Спеціально для ІАП "ЖИТЛО" підготувала Яніна Дияк.
Затишна 12-поверхівка за адресою вул. Братиславська, 12 належить до тих будинків, які за радянської доби назвали б домом зразкової культури побуту. За її благоустрій відповідають самі мешканці, на чолі яких – голова ЖБК Олена Валеріївна Свінтозельська. Цей будинок став одним із переможців програми КМДА, за якою місто сплачувало 70 % вартості витрат на енергоефективні заходи, а 30 % – самі мешканці. Громадянська мережа ОПОРА поспілкувалася з пані Оленою, аби дізнатися секрети успішного господарювання.
– Пані Олено, розкажіть, будь ласка, детальніше про вашу участь у програмі.
– Для участі у програмі ми подали два проекти, які на 30 %виконуємо самі, а на 70 % – місто. Ми зробили реконструкцію бойлерної за своїм проектом (це обійшлося у 210 тис. грн), а на 500 тис. грн, які виділило місто, утеплили фасад. Це було вперше, місто виділило пробних 5 мільйонів, щоб побачити, як це буде. Брали участь 16 кооперативів, усі отримали кошти. Люди не брали участь у програмі, бо не довіряють владі, не знають, що це все може закінчитися нормально. А в підсумку все виявилося гаразд. Хоча не обійшлося й без проблем. Оскільки це робилося вперше, не було єдиного стандарту для оформлення проектів, довелося багато разів переробляти документацію, щоб вона відповідала стандартам. Коли я зробила свою бойлерну, місто надало бригаду майстрів, і ми за півмісяця все зробили.
– Отже, виплати були вчасні і в повному обсязі?
– Так! Якщо голова ЖБК допомагає місту виконувати свої обов’язки, ніяких проблем нема. Я чула, що в одному кооперативі люди не пускають майстрів ставити їм вікна, бо голова не надав мешканцям правильної інформації. Проте вікна вже закуплені, а вони отак (сміється). Інший голова, скажімо, не виконав своєї частини договору на 30 %. Місто зробило, а він – ні. Тож не тільки від держави треба очікувати підвохів.
– Як мешканці будинку поставилися до вашої участі у проекті?
– Насправді мешканців я не ставила до відома, бо цього не вимагали. За новими умовами на 2016 рік уже необхідно надати рішення загальних зборів. А у нас це було пробне, тож і зборів ми не проводили. Плюс до останнього моменту не було певності, чи виділять кошти, чи ні. Тож повідомила я людям тоді, коли ось вже завтра мають утеплювати стіни. Загалом до ситуації люди поставилися нормально, але виникли розбіжності. Утеплювати мали ж бокові стіни, а інші дві – ні. Люди почали обурюватися, мовляв, чому не у нас, а там, давайте в іншому порядку. Тому для участі у подібних програмах повинна бути все-таки стовідсоткова згода між усіма.
– Чи вже є відчутні результати утеплення?
– Утеплення дало свій результат. У тих трикімнатних квартирах, зовнішні стіни яких утеплили, стало значно тепліше. Але набагато більша економія все ж від бойлерної. Вона модернізована, стоїть лічильник, регулятор температури, який регулює подачу енергії на будинок згідно температури довкілля. За перший місяць опалювального сезону за опалення заплатили 6,77 гривень за квадратний метр. Для порівняння – у такому ж будинку за адресою Братиславська, 2 опалення трикімнатної квартири обійшлося на 130 гривень дорожче, ніж у нас: 588 гривні проти 454. Лічильники, які встановили, не заощаджують, заощаджує регулятор.
На кожному поверсі будинку на сторожі тепла стоять двері, за якими – прохід до сходів. На них – табличка «Зачиняйте, будь ласка, двері». Результат більш ніж відчутний – щойно пані Олена відкриває їх, одразу віє холодом.
– Бачу, ви проводите ще й освітню роботу, показуєте, як зробити свій будинок теплішим?
– Аякже! Ми поставили двері, які дуже добре тримають тепло. Абсолютно на всіх поверхах. Справа в тому, що переходи ми не можемо засклити згідно техніки пожежної безпеки. Тож коли я прийшла на посаду голови 5 років тому, вирішила встановити такі двері, зробити бойлерну. Тоді про енергоефективні заходи і не говорили так. Ми з мешканцями оплатили і поставили. Усі поверхи освітлюють енергозберігаючі світлодіодні стрічки. Раніше тут стояла лампочка 60 Вт, а зараз – всього 4 Вт. Сумарно це 2500 кВт економії на місяць.
– Мешканці це відчувають, розуміють, підтримують? Чи активні вони?
– Звісно, це ж 1500 гривень економії щомісяця. За рахунок цього заощадження я не підвищую плату за утримання будинку. Щодо активності – то це радше я активна. Я дуже задоволена своїми членами правління. Гарна, розумна, грамотна команда, з якою можна порадитися завжди.
– Які проблеми виникали при втіленні ваших проектів?
– Авжеж, це кошти. Найважче йти і просити співмешканців долучитися. Коли ширилася чутка, що газу не буде, я злякалася. Уявіть-но, коли весь будинок ввімкне масляні радіатори – проводка може не витримати, як це було у сусідньому будинку на Братиславській, 22. У них один стояк без світла був два тижні. Збирали на заміну всього лиш по сто гривень, але незадоволених вистачало. Люди дуже інертні, незацікавлені. Дуже виручає у реалізації таких задумів оренда. Я її фактично сама зробила. Площа бойлерної – 160 кв. м, після модернізації вона займає 60 кв. м, а 100 я здаю (зараз там невелика перукарня, теж утеплена – автор). З колишнього смітника ми зробили магазинчик. Тож оренда дає значний прибуток і розв’язує руки у питаннях покращення житлових умов. Тепер немає потреби підіймати, скажімо, тариф на утримання.
– А як же сміття тоді?
– Як тільки я прийшла, одразу заварила сміттєпровід. Так і санітарні умови покращилися, і запаху неприємного від застійного сміття нема. Мешканці довго противилися, навіть пакети зі сміттям під двері ставили. А тоді нічого, звикли, зрозуміли переваги. Після цього вирішила питання з «трунами на коліщатках» – величезними смітниками, які займали половину двору і від який був страшенний сморід. Зараз у нас є смітник європейського зразка об’ємом у 6 кубічних метрів. Це великий мішок, куди скидають сміття. Раз на тиждень його забирає машина від підприємства, яке надає послуги. До речі, у цього підприємства є свій сміттєпереробний завод, тож сміття сортується і переробляється чи утилізується – ніяких звалищ.
– Наприкінці хотілося б запитати, який, на вашу думку, ідеальний голова кооперативу?
– Я особисто вважаю, що головою повинна бути людина років до 55-ти. Після цього віку люди втомлені, з ними важко співпрацювати. Проте молодь теж часто інертна. Однозначно, що ця людина має любити свій будинок. Ось я зробила свій будинок таким, яким я його хотіла бачити – теплим, гарним і зручним. Посада голови – це постійна робота. У мене немає такого, щоб я протягом тижня два дні хоча б просто посиділа. Скажімо, зараз переймаюся питанням ремонтів, збираю кошти на перекриття даху, і це не так просто.
– Що б ви порадили тим, хто хоче взяти участь у міській програмі?
– Не боятися. Якщо не довіряєте, зробіть проект на три тисячі, а на сім візьміть у міста. Переконаєтеся – досягайте нових, значних висот.