Довіра до державних інституцій під час війни є ключовою, адже брак довіри сприяє поляризації суспільства. Рівень самоцензури або критичних матеріалів в медіа також можуть впливати на цей рівень довіри. Тому важливо, аби кожне медіа зараз давало собі відповідь на питання, що таке політичний процес у країні без виборів. Про це говорила голова правління Громадянської мережі ОПОРА Ольга Айвазовська в якості модераторки дискусії «Відповідальність медіа за стійкість суспільства: медіа як четверта влада» на National Media Talk 20 вересня.
«Під час війни суспільство має консенсус щодо інтеграції в ЄС та членства НАТО, а також ще щодо одного дуже важливого питання – системи управління держави, яку суспільство хоче бачити зараз, і в повоєнний період. Ніколи ще в нас не було настільки високого рівня підтримки демократії і прагнення до ефективних демократичних інститутів, як сьогодні. Останнє дослідження Національно-демократичного інституту демонструє, що понад 86% громадян вважають це єдиною правильною системою управління. Але, за даними КМІС, якщо на кінець попереднього року 81% громадян вважали, що вибори повинні відбутися після закінчення правового режиму воєнного стану і війни, то сьогодні такий відсоток вже 72%. Тобто, за певний період часу кількість громадян, які не підтримують проведення виборів сьогодні, зменшується, і це прямо корелюється з тим, що зменшується довіра до державних інститутів. Довіра до державних інститутів в умовах війни є ключовою. Тому що якщо немає довіри до Головнокомандувача, Сил оборони, парламенту чи Уряду, то суспільство або окремі громадяни можуть йти шляхом поляризації і відцентрування себе від інтересів і потреб держави. Тим не менше, є кореляція і причинно-наслідкові зв’язки. Зменшення свободи слова в умовах війни – це причинно-наслідковий зв’язок, який має вияв – правовий режим воєнного стану і відповідне законодавство. Але і зменшення демократії є наслідком того, що свобода слова в цих умовах не має можливостей бути реалізована, як серед громадян, так і серед інституцій, зокрема засобів масової інформації. І тому на кожному редакторові в медіа є певна відповідальність щодо того, який рівень самоцензури, який рівень відкритості, який рівень критичності можуть бути забезпечені тут і сьогодні без виборів», - підкреслила Айвазовська.
Вона також запропонувала до обговорення тему наявності політичного процесу в суспільстві навіть за відсутності виборів та безпосередньої ролі медіа в цьому процесі: «Політичний процес – це не про вибори і навіть не про парламентську чи позапарламентську опозицію. Якщо взяти весь політичний цикл, то вибори займають там 5-7% часу. Політичний процес – це дискурс між різними групами, які бачать різне бачення реалізації тих чи інших політик. Якщо ми говоримо про оборону і безпеку, то чи є у нас дискурс, в якому беруть участь журналісти, громадські організації, потенційна позапарламентська опозиція, волонтерські рухи та інші? У нас цей процес присутній. Щодо формули миру у нас весь час лунають дискусії про якість самітів, документів, які туди виносяться, бачення закінчення війни і навіть тема, що є перемогою. Це все елементи політичного дискурсу. Але роль медіа, як на мене, щоб рівень і якість цього діалогу та культура цього діалогу зростали. Тому що, на відміну від колишньої Югославії, ми не держава, яка виникла на етапі війни з уламків іншої держави. Ми вже мали свою державність, свої практики, чесні і вільні вибори, дуже конкурентну політичну боротьбу під час виборів. І, відповідно, пониження цього стандарту – це кінець нашої держави. Це вже якась інша держава і інше суспільство. Тому я бажаю всім медіа виконати цю місію щодо політичного процесу під час війни і після неї; превентивно побороти глуху, тупу і дуже яскраву популістичну боротьбу, яка буде; допомогти суспільству підвищити якість культури діалогу і політичного дискурсу. І ключове – не забувати, що в суспільстві є ті, хто ще не знають, що вони будуть лідерами цих політичних груп, циклів, процесів і політик. Їм просто треба допомогти це усвідомити, якщо їхня якісна складова і моральна складова є відповідною для завдань і цілей держави», - зазначила Айвазовська.
Учасниками обговорення були: Денис Бігус, Bihus.info; Дмитро Лиховій,Збройні Сили України / Новинарня; Тетяна Трощинська, Суспільне Мовлення; Христина Коціра, hromadske.ua; Юлія Мостова, Дзеркало тижня.
Зокрема Денис Бігус вважає, що політичний процес в країні є, проте він хаотичний та первісний. А голос медіа це більше не голос вчителя в школі – аудиторія може вийти з класу можна, чи, інакше кажучи, виключити медіа й включити перегляд ТікТоку. На його думку, це робить виклики реальності для медіа трохи важчими та страшнішими.
Як зазначає Юлія Мостова, навіть у поляризованих групах може бути щось спільне – і це майбутнє. Як представниця медіа вона боїться пропустити тих людей, які є носіями концепцій та ідей, які можуть запропонувати нові бачення майбутнього. На її думку, місія медіа – саме шукати ці ідеї та цих людей.
Тетяна Трощинська підкреслює, що український медіапростір потребує раціоналізації – острівців, яким ми можемо довіряти, наприклад, бути певними, що журналісти дійсно перевірили подану інформацію, проте зараз цього немає. Зокрема це відбувається і через те, що охоплення в медіа часто заміняють управлінські рішення.
Христина Коціра зауважує, що зараз аудиторія відчутно відмежовується від тем війни. Наприклад, якщо в перші місяці повномасштабного вторгнення будь-який репортаж з фронту одразу набирав 3-4 млн переглядів, то зараз – близько 100 тисяч переглядів. Проте, за її переконанням, місія журналістів полягає в тому, щоб доносити людям те, що війна ще не закінчилась.
На думку Дмитра Лиховода, українці дуже політизована нація. Тому роль медіа в тому, щоб втримати цей політичний процес в рамках відповідальності та дорослості, зберегти контроль над політиками та водночас зберегти країну.