Виклики проведення голосування під час війни малі й великі водночас — і часто непередбачувані.
Доки розгоряються дискусії про те, чи повинна Україна проводити вибори під час війни, низка українських посадовців, активістів громадянського суспільства, членів парламенту і представників бізнесу почала мозковий штурм щодо наступного голосування в країні. “Тут багато дискусій, кілька робочих груп, де ми намагаємося знайти рішення і дати рекомендації”, сказала Ольга Айвазовська, голова правління ОПОРИ, української громадської організації, що спостерігає за виборами.
Ці перші міркування, як повідомили “Foreign Policy” Айвазовська та український парламентар, зосереджені на післявоєнних виборах, і проводити вибори в умовах активних бойових дій не планують, — заявили вони. Воєнний стан, оголошений в країні у перші години російського вторгнення, забороняє владі проводити вибори, а проєкт держбюджету на 2024 рік, ухвалений урядом у вересні, не передбачає жодних коштів на вибори.
У мирний час українська політична сцена була б зайнята кампанією парламентських виборів, спочатку запланованих на жовтень цього року, тоді як перший тур наступних президентських виборів мав би відбутися в березні 2024-го. Зіткнувшись із закликами представників Заходу щодо важливості організації виборів навіть у воєнний час, українські чиновники ходили по тонкій межі, намагаючись запевнити західних партнерів у своєму бажанні провести вибори якнайшвидше і наголошуючи, що все ж “якнайшвидше” може вимагати ще багато часу. Після візиту до Києва 23 серпня сенатор США Ліндсі Грем заявив журналістам, що закликав президента України Володимира Зеленського провести вибори наступного року. “Я хочу, щоб ця країна мала вільні та чесні вибори навіть під час нападу на неї”, — сказав він.
“Я готовий до виборів”, — заявив Зеленський групі західних та українських посадовців, активістів громадянського суспільства, бізнесменів та інших людей, які зібралися на форумі Ялтинської економічної стратегії 8 вересня в Києві.
“Тобто ми готові, якщо це потрібно”, — додав він, а тоді перерахував список викликів, які зроблять такі вибори надзвичайно складними: як дати можливість проголосувати солдатам та пустити міжнародних спостерігачів у прифронтові регіони, як організувати вибори в країнах, де мільйони українців зараз живуть як біженці, або що робити з українцями, які проживають на територіях під російською окупацією. “Є безліч запитань, на які сьогодні відповіді ніхто не дав. І, чесно кажучи, над ними ніхто не працював, тому що в нас інший пріоритет — треба звільнити нашу землю, а потім говорити про вибори”, — заявив прем’єр-міністр України Денис Шмигаль на пресконференції минулого місяця.
Центральна виборча комісія, розташована в десятиповерховій бетонній будівлі радянського періоду, на початку березня запустила три робочі групи, які працюють над темою повоєнних виборів. Кожна група складається з близько 40 представників виборчих комісій, громадянського суспільства, депутатів, чиновників з інших міністерств і приватних компаній, які працюють з одним конкретним викликом, з яким країна, ймовірно, зіткнеться на перших виборах після російського вторгнення. До них належать проведення виборів за кордоном; оновлення загальнодержавного реєстру виборців та вирішення організаційних проблем перших післявоєнних виборів.
“Ми добре розуміємо, шо організація виборів у кінці війни, після нашої перемоги, буде величезним викликом, — каже Сергій Постівий, член робочої групи щодо організації виборів за кордоном. — Ми аналізували досвід інших країн, і майже неможливо знайти ситуацію, складнішу за нашу. … Наприклад, ми говорили про повоєнні вибори з колегами з виборчої комісії Боснії та Герцеговини, і це просто зовсім інший масштаб”. (На виборах 1996 року в Боснії та Герцеговині мали право голосу близько 3 мільйонів людей, а в Україні у президентських виборах 2019 року взяло участь більше 18 мільйонів виборців). Невдовзі робоча група надішле першу частину своїх рекомендацій до українського парламенту.
Виклики, малі й великі, багатогранні та інколи неочікувані. Проведення виборів у європейських країнах, де, за даними ООН, з початку російського вторгнення живе близько 6 мільйонів українців, вимагатиме складних двосторонніх угод, щоб відкрити сотні виборчих дільниць по всьому континенту. Згідно з документом ЦВК, який побачило “Foreign Policy”, кількість українських виборців у Франції виросла з 3705 до російського вторгнення аж до 95 575 тепер, і 70% із них планують взяти участь у наступних виборах. До війни Україна мала лише одну виборчу дільницю в посольстві в Парижі, оскільки чинне законодавство дозволяє відкривати виборчі дільниці винятково в будівлях українських дипустанов. Проведення виборів поза цими будівлями викликає певні проблеми, оскільки іноземна держава повинна буде взяти на себе певну відповідальність у виборчому процесі. “Що станеться, якщо хтось спробує обдурити або підкупити когось під час голосування в чужій країні? Хто це розслідуватиме?” — запитує Айвазовська.
Робоча група Постівого також обговорювала дрібніші питання, наприклад, можливість заміни традиційного українського бюлетеня — довгого, громіздкого аркуша паперу, який може досягати 30 дюймів у довжину, оскільки містить перелік усіх кандидатів — на менший і дешевший варіант, який було б легше відправляти за кордон. “Але деякі депутати не згодні. Вони думають, що це може заплутати виборця”, – сказав він.
Інша проблема — це оновлення реєстру виборців, роботу якого припинили на початку російського вторгнення. Нині він критично застарів, оскільки мільйони українців виїхали за кордон, були переміщені всередині України чи померли, живучи на територіях під російською окупацією. Одна робоча група зараз розглядає введення системи “активної реєстрації”, яка дасть змогу людям легко заповнити форму і вказати їхнє поточне місце перебування. Також розглядають кібербезпеку, електронне голосування за прикладом Естонії чи Швейцарії та голосування поштою, але низька довіра до останніх двох в Україні означає, що їх навряд чи запровадять найближчим часом.
І хоча більшість питань, які зараз обговорюють робочі групи, також стосуватимуться виборів у воєнний час, легкість, із якою Росія може зірвати цей процес, змушує чиновників скептично ставитися до проведення виборів у короткостроковій перспективі. “Тільки уявіть собі: передвиборча кампанія тривалістю в місяць успішно розгорнулася, і ми підійшли до дня виборів. Потім, коли люди збираються голосувати, з аеродрому злітають три-чотири російські бомбардувальники. По всій Україні спрацьовує повітряна тривога. Що ми робимо? А якщо це триватиме кілька днів?” — сказав Постівий.
Критику ідеї проведення виборів найближчим часом широко підтримують громадянське суспільство та партійні кола. 18 вересня ОПОРА та понад сотня інших українських громадських організацій підписали звернення, в якому стверджували, що вибори під час повномасштабної війни “призведуть до втрати легітимності як виборчого процесу, так і виборних органів”, оскільки “держава не може гарантувати середовище, в якому учасники виборчого процесу можуть вільно та повно виражати свої погляди та волю”. Український політик і комік Сергій Притула, який до російського вторгнення був членом опозиційної партії “Голос”, 25 вересня заявив, що ідея проведення виборів під час війни є “абсолютним абсурдом”.
“Вибори і демократія — це про передбачуваність, тож навіть таку річ, як передбачуваність лінії фронту, слід брати до уваги,” — сказала Айвазовська. “Якщо війна триватиме далі, якщо лінію фронту заморозять або вона стане передбачуваною... Тоді, ймовірно, ми зможемо говорити про початок процесу”. Втім, зараз мало хто в Україні вірить, що цей час настане швидко.
Фабріс Депре — французький журналіст-фрілансер, який працює в Києві, Україна. Twitter: @fabrice_deprez