Спеціально для ІП ЖИТЛО підготувала Ксенія Дітчук

Про те, чому тарифи не можуть бути низькими, як знизити витрати на комунальні послуги та для кого насправді важливе питання енергоефективності ми поспілкувалися з координатором житлово-комунальних та енергетичних програм Громадянської мережі ОПОРА.

- Чому саме зараз так багато говорять про енергоефективність?

- По-перше, наша держава має надзвичайно високу енергоємність ВВП. Вона більша, ніж у більшості всіх західних країн разом взятих. При тому, що в Україні дуже низький рівень ВВП на душу населення. Якщо взяти сусідню Польщу, то в нас енергоємність відносно ВВП втричі більша. Досить складно коректно порівнювати, тому що кожна країна має свої особливості, але це означає, що ми загалом дуже неефективно використовуємо ресурси.

Є два сектори, які споживають найбільше енергоресурсів: житлово-комунальне господарство та промисловість. Якщо говорити про промисловість, то це бізнес. Тут завдання держави не нашкодити: менше регуляції та більше стимулів. Єдине, що повинна регулювати держава, – кількість викидів. Наприклад, преміювати тих, хто виробляє екологічно чисту продукцію. Крім того, може бути ряд різних стимулів для того, щоб підприємства самі впроваджували енергоефективні технології, менше споживали газу і переходили на чисті джерела енергії.

Але житловий сектор має найбільший потенціал енергозбереження. Тому що більшість будинків побудована в 60-90-хх роках, коли взагалі не використовували такого поняття, як клас енергоефективності. Якщо говорити про європейські стандарти, то наші багатоповерхівки знаходяться в класі енергоефективності F, тоді як найменш допустимим вважається клас C.

Європа рухається до так званих пасивних будинків, які мають нульове використання енергоресурсів.

Нове житло в Україні будується з урахуванням європейських стандартів. Але, по-перше, не завжди забудовники їх дотримуються. По-друге, насправді наш головний біль – це старе житло. Його потрібно або зносити і будувати нове, або термомодернізувати. І одне, і друге потребує значних інвестицій. Поки що ми можемо говорити тільки про енергоефективність і енергозбереження існуючих будинків.

За даними розрахункових досліджень, в середньому ми можемо економити 60% тепла за умови впровадження заходів з термомодернізації.

- Енергоефективність для простих людей: що ми вже сьогодні можемо зробити?

- Головне – це усвідомити, що наше житло – наша власність. Згідно Конституції України, власність зобов’язує. Натомість у нас житло вважається чимось сакральним. Хоча з 1991 року, від початку масової приватизації, держава, віддаючи квартиру в приватну власність, разом з тим передала і повноваження, і відповідальність.

Часто людина має у власності квартиру, але продовжує думати, що ЖЕК, місцеве самоврядування чи держава повинні її ремонтувати. Іноді люди не розуміють, що підвали, горища, інші комунікації, – це теж їхня власність. Крім того, у складі квартплати ми ніколи не платили за капітальний ремонт. Так, у тариф закладалися кошти на поточний ремонт, але будинки зношуються, вони розраховувалися на 80-90 років. І багато будівель вже підходить до цього терміну. Перед тим мали відбуватися капітальні ремонти: мереж, труб, обладнання, сантехнічного обладнання. Задовго до заходів з енергоефективності.

Люди про це не думають. А власне на ці капітальні видатки ми ніколи не здавали коштів. Ніхто не думав, що прийде критичний момент, коли вже неможливо буде латково ремонтувати і потрібно буде замінювати системи.

Все це потребує величезних коштів. Очевидно, що головними інвесторами повинні бути самі люди. Жодна країна Європи не може собі дозволити з місцевого чи державного бюджету відремонтувати приватний житловий фонд.

З іншого боку, ми розуміємо, що фізично в наших людей немає грошей для того, щоб вкласти їх у капітальний ремонт та енергоефективність своїх будівель. Тому потрібно шукати інші механізми.

Це, власне, і є та енергоефективність, яка одразу дозволяє менше споживати тепла. Коли ти менше споживаєш, можна платити ті самі кошти, але скеровувати їх на енергоефективність. Очевидно, це можна робити різним шляхом, наприклад, за рахунок енергосервісної компанії – ЕСКО. Але така схема краще працює в бюджетних будівлях. В Україні є приклади, але їх дуже мало, коли ОСББ зверталося до ЕСКО і реалізовувало певні заходи. Дуже успішний приклад – в Луцьку. Але такі випадки не стали масовими, тому що це довготермінові проекти.

Інший механізм – створення державних чи місцевих програм, револьверних фондів, які дозволять залучати довготермінові дешеві кошти, які люди зможуть повертати. У 2015 році запрацювала державна програма з підтримки енергоефективності, коли держава компенсує частину тіла кредиту. Якщо місцева влада компенсує додатково відсоткову ставку, тоді цей кредит взагалі виходить безвідсотковим і дуже вигідним.

Читайте також: Що дасть киянам Програма з енергоефективності цього року?

- Наскільки це реально зробити на практиці?

Для того, щоб реалізувати заходи з енергоефективності, не просто потрібні зацікавлені люди. Мешканцям потрібно організуватися і створити об’єднання співвласників багатоквартирного будинку (ОСББ). Теоретично сьогодні і співвласники можуть, об’єднавшись без створення юридичної особи, доручити ці функції ЕСКО-компанії. Але на практиці все складніше. Адже досить складно для бізнесу працювати з кожним співвласником окремо. До того ж, ЕСКО не поспішає приходити у житловий сектор поки.

Можливо, енергоефективністю могли б зайнятися управителі за дорученням співвласників. У громади будинку є можливість прийняти відповідне рішення, але поки що ні ринок управителів настільки не розвинутий, ні немає відповідно законодавчого забезпечення. Тому це поки також теорія.

Єдиною реальною організаційно-правовою формою є об’єднання. Тоді самі співвласники найбільш захищені, тому що ніхто не буде дбати про твоє майно більше, ніж ти сам.

Часто можна почути: «Нехай теплоенерго поставить лічильник». Теплоенерго може поставити лічильник, але воно ніколи не буде дбати про те, щоб цей лічильник був справний, за достовірність показів. Це апріорі не завдання теплопостачальної організації. Тим паче, ніхто ніколи не буде ставити мешканцям індивідуальний тепловий пункт (ІТП), який дозволяє суттєво економити.

Потрібно, перш за все, змінити ментальність і зрозуміти, що ти в будинку не сам, а з сусідами, співвласниками. Кому це не подобається – варіант купувати окремий будинок. Люди, які мають квартиру в багатоквартирному будинку, повинні бути свідомі, що є спільна власність з іншими людьми. Потрібно навчитися домовлятися про те, як приймати рішення. Можливо, дійсно всіх влаштовує стан, який є.

Читайте також: Що буде після революції ЖКГ та ліквідації ЖЕКів

Доки не відбулося стрімкого зростання тарифів, про такі речі особливо не задумувалися. Який приходив рахунок – стільки і платили. Питання енергетичної незалежності було дуже загальним і не стосувалося когось конкретно.

Ми за це заплатили дуже високу ціну. «Нафтогаз» постійно дотувався з бюджету. Низькі тарифи теж дотувалися з бюджету за різними схемами: і через різницю в тарифах, і прямою субвенцією «Нафтогазу». По дорозі ці гроші кралися, що ні для кого не секрет. А потім «Нафтогаз» боргував перед іншими, зокрема, «Газпромом». Так ми підв’язалися під ярмо Росії. Коли через ці борги держава повинна була випускати облігації, це спричинило інфляцію.

Тобто в результаті виникли серйозні макроекономічні зміни. Власне чому МВФ і висунуло жорсткі вимоги.

Проблема не в самому низькому тарифі, а в тому, що низькі тарифи створюють цілу низку корупційних і фінансових проблем. Потім в нас зростає долар, а всі питають – чому. Але доки не прийшли високі платіжки, значно більші, ніж до того, – люди не задумувалися. А зараз почали думати: і як економити просто, і як зробити так, щоб будинок менше платив за рахунок якихось енергоефективних заходів.

- Доки українці вчаться заощаджувати, що відбувається на загальнодержавному рівні?

- Головне завдання політиків – починати говорити людям правду. Тарифи повинні покривати хоча б собівартість вироблення послуг, а також мінімальні затрати на модернізацію. Уряд зробив перші правильні, але непопулярні кроки.

Ми не можемо постійно дотувати чорну діру. Якщо люди платять менше, ніж коштує реальна послуга, все одно за це платить державний бюджет. Ми платимо зі своїх податків те, що могло піти на школи, садочки і лікарні. А скрізь, де є стик з державними коштами, з’являються корупційні схеми. Потім це призводить до складних макроекономічних наслідків. Тому політикам потрібно заборонити говорити про низькі тарифи.

З іншого боку, люди можуть суттєво зменшити свої платіжки. Ось про це варто говорити. Не за рахунок низького тарифу, а за рахунок меншого обсягу споживання. В них буде лічильник, в них буде утеплене житло. Тоді дійсно можна платити вдвічі, а то й втричі менше.

Читайте також: Чому Україні необхідні термомодернізація і підвищення тарифів?

На державному рівні потрібно максимально сприяти роботі ОСББ. Зараз у нас відбувається одночасно кілька реформ: і газового ринку, і електричного, і комунальних послуг, і реформа в сфері управління житлом, і децентралізація. Часто це різні реформи, і частини пазлу між собою не складаються. Хороша дія в одній реформі призводить до катастрофічних результатів в іншій.

Наприклад, «Нафтогаз» нараховує штрафи і пені підприємствам теплопостачання. В цей же час з підприємствами теплопостачання не розраховується держава, тому що встановлені неекономічно обґрунтовані тарифи. Ми бачимо по документах, що різниця в тарифах є, значить, люди платять менше, ніж реально витрачається на виробництво цих послуг. Пільги і субсидії – не живі кошти. А тому в підприємств немає грошей. Ми ж не платимо пеню як фізичні особи, якщо невчасно розраховуємося за комунальні послуги. А в цей час підприємствам теплопостачання нараховуються борги. Ми рятуємо «Нафтогаз», але «топимо» підприємства теплокомуненерго.

Теплокомуненерго, в свою чергу, теж шукають, з кого стягнути кошти. Не так легко притягнути до відповідальності фізичну особу – власника, але якщо це юридична особа ОСББ – теплокомуненерго починає з усією ненавистю пробувати стягнути з об’єднання співвласників все, що йому не доплатили інші.

Так ОСББ стає заручником ситуації, замість того, щоб бути інструментом залучення коштів для реалізації заходів з енергоефективності. Тим часом тих, хто живе в будинках з ОСББ, змушують платити додатково за обслуговування внутрішніх мереж.

Насправді це відбувається тому, що дуже багато речей не в’яжеться між собою. Одні правила вже вступили в дію, інші – ні. Тарифи зросли, всім підряд призначили пільги і субсидії, а виявилося, що у нас немає на це коштів. Тобто гроші є на папері, але їх нема в реалі.

Наприклад, ОСББ взяло кредит на утеплення. Пільговики отримують субсидії на утримання будинку і прибудинкової території. Відповідно, об’єднання недоотримує кошти за пільговиків. Їм повинні ці витрати покриватися, але вони не надійшли, тим часом кредит віддавати треба. Де взяти цю різницю?

Таких нюансів дуже багато, вони просто заважають нормальному функціонуванню ОСББ.

- Але ви назвали ОСББ єдиним дієвим інструментом для залучення коштів. Чи є можливість нівелювати ці мінуси? Як показати людям спроможність об’єднання?

- Згідно з даними опитування, яке провела Громадянська мережа ОПОРА, людям бракує позитивних історій успіху. Потрібна національна кампанія, яка б розказала і показала те, як може змінюватися життя людей, якщо вони об’єднаються. На різних етапах, починаючи з елементарного – спілкуватися, робити спільну справу, наприклад, облаштувати дитячий майданчик чи якось прибрати у під’їзді. І закінчуючи серйозними заходами з термомодернізації, коли, наприклад, був старий гуртожиток – а стала сучасна будівля з європейським рівнем життя.

Людям дійсно такого дуже бракує, щоб побачити, що це дійсно реально, щоб повірити у власні сили.

Очевидно, що потрібно продовжувати реформу. Прийняти закон про житлово-комунальні послуги та «запустити» конкурентний ринок управителів. Сьогодні більшість ОСББ займається самоуправлінням. Але практика показує, що у світі дуже мало кондомініумів, аналогів ОСББ, які самостійно управляють будинком. Зазвичай, вигідніше спільноті власників наймати управляючу компанію/управителя і залишити за собою лише контролюючі функції.

Реформа почалася, але вона реалізована не до кінця. Для повного впровадження необхідні зміни до закону про житлово-комунальні послуги, а також величезна кількість підзаконних актів.

Очевидно, що потрібно продовжувати державну програму з підтримки енергоефективності, але також створювати фонд з енергоефективності, який би стабільно забезпечував видачу кредитів.

Зараз найбільша проблема в тому, що кошти виділяються з бюджету раз на рік, і завжди є певна перерва у кілька місяців, коли програма ще не вступила в дію. А впровадження заходів з енергоефективності – це досить складні проекти, в яких не повинно бути розриву в часі. Люди мають бути впевнені в тому, що із закінченням фінансового року не закінчиться компенсація.

Читайте також: Скористатися програмою енергоефективності вигідно

Також важлива можливість розбивати проект на етапи. Наприклад, зробили одну частину, наступного року – другу, третю. Те, що є зараз, – оптимальний варіант. Але цього недостатньо для впровадження масових заходів з термомодернізації, які дуже дорогі. Потрібно залучати фінансування міжнародних донорів. Фонд з енергоефективності міг би активніше регулювати ці кошти. Можливо, потрібні також інші програми міжнародної технічної допомоги, що дозволить людям брати кошти з якомога більшої кількості джерел.

- Чи можна сказати, що питання енергоефективності саботується?

- Побудова енергоефективної економіки мала би бути одним з основних пріоритетів. Якщо ми подивимося на програму коаліційної угоди чи програму уряду, то енергоефективність значиться останнім пунктом в енергетичній реформі чи в реформі ЖКГ. Насправді це мав би бути наскрізний пункт до всіх галузей. Тобто, має бути єдина стратегія сталого розвитку/низьковуглецевого розвитку, яка поєднує кліматичну, енергетичну і екологічну політику. А енергоефективність – це наскрізне завдання у кожній сфері. Поки, на жаль, цього нема і близько.

- Чим загрожує Україні байдуже ставлення до енергоефективності? Окрім того, що ми будемо далі платити божевільні суми за комунальні послуги.

- Україна є членом Енергетичного співтовариства і в нас є певні зобов’язання. Наприклад, зменшення на 20% кінцевого енергоспоживання, збільшення на 20% використання альтернативних джерел енергоресурсів, на 20% скорочення викидів парникових газів. Деталізація цих пунктів призводить до того, що, наприклад, ЄС виставляє дві конкретні вимоги: запровадження комерційного обліку та запровадження енергетичної сертифікації будівель.

Якщо ці вимоги не будуть виконані – нам перестануть надавати кошти. І так по багатьох пунктах. Якщо ми не виконуємо умов директив – ми не будемо отримувати кошти на модернізацію. Європа буде бачити, що ми не готові до реформування, відповідно, не буде вести з нами подальші переговори щодо вступу до союзу.

Якщо ми хочемо в Європу – нам треба навчитися спочатку економити у своїй квартирі та своєму будинку.