Про американські вибори нам варто говорити настільки обережно, наскільки ми здатні на дипломатичну мову. Це питання поваги, невтручання в чужі виборчі цикли та "не давати поради, коли вас не просять", що є певною мудрістю.

По-перше, лише десяток людей з України бере участь у місіях спостереження, за результатами яких буде зібрано статистичну, якісну інформацію на основі методології та включеності багатьох, а потім видано звіт і оцінку. Тож, не хочеться дискредитувати їх роботу, називаючи спостереженням скрінінг ситуації напередодні дня голосування в штаті, чи навіть двох. 

По-друге, важливо і нам поважати особливості виборів в США, якщо ми хочемо аналогічного щодо себе. Дуже екзотична та для нас нелогічна виборча система, про реформу якої час від часу йдуть дискусії в середині країни, не є випадковою. Натомість, хто вивчав історію заснування США та особливості суспільного договору, пам'ятає, що така система управління державою є елементом суспільного договору між елітами, а виборча система - похідне явище. Їм не так просто змінювати систему, порівняно з нами, бо це частина ідентичності та уявлення про баланс впливів. Зараз вона не працює так, бо ключове рішення, як і виборча кампанія зараз відбувається лише і переважно в штатах, які хитаються. Але кожен штат має виборчі особливості, тому що вони мають ці особливості у всьому, як окремі держави зі своїми конституціями. І коли ці такі строкаті штати обирають главу виконавчої гілки влади, вони демонструють єдність. Я з великим інтересом тут, у Вашингтоні слухаю самокритичні заяви про систему, але порад давати не буду. Також різноманітня пов'язано з одночасним проведенням різних виборів і кожен штат процедури під одну з кампаній змінювати не готовий. Це своєрідна ознака самоврядності. 

В США надзвичайно дорога виборча кампанія, що пов'язано з її тривалістю майже рік, кількість виборів, розмір економіки та мобілізація електорату і спонсорів через грошові донації у виборчу кампанію всіх: від виборця малого достатку до мільярдера. Кампанія коштує понад мільярд для кожного зі штабів, але коли екперти та журналісти починають чути питання щодо здешевшання кампанії, то порівняння працює найкраще. В США витратили на цукерки та костюми під час Хелловіна понад 11 мільярдів доларів, тому чи є проблемою 16 мільярдів на кампанію з виборів президента. В свій час Верховний суд визначив, що обмеження фінансових витрат на виборчу кампанію/агітацію є обмеженням свободи слова та вираження. Фактично, якщо у кандидатів не буде можливості збирати та витрачати, скільки є можливості, то вони не можуть донести до виборців інформацію. З 16 мільярдів по мільярду зібрали основні кандидати (Камала Гарріс зібрала 1 мільярд доларів за 3 місяці), решту - партії, але найбільше - незалежної треті сторони, які і створюють тіньову складову через формальну не належність до політичних груп. Прозорість коштів, які витрачаються через треті сторони є максимальною, а от прозорість - мінімальною. Лише в Арізоні власне громадян ініціювали через референдум відкриття та підзвітність як надходжень, так і витрат за рахунок третіх незалежних сторін. 

День голосування - не початок та далеко не кінець кампанії за всіх особливостей та викликів. Близько 40% вже проголосували, тоді як підрахунок, оскарження можуть затягнути процес до середини грудня, а фінальні результати будуть озвучені аж перед Різдвом. 

Вашингтон готується до реагування на безпекові виклики. Білий дім огороджений важкими загорожами і конструкціями. Для України найважливіше, щоб вибори в США відбулись чесно, а передача влади - мирно. За це і вболіваю. Напроти, як завжди, відбуваються якісь невеликі пікети і мене аж підкинуло від плакату, з яким сидів там вчора чоловік на інвалідному візочку: "Перстаньте ненавидіти одне одного лише через те, що ви незгодні".

Я зараз перебуваю на Виборчій програмі - 2024, організованій IFES, де понад 500 учасників з 60 держав, і буду рада поділитись враженнями, але не спостереженням, що для мене має чітке та дуже професійне означення дій.

Довіра до виборчої системи США залежить від результатів виборів, де перемагають, або програють партійні кандидати. Коли демократи перемагають, то громадяни цієї політичної групи починають довіряти знову, а республіканці - навпаки.