Для того, щоб Україна могла провести чесні та легітимні вибори, необхідно, щоб українські політики та партії мали можливість проводити агітацію не лише всередині країни, а й для тих 20% українців, які зараз змушені залишатися за кордоном.
Про це йшлось 3 жовтня під час Warsaw Human Dimension Conference за участі представників Громадянської мережі ОПОРА.
За даними ООН, лише в країнах Європи зареєстровано близько 8 мільйонів вимушених переселенців з України. Багато з них не зможуть повернутися в Україну відразу після закінчення війни, тому що не мають будинків, не мають роботи або міста чи села, де вони жили до початку повномасштабного вторгнення щойно знищений, як Бахмут тощо. І в той же час усі ці люди досі мають українське громадянство і мають право обирати владу та визначати майбутнє України.
За словами аналітикині цифрових платформ ОПОРИ Ольги Снопок, прозора передвиборча агітація є важливою складовою демократичного виборчого процесу, яка дозволяє політичним партіям і кандидатам донести до виборців свої погляди, цінності та пріоритети.
«Кожні передвиборчі перегони в Україні – це тисячі білбордів із партіями та кандидатами, реклама на ТБ та радіо і, звісно, політична реклама в соцмережах. А якщо ми говоримо про українців за кордоном і проведення виборів у закордонних виборчих округах, то тут роль соціальних мереж буде ще помітнішою. Основним майданчиком для агітації будуть соціальні мережі, такі як Facebook, Instagram, YouTube і TikTok, а також месенджери, такі як Telegram. Але через обмеження європейського законодавства та політики соцмереж онлайн-агітація буде просто недоступна для українських політиків і партій.
Законодавство Європейського Союзу, по-перше, забороняє орієнтувати політичну рекламу на людей певного етнічного чи національного походження. Це означає, що українські політики та партії не зможуть націлювати передвиборчу агітацію саме на вихідців з України, які виїхали за кордон. По-друге, якщо це нове законодавство ЄС буде прийнято, реклама в країнах ЄС з інших країн буде взагалі заборонена», - сказала вона.
Як зазначила аналітикиня цифрових платформ Анастасія Романюк, невирішена проблема агітації та інформування виборців за кордоном, демонструє, наскільки складно адаптувати звичні виборчі практики до нових реалій.
«Відсутність прозорих засобів та чітких механізмів для агітації закордоном та звітування про неї ставить під рівність кандидатів та партій, а також прозорість та легітимність виборчого процесу вцілому. А наразі навіть за українським законодавством соціальні мережі лишаються у «сірій зоні», і за такого статусу кво передвиборча кампанія вірогідно зосередиться в анонімних телеграм-каналах, де ані саму наявність оплаченої політичної реклами, ані витрати на неї наразі неможливо відстежити», - зазначила вона.
В свою чергу, керівник напряму «Цифрові права» Лабораторії цифрової безпеки Максим Дворовий розповів, що компанії розробляють політики щодо політичної реклами онлайн, але досі не мають достатнього розуміння, як реагувати на рекламу з-за кордону.
«Інші проблемні історії – це власне вибори будуть відбуватися за українським законодавством, то якимсь чином його, по суті, доведеться екстериторіально застосовувати на території іншої держави. Якщо ми подивимося на виборчі закони більшості держав світу, то вони врегулюють вибори власних органів влади, власних перламентів, тому постає питання, як вони будуть ставитися до виборів і якихось політичних питань, політичної агітації, пов’язаної з виборами в державах інших країн. А поширювати українські правила за українським законодавством на спільноти, які живуть за кордоном, теж є достатньо проблематичним. Просто тому що міжнародне право так не працює, воно в дуже рідкісних випадках дозволяє екстериторіальне застосування права.
Напевно єдина модель, яка може бути більш-менш дієвою в українському чинному контексті, в якому Україна не є членом ЄС, не є фактично державою, яка імплементувала Digital Services Act та інші подібні документи, які регулюють політичну рекламу – це намагання співрегулюватися, намагання укладати меморандуми з якимись великими компаніями.
Він додав, що виборчим регуляторам необхідно починати говорити з платформами, як вирішити це питання, оскільки Україна є однією з найбільших держав, де виникають проблеми з такою кількістю виборців, і може бути не останньою.