81 мільйон американських доларів на політичну рекламу у Facebook; кожен четвертий фоловер  Дональда Трампа в Twitter – фейк; російське «Агентство інтернет-досліджень», яке поширює дезінформацію, – це все про  президентську виборчу кампанію у Сполучених Штатах Америки у 2016 році.

Вплив соціальних медіа на виборчий процес в США в 2016 році був безперечний, адже роль соціальних медіа у виборчому процесі законодавчо не врегульовано. Що змінилося з 2016 року? Як регулюється політична реклама на популярних платформах, наприклад у  Facebook чи Twitter? Яка позиція громадянського суспільства? Чи змінилася політика самих соціальних медіа в питанні регулювання? Ми вже писали про те, як регулювання  політичної реклами відбувається на загальнодержавному рівні та на рівні штатів, про політику самих соціальних мереж. Тепер на черзі – виклики напередодні президентських виборів-2020 та пропозиції аналітичних центрів.

Станом на травень 2020 року Федеральна виборча комісія частково врегулювала питання політичної реклами, адже у 2018 році прийняла нові вимоги щодо публікації інформації в Інтернеті (83 FR 12864). Але окремого документа, який би встановлював вимоги щодо регулювання політичної реклами та відповідальність за порушення правил, наразі не прийнято. На федеральному рівні проєкт Закону «Про чесну рекламу» (Honest Ads Act) має на меті розширити чинні вимоги щодо дисклеймерів до дописів, які стосуються політичної реклами, розміщеної в Інтернеті. Хоча законопроєкт був зареєстрований ще у 2017 році та повторно винесений на розгляд у 2019 році, він все ще залишається не прийнятим та перебуває на розгляді в профільних комітетах Сенату. Це викликає неабияке занепокоєння ЗМІ, громадськості та деяких політиків, які прогнозують, що неврегульованість політичної реклами в соціальних медіа може вплинути на процес.

Так, представники Center for Digital Democracy (Центр цифрової демократії) висловлюють занепокоєння розвитком технологій цифрового маркетингу. У своєму дослідженні вони прогнозують подальше розширення використання технік мікротаргетингу та кросс-девайс таргетингу на виборах 2020 року, що може підірвати демократичний процес.

Наприклад, на виборах 2016 року персоналізовані цільові кампанії використовувались для ідентифікації дуже конкретних груп людей. Кампанії були націлені на промоцію високовартісних повідомлень, які були спрямовані на те, щоб відмовити цільові групи від голосування. Але існує ще більша небезпека, що дедалі ширше використання  комерційних рекламних технологій у політичній практиці стане повсякденністю, підриваючи незалежне та автономне прийняття рішень. Наприклад, так звані «динамічні та креативні» рекламні системи дозволяють тестувати тисячі варіантів повідомлень, оцінюючи, як кожна людина реагує на них, і змінювати їх у режимі реального часу в різних засобах масової інформації з метою таргетування на конкретних виборців. Для цього використовуються персональні дані користувачів, включаючи особисту інформацію, поведінкові моделі, психографічні профілі та історії перегляду ТБ.

Вони зазначають, що більшість кандидатів вже має досвід у використанні цифрових технологій та планує його поглиблювати. Так, керівник передвиборчої кампанії Дональда Трампа Бред Парскейл в 2019 році заявив, що «у кожній метриці ми дивимось на те, щоб бути більшими, кращими та «гіршими», ніж ми були в 2016 році». Також він розповів про маркетинговий план кампанії. За його словами, вони займаються маркетингом вищого рівня за технікою «воронки продажів» (funnel marketing). «Це значить, що потрібно знаходити кожну людину, яка збирається голосувати за президента і голосуватиме за президента. Зараз набагато дешевше знайти їх», – коментував Бред Парскейл.

Враховуючи невизначеність регуляторної політики щодо політичної реклами в соцмережах, експерти Центру цифрової демократії прогнозують, що політичні кампанії матимуть доступ до безпрецедентного обсягу персональних даних про кожного виборця в країні, зібраного з публічних ресурсів, а також за допомогою використання зростаючої комерційної інфраструктури big data. Як наслідок, наступний виборчий цикл характеризуватиметься масовим таргетуванням та меседжами, які постійно транслюватимуться через ЗМІ та комунікаційні пристрої.

Разом з новими техніками цифрового маркетингу існує ризик іноземного цифрового втручання у виборчий процес. Так, скандал Cambridge Analytica/Facebook має активізувати реформування виборчого законодавства та процедур захисту персональних даних. Нещодавно представник адміністрації Трампа повідомив американські ЗМІ про те, що Росія, Китай та Іран намагаються маніпулювати громадською думкою у США перед виборами 2020 року. Також на початку 2019 року Департамент внутрішньої безпеки та ФБР дійшли висновків, що хакерські втручання Російської Федерації у 2016 році були більш масштабними, ніж вважалося на початку. Вони спрямовувалися на вплив на виборчий процес окремо у кожному з 50 штатів.

The Center for Information, Technology, and Public Life (CITAP), який діє при Університеті Північної Кароліни, також висловив занепокоєння щодо використання нових технологій та платформ. Експерти зазначають, що напередодні виборів 2020 року може відбутися перенесення політичної реклами із загальновідомих платформ, які запровадили правила регулювання реклами під тиском громадськості, до платформ, які не мають ініціатив щодо прозорості політичної реклами. Менш доступні та більш дорогі рекламні платформи, такі як The Trade Desk, можуть зайняти місце рекламних банерів та відеороликів у соцмережах.

Журналіст МакКей Коппінс прогнозує, що на рекламу, яка може містити дезінформацію, на президентських виборах 2020 року, буде витрачено 1 млрд доларів. Як основні кандидати, так і їх комітети рано почали інвестувати у рекламу в Facebook. У листопаді 2019 року кампанія на підтримку Трампа у Facebook вже  коштувала понад 21 мільйон доларів. Відповідно до інформації із архіву Facebook, на рекламні дописи у підтримку Дональда Трампа станом на початок 2020 року витрачено понад 36 мільйонів доларів.

Варто зазначити, що низка адвокаційних груп активно просувала пропозиції змін до законодавства, спираючись на досвід виборів у 2016 році та визнаючи неадаптованість чинного законодавства і загрози напередодні кампанії-2020. Так, The Brennan Center for Justice при Нью-Йоркському університеті звертався до Федеральної виборчої комісії із пропозиціями щодо змін чинних регуляторних актів. У 2017 році Центр закликав комісію оновити правила щодо дисклеймерів в Інтернеті. Пропонувалось розробити вимоги щодо дисклеймерів онлайн-реклами, включаючи рекламні дописи в соцмережах, а також розширити визначення терміну «публічна комунікація», щоб врахувати витрати політичних суб’єктів на рекламу в соцмережах і закликати звітувати про них. У 2019 році Центр запустив ініціативу «Fixing the FEC», просуваючи порядок денний реформ, що стосуються виборчих фінансів, зокрема фінансування політичної реклами в соціальних мережах. У своєму висновку (policy solution) представники Центру наголошували на бездіяльності Федеральної виборчої комісії в контексті регуляторної політики щодо політичної реклами в Інтернеті, яка посилює нерівність кандидатів на виборах та створює умови для іноземного втручання. Для вирішення проблем The Brennan Center for Justice пропонував низку реформ, які включали пропозиції по реформуванню Федеральної виборчої комісії: змінити кількість членів виборчої комісії, а саме 5 замість 6 (по 2 партійні представники та один незалежний член, який не належав до владних партій протягом останніх 5 років); заборонити практику призначення членів комісії на невизначений термін; призначити представника з Конгресу, який контролюватиме діяльність комісії; збільшити бюджет, що дозволить наймати консультативний персонал, та ін. До того ж, через складання повноважень одним з членів комісії у 2017 році і відставкою іншого у 2018 році, ситуація в середині комісії стала ще більше нестабільною. Зараз комісія складається лише з 4 осіб, 2 з яких – республіканці, 1 – демократ, 1 – незалежний член. На початку 2020 року низка експертів-юристів, які працюють в сфері фінансування виборчих кампаній і представляють адвокаційні групи (The Brennan Center for Justice та Campaign Legal Center зокрема), звернулись до Дональда Трампа із листом, де наголосили на необхідності терміново включити в роботу комісії ще двох членів, що дозволить активізувати її діяльність.

Окрім федерального рівня Центр долучається до моніторингу та розробки виборчого законодавства в контексті регулювання політичної реклами на рівні штатів. Так, Brennan Center for Justice разом з Campaign Legal Center адвокатували зміни до виборчого законодавства Меріленду, яке передбачало занадто жорсткі вимоги до розміщення дисклеймерів політичної реклами і охоплювали середні та малі ЗМІ. Вони виступали як незалежні радники ЗМІ під час позову щодо деяких положень законодавства штату та перемогли.

Зміни до законодавства в питаннях регулювання політичної реклами також активно адвокатують The Center for Digital Democracy (CDD), Campaign Legal Center (CLC). Так, The Center for Digital Democracy неодноразово звертався до комісії із публічними заявами та пропозиціями щодо доповнення терміну «публічна комунікація», розширення технічних вимог щодо дисклеймерів, оприлюднення політичними суб’єктами даних та маркетингових практик, використаних під час кампаній.

У лютому 2020 року Campaign Legal Center подав позов до Федеральної виборчої комісії щодо її неспроможності дотримуватись федеральних законів, що забезпечують прозорість виборчого процесу та дозволяють виборцям отримувати інформацію про осіб, які намагаються вплинути на їх голос. Судовий кейс полягав у наступному. У жовтні 2018 на Facebook була створена сторінка America Progress Now. Ця сторінка запустила низку рекламних повідомлень на підтримку кандидатів Партії Зелених на виборах в Сенат, однак припинила діяльність одразу після закінчення виборчого процесу. Група мала подати звіт про витрати на рекламу до Федеральної комісії, проте не зробила цього. У вересні 2019 року CLC подав скаргу до комісії із заявою про порушення федерального Закону про фінансування кампаній. Однак комісія так і не прийняла рішення щодо скарги. У судовому позові Campaign Legal Center вимагав від комісії прийняти рішення щодо невиконання ініціативними групами, які замовляють політичну рекламу в соціальних мережах, зобов’язань відповідно до федерального Закону про фінансування кампаній (52 U.S.C. § 30109(a)(8)(C)) та виступити з позицією для попередження та притягнення до відповідальності суб’єктів у майбутніх таких ситуаціях. Позов не задовольнили. Регіональний, а пізніше й Апеляційний суди визнали аргументацію Федеральної виборчої комісії щодо відсутності достатніх законодавчих підстав для притягнення до відповідальності задовільною.

28 травня 2020 року президент США Дональд Трамп підписав указ про регулювання соцмереж. Указ передбачає притягнення соцмереж до відповідальності за дії, які можуть бути розцінені як обмеження свободи слова. Це сталося одразу після конфлікту Трампа з платформою Twitter, яка позначила декілька дописів президента як такі, що «можуть ввести в оману». У дописах містилася критика ідеї губернатора Каліфорнії щодо проведення президентських виборів поштою. Дональд Трамп назвав відповідний указ захистом свободи слова та пригрозив закрити Twitter. Представники соціальної мережі назвали цей указ «реакційним і політизованим». Хоча в указі напряму не регулюється питання політичної реклами, широке трактування норм, підписаних президентом, може мати сумні наслідки напередодні президентських виборів 2020 року.

 

Попередні частини огляду читайте за посиланнями: