотворців, слід карати найбільш суворо). Закон забороняє платформам блокувати політичних кандидатів та журналістів. У Флориді закон також поширюється лише на великі платформи, випускаючи з уваги менш популярні соціальні мережі.

У 2021 році, одразу після ухвалення законів у Флориді й Техасі, представники великих соціальних мереж подали до суду, аби заблокувати це законодавство. Також, посилаючись на Першу поправку,  вони стверджують, що мають конституційне право самостійно вирішувати, який контент розміщувати, а який — ні. У Флориді суддя погодився з соціальними мережами та постановив, що закон порушує права платформ. А в Техасі суд навпаки підтримав законотворців, наголосивши, що “корпорації не мають права цензурувати те, що говорять люди”. Фактично суди різних штатів дали різні відповіді на однакове питання, що змушує Верховний суд втрутитися. Саме він визначить, чи справді соціальні мережі мають право необмежено модерувати контент. 

Як це вплине на нас?

Нині очевидно, що інтернет не лише дає можливість вільно висловлюватися на широкий загал та знаходити однодумців, а й сприяє поширенню дезінформації, впливає на виборчі процеси та поширює мову ненависті і теорії змови. Свобода слова, яка вважалася родзинкою інтернет-спілкування, також опинилася під питанням. Оскільки соцмережі модерують контент самостійно, вони можуть приймати рішення про його видалення, покладаючись на власне ставлення до цих ідей або подій, а не будучи нейтральними майданчиками. 

За останні кілька років у різних країнах думка законотворців щодо автономності соціальних мереж суттєво змінилася. Якщо раніше вважалося, що соціальні мережі є окремими компаніями, у діяльність яких держава не має права втручатися, сьогодні багато демократичних країн поступово обмежують їхню автономність. Наприклад, Індія запровадила прямий урядовий нагляд над іноземними соціальними мережами на кшталт твіттера чи фейсбука і примусила їх сприяти правоохоронцям в ідентифікації правопорушників. Європейський Союз нещодавно прийняв Загальний регламент про захист даних (General Data Protection Regulation, GDPR). Цей загальноєвропейський закон розширює повноваження держав у сфері соціальних мереж — дозволяє видаляти незаконний контент і змушує платформи докладати більше зусиль для боротьби з небезпечними матеріалами. Британський уряд, своєю чергою, ще з 2019 року готує масштабний законопроєкт, покликаний максимально врегулювати діяльність соціальних мереж.

Майбутнє рішення Верховного суду США в описаних справах теж регулюватиме роботу соціальних мереж. Якщо він стане на сторону позивачів у справах Гонсалеса і Таамнеха, то в результаті "Гугл", "Твіттер" і "Мета" можуть втратити свій імунітет щодо контенту, який публікується на їхніх майданчиках. Також зросте їхня відповідальність за поширення незаконної або недостовірної інформації. Зрештою, рішення Верховного суду допоможе зрозуміти, чи є соціальні мережі з погляду американського законодавства просто нейтральними майданчиками для поширення інформації, чи все ж компаніями, що долучаються до вироблення контенту через алгоритми. Водночас, якщо Верховний суд стане на сторону Техасу та Флориди у питанні законодавства, соціальні мережі навпаки будуть змушені залишати на своїх платформах будь-який контент, аби не зазнавати звинувачень у цензурі. При цьому контент модеруватимуть лише у крайніх випадках: щодо питань, які стосуються правопорушень чи злочинів проти дітей. Це, на думку журналістів, може перетворити інтернет-простір на місце безконтрольного поширення інформації, що знищить всі спроби соцмереж контролювати дезінформацію.

Безперечно, в умовах російсько-української війни, яка не менш запекло точиться й на інформаційному фронті, Україна також має спостерігати за рішеннями Верховного суду США. Перш за все, рішення про відповідальність соціальних мереж за контент може бути корисним для боротьби проти російської пропаганди у фейсбуці й твіттері. У такому випадку соціальні мережі нестимуть більшу юридичну відповідальність, що спонукатиме їх прискіпливіше фільтрувати інформацію та детальніше розглядати її оскарження, аби не вважатися винними у спонуканні інших до насильницьких дій або поширенні дезінформації. Якщо ж говорити про рішення щодо законів Техасу та Флориди, то у цьому випадку відмова Верховного суду в праві соцмереж самостійно модерувати контент може негативно вплинути і на нашу здатність боротися з російськими наративами. Врешті, приклад США та багатьох інших країн показує, що соціальні мережі можна регулювати на законодавчому рівні. А це стане важливою передумовою нашої інформаційної стійкості після перемоги у війні.