6 лютого в Республіці Коста-Рика відбудуться загальні президентські та парламентські вибори. Крім президента, країна обиратиме двох віцепрезидентів, а до парламенту за результатами виборів мають увійти 57 депутатів. Якщо жоден із кандидатів на посаду президента не набере більше 40% голосів, то 3 квітня відбудеться другий тур виборів. Щоправда, таке в історії виборів у країні відбувалось лише тричі.
Коста-Рика, або, як її ще називають, “багатий берег”, розташована фактично між двох Америк та займає всю довжину центральноамериканського перешийка. Її омивають води Карибського моря і Тихого океану, а сусідами країни є Нікарагуа та Панама. Країна ділиться на 7 провінцій, які складаються з 81 кантону, на чолі яки стоять мери.
Президент має обмежені повноваження. Наприклад, він не може накласти вето на законодавчий бюджет, але може призначити будь-кого до свого Кабінету міністрів без схвалення парламенту. Президента обирають прямим голосуванням на 4 роки за модифікованою двотуровою системою. Якщо хтось із кандидатів отримує більше 40% голосів виборців, то другий тур не відбувається. Відповідно до вимог Конституції 1969 року, чинний президент не може балотуватись на цих виборах, бо не може обіймати посаду двічі поспіль. А якщо хтось із міністрів чи керівників підприємств планує брати участь у виборах, то він має за 12 місяців до виборів подати у відставку.
Фото: Кандидати на посаду президента Коста-Рики у 2022 році. Джерело фото: qcostarica.com
Законодавчі збори складаються з депутатів, обраних за пропорційною виборчою системою із закритими списками з урахуванням представництва кожної з семи провінцій країни. Партійні списки мають формуватися з урахуванням почергового представництва двох статей, а 3 чи 4 регіональні списки з 7 провінцій має очолювати жінка. Депутатів обирають прямим голосуванням на 4 роки, і вони можуть балотуватися необмежену кількість разів.
Минулі загальні вибори президента та парламенту відбулись у 2018 році. Тоді втретє в історії країніи відбувся другий тур, адже ніхто з кандидатів не набрав більше 25% голосів. За президентське крісло тоді змагалися депутат, журналіст, проповідник та християнський музикант Фабрисіо Альварадо Муньйос від консервативної Партії національного відродження та колишній міністр праці, журналіст та письменник Карлос Альварадо Кесада від провладної партії “Громадянська дія”. Останній отримав у другому турі трохи більше 60% голосів виборців. Найбільше голосів на парламентських виборах отримала Партія громадянської дії, що була при владі з 2014 року, проте за останні роки вона дещо втратила підтримку через корупційні скандали.
Основні проблеми, довкола яких будується виборча кампанія політиків цьогоріч, — це високий рівень безробіття (близько 20% населення), загальне підвищення вартості життя, корупція, пандемія, застаріла інфраструктура електроенергетики й транспорту.
У президентських перегонах бере участь рекордна кількість кандидатів в історії країни — 25. До цього найбільша кількість кандидатів у президенти була у 2006 році — 14 осіб. Наразі соціологічні опитування не прогнозують чиюсь перемогу в першому турі із більш ніж 40% голосів виборців, бо жоден із кандидатів може не набрати більше 7% голосів. Однак найбільш вірогідними претендентами на вихід до другого туру є такі кандидати: Хосе Марі Фігерес Ольсен від Партії національного визволення (вже був президентом у 1994-1998 роках та скасував програми соціального забезпечення, у своїй програмі обіцяє провести економічні реформи, зокрема пенсійну для зниження рівня безробіття; він також є сином Хосе Фігереса Феррера, який тричі був президентом країни впродовж 40-70-х років ХХ століття, а ще має шлейф корупційного скандалу на початку 2000-х), Лінет Саборіо від Соціальної партії християнської єдності (була віце-президенткою при президентові Абеле Пачеко у 2002-2006 роках, у програмі обіцяє знизити податки та захистити договір з МВФ), Фабрисіо Альварадо Муньйос від Партії національного відродження (консерватор, євангеліст, виступає проти підняття податків та “гендерної ідеології” в освіті), Хосе Марія Вільяльта від коаліції Широкий фронт (у програмі виступає за боротьбу зі змінами клімату, за права робітників та соціальні програми, податкову реформу та захист прав ЛГБТК+), Велмер Рамос від Партії громадянської дії (колишній прем’єр-міністр та чинний депутат), Родріго Чавес (колишній посадовець Світового банку, що потрапив під санції цієї організації за “приклад небажаної неадекватної поведінки”). Близько 40% населення ще не визначилося, за кого вони голосуватимуть.
Фото Дебати кандидатів у президенти 19 січня 2022 року. Джерело фото: as-coa.org
Щодо парламентських перегонів, то в цьому році є можливість повернення до влади однієї з двох традиційних партій: Партії національного визволення або Соціальної партії християнської єдності. За результатами виборів 2018 року до парламенту пройшли 7 партій: Партія національного визволення (17 місць), Партія національного відновлення (14 місць), Партія “Громадська дія” (10 місць), Соціальна партія християнської єдності (9 місць), Партія національної інтеграції (4 місця), Соціально-християнська республіканська партія (2 місця), Широкий фронт (1 місце).
Виборчий процес контролює незалежний Верховний виборчий трибунал (TSE) — комісія з трьох головних суддів і шести заступників, обраних Верховним судом Коста-Рики. Вибори проводяться таємним голосуванням на 6767 виборчих дільницях. У дні виборів політичні партії часто організовують каравани та марші, щоб доставити прихильників на виборчі дільниці. У багатьох областях голосування набуває святкової атмосфери, коли прихильники кожної партії одягаються в традиційні кольори та прикрашають свої машини, будинки та худобу кольоровими стрічками. Оскільки день виборів є державним святом, більшість людей мають вихідний.
Фото: прихильники Фабрисіо Альварадо Муньос; прихильники Лінет Саборіо з кандидаткою; прихильники Хосе Марія Фігерес з кандидатом. Джерело фото: reuters.com
На минулих виборах 2018 року було зареєстровано 3 322 329 виборців, а явка становила 65%. Під час другого туру президентських виборів явка дорвнювала 66%.
Підготувала Катерина Жемчужникова