Сьогодні і представники громадянського суспільства, і політичних партій зазначають, що ще не час говорити вибори, але вже час говорити про підготовку відповідного законодавство. Ця законодавча підготовка завжди на часі, і тут йдеться не лише про організацію повоєнних виборів, а й про функціонування політичних партій. Про це розповіла старша радниця з правових питань Громадянської мережі ОПОРА Ольга Коцюруба під час панельної дискусії «Співпраця політичних партій та громадянського суспільства задля інклюзивного демократичного відновлення» на форумі «Демократична стійкість України під час війни та в період відновлення» 11 лютого в Києві.
«З одного боку, законодавче регулювання не вирішить всіх проблем. Дуже багато питань є щодо внутрішньопартійної демократії чи взаємодії громадянського суспільства і політичних партій, які не можуть бути прямо прописані в законі, адже це питання практики і цінностей. Але, з іншого боку, якщо в нас не буде якісного законодавства, це може дуже нашкодити. І наслідки від законодавства, яке неналежно регулює певні питання, дуже важкі. Це стосується і виборчого законодавства, і законодавства про політичні партії.
Я би хотіла процитувати покійного депутата пана Бориса Беспалого, який після прийняття чинного ЗУ «Про політичні партії» сказав: «Цей закон точно не відповідає нашим уявленням про демократію, але, на жаль, це закон, який відповідає рівню демократії в Україні». І це було більше, ніж 20 років тому. І ми бачимо, що ситуація та законодавча рамка є тими самими», – зазначила юристка.
Експертка розповіла, що спільна Робоча група з представниками політичних партій та громадськості напрацювала новий законопроєкт про політичні партії: «Як мені здається, це саме та сфера, яка і може бути конструктивним діалогом між громадянським суспільством і політичними партіями. Тому що тільки під час цих діалогів, які проводилися в тому числі і за допомогою наших партнерів, ми мусимо почути одне одного. Адже в нас є дуже важливе питання – наскільки держава повинна регулювати політичні партії? Де межа між свободою об'єднання політичних партій і впливом держави?
Ми розуміємо, що суспільство змінилося, і держава повинна впливати та усувати ризики антидемократичних процесів у політичних партіях, наприклад, таємного іноземного фінансування. І те, що після повномасштабного вторгнення нарешті відбулися заборони проросійських політичних партій було позитивно оцінено, зокрема і Радою Європи. Є певні питання до рішення судів першої інстанції, але немає питань до формулювання Верховного Суду. Питання в тому, чому це було зроблено тільки в 2022 році, коли програмні цілі цих партій дійсно не відповідали демократичним цінностям? Тому дуже важливо зараз напрацьовувати якісну законодавчу рамку і чути одне одного. Якщо, наприклад, політичні партії кажуть, що вони бояться передачі реєстру членів політичних партій в руки держави, то, можливо, на цьому етапі і варто до цього прислухатися та врахувати певні питання в тому законопроєкті, який пройшов зокрема і висновки Венеційської комісії. Але ми маємо розуміти, що на тому рівні, на якому воно було 20 років тому, це відбуватися не може. І тому дійсно треба реєструвати цей законопроєкт, треба далі проводити діалог і визначатися з пріоритетами.
Венеційська комісія не один рік наголошує на необхідності змін до процедури реєстрації політичних партій. Зараз дуже багато захисників наявної системи, яка передбачає, що щоб створити нову політичну партію, потрібно зібрати підписи у двох третинах областей України. В сучасних умовах це зараз взагалі неможливо виконати. Ця норма була запропонована адміністрацією президента Леоніда Кучми і була спрямована на консервацію тодішньої політичної системи».
За словами Ольги Коцюруби, державне фінансування політичних партій потрібно зберегти, але необхідно реформувати. «Те фінансування, яке закладалося після введення в дію відповідного закону, зросло вже в чотири рази тільки через те, що там була прив'язка до розміру мінімальної заробітної плати, яка за ці роки теж зросла. Так само, я вважаю, була допущена помилка, коли в питанні розподілу фінансування політичних партій залишили лише на рівні парламентських політичних партій, а партіям, які набрали певний відсоток підтримки й не подолали прохідний бар’єр, це фінансування урізали. Звісно, тоді це було пов'язано з певним політичним моментом, бо на той час 2% набрала «Партія Шарія». Але це означає, що в законодавстві не було механізмів як з цим боротися. Є приклад Бельгії, де якраз державне фінансування є методом впливу держави на недемократичні політичні партії – забрали державне фінансування в однієї партії, бо вони вживали дискримінаційну лексику щодо мігрантів, а також ще в однієї партії, яка заперечувала рівність чоловіків та жінок. Тобто, державне фінансування має стати дієвим механізмом, але воно повинно бути, бо воно гарантує незалежність і тяглість політичного життя», – підкреслила вона.
Також юристка зауважила, що ставлення до політичних партій сьогодні на рівні 4%, що критично мало. Але альтернативи демократії без політичних партій немає. І це саме те, над чим треба працювати. Політика повинна бути інклюзивною, зокрема вироблення рішень всередині партії чи всередині парламенту неможливе без думки молоді і без думки ветеранів.
«Якщо ж говорити про вибори, то є багато питань щодо законодавства. Найперше – це безпека, і це треба робити вже зараз. До прикладу, визначення критеріїв проведення чи не проведення виборів. Це не означає, що зараз треба приймати рішення про проведення виборів, але це означає, що треба вже визначати критерії, за якими потім можна буде приймати рішення про проведення виборів на окремих територіях. Списки виборців, робота Реєстру виборців, голосування виборців за кордоном – це те, без чого ми не можемо рухатись. Це те, що треба вирішувати зараз і це критично важливо», – зазначила Коцюруба.
Також під час дискусії виступали представники трьох політичних сил, які сходяться в своєму баченні пріоритетів та бажанні і готовності співпраці з українським громадянським суспільством, яке дуже виросло за роки війни. Так, лідер партії «Удар» та Київський міський голова Віталій Кличко зазначив, що ключовими є питання миру, реформ, особливо в контексті самоврядування та децентралізації, а також потреба зробити Україну успішною. Голова партії «Слуга народу» Олена Шуляк зауважила, що пріоритетними є питання перемоги, сталого миру, повоєнного відновлення, повернення українців та євроінтеграції. Співголова депутатської фракції «Європейська солідарність» Ірина Геращенко підкреслила, що найважливішими питаннями є євроінтеграція, при чому тут треба орієнтуватися не на швидкість, а на якість, збереження демократії та демографія.
В обговоренні ще брав участь громадський та політичний діяч, засновник однойменного благодійного фонду Сергій Притула. На його думку, адекватна взаємодія українського громадянського суспільства з українськими партіями неможлива через збій у цій двосторонній комунікації. Проте варто думати про розвиток у цьому напрямку. Зокрема, українське громадянське суспільство вже не має бути дорадчим органом для влади, а має виступати в ролі дієвців. У той же час, влада має подумати над законодавчою можливістю підтримки для громадських організацій та благодійних фондів з коштів платників податків.