Громадянська мережа ОПОРА спільно з Міжнародною фундацією виборчих систем в Україні оприлюднили Дорожню карту виборчих реформ. Та якщо під час війни вибори не мають проводитись, то навіщо реформувати законодавство так заздалегідь? Є ціла низка технічних питань, які треба було би вже врегулювати давно, а тим більше їх треба врегулювати зараз. Для того, щоб тоді, коли ми будемо готові до проведення виборів, ми могли провести їх вже за цими оновленими правилами. Про це в ефірі «Громадського радіо» розповіла старша радниця з юридичних питань Громадянської мережі ОПОРА Ольга Коцюруба.
За її словами, надзвичайно важливими є чіткі безпекові критерії щодо громад для прийняття рішення про проведення чи непроведення виборів. Дискусійним залишається питання, який саме державний орган мав би отримати повноваження проводити такий безпековий аудит та приймати відповідне рішення. «Ми не можемо говорити взагалі про вибори на якихось тимчасово окупованих територіях. У нас є, на жаль, громади, які фактично знищені, є громади, які значною мірою є замінованими. І теж там, попри те, що це вже не окупована територія, вона є під контролем, на щастя, України, все-таки там залишаються безпекові виклики. І ми маємо вже досвід 2014 року, що фактично так може і залишитися. І, звичайно, у законодавство потрібно ввести критерії безпеки громад, коли чітко і прозоро буде прийматися за певними критеріями рішення, в яких громадах ми можемо проводити вибори, а в яких — ні. Щоб раптом в нас не виявилося, що, наприклад, ми можемо проводити вибори десь на Херсонщині, а, наприклад, у нас чомусь Чернігів попадає під критерій того, що там вибори проводити не можна. Ці критерії повинні бути такими, щоб це не було політизоване рішення, а щоб це дійсно було рішення, яке залежить від чітких умов. І, звичайно, якщо є громада, в якій працюють школи, є громада, в якій працюють банки, є громада, в якій виплачуються пенсії та виконуються всі ці умови, то є, звичайно, запитання: чому в цій громаді не можна проводити вибори? Тому що ми мали таку практику в 2020 році на місцевих виборах щодо 18 громад на Донеччині і Луганщині. І міжнародні спостерігачі теж говорили, що це рішення не відповідало цим умовам пропорційності і чітких критеріям», - вважає Коцюруба.
Також треба говорити і про інклюзивність та доступність виборів, бо, на жаль, кількість наших громадян з інвалідністю зростає, і їхні виборчі права теж повинні бути забезпечені.
Крім того, наразі залишаються невиконаними завдання ще з попередніх дискусій, зокрема, виборче законодавство не змінено під новий медійний закон: «Коли приймали закон про медіа, там перехідними положеннями були включені зміни до Виборчого кодексу, які б, власне, уможливили спробу регулювання Національною Радою з питань телебачення і радіомовлення агітації в інтернеті. І, на жаль, ці зміни, які потім зареєстрували в окремий законопроєкт, так і залишилися на даний час неприйняті».
За її словами, тут, звісно, не йдеться про наступ на свободу слова і спроби якось цензурувати дискусії користувачів у Facebook. Але ту офіційну агітаційну складову, яка відбувається на майданчиках соцмереж врегульовувати можна і треба, зокрема, так, як сам Facebook робить це зі своїм Кабінетом політичної реклами й блокує показ роликів, що не містять відповідного маркування про рекламодавців.
«Також інформаційні агентства не повинні під час виборчої кампанії транслювати Google-рекламу, посилаючись на це, що вони не знають, що там власне Google їм підкидає, тому що це в них загальна умова з Google. Це має бути чітко врегульовано, що на сайті, на інформаційному сайті не повинна висвітлюватися у день голосування якась банерна реклама. В тому і була ідея, щоб врегулювати діяльність інформаційного агентства, як у виборчий, так і в міжвиборчий період. Але сталося так, що внаслідок того, що вилучили ці положення з законопроєкту про медіа, то зараз у нас діяльність інформаційних кампаній врегулювана у міжвиборчий період, а з виборчим періодом будуть питання, тому що регулювання залишилося старе. І звичайно, що це треба змінювати», - підкреслює Коцюруба.
Вона також зауважує, що треба думати про те, як мають голосувати військовослужбовці, тому що навіть після завершення війни буде якийсь перехідний період. І ці правила, які діють зараз, вони фактично теж будуть ускладнювати голосування військовослужбовців.
Крім того, ми маємо нові виклики, насамперед велику кількість внутрішньо переміщених громадян, і велику міграцію за кордон. «Не всі повернуться в день перемоги, а все-таки для повернення додому потрібна ціла низка умов: це й інфраструктура, і безпека відповідної громади. Тому, звичайно, частка громадян, які перебувають за кордоном, виборців, порівняно з попередніми роками, значно зросте. У нас завжди були проблеми на закордонному виборчому окрузі. А зараз, враховуючи, що кількість громадян значно збільшиться, звичайно, треба вирішувати цей виклик», - розповідає експертка.
За її словами, зараз дискутуються й альтернативні способи голосування для втборців за кордоном. «Якщо ми говоримо про електронне голосування, то варто сказати, що підготуватися країні до електронного голосування — все це дуже довгий шлях. Він передбачає спочатку запуск цієї системи в тестовому режимі, пізніше — її міжнародний аудит, а потім — ще раз проведення в тестовому режимі. І тільки тоді запуск власне електронного голосування, як такого, яке визначає результати виборів. Наприклад, Швейцарія дуже довго тестувала електронне голосування. І все ж два кантони, попри те, що там понад 5 років все це тестували, у кінці відмовилися. Тому що ці результати аудиту показали, що не може бути забезпечена неможливість якогось стороннього впливу, чи таємниці голосування, чи є ряд інших технічних проблем. Тож, на мою думку (і це думка фактично всього експертного українського середовища, яке десь спостерігає вже роками за виборчими процесами), не можна запроваджувати електронне голосування. Подібна історія і з поштовим голосуванням. Було б добре, щоб перед тим, як щось нове запускається, був якийсь перехідний період і аналіз помилок. Якщо ми порівнюємо, то поштове голосування є порівняно безпечнішим, тому що є принаймні оцей письмовий слід, тобто можна прослідкувати рух цього бюлетеня. І фактично ми проводили соціологічні опитування, то довіра до результатів і легітимність у випадку застосування поштового голосування, вона є більшою, ніж у випадку електронного голосування. Ключовим при проведенні виборів і отриманні результатів є довіра громадян. І попри те, що більшість громадян сказали, що їм було б зручно голосувати в «Дії», чи якимись іншими електронними формами. Та коли є запитання, чи повністю ви довіряєте таким результатам, то в такому випадку більшість громадян каже, що вона буде мати сумніви. Тому для легітимності влади на повоєнних виборах, я думаю, що це не той шлях, яким треба йти. А треба йти шляхом збільшення кількості виборчих дільниць. Можливо, обговорюється питання проведення виборів не один день, а декілька днів голосування. Це теж така міжнародна практика. Є питання, чи відповідає вона Конституції України, тому що в нас вказано, що днем голосування є неділя. І тут дійсно важливо, щоб запрацював Конституційний суд, і можна було очікувати на висновок органу стосовно таких питань», - розповіла вона.
Повну версію розмови слухайте на сайті «Громадського радіо».