Cпроби реформувати відносини на ринку житлової галузі, задекларовані у Законі України «Про Загальнодержавну програму реформування і розвитку житлово-комунального господарства на 2009-2014 роки» від 11 червня 2009 року, а також у Програмі економічних реформ на 2010-2014 роки «Заможне суспільство, конкурентоспроможна економіка, ефективна держава» (і Національними планами дій щодо її впровадження на кожен рік.

Основними завданнями обох документів визначено:

• створення конкурентного середовища на ринку послуг ЖКГ (станом на початок 2013 року в Україні повинно діяти 20140 ОСББ та 50% площі усього житлового фонду обслуговуватися приватними керуючими компаніями (управителями);

• стимулювання технічної й технологічної модернізації й підвищення ресурсо- і енергоефективності ЖКГ (зменшення частки старих і аварійних теплових мереж з 15,7 % до 12 %; зниження споживання природного газу на 15 % до 2014 р.; забезпечення 100 % обліку спожитих послуг).

Очікувалося, що в результаті реалізації Програми реформування:

• завершиться розроблення необхідних нормативно-правових актів, що забезпечать стале функціонування галузі в ринкових умовах господарювання (а саме - створення сприятливих умов для створення та діяльності ОСББ та створення інституції управителя);

• будуть створені сприятливі умови для залучення позабюджетних коштів у розвиток об'єктів житлово-комунального господарства та ефективний механізм подальшого його реформування із залученням іноземних інвестицій, кредитів, коштів фізичних і юридичних осіб;

• населення отримає житлово-комунальних послуги належної якості відповідно до вимог національних стандартів, гармонізованих з міжнародними або регіональними;

• підвищиться рівень мотивації громадян до участі в прийнятті рішень у житловій сфері, держава забезпечить захист прав споживачів, їх своєчасне інформування з питань своїх прав та обов'язків;

• суспільство підтримуватиме виконання основних завдань у рамках реформи житлово-комунального господарства.

Для досягнення цих результатів Програмою реформування визначено комплекс заходів інституціонального (вдосконалення роботи структурних підрозділів центральних та місцевих органів влади, що опікуються питаннями реформування), нормативно-правового (розробка та прийняття нормативно-правових актів), науково-технічного (виконання наукових розробок на замовлення Мінрегіону за бюджетні кошти), організаційного (проведення навчань, семінарів, кругли столів тощо) та фінансового характеру (фінансування з державного бюджету «пілотних проектів» з модернізації житлового фонду, створення фінансових механізмів для залучення позабюджетних коштів для підвищення енергоефективності галузі).

Забезпечувати взаємодію та організацію діяльності міністерств, інших центральних і місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності, пов'язаних з виконанням Програми реформування, повинна Міжвідомча комісія з проведення реформування житлово-комунального господарства на чолі з Віце-Прем'єр-Міністром України. Контроль за її виконанням на держаному рівні повинні здійснювати центральний орган виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства та інші центральні органи виконавчої влади. Мінрегіон щороку повинен подавати Кабінету Міністрів України інформацію про хід виконання завдань, визначених Програмою. Уряд щороку не пізніше 1 травня повинен подавати Верховній Раді України звіт про стан виконання Програми. Громадські організації можуть здійснювати громадський контроль за її реалізацією.

Програма економічних реформ Президента, в основному, повторює завдання Програми реформування ЖКГ, але додатково передбачає ще й реформування системи соціальної підтримки й посилення її адресності . Координаційну функцію із забезпечення реалізації виконання Плану було покладено на Комітет економічних реформ при Президентові України, у якому створено підгрупу «Реформа житлово-комунального господарства».

В результаті, було створено аж два координаційні органи. Один – з реалізації Програми реформування ЖКГ, інший – з реалізації програми Президента. Однак, роботу жодного з них не можна вважати задовільною. Після скасування посади профільного Віце-Прем’єр-Міністра у 2011 році, Міжвідомча робоча група залишилася лише на папері. Комітет економічних реформ продовжує діяти, однак, по-факту, єдиного підходу до реформування галузі у владних інституцій протягом 2009-2012 років не було. Як і не відбувалося публічного звітування щодо стану реалізації житлово-комунальної реформи.

Як наслідок, більшість заходів, передбачених і Програмою реформування ЖКГ, і Програмою Президента, не було виконано або було здійснено формально.

То ж не дивно, що станом на 1 січня 2013 року маємо (за даними Мінрегіону) зареєстровано 15731 ОСББ та 543 приватних установи з обслуговування житлового фонду. Сплеск зростання і попиту (в особі ОСББ), і пропозиції (керуючих компаній) припадає на 2010 рік, коли населення, повіривши в обіцянки влади, створило аж 12155 ОСББ із 11215 запланованих. Поступово, в результаті державної політики «подвійних стандартів», темпи росту і ОСББ, і керуючих компаній, знизилися. За показниками Програми реформування ЖКГ, на початок 2014 року має діяти більше 32000 ОСББ, переважна більшість з яких будуть клієнтами керуючих компаній. Однак зрозуміло, що цього не відбудеться. ОСББ продовжують боротися за своє виживання та відстоюють право на самозабезпечення, у той час, коли бізнес не поспішає інвестувати у житловий ринок. Реальних керуючих компаній (управителів) на сьогодні практично немає. Переважна більшість створених приватних капіталом підприємств з обслуговування житла (із 543) обслуговує новий житловий фонд (так звані керуючі компанії, створені забудовниками). До того ж, 90% таких установ не були обрані співвласниками (а саме такий вибір є основною умовою конкуренції, в результаті чого повинна зростати якість житлово-комунальних послуг), а «призначені» органом місцевого самоврядування.

У той же час, модернізація житлового фонду відбувається вкрай повільно.