Сьогодні, 19 травня, у Верховній Раді був зареєстрований законопроєкт про місцевий референдум №5512. Експерти розповіли, які основні засади і новели закладені в документ.

Юлія Кириченко, членкиня правління “Центру політико-правових реформ” вважає, що текст цього законопроєкту пройшов правильну підготовку до моменту офіційної реєстрації. “Вже другий законопроєкт про референдуми - всеукраїнський та місцевий - на мій погляд, проходять правильно підготовку ще до моменту їх реєстрації в парламенті. Що я маю на увазі? Це доволі інклюзивний і відкритий процес, запрошуються як опозиція, так і незалежні експерти, громадські організації, які вже довгий час не лише з цим складом парламенту працюють у сфері виборів та референдумів. І вже на цьому етапі до реєстрації проходять публічні обговорення - зокрема чотири таких обговорення організували громадські організації, сам парламент також відкрив доступ до законопроєкту і виставив його на громадське обговорення, щоб всі наукові установи, експерти та будь-які громадяни могли надати свої пропозиції та рекомендації, що були опрацьовані. Лише після того відбулася реєстрація цього законопроєкту про місцевий референдум 122 народними депутатами від парламентської більшості”, - поділилась думками вона.

Перший заступник Голови Верховної Ради України Руслан Стефанчук розповів про те, як відбувався процес громадського обговорення законопроєкту: “Було опрацьовано більше 100 письмових коментарів і пропозицій, які надійшли до законопроєкту в рамках публічного обговорення. Але ми розуміємо, що досконалість не має меж. Тому, попри те, що ми маємо позитивні відгуки від багатьох міжнародних організацій та національних експертних установ, найближчим часом ми плануємо направити цей законопроєкт до Європейської комісії за демократію через право (Венеційської комісії) для отримання відповідного висновку щодо даного законопроєкту”.

Він також зазначив, що етап заповнення законодавчої прогалини дуже важливий. “Після того, як ми створили правовий механізм для всеукраїнського референдуму, ми повинні наповнити прямою демократією наші територіальні громади. Щоб люди розуміли, що від їхнього рішення справді щось залежить, що вони можуть справді впливати на місцеву раду та місцевого голову, що якщо їм щось не подобається, то вони мають право вимагати переобрання, вони можуть створити ті умови, в яких буде комфортно жити. Мені здається, це основна філософія даного законопроєкту”, - підкреслив Стефанчук.

Експерти, які долучились до написання тексту законопроєкту провели правовий аналіз тексту та розказали про основні його засади.

Предметом місцевого референдуму є:

  • загальні питання місцевого значення;
  • дострокове припинення повноважень місцевої ради чи голови;
  • затвердження статуту територіальної громади або змін до нього;
  • втрата чинності нормативно-правового акту (або окремих його положень) органу місцевого самоврядування;
  • затвердження програми розвитку територіальної громади або змін до неї.

Не можуть ставитись питання, які:

  • я предметом всеукраїнського референдуму;
  • суперечать положенням Конституції та законам;
  • спрямовані на ліквідацію незалежності, порушення державного суверенітету і територіальної цілісності, створення загрозі національній безпеці,розпалювання міжетнічної, расової, релігійної ворожнечі;
  • пропонують прийняття нових нормативно-правових актів, внесення до них змін;
  • віднесені до компетенції інших посадових осіб та органів публічної влади;
  • стосуються окремих повноважень ОВВ у ОМС (делеговані повноваження);
  • регулюють місцеві бюджети і тарифи на комунальні послуги;
  • пропонують прийняття актів індивідуальної дії, внесення до них змін, їх скасування.

Членкиня правління “Центру політико-правових реформ” Юлія Кириченко зазначила: “Загрози місцевого референдуму, наприклад, певний сепаратизм, знімаються територією - це лише громада. І звісно на місцевому референдумі не можуть ставитися питання загальнонаціонального значення. Наприклад, як це було зроблено Російською Федерацією на псевдореферендумі в Криму. Будь-яка зміна території - це компетенція виключно національного референдуму і не може вирішуватись місцевим референдумом”.

Голова правління Громадянської мережі ОПОРА Ольга Айвазовська розповіла про адміністрування місцевого референдуму, проведення двох видів агітації - за проведення референдуму і за питання винесеного на референдум - та інші законодавчі новели цього документу.

За її словами, система адміністрування не є унікальною та схожа на місцеві вибори. ”Ми маємо місцеве самоврядування та територіальні виборчі комісії, відповідно цей рівень не формується під конкретний референдум, а здійснює свої повноваження протягом всього періоду між черговими місцевими виборами. І ми можемо використовувати цей ресурс, людський капітал, певні знання щодо процесу організації і проведення демократичних інститутів виборів для організації референдумів на проміжній серединній ланці. Найвищою комісією в системі адміністрування залишається ЦВК. Вона має певні функції та повноваження,  але вони обмежені, так само як і на місцевих виборах. Ключової для організації, проведення і безпосередньо встановлення результатів є ТВК. ДВК формуються за принципом рівного представництва всіх зацікавлених сторін. Адже у нас є ініціативна група, яка безпосередньо ініціювала проведення референдуму, але можуть бути і групи, які не мають прямого відношення до ініціативної групи та виступають також прихильниками проведення референдуму і винесеного питання, хочуть брати участь в агітації тощо. А також є можливість реєструвати опонентів - групи, які будуть виступати проти. Хто може бути сторонами за і проти? Перш за все, це юридичні особи, зокрема місцеві організації політичних партій. І якщо неурядові організації мають бажання виступати стороною, то їм не потрібно буде афілійовуватись з цими політичними партіями або ініціативою, вони також мають повноваження брати участь як сторона за чи проти. Від цих сторін також залежить і те, чи будуть сформовані дільничні виборчі комісії”, - розповіла вона.

Експертка підкреслила, що будь-який референдум відбувається навколо конкретної теми чи питання й агітація щодо них має бути максимально прозорою. ”Ми встановили обмеження фондів видатків на проведення агітації. Вони залежать безпосередньо від розміру територіальної громади - тобто, чим менша територіальна громада, тим менша межа видатків, які може нести сторона за чи проти. В громадах до 10 тисяч виборців максимальна сума видатків, розміру виборчого фонду - 300 тисяч грн. Є градація, яка стосується різних рівнів громад. Максимальний фонд - у громаді від 500 тисяч виборців (це переважно обласні центри, міста обласного значення, у тому числі й столиця) - до 3 млн грн. Тобто фонди, звичайно, можуть множитись за рахунок сторін за чи проти, можуть певні технології використовуватись у цьому контексті - у нас країна багата на ідеї і політтехнологів - але ми вважаємо, що як мінімум обмеженням розміру фонду на проведення агітації, ми встановлюємо відносно рівні умови для різних учасників”, - зазначила вона.

Ольга Айвазовська також розповіла про фінансування таких референдумів: “Місцевий референдум, на відміну від всеукраїнського, фінансуватиметься з місцевого бюджету. Тому що держава не може видавати публічні фінанси на локальну ініціативу. Відповідно процедура збору підписів за проведення референдуму повинна бути прозора та ефективна, а також демонструвати зацікавлення громади в проведенні такого волевиявлення навколо цього питання. Видатки на організацію всеукраїнського референдуму чи виборів становлять від 2 млрд грн, а на місцевому рівні все залежатиме від розміру територіальної громади. Але цим законопроєктом ми вимагаємо, що потрібно забезпечувати повну прозорість агітації за збір підписів ще до етапу початку референдуму. Фонд з метою агітації за збір підписів повинен бути створений, залишкові кошти можуть бути направлені на проведення агітації ініціативної групи за питання референдуму. Фонд на агітацію за збір підписів не є обмежений, на відміну від фонду на агітацію під час проведення самого референдуму. І фізичні, і юридичні особи мають право здійснювати внески в ці фонди, але вони є обмеженими. Зокрема, сума максимального внеску фізичної особи є 240 тис. грн, юридичної - 480 тис. грн”.

Вона також зауважила, що законопроєкт передбачає певні заборони і вимоги як для ЗМІ, так і учасників процесу в контексті інформування та просвіти виборців. Наприклад, фінансування дебатів може здійснюватись лише або коштом ЗМІ, або закладатись у фінансування місцевим бюджетом. Також з новацій законопроєкту - чітке визначення дочасної агітації а ще заборона для державних службовців брати участь в агітації, виключення - відпустка на відповідний період.

Експерт Центру політико-правових реформ Олександр Марусяк розповів про наслідки місцевого референдуму.

Розгляд та реалізація результатів місцевого референдуму щодо загальних питань відбуваються таким чином:

  • місцева рада розглядає результати референдуму на засіданні не пізніше як на 15 день після їх оприлюднення;
  • прихильники та опоненти питання референдуму мають право на виступ на засіданні місцевої ради;
  • посадові особи та ОМС мають протягом місяця розглянути результати референдуму та врахувати їх при прийнятті рішення;
  • якщо необхідно ухвалити нормативно-правовий акт, виконавчий комітет місцевої ради вносить його на розгляд ради не пізніше як на 30 день з дня засідання;
  • місцева рада обов’язково враховує результати референдуму шляхом прийняття відповідного рішення.

“У випадку зі статутом, то законопроєкт також передбачає окрему процедуру, коли сільський, селищний або міський голова після затвердження статуту на місцевому референдумі відправляє статут разом із результатами голосування до Міністерства юстиції, і воно включає такий статут до Реєстру статутів територіальних громад”, - зазначив він.

У разі дострокового припинення повноважень через інструмент місцевого референдуму:

  • повноваження місцевого голови припиняються достроково з дня офіційного оприлюднення результатів;
  • повноваження місцевого голови виконує секретар відповідної ради;
  • повноваження місцевої ради припиняються достроково з дня офіційного оприлюднення результатів;
  • місцева рада продовжує здійснювати свої повноваження до відкриття першої сесії цієї ради нового скликання;
  • позачергові місцеві вибори призначаються Верховною Радою не пізніше ніж у 90-денний строк з дня дострокового припинення повноважень відповідної ради.

“Стосовно втрати чинності нормативно-правовим актом, то алгоритм дещо простіший. Законопроєкт передбачає, що таке рішення територіальної громади є автоматичним. Не потрібно додатково затверджувати чи схвалювати рішення про втрату чинності нормативно-правовим актом”, - розповів Марусяк.

Зокрема, рішення щодо втрати чинності НПА або його окремих положень:

  • набирає чинності через 10 днів з дня його офіційного оприлюднення (якщо інше не передбачено самим рішенням, але не раніше дня опублікування);
  • остаточне і не потребує затвердження або схвалення відповідним ОМС;
  • якщо питання не підтримане, воно може бути повторно винесено на референдум не раніше як через 3 роки з дня офіційного оголошення результатів;
  • НПА або його окремі положення не можуть бути прийняті у тій самій редакції місцевою радою поточного скликання.

Експерт з питань виборів та референдумів Міжнародної фундації виборчих систем (IFES) Денис Ковриженко відзначив два моменти - процес і зміст самого законопроєкту: “Безперечно, коли ми говоримо про процес, то він загалом відповідає міжнародним стандартам ухвалення таких важливих рішень. Тобто, законопроєкт писався у відкритий і консультативний спосіб, залучались усі зацікавлені сторони. Якщо подивитись на зміст, і порівняти базові концептуальні речі з відображенням міжнародних стандартів, то ми загалом можемо зробити висновок, що він відповідає цим стандартам”.

Повний відеозапис пресконференції: