У неділю, 3 квітня, у Сербії одночасно відбулися: 

  • президентські вибори;
  • дострокові парламентські вибори;
  • вибори до органів самоврядування у Белграді та 13 інших містах. 

Право голосу мали 6 502 307 громадян, які могли проголосувати на 8 267 виборчих дільницях, з яких 77 — за кордоном. За попередніми даними, 58,6% сербів, які мають право голосу, відвідали виборчі дільниці.

Вибори Президента в Сербії відбуваються за системою двох турів — главою держави стає кандидат, який набирає більше половини голосів виборців, що беруть участь у голосуванні. Якщо жоден із учасників перегонів не досягає успіху, за 15 днів проводять другий тур. 

Для того, щоб потрапити до парламенту, учасники виборів, окрім партій національних меншин, повинні набрати 3% голосів виборців.

За попередніми результатами, чинний президент Александар Вучич та його партія зберігають владні позиції. Як свідчать дані екзитполів, Вучич перемагає у першому турі, отримавши 59% голосів. Опозиційний кандидат — генерал Здравко Понош — близько 18%.

Коаліція навколо провладної Сербської прогресивної партії (SNS) набрала близько 43% голосів. Опозиційний блок Ujedinjeni («Об’єднані») — понад 13%. Союзник правлячої SNS, коаліція SPS-JS навколо Соціалістичної партії Сербії — понад 11%. Також мають шанс потрапити до парламенту роздроблені опозиційні об’єднання NADA («Національно-демократична альтернатива») та Moramo («Повинні») із близько 5%, Dveri та Zavetnici з близько 4%. Політичні сили, об’єднані навколо правлячої Сербської прогресивної партії (SNS), та їх партнери перемагають і на виборах міської ради в столиці Белграді. 

Чи йшлося про збройну агресію рф в Україні у передвиборчій кампанії? 

Чинний президент, кандидат Александар Вучич

Александар Вучич — відомий «друг» російського президента володимира путіна. Сербія має тісні економічні (вигідна ціна на газ) та політичні (підтримка у невизнанні незалежності Косова) зв’язки з росією.

Передвиборче гасло кампанії Вучича — «Мир, стабільність, Вучич».  Саме тому напередодні виборів Вучич грав роль «миротворця» та ініціатора гіпотетичних переговорів української та російської сторін у Белграді, хоча з цього приводу не було жодного рішення або ж офіційних заяв. Однак цю ініціативу тиражували провладні сербські таблоїди, які публікували роздуми на тему Лаврова та власне Вучича. «Ми б найбільше хотіли, щоб настав мир. Якщо вони хочуть вести переговори в Белграді, ми не будемо проти», — заявив президент Сербії в ток-шоу на сербському телебаченні. — «Я багато разів спілкувався з Лавровим, він все добре розуміє. Як і з послом [рф] Александром Боцаном-Харченком та послом України Олександром Александровичем. Вони добре розуміють Сербію та наші стосунки». Заголовки публікацій сербських видань останніми днями перед виборами також писали про потенційні переговори: «Зеленський та Путін зустрінуться в Белграді. Байдена теж запросять».

Александр Вучич виступав за територіальну цілісність України, але не висловлював чіткої критики військової агресії, посилаючись на «особливі відносини його країни з Росією». 

Водночас Вучич не підтримав санкцій ЄС проти росії.

Кандидат від опозиції Здравко Понош

Уже 24 лютого Здравко Понош засудив російське вторгнення в Україну. У коментарі сербському ЗМІ він зазначив: «Якби час повернувся назад, я хочу вірити, Україна обрала б військовий нейтралітет, а Росія вітала б європейський шлях України. Я виступаю за повагу до територіальної цілісності членів ООН і засуджую російське вторгнення».

Разом з тим, коментуючи санкції, Понош наголошував: «Сербія має повне моральне право на таке ставлення, на таке ж ставлення, як і тоді, коли Косово відібрали у нас військовою силою. Досвід санкцій, яким ми були піддані, а ці санкції були формально спрямовані проти режиму Мілошевича, визначив моє в цілому негативне ставлення до санкцій. Як правило, вони зміцнюють режим, роблять людей нещасними та зубожілими, формують сильні негативні емоції до тих, хто стоїть за обмеженнями. Було б добре, щоб ті, хто виступає за санкції, пам’ятали про це, особливо коли вони вдаються до нецивілізованих заходів проти російських студентів і вилучають зі свого репертуару російські твори».

На думку опозиційного кандидата, у цій виборчій кампанії влада зловживала війною в Україні, щоб поширити паніку задля перемоги на виборах.

Протягом усієї виборчої кампанії проросійські рухи (ймовірно, за підтримки рф) нагнітали в Сербії пропутінську істерію та підтримували дії росії.

Як бачимо, в «українському питанні» позиції двох найрейтинговіших претендентів приблизно однакові: і Вучич, і Понош підтримували територіальну цілісність України, не засуджуючи дій росії та не звинувачуючи її.