Дорожчають енергоносії, піднімаються тарифи на комунальні послуги, екологічна криза загрожує не тільки світові загалом, але й кожному землянину окремо. Не у всіх достатньо ресурсів подолати це. Що робити? Крок за кроком, поверх за поверхом знаходимо відповідь.
ПОВЕРХ 0-й. Підвалини. Як там предки?
Досліджуємо історію. По-перше, як давали собі раду наші власні предки? І оселі їхні не мерзли, і білизна була чистою, і їжу готували не на вогнищі. Утеплювали стіни своїх будинків сіном, яким взимку годували свійських тварин. Топили піч кізяками – засушеним козячим, коров’ячим або кінським послідом. А попіл з печей йшов на пральні засоби – виварювали у ньому білизну. Усе це сьогодні називають сталим розвитком. Без відходів, значить.
По-друге, яким досвідом енергоефективності володіє людство в цілому? Племена давніх народів, наприклад, будували свої міста з урахуванням сонячного світла, домінуючого напрямку вітру, можливостей водопостачання тощо.
ПОВЕРХ 1-й. Основа. Що діється сьогодні?
Досліджуємо теорію. Які технології енергозбереження існують сьогодні? Яка інформація зі сфери економіки та політики допоможе оцінити ситуацію?
Найголовніші факти:
• Україна зобов’язалася до 2020 року знизити викиди СО2 на 20 %;
• законодавство нашої держави змінюється на підтримку енергоощадності;
• державні плани розраховані на далеку перспективу – зупинка неможлива;
• світ поступово відмовляється від викопних джерел енергії, Україна рухається в тому ж напрямку;
• до 2025 р. усі будівлі в Європі відповідатимуть стандарту «passive house»;
• Україна має багатий потенціал енергозбереження;
• світ готовий нам допомагати фінансово, технічно, інформаційно;
• інформаційна база енергоощадності збагачується постійно.
Оцінивши ситуацію, розуміємо, що рухатися можемо тільки далі. Енергоефективність – вимога часу.
ПОВЕРХ 2-й. Сусіди. Як долають проблему інші?
Роззираємося довкола і дивимось, як вирішують проблему енергоощадності сусіди.
У країн-сусідів багатий досвід. У Норвегії для організацій, які обслуговують будинки, діють освітні програми з енергозбереження. В Німеччині заходи з енергозбереження фінансує не держава, а банки та великі корпорації. В Австрії з 2003 р. зменшують використання твердого палива. В країнах ЄС ще з 2009 р. поступово відмовляються від ламп розжарювання і переходять до заборони їхнього продажу.
Але й у нас знайдемо цікаві приклади. У Кам’янець-Подільському муніципальна влада відшкодовує мешканцям 50 % витрат на енергозберігаючі заходи. В Запорізькому Національному університеті регулюють опалення з мобільного телефону. За п’ять років оплата комунальних послуг там знизилася у два рази. Житель Львівщини продає залишки енергії, виробленої власною сонячною батареєю. Отримує він за це щомісяця 2-3 тисячі гривень.
ПОВЕРХ 3-й. Власний досвід. Що ми можемо самі?
1. Завдання на щодень: вимикаємо світло там, де нас немає; замінюємо лампочки розжарювання на енергоощадні; вимикаємо електропристрої з розетки; не даємо воді довго текти; встановлюємо на крани і душові сітки аератори (розпилювачі); за радіатором клеїмо тепловіддзеркалювальне покриття на стіну; фарбуємо опалювальні прилади цинковими білилами. Витрати мінімальні, економія велика.
Також пам’ятаємо, що холодильник має стояти в затемненому прохолодному місці. Що циркуляція тепла у приміщеннях має проходити без перешкод. А вночі жалюзі та штори повинні бути закритими. Так отримаємо 5 % економії опалення. Запилене вікно забирає близько 30 % енергії. Світлі ж стіни віддзеркалюють 80 % світла, чим економлять електроенергію. Побутова економія складається з дрібниць.
2. Звертаємося до фахівців: ставимо лічильники на тепло-, енерго- та газоспоживання; замінюємо вікна на енергоощадні; утеплюємо житло; шукаємо можливості встановлення сонячних батарей, колекторів, вітроенергогенераторів. На допомогу прийдуть державні пільги, безвідсоткові кредити на енергозберігаючі засоби, «зелений» тариф. Час самоокупності таких заходів, на думку аналітиків, складає 3-5 років. А потім – суцільна економія з можливим нульовим варіантом енерговитрат.
3. Вимагаємо від домоупорядників: утеплення під’їздів; теплоізоляції трубопроводів; заміни вікон у нежитлових приміщеннях на енергоощадні; встановлення будинкових лічильників; автоматизації роботи теплового вузла; енергоощадного освітлення під’їздів та прибудинкової території; переведення комунальних теплостанцій на альтернативні джерела енергії. Ваш особистий грошовий вклад невеликий, а економія відчутна.
4. Пробуємо самотужки на свій страх і ризик: надивившись і начитавшись безліч інформації у світовій мережі інтернет, починаємо самі майструвати сонячні теплообмінники, батареї, колектори, вітро- та біоустановки. Ризикуємо витратити багато часу на «відкриття велосипеда». Але якщо підійдемо до цього мудро і зважено, нас може порадувати значний економічний бонус.
Навіть без використання альтернативної енергетики (див. таблицю 1), економічний ефект енергоощадності, розрахований фахівцями, вражає.
А якщо додати економію за рахунок використання альтернативних джерел енергії (див. таблицю 2), показники економії за 3-5 років можуть сягнути 100 %. Час окупності скоротиться, якщо зайва енергія буде продаватися енергопостачальникам.
До речі, державні та муніципальні програми істотно збільшать ці показники економії.
ПОВЕРХ наступний. Де ми опинилися?
Гадаєте, ми опинилися на четвертому поверсі? А це вже хто як. Залежно від того, як пройдено третій поверх. Якщо додати до власного досвіду сучасні технічні новинки, практикум провідних країн світу та зробити це здобутком усіх громадян, – опинимося на даху прекрасної багатоповерхівки з назвою «МАЙБУТНЄ». Нікому не захочеться залишатися у підвалі.