У перший день Форуму прихильників виборчої реформи, який проводила Громадянська мережа ОПОРА разом з Міжнародною фундацією виборчих систем (IFES) 15 та 16 лютого, учасники напрацювали таке спільне бачення: “Ми підтримуємо пропорційну виборчу систему з відкритими списками, але ми не фанатики нинішньої редакції Виборчого кодексу”. Всі свідомі, що ефективно працювати із суспільством можливо тільки тоді, коли з Кодексу будуть усунені недоліки, які стосуються процедур та інших аспектів.
Тому в межах дискусійної панелі “Чому повернення до старої виборчої системи буде фатальною помилкою і як її попередити” старший аналітик ОПОРИ Олександр Клюжев поставив перед політиками — представниками різних політичних сил — питання:
”Якими, на вашу особисту думку, є топ-3 чи топ-5 пріоритетів щодо вдосконалення Виборчого кодексу?”
Голова партії "Слуга народу" та заступниця голови фракції у парламенті Олена Шуляк зазначила, що її пріоритетами у змінах до Виборчого кодексу є перегляд виборчої квоти, збереження гендерних квот та вирішення питання щодо недоброчесного використання кандидатами процедури зміни виборчої адреси серед виборців.
«Я не є дуже глибоким фахівцем у сфері виборчого законодавства, але в нас є досвід проведення місцевих виборів. І в нас вже є певна статистика, яку ми можемо подивитись на сайті ЦВК. 67 кандидатів, які стали місцевими депутатами, не отримали жодного голосу виборця. Але вони пройшли до місцевих рад саме тому, що вони були у прохідній частині списку. І ми розуміємо, що є відповідна проблематика, яку можливо скорегувати. Адже прохідна частина списків якраз може бути місцем для політичних спекуляцій, маніпуляцій, моментами, де можна продавати такі місця. Тому це ТОП-1, що можна зробити, аби поліпшити політичну конкуренцію в парламенті. Є дискусія, що виборчу квоту 25% можливо знизити до 5% чи до іншого якогось рівня. Але ця проблема точно є, і її потрібно вирішувати.
Друга проблема, яка особисто мене непокоїть, і ми це вже обговорюємо в партії, — виявилось, що коли на з’їзді висуваються кандидатури, то всі дуже добре дотримуються гендерної квоти. А потім подаються документи до виборчої комісії дуже неякісного складу. Є гіпотеза, що це робиться спеціально, щоб кандидатам-жінкам було відмовлено в такій реєстрації. Це – проблема №2, з якою потрібно більше попрацювати. У нас були страшенні баталії в Комітеті стосовно гендерної квоти, ми так важко боролися і так важко її затверджували, що точно не можемо надати слабинку в практичній реалізації.
Ну і третій момент – потрібно якось вирішити проблему зі зміною місця проживання, коли в тебе є цифровий підпис або ти особисто звернувся й тебе як виборця дуже легко зареєстрували. Бо з одного боку ми пішли на спрощення, на цифровізацію, а з іншого боку недоброчесні кандидати дуже швидко змогли на місцевих виборах використати цю недосконалість процедур для того, щоб нечесно працювати на виборчому полі», — розповіла вона.
Народний депутат від партії "Голос" Роман Лозинський підкреслив, що позитивним аспектом було б зменшення у Виборчому кодексі компромісних норм та зменшення виборчої квоти до 5%.
«Якщо говорити про більш змістовні чи технічні речі, то я взагалі прихильник мінімізації ключових концептуальних змін, поки вони не пропрацюють певний час, певні цикли. Можливо, звучить теоретично, але кожні вибори несуть нам новели і системи, і норм. Наприклад, те, проти чого зокрема виступав я і колеги у 2020 році. Тоді з’явилась норма про квоти у виборчих комісіях для депутатських груп. І ми дуже добре розуміємо природу фракцій та партійної лінії, і природу походження груп. Чи є логіка з точки зору якихось концепцій у виборчому законодавстві? На моє переконання немає. Але це є наслідок певних компромісів. Відкидаючи будь-яку романтику та прагнення до ідеалів у виборчому законодавстві, ми всі прекрасно розуміємо природу походження такої норми. Мені здається, що позитивним аспектом було би, щоб менше подібних норм і наслідків таких дискусій з’являлось у Виборчому кодексі.
Я припускаю, якщо буде активізований процес на парламентському рівні повернення до змішаної системи із мажоритарною складовою, то в пошуках голосів може стояти не лише питання мажоритарників та інших голосувань, а перелік питань у самому Виборчому кодексі. Як це часто буває предметом дискусій. Чи це погано? Однозначно погано, але я зараз говорю з точки зору реалізму. Пан Юрій [Юрій Левченко, нардеп VIII скликання — ред.] апелював до дискусій в кулуарах, що мала би бути партійна програма, ідеологія й голосування мали б відповідати цим нормам. Очевидно, так з точки зору теорії, правильних ціннісних процесів. Але ми говоримо про реальність, як є, як воно працює в парламенті. Тому мені здається, що чесним результатом чесної дискусії мала б бути мінімізація появи таких норм як було з депутатськими групами та квотами у виборчих комісіях, гра з заставами, ну і ценз. Навіть 5% виборча квота показує, якщо робити обрахунки, наскільки це реалістично для людей, які реально відпрацьовують свою виборчу кампанію, стати сусідами тих, хто в першій дев’ятці», — зазначив він.
Юрій Левченко, голова позапарламентської партії "Народовладдя", головними проблемами Виборчого кодексу назвав зависоку заставу, наявність прохідного 5% бар’єра, завищену виборчу квоту у 25% для просування всередині списку та відсутність списку безпартійних для балотування без партій.
«Якщо говорити про позапарламентські партії, то очевидно проблематика полягає в майновому цензі. У нас явний майновий ценз для того, щоб брати участь у парламентських виборах, якщо мова йде про справжні партії, а не про олігархічні утворення під одні вибори. Справжній молодій партії, яка розвивається за найкращими практиками розвинених країн, зібрати для застави станом на зараз 65 млн грн (а в 2023 році після підняття мінімальної заробітної плати це може дійти й до 80-85 млн грн), об’єктивно кажучи нереально або майже нереально. Це вкрай-вкрай-вкрай-вкрай складно. Якщо мені хтось буде розповідати про те, що якась позапарламентська партія, яка нещодавно з’явилася, назбирає справді внесками та пожертвами такі кошти, то я скажу, що покажіть, від кого конкретно вони назбирали ці кошти, дайте мені звітність їхнього партійного рахунку на НАЗК. Бо якщо ми дивимось, як ми зараз розвиваємось, нам зараз півтора роки, ми 9 червня 2020 року презентувались, то я не бачу, що наш розвиток зможе дозволити нам назбирати такі кошти на даному етапі на наступні парламентські вибори, якщо застава не зменшиться. Тому перше питання рівня застави – її треба абсолютно зменшувати, і ми пропонуємо її зменшити з 1000 мінімальних заробітних плат до 100 мінімальних заробітних плат з можливістю збору підписів, якщо немає можливості зібрати навіть 100 мінімальних заробітних плат для реєстрації. А другий момент – це абсолютно завищений прохідний бар’єр 5%, який теж унеможливлює розвиток справжніх партій за зразком розвинених країн на даному етапі розвитку України. Тому що для того, щоб подолати 5% бар’єр сьогодні це треба або 25 років розвиватися (якщо ми говоримо про розвиток нормальний, а не олігархічний), або взяти у якогось дядечки мільйони доларів. Тому це теж питання бар’єрності. І ми в цьому контексті виступаємо за скасування бар’єра як такого. Ця нинішня система, яка зараз чинна і має вступити на наступних виборах – відкриті регіональні виборчі списки – насправді вона дозволяє математично скасувати бар’єр взагалі. І, по суті, бар’єром стане виборча квота на одного народного депутата. Це, власне кажучи, наша пропозиція.
Справа в тому, що адвокати мажоритарки для просування її повернення якраз використовують справедливо слушні вади, які є у нинішній системі. Вони мають ці козирі, які нам треба з їхніх рук вибити. Вибити ці козирі можна дуже легко – одним голосуванням нинішньої Верховної Ради України. А які козирі є у них в руках? Вони розказують про те, що це насправді не відкриті виборчі списки, а закриті виборчі списки. Давайте будемо відверті перед всіма – справді по факту сьогодні воно більш закрите, ніж відкрите, тому що подолати цю 25% виборчу квоту для більшості нормальних кандидатів майже не реально. І результати на місцевих виборах 2020 року це підтвердили. Якщо ми проаналізуємо результати виборів до міських рад великих міст, обласних центрів, ми бачимо, що майже немає депутатів, їх дуже маленький відсоток, які стали депутатами внаслідок так званого перестрибування. Тому для того, щоб вибити цей козир з рук прихильників мажоритарки, треба зробити одне – проголосувати за скасування цієї квоти. Другий момент стосується застави та прохідного бар’єра – теж ці моменти постійно підіймаються, що по суті недоступно і люди не можуть балотуватися. І в цьому контексті найбільше згадують питання, що не можна взагалі брати участь у виборах без партій. Давайте теж виб’ємо цей козир з їхніх рук – подивимося на первинну редакцію Кодексу, яку ще пропонував пан Ключковський і побачимо, що там є так звані списки незалежних кандидатів або списки безпартійних. Тобто люди, які можуть під час виборчого процесу об’єднатися, разом зібратися і висунути свій список без прив’язки до юридичної особи політичної партії. І якщо зробити цю зміну до виборчого законодавства, це вибиває останній козир з рук прихильників мажоритарки», — наголосив він.
Колишній голова парламенту та один зі співавторів законопроєкту Виборчого кодексу у VІІІ скликанні та представник фракції "Європейська Солідарність" у теперішньому скликанні Верховної Ради Андрій Парубій зауважив, що всі озвучені раніше зауваження, на його думку, можуть бути предметом подальших політичних дискусій.
«Що стосується вдосконалення, це питання може бути в політичній дискусії, головне — не міняти самої філософії, самого принципу відкритих виборчих списків. Чи може бути опущений бар’єр? Може бути. Чи може він бути знятий взагалі? Скажу так: технологічно Виборчий кодекс це допускає, але це може призвести до дуже великої неструктуризації самого парламенту і до безконечних спікеріад створення більшостей. Але я вважаю, це цілковито предмет дискусії, який може бути за столом переговорів. Чи може бути зменшений крок? Може. Насправді цей крок — це теж результат дуже важких дискусій. Ви пригадуєте той період? Ви пригадуєте, як приймали ми його? 17 голосувань, які дуже часто мені закидають як негативний приклад. Хоча я вважаю, що тих 17 голосувань — це моя відповідальність, а Виборчий кодекс – для України. Це – велика перемога всього демократичного поступу у виборчій системі.
Я вважаю, пакет дискусій може бути досить широкий і кожна з тих зауваг, яка зокрема тут піднімалась, може бути предметом дискусії. Головне – не змінити саму філософію, що з однієї сторони це має бути людина прив’язана до регіону, з іншої сторони має бути шанс зміни тієї послідовності, яка написана десь у когось в кабінеті під незрозумілими впливами. Коли суспільство, виборець, українець може вплинути на те не тільки яка партія обрана, а хто і в якій послідовності й на якому місці має бути в списку цієї партії», — резюмував він.