Політична мапа Полтавської області

Блок 1. Безпекова та соціально-економічна ситуація в регіоні

Безпека

До складу Полтавської області входять 4 райони: Кременчуцький (12 територіальних громад), Миргородський (17 громад), Лубенський (7 громад) і Полтавський (24 територіальні громади). 

Територія Полтавської області не зазнала окупації, але її північні рубежі були справжнім форпостом оборони на початку повномасштабного вторгнення. “Гадяцьке сафарі” стало одним із символів опору росіянам. Наприкінці лютого 2022 року ворожі колони намагалися прорватися через північ області в напрямку Миргорода і Києва, але місцеві мисливці, добровольці та сили ТРО згуртувалися, щоб зупинити ворога. Вони заблокували основні шляхи й мости, змусивши російську техніку маневрувати через бездоріжжя, де ворожі танки тонули в річках. Близько 150 мисливців вистежували в лісах розрізнені групи окупантів, які намагалися втекти або поповнити запаси пального. Під час цих сутичок добровольцям вдалося захопити значні трофеї, зокрема снайперські гвинтівки, кулемети й амуніцію. Завдяки “сафарі” вдалося виграти час для ЗСУ та не допустити прориву ворожих колон до інших міст України.

Покинута ворогом техніка на Полтавщині. Джерело: zmist.pl.ua

Відстань від обласного центру до найближчої точки на лінії фронту — села Мала Корчаківка на Сумському напрямку — становить 169 км 

Область періодично потерпає від російських ракетно-дронових атак. Один із перших обстрілів Полтавщини відбувся 24 лютого 2022 року. Тоді росіяни завдали удару по військовому аеродромі в Миргороді, внаслідок чого було поранено 3 військовослужбовців. Повторно росіяни завдали 3 ракетних ударів по інфраструктурі аеродрому ввечері 2 квітня, ще два удари відбулися 12 квітня 2022 року. 2 квітня 2022 року вдарили по інфраструктурі Кременчуцького нафтопереробного заводу. 24 квітня 2022 року, на Великдень, 9 російських ракет поцілили в Кременчуцьку ТЕЦ та НПЗ, внаслідок чого 1 людина загинула, ще 7 — мали поранення різного ступеня тяжкості.

Найбільшого удару по Полтавщині від початку повномасштабної війни росіяни завдали 27 червня 2022 року, влучивши ракетою Х-22 по ТЦ “Амстор” у Кременчуку. Через обстріл торгового центру загинуло 22 людини.

Зранку 1 лютого 2025 року армія РФ обстріляла Полтаву. Ракета влучила в житловий будинок, зруйнувавши всі 5 поверхів підʼїзду. Тоді загинули 15 людей, з них 3 дитини віком 7, 9 та 12 років. Росіяни знову застосували ракету Х-22, яку в червні 2022-го випустили по торгівельному центру “Амстор”.

Один з останніх масованих російських обстрілів відбувся в ніч на 7 грудня. Основний напрямок удару припав на Кременчуцький район. Росіяни, використавши БпЛА “Герань-2”, крилаті ракети “Іскандер М” і “Кинджал”, атакували кілька підприємств енергетичної сфери, внаслідок чого на ранок спостерігалися перебої з постачанням електрики, води й опалення. Загиблих чи поранених внаслідок обстрілу не було. Протягом 2025 року російські обстріли активізувалися, найбільше постраждали Кременчуцький район і Полтавська міська громада.

20 жовтня 2025 року війська РФ спрямували на територію Полтавської області 2 модифіковані керовані авіаційні бомби. За даними видання “Полтавщина”, авіабомби були локаційно втрачені в Полтавському районі.

За інформацією, наданою Полтавською облрадою у відповідь на запит ОПОРИ, орієнтовна сума збитків, завданих Російською Федерацією Полтавській області, станом на грудень 2025 року сягає близько 98,7 млрд грн. З 24 лютого 2022 року в області було пошкоджено/зруйновано 1386 об'єктів нерухомого майна, з них 20 — об'єкти критичної інфраструктури. За наявною інформацією, відновлено 361 об'єкт нерухомого майна (втім, на законодавчому рівні не закріплений обов'язок власників пошкодженого чи зруйнованого майна інформувати органи виконавчої влади про відновлення об'єкта нерухомості). В області діє державна програма “єВідновлення”, також допомогу надають міжнародні та громадські організації, зокрема ГО “Проліска”, БО “Фонд Говарда Г. Баффета” та БФ “Карітас”.

Від початку повномасштабного вторгнення внаслідок ворожих обстрілів на території Полтавської міської територіальної громади було пошкоджено 143 об'єкти. Найбільшу частку з них становлять житлові будівлі — 123. Також зафіксовано пошкодження промислових будівель і складських приміщень — 8 об'єктів, офісних будівель — 7, будівель торгівельного призначення — 3, а також 2 об'єкти, які включають будівлі для публічних виступів, заклади освіти, охорони здоров’я та оздоровчі заклади.

Також внаслідок постійних російських обстрілів об’єктів енергетичної інфраструктури в області спостерігаються перебої з постачанням електроенергії. Як було зазначено вище, російські війська неодноразово завдавали ударів по Кременчуцькій ТЕЦ та нафтопереробному заводу. Зокрема, масштабні атаки відбулися 24 квітня 2022 року (9 ворожих ракет вкотре зруйнували будівлі ТЕЦ та НПЗ, забрали життя однієї людини, ще 7 — зазнали поранень) та 18 червня 2022 року (росіяни запустили 2 ракети на ТЕЦ і 6 — на НПЗ, завдавши значних руйнувань, жертв серед населення не було). Ці удари спричинили перебої з теплом і водою, завдали пошкоджень інфраструктурі міста. 

У 2025 році росіяни активізували обстріли енергетичної інфраструктури, що спричинило дефіцит в енергосистемі країни. Так, 22 жовтня 2025 року, за повідомленням “Укренерго”, в областях, де попередньо застосовували аварійні відключення, зокрема й на Полтавщині, з 16.00 були запроваджені графіки погодинних відключень (ГПВ). Відтоді в регіоні застосовують ГПВ для населення і графіки обмеження потужностей для промислових споживачів. Через відсутність стабільної подачі електроенергії в деяких населених пунктах області є перебої у водопостачанні. Наприклад, в обласному центрі КП “Полтававодоканал” станом на листопад 2025 року мало генератори для безперебійної роботи за умов знеструмлення, однак їхніх потужностей вистачає лише на мінімальні потреби — наприклад, для запуску циркуляції системи.

Пересування територією області безпечне, випадків підривів населення на мінах чи нерозірваних снарядах не було. Іноді внаслідок російських обстрілів на Полтавщині виявляють БпЛА, ракети або ж їхні уламки, однак вибухотехніки оперативно знищують їх. Так, 8 грудня 2025 року фахівці вибухотехнічної служби знешкодили бойові частини ракет та БпЛА, виявлених після обстрілу в ніч на 7 грудня.

Фахівці вибухотехнічної служби поліції Полтавщини знешкоджують бойові частини ракет і БпЛА. Джерело: npu.gov.ua

У Полтавській області протягом 2025 року було оголошено 1291 повітряну тривогу на рівні області. Найдовша з них зафіксована 18 липня і тривала 13 годин 29 хвилин. Під час оголошення повітряної тривоги в області зачиняються деякі торгівельні заклади, державні установи й організації. Також призупиняють надання послуг банки і поштові оператори, можуть скасовувати заплановані масові заходи.

В області діє режим воєнного стану, востаннє продовжений Верховною Радою України до 4 травня 2026 року. Цей правовий режим впливає на можливість проведення масових заходів — їх проведення в області врегульоване “Порядком проведення масових заходів на території Полтавської області в умовах правового режиму воєнного стану”, затвердженим розпорядженням начальника Полтавської ОВА від 14 вересня 2023 №642. Процедура організації масових заходів передбачає обов'язкове інформування районної військової адміністрації не пізніше ніж за 15 робочих днів до запланованої дати. При цьому інформування населення про проведення заходу здійснюється не раніше ніж за 5 днів до його початку. Зі свого боку РВА зобов'язана сповістити про запланований захід Полтавську ОВА. В області діє заборона на організацію масових заходів на відкритих територіях, крім заходів, присвячених державним святам, церемоній покладання квітів або подій, організованих структурними підрозділами РВА та ОВА. Заборонено також організовувати події, що передбачають використання або демонстрацію будь-якої зброї, зокрема й муляжі. У разі виникнення потенційної небезпеки Полтавська ОВА (далі — ПОВА) має право заборонити проведення заходу протягом однієї доби. 

За останні 6 місяців (червень-грудень 2025 року) до Департаменту культури, молоді та сім'ї Полтавської міської ради надійшло 130 звернень щодо погодження на проведення масових заходів. Ініціаторами заходів були приватні підприємці, благодійні організації, громадські діячі, політичні партії, організатори івентів тощо. До Лубенської РВА надійшло 31 звернення по дозвіл на проведення масових заходів, до Миргородської РВА за останні 6 місяців (червень-грудень 2025 року) таких запитів не надходило.

За даними Інформаційної системи “Облік та візуалізація фонду захисних споруд цивільного захисту” Державної служби надзвичайних ситуацій, на території області доступно 2325 укриттів, з них 375 — в обласному центрі. Перелік укриттів по районах опублікований на офіційному сайті ПОВА, також ці дані оприлюднюються на сайтах громад, а в населених пунктах є вказівники напрямку руху до найближчого укриття. У Полтаві на зупинках громадського транспорту розміщують покажчики з інформацією про найближчі укриття. На них зазначені адреси найближчих сховищ та розміщені QR-коди з посиланням на мапу укриттів.

Покажчики з інформацією про найближчі укриття на зупинках громадського транспорту в Полтаві. Джерело: rada-poltava.gov.ua

Соціальний капітал та бюджетні пріоритети

Станом на 1 лютого 2022 року наявне населення Полтавської області становило 1 350 564 особи. Найбільший район за цим показником — Полтавський (581 710 осіб), найменший — Лубенський (184 379 осіб). Станом на грудень 2025 року Полтавщина прийняла 184 511 внутрішньо переміщених осіб. Для підтримки ВПО в області діють регіональні програми, що забезпечують переселенців тимчасовим житлом та сприяють інтеграції. Зокрема, ухвалено Програму зайнятості на 2024–2027 роки (орієнтовний обсяг коштів з обласного бюджету на реалізацію її заходів становить 5,5 млн грн) і Комплексну програму розвитку малого і середнього підприємництва на той самий період (на неї з обласного бюджету виділено фінансування в розмірі 22,2 млн грн, також передбачено кошти з місцевих бюджетів) для реалізації дієвих механізмів підтримки розвитку місцевої економіки та створення нових робочих місць. 

Також в області триває реалізація проєкту тимчасової зайнятості “Армія відновлення” — ініціативи, що залучає безробітних до суспільно корисних робіт, спрямованих на підтримку Збройних Сил України і забезпечення життєдіяльності економіки й населення. За інформацією тодішнього т. в. о. начальника Полтавської ОВА Володимира Когута, від початку дії програми, тобто з осені 2022 року, в області було видано понад 32,8 тис. скерувань. 

Бюджетні показники Полтавської області на 2024–2025 роки свідчать, що регіон адаптувався до умов воєнного стану. Так, у 2024 році відбулося скорочення доходів загального фонду бюджету Полтавщини до 3,2 млрд грн порівняно з 3,6 млрд грн у 2023 році, що пов'язано зі зменшенням надходжень від ренти та податку на прибуток підприємств. Пріоритетними напрямками залишались освіта, охорона здоров’я, соціальний захист, підтримка ветеранів і внутрішньо переміщених осіб, економічний розвиток. На оборону планували спрямувати 500 млн грн залишків коштів обласного бюджету, а також зарезервувати додаткові 270 млн грн. 75% видатків на галузь освіти — це заробітні плати (загальна сума — 1,6 млрд грн), інші витрати — оплата комунальних платежів. На соцзахист було передбачено майже 550 млн грн, а на державне управління — 100 млн грн. Загалом, за даними ресурсу “Open Budget”, протягом 2024 року виконання бюджету області за доходами становило 94,83 %, а за видатками — 91,3%.

Доходи обласного бюджету на 2025 рік очікувалися на рівні 3,495 млрд грн без дотацій, субвенцій і власних надходжень бюджетних установ, що на 11% більше, ніж у 2024 році. Ключовим джерелом наповнення бюджету залишається податок на доходи фізичних осіб. Видатки бюджету на 2025 рік заплановані на рівні 4,16 млрд грн. Основними напрямками залишаються освіта (39,6 %), соціальний захист (15,2%) та охорона здоров'я (12,1%). 

У 2026 році доходи обласного бюджету з урахуванням міжбюджетних трансфертів визначені у сумі 4,039 млрд грн, з них 3,775 млрд грн — загальний фонд, решта — спеціальний фонд. Загальні видатки заплановані на рівні 4,185 млрд грн. Основним джерелом наповнення бюджету залишається податок на доходи фізичних осіб — майже 73% усіх доходів загального фонду. Бюджет затверджено з урахуванням воєнного стану, зокрема зростання видатків на оборону і збільшення фінансування дорожньої інфраструктури. Водночас пріоритетними напрямками залишаються освіта, соціальний захист, соціальне забезпечення й охорона здоров’я. Втім, державна підтримка Полтавщини у 2026 році суттєво скоротиться: загальний обсяг трансфертів із держбюджету зменшиться на 64,7% порівняно з 2025 роком і становитиме 146,5 млн грн.

Загальний обсяг доходів бюджету Полтавської міської громади в 2024 році було заплановано на рівні 4,616 млрд грн, а видатки — 4,587 млрд грн. Основним джерелом наповнення бюджету був податок на доходи фізичних осіб, який забезпечує понад 2,5 млрд грн надходжень. 

Загальний фонд бюджету громади без урахування трансфертів у 2025 році очікувався на рівні 4,6 млрд грн. У 2025 році Полтавська громада мала отримати менше грошей на заробітні плати вчителям, оскільки освітня субвенція була на 211,8 млн грн меншою, ніж у 2024 році. Водночас надходження від податку на доходи фізичних осіб у 2024 році зросли до рівня 2023-го, коли до 1 жовтня бюджет громади отримував “військовий” ПДФО.

Видаткова частина бюджету громади на 2025 рік без кредитування сягає понад 5 млрд грн. Найбільше коштів було спрямовано на освіту, галузь житлово-комунального господарства, охорону здоров’я, соціальний та цивільний захист.

Слід врахувати, що з жовтня 2023 року “військовий” ПДФО повністю вилучають до державного бюджету для фінансування дронів та артилерії, що позбавило місцеві громади значного ресурсу, який раніше забезпечував приріст бюджетів. Наприклад, внаслідок вилучення “військового” ПДФО Полтава недоотримала 152 млн грн. На 2024 рік було заплановано отримати 586 млн грн, однак громада отримала 434 млн грн, пише “Полтавщина”.

24 грудня 2025 року Полтавська міська рада затвердила бюджет громади на 2026 рік. Його прогнозований обсяг — 6,059 млрд. грн. Найбільше коштів планують спрямувати на освіту (понад 2 млрд грн), житлово-комунальне господарство та медицину.

У Полтаві діють місцеві цільові програми “Полтавський спротив 2025”, “Забезпечення заходів з мобілізаційної підготовки та оборонної роботи”. Станом на 1 грудня 2025 року обсяг видатків на першу з них становить 97,36 млн грн, на другу — 13,5 млн грн.

Від початку повномасштабного вторгнення Полтавська область бере участь в урядовій програмі релокації — переміщення бізнесу із зон бойових дій у безпечні регіони. Завдяки цій програмі до області перемістилися 78 підприємств з Донецької, Луганської, Запорізької, Харківської областей, а також із Сум та Києва. За даними “Опендатабот”, Полтавщина має від’ємний баланс релокації (-62), оскільки у 2025 році з Полтавської області виїхало 182 підприємства, натомість переїхало 120 бізнесів. 

Для релокованого бізнесу проводять інформаційні кампанії про можливості отримання грантової підтримки від міжнародних партнерів. Зокрема Міжнародна організація з міграції (МОМ) надає гранти постраждалим мікро- і малим підприємствам на відновлення робочих місць та виробництво необхідних товарів і послуг. Також у 2023–2024 роках підприємці з числа ВПО отримували допомогу в межах Комплексної програми підтримки, затвердженої рішенням обласної ради. Варто зазначити, що інформація про переміщення підприємств у межах самої Полтавської області або їх виїзд із неї відсутня.

Наразі на Полтавщині є потреба у працівниках виробничих професій. В області діє низка програм, спрямованих на залучення фахівців, як-от експериментальний проєкт Державної служби зайнятості із навчання жінок “чоловічим” професіям, ваучери на навчання для жителів області віком 45+, ветеранів війни, людей з інвалідністю, ВПО, вищезгаданий проєкт “Армія відновлення” тощо.

Попри періодичні російські обстріли, за даними геоінформаційної системи збору, аналізу і візуалізації цінових показників ринку нерухомості України, в Полтаві станом на травень 2025 року порівняно і груднем 2024 ціни на житло відносно стабільні: квартири на вторинному ринку подорожчали незначно (на +1–4 % за пів року) і тримаються на рівні близько 930–950 доларів США за квадратний метр, приватні будинки здорожчали в середньому теж на 1–4 %. В обласному центрі й області діє державна програма, що передбачає видачу житлових ваучерів вартістю до 2 млн грн. Отримати їх можуть внутрішньо переміщені особи, які проживали на тимчасово окупованих територіях або втратили житло через бойові дії. Також право на допомогу мають учасники бойових дій та люди з інвалідністю внаслідок війни.

Блок 2. Політичний ландшафт у 2019–2022 роках 

Національні вибори 2019 року

За даними “Суспільного”, Полтавська область була першою в Україні, де були опрацьовані 100% голосів виборців на виборах Президента України. Загалом у голосуванні 31 березня 2019 року взяли участь 735 907 громадян — 64,9% виборців області.

За результатами голосування на Полтавщині трійка лідерів виглядала так:

• Володимир Зеленський отримав найбільшу підтримку — понад 35% голосів;
• Юлія Тимошенко посіла друге місце, маючи майже удвічі менше голосів — 15,86%;
• Петро Порошенко посів третє місце: за нього виборці віддали майже втричі менше голосів (10,60%), ніж за Зеленського.

Втім, у деяких округах трійка лідерів мала інший вигляд. Так, на округах №147, №148, №149 та №151 найбільше голосували за Зеленського, Тимошенко і Ляшка. На окрузі №146, що охоплює частину Автозаводського і Крюківського районів Кременчука, лідирували Володимир Зеленський, Петро Порошенко і Юрій Бойко. На окрузі №150 (частина Кременчука, Горішні Плавні, Глобинський і Кременчуцький райони) найбільше голосували за Зеленського, Тимошенко і Бойка.

У другому турі 21 квітня 2019 року взяли участь 724 875 виборців. В Полтавській області Володимира Зеленського підтримало 595 540 виборців, тобто 82,15%, Петра Порошенка — 113 243 виборці (15,62%). 

Натомість результати президентських виборів 2014 року в Полтавській області майже збіглися із загальними відсотками по Україні: Петро Порошенко — 54,7%, Юлія Тимошенко — 12,81%, Олег Ляшко — 8,32%. Тільки Михайло Добкін мав на Полтавщині на дві позиції нижче від загального рейтингу голосів по Україні. 

Як свідчать результати виборів 2014 та 2019 року, Петро Порошенко втратив лідерство, натомість перевагу на виборах 2019 року здобув новий кандидат — Володимир Зеленський. Підтримка Юлії Тимошенко дещо зросла, але це не вплинуло на її позицію — вона посідала друге місце. Олег Ляшко зберіг певну підтримку в окремих районах, однак загальна частка голосів за нього зменшилася, і в 2019 році він не потрапив у трійку лідерів за результатами голосування на Полтавщині.

Серед кандидатів, які потрапили до лідерів на президентських виборах 2014 та 2019 років, не було відомих лідерів або політиків з Полтавської області. 

Активність виборців на парламентських виборах 2019 року була дещо нижчою, ніж на виборах Президента і становила 54,10%. Тоді на місця у Верховній Раді претендували 144 кандидати з Полтавщини. Голоси виборців області розподілилися так:

• в окрузі №144 найбільше голосів (41,97%) отримав Дмитро Нальотов (партія “Слуга народу”), натомість Олександр Мамай (самовисування), тодішній міський голова Полтави, здобув 17,09% голосів, а колишній народний депутат України VII та VIII скликань Сергій Каплін (самовисування) — 10,77%;
• в окрузі №145 представник “Слуги народу” Андрій Боблях отримав 49,16% голосів, колишній народний депутат Верховної Ради VII та VIII скликань Юрій Бублик — 9,86%, трійку лідерів закрив Володимир Гриценко (заборонена нині “ОПЗЖ”), отримавши 9,10% голосів;
• в окрузі №146 перемогу здобув нардеп VII та VIII скликань Юрій Шаповалов (самовисування) — 27,08% голосів, на другому місці був представник партії “Слуга народу” Фелікс Урін, який набрав 23,26%, третє місце посів Геннадій Іванян (партія “ОПЗЖ”) — 7,59%;
• в окрузі №147 перемогу здобув народний депутат України VII та VIII скликань Олег Кулініч (самовисування), набравши 37,78% голосів, також до трійки лідерів увійшли Сергій Дудник (партія “Слуга народу”) та Олександр Ващенко (партія “Батьківщина”), набравши 30,40% і 12,84% голосів відповідно;
• в окрузі №148 голоси розподілилися так: найбільше (25,84%) здобула представниця партії “Слуга народу” Анастасія Ляшенко, 21,27% виборців проголосували за Фахраддіна Мухтарова (самовисування), 12,45% — за Костянтина Іщейкіна (самовисування);
• в окрузі №149 перемогу здобув представник партії “Слуга народу” Костянтин Касай — за нього проголосували 36,48% виборців, ще 15,25% голосів отримала Лариса Босенко (партія “Батьківщина”), 13,15% — Артем Вітко (самовисування);
• в окрузі №150 переміг племінник Юрія Шаповалова Олексій Мовчан (партія “Слуга народу”), здобувши 42,54% голосів, йому поступився місцем народний депутат України у 1998–2019 роках Костянтин Жеваго, який набрав 23,72% голосів. Трійку лідерів закрив Євгеній Холод (партія “Батьківщина”) — 11,06%;
• в окрузі №151 майже половина виборців (47,44%) віддали свої голоси за представника партії “Слуга народу” Максима Березіна, натомість Руслан Богдан (партія “Батьківщина”) та Віталій Колісніченко (партія “Радикальна партія Олега Ляшка”) набрали 15,58% та 7,66% відповідно.

З кінця 2014 року до березня 2019 року Полтавську обласну державну адміністрацію очолював Валерій Головко. Його каденція завершилася на тлі корупційного скандалу (НАБУ і САП звинуватили Головка та його першого заступника Андрія Пісоцького в корупції) та обшуків, проведених детективами НАБУ в кабінетах керівництва ОДА 22 лютого 2019 року. Невдовзі після цих подій тодішній Президент Петро Порошенко під час робочої поїздки до Полтави оголосив про звільнення Головка. Протягом наступних 3 місяців обов’язки очільника області тимчасово виконував Роман Товстий. 

У червні 2019 року Президент Володимир Зеленський усунув Товстого від виконання обов'язків, призначивши тимчасовим очільником обласної адміністрації Олега Пругла, який до цього був заступником голови. Вже 12 листопада 2019 року області представили нового керівника ОДА — Олега Синєгубова. Тоді Зеленський до Полтави не приїхав, а представив нового очільника області заступник керівника Офісу Президента Сергій Трофімов. 

Разом із новим очільником області було визначено й склад його заступників. Фінансові питання регіону доручили Дмитру Луніну, підприємцю з Києва. Гуманітарний напрямок та розв'язання соціальних проблем очолила Катерина Рижеченко, яка також раніше займалася підприємницькою діяльністю у столиці. Юридичним блоком питань займався викладач із Полтави Євген Греков. За екологічну сферу почав відповідати Олег Савлучинський, який до призначення працював у правоохоронних органах Києва.

У грудні 2021 року Президент Володимир Зеленський підписав Указ про призначення Олега Синєгубова головою Харківської ОДА. Тоді тимчасовим виконувачем обов'язків голови Полтавської облдержадміністрації став Дмитро Лунін, який із початку повномасштабної війни був начальником обласної військової адміністрації. 

Місцеві вибори 2020 року. Обласна рада

За даними Центральної виборчої комісії, на виборах до обласної ради за 84 депутатські мандати змагалися представники 14 політичних партій. За підсумками голосування найбільшу кількість мандатів отримала партія “Довіра” (голова партії — Олена Київець, лідер партії — Олег Кулініч). Цю політичну силу в раді мали представляти 16 депутатів, що становить майже ⅕ від усього її складу. За партію проголосували понад 66 тис. жителів області. “Довіра” випередила “Слугу народу” на 2,49%, або майже на 10 тис. голосів виборців. 

Крім того, “Довіра” отримала найбільше представництво у радах громад — 299 депутатів. Ще 32 депутати від партії увійшли до складу районних рад об’єднаних районів. 20 кандидатів від “Довіри” перемогли на виборах голів громад, що становить майже третину громад всієї Полтавської області. 

Зазначимо, що партія “Довіра” була зареєстрована в червні 2020 року. Раніше, у 2019 році, у Верховній Раді було створено депутатську групу “Довіра”. До її складу ввійшли 17 мажоритарників. Очільником групи обрано Олега Кулініча, а його заступником — Валерія Лунченка. 

Інші місця в обласній раді розподілилися між 6 партіями: “Слуга народу” отримала 14 мандатів, “За майбутнє” — 13, ВО “Батьківщина” — 12, “Опозиційна платформа — За життя” — 11, а “Рідне місто” і “Європейська Солідарність” — по 9.

Найвищий рівень особистої підтримки серед усіх кандидатів отримав Юрій Лебедин від партії “Довіра”. Керівник низки аграрних і промислових підприємств Новосанжарського району зміг заручитися підтримкою 4275 виборців (99,07%), що практично дорівнює повній виборчій квоті.

Вже майже за місяць депутати зібралися на першу сесію. Головою обласної ради обрали Олександра Біленького (партія “Довіра”), який керував і минулим скликанням. 

Першим заступником голови обласної ради обрали Олександра Лемешка, депутата від фракції “Слуга народу”. За нього проголосували 56 депутатів. Також обрали заступників голови, якими стали Лілія Руроєва (партія “Європейська Солідарність”), представник “Батьківщини” Олег Бєлоножко та Олексій Чепурко від “Рідного міста”. Тоді Чепурко обіймав посаду заступника міського голови Полтави. За нього віддали голоси 54 депутати з необхідних 43. Його на цю посаду запропонував голова Полтавської облради Олександр Біленький. На питання про те, як можна поєднувати посади заступників у двох радах різного рівня, Олексій Чепурко відповів, що “всьому свій час і він не хоче полегшувати роботу деяким товаришам”.

Місцеві вибори 2020 року. Міська рада

25 жовтня 2020 року в Полтаві відбулися вибори міського голови й депутатів міської ради. Тоді на посаду мера претендували 13 кандидатів. У першому турі жоден із них не набрав понад половину голосів виборців, тож до другого туру потрапили Олександр Мамай (представник партії “За майбутнє”), колишній мер, якого у 2018 році депутати відсторонили від посади через незадовільну роботу, та Сергій Іващенко (партія “Слуга народу”), місцевий підприємець і забудовник. На повторному голосуванні 22 листопада 2020 року переміг Олександр Мамай (51,48%), ставши міським головою втретє. 

Остаточні результати голосування за депутатів до міської ради не могли оголосити майже 2 місяці — через судові засідання. Позови стосувалися, зокрема, перерахунку бюлетенів та скасування результатів виборів, які оголосили ще на початку листопада. За одне місце в раді боролися два представники від “Слуги народу” —  В’ячеслав Тютюнник і Марина Пілатова.

Так, під час виборчого процесу виникла суперечка через 658 бюлетенів, які Шевченківська територіальна виборча комісія помилково надіслала до міської ТВК в іншому мішку. Тодішня голова комісії Олена Праведник назвала причиною інциденту людський фактор, але міська ТВК тривалий час відмовлялася і рахувати ці бюлетені, і повертати їх для підрахунку. Лише 23 листопада, після відповідного судового рішення, міська ТВК офіційно постановила врахувати ці голоси та повернула мішок до Шевченківської ТВК.

Врахування цієї кількості голосів мало значення для складу майбутньої ради: через зміну загального показника депутат по округу №6 В’ячеслав Тютюнник (команда Сергія Іващенка), який отримав 391 голос, міг не подолати квоту в 25%. У такому випадку його місце в міській раді мала б посісти Марина Пілатова, помічниця народного депутата Дмитра Нальотова. 

Лише 23 грудня 2020 року Полтавська міська ТВК оголосила уточнений фінальний протокол виборів до Полтавської міської ради. Депутаткою стала Марина Пілатова. 

Отже, у 2020 році до міської ради потрапили 42 депутати, які представляють 7 політичних партій: “За майбутнє” — 10 депутатів, “Слуга народу” — 9 представників, “Рідне місто” та “Європейська Солідарність” — по 6 депутатів, “ОПЗЖ” та “Партія простих людей Сергія Капліна” — по 4 представники, “Свобода” — 3. Найбільше голосів отримала партія “За майбутнє”, від якої балотувався й Олександр Мамай.

Однозначної переваги в міській раді не отримала жодна партія, через що різні політичні сили були змушені домовлятися між собою. 

У Полтавській міській раді навколо мера було сформовано коаліцію, до складу якої ввійшли представники партій “За майбутнє”, “ОПЗЖ”, “Європейська Солідарність” і “Партія простих людей Сергія Капліна”. Опозицію сформували “Свобода”, “Рідне місто” і частина депутатів від “Слуги народу”, всередині якої ще під час підбиття підсумків виборів стався розкол. Посаду секретаря міської ради обійняв представник “ЄС” Андрій Карпов, відомий як блогер Андрій Полтава, якого підтримали коаліційні сили та частина “Слуг народу”. 

Тенденції до початку повномасштабного вторгнення

Як було зазначено вище, міським головою Полтави у 2020 році втретє став Олександр Мамай. Це відбулося після дворічної перерви: у 2018 році депутатський корпус висловив йому недовіру, відсторонивши від влади.

У місті склалася незвична політична коаліція навколо міського голови. До неї ввійшли “За майбутнє” (партія мера), “ОПЗЖ”, “Партія простих людей Сергія Капліна” (від якої до ради потрапив і колишній народний депутат Сергій Каплін) та “Європейська Солідарність”. Процес формування коаліції розтягнувся аж до березня 2021 року.

Опозиція спробувала достроково припинити повноваження міського голови 22 грудня 2021 року, але для цього їй не вистачило голосів.

Крім того, напередодні повномасштабного вторгнення міський голова відзначився висловлюваннями про “братовбивчу війну” для телеканалу “НАШ”. Із цього приводу кілька депутатів ради навіть планували звернутися до СБУ.

На відміну від міської, Полтавська обласна рада демонструє відносну стабільність. У ній домінує партія “Довіра” — політична сила, що має виражений регіональний характер та отримала найбільшу підтримку на виборах до облради (19%). “Довіра” контролює посаду голови ради (Олександр Біленький) і має значний вплив у громадах області. Лідер партії, Олег Кулініч, є впливовим нардепом, що очолює однойменну групу у Верховній Раді.

В обласній раді сформована широка коаліція, яка забезпечує стабільність керівництва, що не змінювалося з моменту обрання, попри окремі внутрішні суперечності.

Блок 3. Політичний ландшафт в області та обласному центрі у 2022–2025 роках

Полтавська обласна військова адміністрація

До початку повномасштабної війни обласна державна адміністрація мала не стільки політичний контроль, скільки адміністративно-фінансовий вплив. Через ОДА відбувалася реалізація державних програм, також адміністрація готувала регіональні бюджетні пропозиції, узгоджені з обласною радою. Однак після 24 лютого 2022 року та введення воєнного стану функції ОДА значно розширилися. Було збільшено її повноваження, пов’язані з безпекою, обороною, громадським порядком, на ОВА було покладено координацію районних і місцевих органів державної влади, органів місцевого самоврядування щодо адаптації управління в умовах війни.

Повномасштабне вторгнення змінило конфігурацію політичних сил, призвівши до зникнення проросійських партій як офіційних суб'єктів. Раніше доволі сильні позиції в регіоні мала “ОПЗЖ”, яку курував одіозний Ілля Кива (нині визнаний зрадником). Після 2022 року фракції “ОПЗЖ” в радах розпалися або трансформувалися у депутатські групи (наприклад “За Полтавщину” в облраді), а сам Кива втік до РФ, де в грудні 2023 року його ліквідувала СБУ.

На території Полтавської області діє обласна військова адміністрація, а також 4 районні військові адміністрації. Полтавську РВА очолює Дмитро Романов, Кременчуцьку РВА — Олександр Аленін, Лубенську РВА — Сергій Сіряченко. Очільником Миргородської РВА був Віталій Дяківнич, однак 9 січня 2026 він став начальником Полтавської обласної військової адміністрації, замінивши на цій посаді Володимира Когута. 12 січня тимчасовим очільником Миргородської РВА став колишній перший заступник Дяківнича Михайло Коркішко.

На Полтавщині не створено окремих військових адміністрацій на рівні громад, однак від початку повномасштабного вторгнення в медіа періодично з’являлась інформація про ймовірність появи МВА в обласному центрі через управлінські проблеми та безпекові ризики. Втім, офіційно про таку можливість для Полтави представники влади не повідомляли. Втім, у Полтаві продовжують діяти обрана міська рада та її виконавчі органи. Після звільнення Олександра Мамая повноваження міського голови виконує секретар міськради Катерина Ямщикова (“Слуга народу”). 

14 січня 2026 року в інтерв’ю журналістам Віталій Дяківнич повідомив, що говорити про створення військової адміністрації у Полтаві зарано, а наразі Полтавська міська рада працює як самоврядний орган. Також на сайті Президента України 3 лютого 2026 року з’явилася петиція про запровадження в Полтаві військової адміністрації. Автор звернення, депутат Полтавської міськради Антон Ярмолюк (“Слуга народу”), зазначає, що міськрада незадовільно виконує свою роботу, зокрема нераціонально витрачає кошти. В.о. полтавського міського голови Катерина Ямщикова категорично не погоджується з подібними претензіями, вважаючи роботу самоврядування ефективною, а створення МВА — недоцільним.

До початку повномасштабного вторгнення Полтавську облдержадміністрацію очолював т.в.о. начальника ОДА Дмитро Лунін, який після 24 лютого 2022 року став начальником Полтавської обласної військової адміністрації. У жовтні 2023 року Лунін був звільнений від виконання обов’язків начальника ОВА. 

Замість нього на посаду того ж дня призначили Філіпа Проніна, який працював заступником голови Агентства з розшуку та менеджменту активів. У нього виникли непорозуміння із Полтавською обласною радою: він одноосібно розподілив бюджет області, не врахувавши думку депутатів обласної ради, що втратила повноваження щодо бюджету через воєнний стан. Це викликало незадоволення керівництва облради. Сам Пронін тоді заперечив існування конфлікту з депутатами через домовленість, що останні приймають зміни до програм соціально-економічного розвитку, а бюджет підписує начальник адміністрації.

На посаді очільника області Філіп Пронін пробув понад рік, але 30 грудня 2024 року його було звільнено відповідним указом. З 1 січня 2025 року обов’язки очільника Полтавської ОВА почав виконувати заступник Проніна — Володимир Когут. 

8 січня 2026 року Володимир Когут залишив посаду т.в.о. начальника Полтавської ОВА, а вже 9 січня заступник керівника Офісу Президента України Віктор Микита за дорученням Володимира Зеленського представив новопризначеного очільника області. Ним став Віталій Дяківнич (депутат Диканської селищної ради VIII скликання, голова фракції партії “Слуга народу”), уродженець Полтавщини, який до цього очолював Миргородську районну військову адміністрацію. 

Між ОВА та місцевими радами інколи виникають непорозуміння. Так, у жовтні 2025 року відбувалися суперечки щодо залишків коштів на рахунках Полтавської громади: ОВА висловилася про потребу ефективнішого їх використання міською радою — наприклад, фінансувати обласне КП “Полтававодоканал” коштом 4% ПДФО. Подібні заяви вже лунали раніше: у 2023 році начальник Полтавської ОВА Дмитро Лунін наголосив, що керівникам районів і громад варто звертати більше уваги на допомогу військовим і переселенцям. 

Також варто зазначити, що створена у 2023 році при Полтавській ОВА робоча група “Прозорість і підзвітність” не раз знаходила проблеми під час здійснення державних закупівель Полтавською міськрадою. Наприклад, у 2024 році департамент з питань цивільного захисту та оборонної роботи Полтавської міськради уклав договір із кременчуцьким адвокатом Максимом Дашком щодо юридичного консультування та представництва. Послуги вартістю в 100 тис. грн адвокат мав надавати до кінця 2024 року. Робоча група “Прозорість і підзвітність” перевіряла доцільність укладання цього договору, адже в структурі виконкому міськради є юридичне управління. Крім того, в грудні 2024 року група “Прозорість і підзвітність” звернулася до правоохоронців із проханням перевірити використання податків Полтавською громадою. Після цього поліція розпочала розслідування щодо раціонального використання бюджетних коштів, оскільки 4% коштів, які Полтава отримує з ПДФО, мали б виділити на підтримку підприємств із виробництва теплової енергії, водопостачання й водовідведення. 

Полтавська обласна рада

Повноваження обласної ради у зв’язку з введенням воєнного стану суттєво скоротилися. Обласні й районні ради делегували місцевим держадміністраціям повноваження, передбачені ст. 44 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні”. Полтавська обласна рада продовжує працювати, скликати сесії, приймати рішення і керувати майном області, однак вона втратила повноваження щодо розподілу бюджетних коштів. У зв’язку із цим, у 2023 році виник конфлікт між ОВА й облрадою. Вже три роки в області бюджет погоджують розпорядженням начальника Полтавської ОВА, а не голосуванням Полтавської обласної ради. 

За результатами місцевих виборів 2020 року Полтавська обласна рада VII скликання отримала 84 депутатські мандати. Вони розподілилися між різними політичними силами так: партія “Довіра” отримала 16 мандатів, “Слуга народу” — 14, “За майбутнє” — 13, ВО “Батьківщина” — 12, “Опозиційна платформа — За життя” — 11, а партії “Рідне місто” та “Європейська Солідарність” мали по 9 представників. Оскільки жодна з партій не здобула абсолютної переваги, виникла необхідність у пошуку домовленостей для обрання керівного складу та створення стабільної коаліції. 

Під час першої сесії обласної ради депутати більшістю в 71 голос обрали головою Олександра Біленького, який представляє партію “Довіра”. Він очолював раду і в попередньому скликанні, але тоді затвердити його кандидатуру вдалося лише з четвертої спроби.

У 2020 році посади голів постійних комісій отримали всі партії, крім “За майбутнє”. Представники “ОПЗЖ” очолили 3 комісії, “Слуги народу” та “Батьківщини” — по 2, “ЄС”, “Довіри” і “Рідного міста” — по 1 комісії. Станом на листопад 2025 року склад голів постійних комісій залишився незмінним, за винятком двох представників. 

Так, у 2024 році в Полтавській облраді рекомендували зняти Сергія Савченка (Депутатська група “За Полтавщину”) з посади голови постійної комісії з питань паливно-енергетичного комплексу та використання надр. Це відбулося на тлі публічного скандалу, що стався у червні 2024 року в Дніпрі. Депутат фігурував у новинах як можливий охоронець нардепа Миколи Тищенка під час силового затримання військовослужбовця Дмитра Павлова. Новим головою комісії став ексзаступник Савченка, депутат Олександр Олексенко.

Також головою комісії з питань ЖКГ, енергозбереження, будівництва, транспорту та зв’язку було призначено Івана Сидоренка (“Батьківщина”). Однак у 2021 році політрада партії, розглянувши клопотання Полтавської обласної організації партії, вирішила виключити із лав фракції трьох депутатів, зокрема й Сидоренка. Оскільки квота на головування в цій комісії належала “Батьківщині”, новим головою став лідер фракції Сергій Бєлашов. Сам Сидоренко назвав своє усунення “рейдерським захопленням” комісії Бєлашовим. Сидоренко навіть подавав до суду, що поновив його у складі комісії, але посаду голови повернути йлму так і не вдалося. Попри періодичні новини про судові справи або затримання, Сергій Бєлашов залишається чинним головою комісії з питань ЖКГ. 

У березні 2022 року припинила існування фракція “ОПЗЖ”, на базі якої утворилася депутатська група “За Полтавщину”. 

Станом на 1 листопада 2025 року в Полтавській обласній раді налічується 83 депутати — оскільки на 1 депутата зменшилася фракція “Слуга народу”. Інші фракції залишилися у тому самому кількісному складі, що й у 2020 році.

З початку скликання від партії “Довіра” склали мандати 6 депутатів — здебільшого у зв’язку з особистою заявою або ж через смерть. Утім, був і випадок відкликання депутата за народною ініціативою. Йдеться про Миколу Бондаря, повноваження якого припинили достроково через пропуск понад половини пленарних засідань (відвідав 4 із 9) та порушення партійної програми. Замість нього обраним депутатом визначили наступного за списком “Довіри” кандидата — підприємця, директора ТОВ “Сергіївський продукт” Володимира Опришка. Раніше він балотувався від політичної партії “Опозиційна платформа — За життя” до Верховної Ради. 

Сам Микола Бондар повідомив “Суспільному”, що це рішення політичне і його “прибрали”, бо він мав власну думку:

“Обласна рада зараз взагалі ні на що не впливає. Люди не бачать один одного через онлайн засідання, ми не можемо викликати на доповідь ні керівника ОВА, ні когось із військових. Просто натискаємо кнопки й голосуємо за непотрібні програми. Вони сьогодні навмисно скликали сесію, бо я збиравсь подавати до суду на це рішення. Але тепер вже немає сенсу”.

Від партії “Рідне місто” припинено депутатські повноваження одного депутата — через його смерть. Від партії “Слуга народу” склали мандати 3 депутати, 2 з яких вдалося замінити. 

Від “Батьківщини” склали мандати 3 депутати, зокрема 2 із них було відкликано за народною ініціативою. Так, у червні 2023 року було відкликано Віталія Бабака та вищезгаданого Івана Сидоренка. Відкликані обранці пов’язували це з конфліктом з головою фракції та місцевої партійної організації Сергієм Бєлашовим. Останній натомість пояснив відкликання тим, що ці депутати не підтримували зв’язку з однопартійцями та не дотримувалися партійної дисципліни. Сам Бєлашов фігурує в справі про можливі махінації при закупівлі газу для потреб “Укрзалізниці” на 206 млн грн. Тоді на судове засідання в його справі прибула лідерка партії Юлія Тимошенко з кількома народними депутатами. 

Також у медіа поширилась інформація про відкликання ще одного депутата — Дмитра Кравченка, який також є заступником кременчуцького міського голови. Втім, станом на січень 2026 року він залишається в обласній раді. Депутат заявляв, що його можливе відкликання пов’язане з голосуванням щодо тарифів “Полтаватеплоенерго” для міста Кременчук. Річ у тім, що після знищення в 2022 році Кременчуцької ТЕЦ внаслідок російських ракетних ударів власником її теплогенеруючого обладнання стала обласна рада. Опалення лівобережній частині Кременчука постачає “Полтаватеплоенерго”, яке нараховує тарифи на підставі рішення Полтавської облради від 30 вересня 2022 року. Вони на 7-8% вищі, ніж тарифи міського теплоенерго. Через це міська влада Кременчука й обласна влада Полтавщини не змогли порозумітися. Міська влада наполягала на зниженні тарифу, а область заявила, що це неможливо. Станом на лютий 2026 року так зване “тарифне питання” залишається нерозв’язаним. Міська влада Кременчука допомогла мешканцям подати позови проти “Полтаватеплоенерго”, організувавши безоплатні консультації юриста.

Окремо варто зазначити про заміну депутата від “Довіри” Костянтина Копотуна. Він пояснив свою відставку тим, що не має часу на депутатську роботу через зайнятість у бізнесі. За партійним списком посісти його місце мала б Галина Мусієць, але вона відмовилася, тож мандат перейшов до рідної сестри Копотуна — Валентини Аранчій, першої проректорки Полтавського державного аграрного університету. Донька Валентини Аранчій — Яніна Аранчій — із 2020 року є депутаткою Полтавської облради від “Довіри”.

Також наприкінці жовтня 2025 року Полтавська обласна рада ухвалила рішення про скорочення посад трьох заступників голови ради: Олексія Чепурка, Лілії Руроєвої та Олега Бєлоножка. В результаті у голови ради залишився лише один заступник — Олександр Лемешко, на якого покладені функції всіх чотирьох заступників. Олександр Лемешко є представником партії “Слуга народу”, кандидатом юридичних наук, а з жовтня 2020 року обраний депутатом обласної ради. Основними причинами такого кроку стало скорочення управлінських функцій ради під час повномасштабної війни, коли більшість повноважень перейшла до військової адміністрації. Очікується, що це рішення дозволить економити обласному бюджету близько 200 тис. грн щомісяця. 

Загалом в умовах повномасштабної війни Полтавська обласна рада працює стабільно. Її керівництво наразі не змінювалося з моменту обрання, існує широка коаліція. 

Полтавська міська рада

Політичне життя Полтави після повномасштабного вторгнення вирізнялося перманентною кризою, зміною коаліцій та боротьбою за крісло міського голови.

Протягом 2022–2023 років мер Полтави Олександр Мамай став фігурантом кількох кримінальних проваджень. Спершу Служба безпеки України оголосила йому підозру за несанкціоноване поширення даних про дислокацію підрозділів ЗСУ. Попри те, що прокуратура наполягала на триманні його під вартою та відстороненні від посади, суд обмежився особистим зобов'язанням, а сам Мамай стверджував, що озвучена ним інформація була публічною.

Вже у 2023 році Олександра Мамая звільнили з посади міського голови. Приводом для цього став судовий вирок — його визнали винним у розкраданні майна та внесенні неправдивих даних до офіційних документів. Ці події також відомі як “справа домогосподарок”. Мамай отримав умовний строк за фіктивне працевлаштування двох хатніх робітниць у комунальну організацію “Інститут розвитку міста”.

Після звільнення Мамая розгорнулася боротьба між групами впливу. Обов’язки голови Полтавської міської ради виконував секретар Андрій Карпов. Утім, через формування нової коаліції (“Слуга народу”, “Рідне місто”, “За майбутнє”) 28 липня 2023 року депутати позбавили Карпова повноважень. Депутат міської ради від “Рідного міста” Едуард Волков оголосив, що Карпов не скликав сесії на вимогу депутатів та не виконував своїх повноважень. Сам Карпов ці звинувачення відкинув, з рішенням та проведенням сесії загалом не погодився, назвавши події “захопленням влади”.

Того ж дня Андрія Карпова змінила на посаді секретаря, автоматично ставши в. о. міського голови, Катерина Ямщикова (“Слуга народу”). За її кандидатуру під час таємного голосування проголосували усі присутні 28 депутатів, крім самої Ямщикової та її чоловіка, депутата від “Слуги народу” Вадима Ямщикова.

У 2020 році кількісний склад міської ради становив 42 депутати, станом на грудень 2025 року — 40 осіб. У травні 2022 року було розформовано фракцію “Опозиційна платформа — За життя”. Тоді з фракції вийшли всі 4 депутати — вони продовжили роботу як позафракційні. Нагадаємо, що Указом Президента України “ОПЗЖ” потрапила до списку заборонених проросійських партій. 

Загалом за всю каденцію міськради достроково припинили повноваження 8 депутатів, 6 із яких замінили. Зокрема, двох депутатів — Юрія Бублика та Ігоря Кислова — відкликали за народною ініціативою.

Юрій Бублик — екснардеп двох скликань. У 2019 році він програв парламентські вибори, а у 2020 році став депутатом Полтавської міськради від “Свободи”, очоливши першу десятку та будучи кандидатом на посаду міського голови. У травні 2021 року депутат перейшов до фракції “ЄС”. Подібна ситуація сталася з ним уже не вперше: будучи обраним від “Свободи” в окрузі №145, у 2016 році він увійшов до парламентської фракції “Блок Петра Порошенка”, але покинув її за рік.

Процес відкликання Юрія Бублика за ініціативою партії “Свобода” тривав понад рік. Хоча рішення про його заміну на Оксану Лазаренко партія прийняла ще в грудні 2021 року, територіальна виборча комісія неодноразово відмовлялася голосувати за нього. Конфлікт перейшов у судову площину, і в листопаді 2022 року ЦВК офіційно зобов’язала міську ТВК виконати рішення суду про призначення нової депутатки не пізніше 5 грудня. Неочікувано замок до кабінету ТВК в приміщенні міської ради замінили невідомі особи, тож двері довелося зламувати. Втім, за відкликання Бублика знову не проголосували. Остаточно ТВК спромоглася проголосувати лише на початку грудня, і 23 грудня 2022 року Оксана Лазаренко офіційно замінила Юрія Бублика у депутатському корпусі.

Причиною відкликання Бублика, за словами депутата міської ради від ВО “Свобода” Ігоря Скляра, стало те, що Бублик попри позицію “Свободи”, увійшов до коаліції, що підтримувала міського голову Полтави Олександра Мамая і втратив зв'язок з партією. Сам Юрій Бублик заявив, що партійне керівництво “Свободи” дало зрозуміти, що він з братом Олександром Бубликом (був обраний у 2020 році депутатом Полтавської районної ради від “Свободи”) були їм потрібні лише на період виборів. 

Ігоря Кислова від “Партії простих людей Сергія Капліна” відкликали у січні 2023 року. Лідер фракції Сергій Каплін казав, що таке рішення прийняли тому, бо депутат не хоче брати участі у судовому процесі з “Полтаватеплоенерго”. Депутаткою замість Ігоря Кислова визнали Олену Денисенко. Як вважав сам Кислов, це рішення ТВК було прийнято у відповідь за його опозиційну діяльність стосовно Полтавського міського голови Олександра Мамая. Раніше, у листопаді 2022-го, Олександр Мамай підписав розпорядження щодо звільнення Ігоря Кислова з посади начальника управління у справах фізкультури та спорту. Цю посаду Кислов отримав у лютому 2021 року, коли сформувалася більшість у міській раді.

У 2022 році також відбулася спроба відкликати двох депутатів від “ОПЗЖ”. Партійна конференція прийняла рішення відкликати Євгена Момонта і Тетяну Годяк, а тодішній нардеп, який керував міською організацією “ОПЗЖ”, Ілля Кива, навіть представив їхні заміни. Обох депутатів виключили з партії ще влітку 2021 року — як пояснив Кива, за зраду, саботаж і порушення партійної дисципліни. Тоді в Полтаві з’явились намети партії “Опозиційна платформа — За життя”, де роздавали газети. Чільне місце у виданні посідала стаття, де політична сила назвала 9 своїх депутатів різних рад Полтавщини, зокрема й Момонта і Годяк, зрадниками. Втім, обласна організація партії заявила про неможливість відкликати депутатів через відсутність рішення Стратегічної ради політичної сили. Процес застопорився, а 24 лютого почалася повномасштабна війна. У лютому 2024 року Євген Момонт склав повноваження, а Тетяна Годяк залишається депутаткою Полтавської міської ради. Нині вона позапартійна, входить до складу профільних депутатських комісій та бере участь у роботі сесій міськради.

До речі, сам Ілля Кива був позбавлений мандату нардепа за його заявою. Ще до повномасштабного вторгнення він виїхав до Іспанії. 24 лютого — у день повномасштабного нападу Росії на Україну — нардеп в онлайн-включенні в ефірі російського телебачення заявив, що Україна “поневолена і поставлена на коліна Заходом, просякнута нацизмом, і в неї немає майбутнього”, та повідомив, що українському народу “потрібне звільнення”. Генеральна прокурорка Ірина Венедіктова заявила, що оголосила Іллі Киві про підозру: “Кива Ілля Володимирович, повідомляю вам про підозру. Незабаром ми оголосимо вас в міжнародний розшук. Потім буде арешт, екстрадиція і справедливий суд. Така ваша доля, іншої не буде”.

Після місцевих виборів Полтавська міська рада VIII скликання проголосувала за склад постійних депутатських комісій, їхніх голів, заступників та секретарів. Депутатські комісії очолили представники фракцій “За майбутнє”, “Європейська Солідарність” та “ОПЗЖ”. 3 з 5 комісій очолили депутати від “За майбутнє”.

Станом на грудень 2025 року Ігор Еренбург (“За майбутнє”) очолює бюджетну комісію, позапартійна депутатка Тетяна Годяк керує комісією з питань земельних відносин, а Маріанна Соліман (“За майбутнє”) відповідає за напрям культури, освіти, охорони здоров’я та соціального захисту.

Головою комісії з питань містобудування та архітектури в листопаді 2021 року стала Юлія Городчаніна (“Європейська Солідарність”). До цього комісію очолював її колега по фракції Олександр Івахов, однак у січні 2024 року Городчаніну замінив на посаді депутат від “Слуги народу” Сергій Іващенко, який подав заяву із проханням очолити містобудівну комісію, аргументуючи тим, що має досвід у цій сфері й добре розуміється на архітектурних питаннях.

Також відбулися зміни в комісії з питань місцевого самоврядування, законності, правопорядку. Її голова Сергій Гонтовий (“За майбутнє”) склав депутатські повноваження, оскільки захотів більше зосередитися на бізнесових питаннях, тож мандат отримав наступний за списком Максим Медведєв, який після місцевих виборів 2020 року очолив управління капітального будівництва. Він же замінив на посаді голови комісії Гонтового. 

Також варто зазначити, що у 2025 році депутатом Полтавської міськради від “Слуги народу” став В’ячеслав Тютюнник, який перебуває у США. Він виїхав за межі України як волонтер ще у 2022 році й відтоді не повернувся. Тоді голова Полтавської міської ТВК Алла Назаренко пояснила, що комісія не має повноважень відмовити в реєстрації заяви, яку Тютюнник подав ще понад два роки тому. Хоча ТВК скеровувала офіційні запити до прикордонників та міграційної служби щодо місця проживання кандидата, конкретних відповідей, які б дозволили скасувати його реєстрацію, так і не надійшло.

Функціональна спроможність рад 

Обласна рада

Сесії обласної ради відбуваються регулярно в режимі відеоконференції. У липні 2022 року її депутати вирішили проводити пленарні засідання у режимі онлайн, і відтоді послухати депутатів не можна — навіть у записі (трансляції доступні лише для представників медіа). Як пояснив голова ради Олександр Біленький, причина відсутності трансляцій — безпека депутатів. Протягом 2025 року обласна рада провела 9 пленарних засідань. Втім, протоколи сесій систематично оприлюднюють на її сайті. 

Станом на грудень 2025 року в обласній раді налічується 83 депутати. Засідання відвідують майже всі депутати (72–79 депутатів), мінімальна явка (68 із 83) була зафіксована на засіданні 42-ї позачергової сесії. Середня відвідуваність пленарних засідань у 2025 році становить 73 депутати. 

Протягом 2025 року кризових явищ у роботі ради у вигляді блокування сесій або системної бездіяльності не спостерігалось. Хоча між депутатами виникали окремі дискусії, вони не ставали на заваді прийняттю рішень.

Міська рада

Сесії Полтавської міської ради від початку повномасштабного вторгнення проводять в онлайн-режимі. Трансляції сесій відкриті для громадськості, їх публікують на сайті міської ради, а згодом — в архіві. Протягом 2025 року Полтавська міськрада провела 9 засідань. Протоколи регулярно розміщують на сайті. 

Станом на грудень 2025 року в Полтавській міській раді налічується 40 депутатів. Більшість із них регулярно відвідують засідання сесій. Найменше депутатів (29 осіб) відвідало першу в 2025 році, 65-ту сесію міської ради. Середня відвідуваність пленарних засідань у 2025 році становить 33 депутати.

Загальний середній відсоток відвідуваності депутатами засідань міської ради становить 82,5%. Для порівняння: в обласній раді середня відвідуваність сягає 88%.

Ключові політичні гравці

Віталій Дяківнич. У січні 2026 року Віталій Дяківнич замінив на посаді т.в.о. начальника Полтавської ОВА Володимира Когута. До призначення Дяківнич керував Миргородською РВА. Його кандидатуру рекомендував Кабінет Міністрів.

Значна частина біографії Дяківнича пов'язана з Диканщиною. Він працював оператором копіювально-розмножувальної техніки Диканської районної ради, згодом упродовж 11 років — в організаційному відділі виконавчого апарату райради, а у 2016–2021 роках очолював апарат Диканської РДА. З 2020 року Віталій Дяківнич — депутат Диканської селищної ради VIII скликання, голова фракції партії “Слуга народу”.

З червня 2021 року Дяківнич працював першим заступником голови Миргородської райдержадміністрації, з літа 2022 року до січня 2023 року був т.в.о. начальника Миргородської РВА, у 2023 році ставши її очільником.

У декларації за 2025 рік Віталій Дяківнич зазначив, що має кілька земельних ділянок у Полтавській області (загальною площею понад 34 тисячі квадратних метрів), житлові будинки в Диканьці й Орданівці та квартиру в Миргороді. Частина з цього майна належить його дружині Надії або перебуває у спільній власності подружжя. Два легкові автомобілі, “Skoda Oktavia” (2012) та “Nissan Murano” (2015), зареєстровані на дружину.

Заробітна плата в Миргородській РВА склала 1,68 млн грн за рік. Також Дяківнич задекларував готівку — 10 тисяч доларів США, 160 тис. грн та 2 тис. євро, гроші на депозитних рахунках у сумі 690 тис. грн і 5 тис. доларів США.

Переведення 46-річного Віталія Дяківнича з посади очільника Миргородської РВА до Полтавської ОВА розцінюється як прояв партнерської довіри до депутатської групи “Довіра” у Верховній Раді, пише “Українська правда”. Ця група, основу якої складають представники Полтавщини на чолі з народним депутатом Олегом Кулінічем, тривалий час надає політичну підтримку провладній більшості. Як стверджують джерела “Української правди” у ВРУ та полтавській мерії, Дяківнич є креатурою Кулініча.

Водночас це призначення можна вважати спробою усунути залишки попередньої команди Андрія Єрмака ц Олексія Кулеби, яка залишалася в ПОВА після того, як Філіп Пронін (начальник ПОВА у 2023–2024 роках) у лютому 2025 року очолив Держслужбу фінмоніторингу. Зміна керівництва відбулася на тлі корупційного скандалу: раніше народний депутат Ярослав Железняк оприлюднив дані про можливе розкрадання щонайменше 200 млн грн посадовцями Полтавської ОВА під час будівництва оборонних споруд у Донецькій області в період каденції Проніна.

Олександр Біленький є вихідцем із Решетилівки. Його кар'єрний шлях розпочався з педагогічної та громадської діяльності (керівник гуртка в центрі туризму). У 1998–2002 роках працював помічником-консультантом народного депутата України Віталія Журавського. У 2002–2006 роках — помічник нардепа Кирила Поліщука. 

У 2006 році Олександр Біленький придбав бездіяльний на той момент цегельний завод разом зі своїм другом, ставши засновником і генеральним директором ТОВ “Петрівсько-Роменський цегельний завод”.

Вже у 2013 році він придбав підприємства з виробництва безалкогольних і солодких напоїв у Бердичеві — ТОВ “СПІКО” (Бердичівський завод безалкогольних напоїв). Після призначення на посаду голови Полтавської облради він передав управління правами Василюку Віктору Борисовичу.

Національне агентство з питань запобігання корупції під час перевірки декларації Олександра Біленького виявило ознаки декларування недостовірної інформації на суму понад 750 тис. грн. На думку НАЗК, Біленький не мав вносити в декларацію за 2016 рік дані про те, що він передав корпоративні права ТОВ “СПІКО”. Крім того, він не вказав у декларації власні кошти, розміщені на банківських рахунках..

Перш ніж очолити Полтавську обласну раду, Олександр Біленький двічі намагався здобути мандат народного депутата в мажоритарних округах Східної України. У 2012 році він вперше балотувався як самовисуванець і член “Партії українського народу” до Верховної Ради України у виборчому окрузі №112 (Луганська область). За результатами голосування він отримав підтримку лише 0,58% виборців.

Вже за два роки, під час позачергових парламентських виборів у 2014 році, Біленький знову балотувався від Луганщини як самовисуванець у виборчому окрузі №114 й набрав 3,45% голосів виборців.

У 2015 році Олександр Біленький був обраний депутатом Полтавської обласної ради від партії “Блок Петра Порошенка ‘Солідарність’”. 4 грудня 2015 його обрали головою Полтавської обласної ради. А у 2020 році він переобрався на цю посаду, але вже від партії “Довіра”.

Олександр Мамай тричі з 2010 року обирався міським головою Полтави, У 2018 році депутати міськради висловили йому недовіру через незадовільну роботу та достроково припинили його повноваження. У 2019 році Мамай став довіреною особою кандидата на посаду Президента України Юрія Бойка на виборчому окрузі №144 (місто Полтава). Тоді ж він взяв участь у виборах до Верховної Ради України як самовисуванець, набравши 17,09% голосів.

У 2020 році втретє Мамай став полтавським міським головою, отримавши підтримку в 54% голосів та перемігши суперника Сергія Іващенка, за якого проголосували 47,19% виборців.

Ще до початку повномасштабного вторгнення в медіа порушували питання проросійської політики мера Полтави. У 2015 році народний депутат Сергій Каплін звернувся до СБУ і Генпрокуратури з вимогою порушити справу проти “мера-сепаратиста”, оскільки той утримався від голосування за визнання Росії агресором, а ДНР і ЛНР — терористичними організаціями. Тоді полтавці вийшли на мітинг до міської ради, вимагаючи від депутатів визнати Росію державою-агресором. 

Подібні ситуації виникали не раз. Наприклад, як було згадано вище, у 2021 році в інтерв’ю телеканалу “Наш” мер Полтави заявив, що “на нашій території воюють дві наддержави — Сполучені Штати Америки та Росія”, додавши, що йому прикро, бо “брат іде на брата”. За ці висловлювання Мамай потрапив до бази “Миротворець”.

У квітні 2023 року Мамая звільнили з посади міського голови на виконання вироку Вищого антикорупційного суду в “справі домогосподарок”. Мамай оформив свою кухарку та прибиральницю як працівниць комунальної організації “Інститут розвитку міста”, яким платили по 15 тис. грн на місяць із міського бюджету. За 9 місяців таких послуг з бюджету Полтави було витрачено 266,4 тис. грн. Як згодом встановило слідство, впродовж січня 2021-го — березня 2022 року фіктивні працівниці отримали з бюджету зарплату на загальну суму майже 572 тис. грн. Тоді Мамаю призначили покарання у вигляді 5 років позбавлення волі з позбавленням права обіймати певні посади строком на 1 рік. Однак від відбування основного покарання він був звільнений через іспитовий строк в 1 рік. 

Вже за рік Мамай повернувся в інформаційне поле та політичну гру. Першим його кроком у квітні 2024 року став позов у Полтавський окружний адміністративний суд про поновлення на посаді. Другим — створення ГО “Фонд Олександра Мамая”. Зараз Мамай провадить активну діяльність через фонд, надаючи підтримку пенсіонерам Полтави, школярам, багатодітним сім'ям, реабілітаційним центрам, благодійним організаціям тощо. 

Катерина Ямщикова. Після відставки Мамая протягом 4 місяців в.о. міського голови був секретар міськради Андрій Карпов. Згодом замість нього секретарем та в.о. міського голови стала 32-річна Катерина Ямщикова. 

В січні 2013 року, будучи студенткою Полтавського медуніверситету, Ямщикова відкрила в Полтаві “Львівську кав’ярню”. На запитання журналістів про те. як 22-річна студентка змогла відкрити у Полтаві кав’ярню, Катерина багато разів пояснювала, що створила її сама без допомоги. За її словами, вона взяла кредит в одному з європейських банків. Кав’ярня стала місцем проведення багатьох культурних заходів та зустрічей. 

Коли у 2018 році тодішній мер Мамай вперше втратив свій вплив у місті через висловлену йому недовіру, Катерина Ямщикова змогла спробувати себе в ролі керівника комунального підприємства. Понад рік вона працювала заступницею директора парку “Перемога”. З березня 2021-го до 2022 року Ямщикова працювала заступницею директора з розвитку та утримання Полтавського краєзнавчого музею.

У 2020 році Катерина Ямщикова долучилися до команди президентської партії “Слуга народу” та взяла участь у місцевих виборах. За результатами голосування вона стала депутаткою міськради. Разом із нею від команди “Слуга народу” став депутатом і її чоловік Вадим Ямщиков.

Катерина Ямщикова близько знайома з нардепкою від “Слуги народу”, полтавкою Мариною Бардіною, яка відкривала свою приймальню в офісі ГО “Полтавська платформа”. Раніше, будучи частиною активного культурного середовища Полтави, Ямщикова зблизилася з різними громадськими організаціями, зокрема ГО “Полтавська Платформа” і ГО “Save Poltava”. Там вона працювала з депутатом Вадимом Ямщиковим, який невдовзі став її чоловіком. Крім того, Вадим Ямщиков є помічником-консультантом Марини Бардіної.

Від початку повномасштабної війни Ямщикова розпочала волонтерську діяльність. У травні 2022 року вона добровільно долучилася до лав ЗСУ на посаді медика 116-ї окремої бригади територіальної оборони. У 2023 році вона звільнилася з лав ЗСУ за сімейними обставинами як мама малолітньої дитини. 

Олег Кулініч (депутатська група “Довіра”) — народний депутат-мажоритарник від округу №147 (м. Миргород, колишні Диканський, Зіньківський, Миргородський, Решетилівський, Шишацький райони). 

Народився Олег Кулініч у Зінькові. З жовтня 1991 року працював заступником голови Желєзногорської райспоживспілки Курської області РФ. У 1995 році повернувся в Україну й розпочав власний бізнес у Зінькові, торгуючи паливно-мастильними матеріалами. У 2012 році вийшов із цього бізнесу, продавши його. У 2001 році заснував сільськогосподарське ТОВ “Октан”, що займається вирощуванням і продажем рослинницької продукції, а також тваринництвом.

Політичне життя Кулініча розпочалося з обрання у березні 2002 року депутатом Полтавської обласної ради. Потім його обирали ще двічі — у 2006 та 2010 роках. Останню каденцію в облраді він перервав, тому що був обраний у парламент. У Верховній Раді Кулініч є депутатом уже третє скликання поспіль.

У 2012 році він був обраний до парламенту VII скликання як безпартійний самовисуванець. Після обрання приєднався до фракції “Партії регіонів”, яку залишив на тлі Революції Гідності, перейшовши у 2014 році до групи “Економічний розвиток”. У ній він перебував і в наступному скликанні — до 2015 року. Згодом став членом депутатської групи “Відродження”, яка змінила назву на “Партія ‘Відродження’”. У нинішньому, ІХ скликанні, — голова депутатської групи “Довіра”.

У ВРУ Олег Кулініч доволі часто виступає. Станом на середину травня 2025 року Кулініч був автором чи співавтором 217 законопроєктів, із яких 106 стали чинними. Здебільшого вони стосуються змін до Податкового кодексу, оскільки Кулініч є членом Комітету з питань фінансів, податкової та митної політики. 

За даними аналітичної онлайн-системи “YouControl”, Олег Кулініч увійшов до переліку найбагатших нардепів. Його дохід нардепа у 2024 році збільшився на 26% (орієнтовно 12,2 млн грн у 2024 році порівняно із 9 млн грн у 2023-му) коштом збільшення заробітної плати його дружини в 7 разів. 

Загалом у власності нардепа є дві квартири в Києві на 155,7 та 88,5 квадратних метрів, будинок у Зінькові на 900 квадратних метрів. Також Олег Кулініч має адмінбудівлю на 215 квадратних метрів у Зінькові, а його дружина з родичами — ще одну квартиру. Крім того, вона з донькою мають право на проживання під час воєнного стану у квартирі в Швейцарії. У столиці нардеп має два паркомісця. Також у його власності задекларовано чотири земельні ділянки у Зінькові загальною площею 3,5 га. Ще 12 га Кулініч орендує в селі Дейкалівка. Нардеп має два легковики “Land Rover”: один належить йому, а інший, яким він користується, — Галині Турчиній (імовірно, матері дружини). 

Кулініч має прямий вплив на область. Він часто відвідує свій округ, де, зокрема, перевіряє стан доріг і бере участь у відкритті різних установ. До 2022 року він активно залучав субвенції з державного бюджету для громад Полтавщини, що привертало увагу журналістів. У 2017 році округ Кулініча отримав майже 30 млн грн, з яких близько 6 млн грн пішло на заміну вікон та дверей у навчальних закладах. Однак ремонти за кошти субвенцій виконувало обмежене коло фірм, а медіа писали, що субвенції, ймовірно, пішли новоствореним фірмам. Серед них — підприємства, створені за кілька місяців до тендеру та фігуранти кримінальних проваджень.

Юрій Шаповалов — народний депутат України, якого жителі двох районів міста Кременчук обирають уже втретє поспіль із 2012 року. Він є ключовою фігурою в цьому місті, входить до групи “За майбутнє” в парламенті та має значний вплив на місцеву політику через партію “За майбутнє”, яка також має фракції у місцевих радах. Шаповалов, на відміну від Кулініча, у ВРУ не проявляє активності.

На момент обрання у 2019 році він був безпартійним та самовисуванцем. У Верховній Раді є секретарем Комітету з питань енергетики та ЖКГ, а також заступником члена постійної делегації у Парламентській асамблеї НАТО. 

У парламенті VII скликання Шаповалов був членом фракції “Партії регіонів”, із якої вийшов, як і Кулініч, під час подій Революції Гідності. Вже за тиждень долучився до депутатської групи “Суверенна європейська Україна”. У VIII скликанні входив до двох груп — “Воля народу”, а згодом “Партія ‘Відродження’”. Нині — член депутатської групи “Партія ‘За майбутнє’”.

Юрій Шаповалов зберігає значний вплив на комерційний сектор Кременчука, але його ключові активи та доходи зосереджені навколо дружини та сина. Юрій Шаповалов є власником приватного підприємства “Томс”, що займається роздрібною торгівлею побутовою електротехнікою. Дружина нардепа володіє компанією, що займається демонстрацією кінофільмів, а керує цією установою їхній син.

Родина має значні готівкові заощадження (1,6 млн доларів та 14 млн грн, за даними декларації за 2024 рік) при відносно невеликих сумах на банківських рахунках — 1 млн грн, 1,5 тис. євро та менш ніж 1 тис. доларів. Річна зарплата нардепа становила 660 тис. грн. Найбільший дохід у родині має дружина — 11 млн грн від підприємництва та оренди. Також зафіксовано дохід в 1 млн грн від продажу рухомого майна (ймовірно, авто “BMW”) на користь сина. 

У власності нардепа — п’ять транспортних засобів, серед яких легкові автомобілі “BMW” (вартістю понад 3 млн грн) та “Audi” (понад 1 млн грн), а також гідроцикл і два причепи.

Нової нерухомості у власності сім’ї Юрія Шаповалова за 2024 рік не додалося. У них є право користування квартирою в Кременчуці, яка належить родичці. У дружини нардепа є дві земельні ділянки на Київщині та будівля спортклубу боулінгу з баром у Кременчуці площею понад 2,5 тис. квадратних метрів, придбана у 2023 році. В оренді у Шаповалова також службове приміщення в Кременчуці.

Крім того, родина орендує поверх у будинку відпочинку в Кременчуці, що належить ПП “Апілак”. Через портал “YouControl” простежується зв'язок нардепа з “Апілаком”, яким керує Ірина Мовчан, сестра нардепа. Раніше Юрій Шаповалов сам був керівником цього підприємства. До речі, Шаповалов є рідним дядьком іншого мажоритарника від Полтавщини — Олексія Мовчана (“Слуга народу”).

Раніше журналісти звертали увагу, що ПП “Апілак”, з яким пов’язана родина Шаповалова, може бути пов’язаний із незаконною забудовою природоохоронної зони берега Дніпра.

Костянтин Жеваго втратив свій вплив на регіон, однак довгий час був одним із його ключових політичних гравців. Жеваго — український підприємець, інвестор, колишній народний депутат України у 1998–2019 роках та власник низки промислових активів. Історично він мав вирішальний вплив на економіку та політику регіону, особливо в Горішніх Плавнях та Кременчуці (через ГЗК, “АвтоКрАЗ”). 

Костянтин Жеваго ― власник металургійної компанії “Ferrexpo”, до складу якої входить Полтавський, Єристівський і Біланівський ГЗК. Він є фігурантом низки кримінальних проваджень, зокрема щодо розтрати 113 млн доларів фінансової установи. У лютому 2025 року Рада національної безпеки та оборони запровадила санкції проти Жеваго. Майно бізнесмена, зокрема й 49,5% статутного капіталу ПрАТ "Полтавський ГЗК", у лютому 2025 року передали до Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами.

Станом на березень 2026 року найбільші експортери залізорудної продукції в Україні — Полтавський та Єристівський ГЗК — перебувають на межі банкрутства. Через санкції проти Костянтина Жеваго (власника 49,3% акцій) держава заблокувала повернення 3,2 млрд грн ПДВ. Наразі ГЗК працюють збитково, зупинено близько 75% виробничих потужностей. Якщо ситуація не зміниться, то в квітні цього року Ferrexpo будуть змушені оголосити про закриття підприємств. У Горішніх Плавнях прогнозують соціально-економічний колапс у другому півріччі 2026 року, оскільки ці ГЗК, попри збитковість, залишаються найбільшими платниками податку, наповнюючи понад 60% доходів бюджету Горішньоплавнівської громади.

Костянтин Жеваго був головою правління ФПГ “Фінанси та кредит”, заступником голови ради ВАТ “Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат” і членом наглядової ради ВАТ “Укрнафта”. Вже у 2007 році Жеваго став першим українським мільярдером, який вивів компанію “Ferrexpo” на основний майданчик Лондонської фондової біржі. Підприємство потрапило в індекс FTSE 250, що об'єднує 250 найбільших компаній за капіталізацією. Жеваго є мажоритарним акціонером “Ferrexpo”.

У березні 2012 року Forbes визнав Жеваго наймолодшим європейським мільярдером, який створив свій статок самостійно. Його банк “Фінанси та кредит” входив до 10 найбільших українських банків, але був ліквідований у 2015 році.

Крім того, Жеваго 20 років поспіль був народним депутатом (ІІІ, IV, V, VI, VII скликання) від округу №150 на Полтавщині, входив до різних політичних фракцій. Втім, медіа неодноразово писали, що він пропускає засідання парламенту. Жеваго також балотувався у нардепи на парламентських виборах 2019 року, однак програв кандидату від партії “Слуга народу” Олексію Мовчану.

У 2019 році депутату інкримінували розтрату 2,5 млрд грн коштів вкладників його банку “Фінанси та кредит”. Державне бюро розслідувань оголосило олігарха в розшук. Згодом його затримали у Франції, а ключові активи, такі як “АвтоКрАЗ” та Кременчуцький НПЗ, були передані в державну власність. 

Колаборанти

Ілля Кива — екснардеп, уродженець Полтавщини, зрадник, колаборант та прихильник “русского міра”. 

У 2011 році Кива працював заступником начальника Управління у справах захисту прав споживачів Полтавської області. Там його спіймали на хабарі та засудили до штрафу на суму 10 200 гривень, а також заборони займати держпосади на рік. Такий м'який вирок суд пояснив слабким здоров'ям Киви.

У 2014 році Ілля Кива був амністований і став майором поліції в Полтаві, а за рік його перевели в УМВС Херсонської області з достроковим присвоєнням звання підполковника міліції.

Тоді ж Кива брав участь в Євромайдані, де познайомився з лідером “Правого сектора” Дмитром Ярошем. Після цього був довіреною особою Яроша як кандидата в президенти.

У 2016 році Ілля Кива очолив Департамент протидії наркозлочинності при Національній поліції. У 2017 році обійняв посаду радника міністра внутрішніх справ.

Політична діяльність Киви розпочалась у 2018 році з висунення його кандидатури на пост Президента від Соціалістичної партії, але на виборах 2019 року він отримав підтримку лише 0,03% виборців.

Після поразки на президентських перегонах Кива приєднався до лав нині забороненої партії “ОПЗЖ” і став народним депутатом. Під час роботи в парламенті він налагодив тісну співпрацю з Віктором Медведчуком, разом із яким ініціював створення та відкриття міського осередку “ОПЗЖ” у Полтаві. 

На початку повномасштабного вторгнення Кива відкрито заявив про небажання чинити збройний опір російським агресорам, після чого втік до Російської Федерації.

Ще у 2014 році Кива виступав за українізацію Донбасу, боротьбу з російською пропагандою і буквально закликав “спалювати вату”. Однак згодом його погляди різко змінилися на українофобні. Протягом кар'єри він був помічений у багатьох скандалах, наприклад прикривав доставку контрабанди з “ДНР” і “ЛНР”, неодноразово погрожував фізичною розправою активістам і критикам, у 2020 році почав бійку з ветераном АТО у київському ресторані, а у 2022 році закликав Путіна застосувати ядерну зброю проти України.

Напередодні повномасштабного вторгнення нардеп виїхав з України під приводом відпочинку на території ЄС. Згодом стало відомо, що він перебуває в РФ — там він попросив політичного притулку і стверджував, що в Україні його намагалися викрасти.

У 2022 році Верховна Рада позбавила втікача мандата, а правоохоронці відкрили проти нього кілька кримінальних проваджень. Зокрема, його звинуватили у державній зраді й декларуванні неправдивої інформації.

Протягом перебування на території Російської Федерації Ілля Кива здійснював антиукраїнську діяльність через свій Telegram-канал, де систематично розміщував публікації українофобського змісту. Він відкрито підтримував агресію та висловлював заклики до російських військовиків якнайшвидше знищити українську державність.

У 2023 році в Україні Киву заочно засудили до 14 років ув'язнення з конфіскацією майна за кількома статтями Кримінального кодексу. Того ж року СБУ ліквідувала зрадника — тіло Киви знайшли у котеджному селищі в Підмосков’ї.

Сергій Чередніченко народився в місті Лохвиця Полтавської області. Після здобуття освіти в Українській медичній стоматологічній академії (нині — Полтавський державний медичний університет) був помічником-консультантом секретаря комітету Верховної Ради України з питань боротьби з корупцією та організованою злочинністю Миколи Карнауха (“СПУ”). 

У 2008 році сталася ДТП за участі Чередніченка, але вже наступного він дня зліг до психіатричної лікарні імені Мальцева з діагнозом “шизофренія, параноїдна форма, галюцинаторно-параноїдний синдром, затяжний перебіг”. Після цього він не мав права керувати авто протягом 5 років, однак вже у липні 2010 скоїв повторне ДТП, в якому загинув шестирічний хлопчик. Жодного покарання за скоєне ДТП і смерть дитини Чередніченко не зазнав. Правоохоронні органи закрили справу за відсутністю складу злочину в діях водія. Документи на транспортний засіб та автомобіль йому повернули. Досудове розслідування за цією справою Генеральна прокуратура України зареєструвала лише в грудні 2019 року. 

У 2009–2011 роках Чередніченко був радником представника компанії “Російські залізниці” в Україні й екснардепа Василя Гладкіх. У 2012 році Чередніченко очолив Державну службу з лікарських засобів у Львівській області. З 2013 року офіційна інформація щодо його працевлаштування відсутня, а засоби для існування він отримував з-за кордону, переважно через рахунки в російських банках. Подібні транзакції, за словами самого Чередніченка, були дивідендами, що надходили йому від виробництва фаркопфів у Китаї.

У 2014 році Чередніченко балотувався до Верховної Ради України як самовисуванець, отримавши підтримку 3,68% виборців округу №144 (2926 голосів).

У жовтні 2015 року його обрали депутатом Полтавської міської ради VII скликання. Він був членом фракції “БПП "Солідарність”. Обіймав посаду заступника голови депутатської комісії з питань підтримки ветеранів війни та учасників АТО, соціального захисту населення, охорони здоров’я, материнства і дитинства.

Вже у липні 2016 року він зі скандалом вийшов з фракції та склав повноваження депутата міськради. Тоді лідер фракції “БПП ‘Солідарність’” у Полтавській міськраді, Андрій Матковський заявив, що за вихід з фракції Чередніченко попросив у нього 100 тис. грн і отримав ці кошти. 

Відтоді Чередніченко працював заступником керівника Полтавського обласного комунального підприємства “Профдезінфекція”. У 2017–2019 роках потрапив у низку скандалів із побиттям журналістів. 

З 2019 року Чередніченко очолював полтавський осередок Соціалістичної партії України. Також, за даними Руху ЧЕСНО, він займався організацією підтримки кампанії одіозного Іллі Киви в Президенти України. В липні 2019 року Кива склав повноваження глави партії, і його замінив на посаді Чередніченко. 

У 2018 році Чередніченко фігурував у черговому конфлікті: він із групою осіб завдав тілесних ушкоджень тодішньому першому заступнику Полтавського міського голови Андрію Ляміну. У травні 2020 року суд визнав політика винним та позбавив його волі на 3 роки. Чередніченка оголосили в розшук. 

Вже за 2 роки після цих подій ім’я Сергія Чередніченка з’явилось у складених окупаційною владою Херсона списках людей, які отримали посади в окупаційній “військово-цивільній адміністрації”. Зокрема, Чередніченко очолив псевдофонд майна. 

У січні 2026 року правоохоронці заочно повідомили йому про підозру в організації привласнення автомобілів на Херсонщині під час тимчасової окупації. 

Віктор Шестаков був керівником низки громадських організацій на Полтавщині. У 2000 році він очолював “Російський рух України”. 

У 2002 році невдало балотувався до Верховної Ради України від “Руського блоку”, був членом політради та керівником полтавського осередку цієї партії. Також був членом партії “Русько-Український Союз” (“РУСЬ”). 

У 2006 році Віктор Шестаков — уповноважена особа від “Партії політики Путіна” в одномандатному виборчому окрузі в Полтаві. Того самого року Шестаков став засновником та очільником ГО “Руська община Полтавської області”.

У 2009 році був членом правління “Об'єднання організацій співвітчизників “Руська співдружність” (Об'єднання “Руська співдружність”).

У 2023 році Служба безпеки України затримала Шестакова, висунувши йому підозру в державній зраді та виправданні російської агресії. Він діяв як агент служби зовнішньої розвідки РФ, використовуючи для своєї діяльності псевдоніми “Андрій Уваров”, “Ігор Логінов” та “Петро Жарков”. Шестаков підготував понад 60 пропагандистських матеріалів на замовлення російських ресурсів, зокрема для інтернет-видань “Одна родіна” та “Фонд стратегічної культури”.

У своїх публікаціях він цілеспрямовано виправдовував масовані обстріли об’єктів енергетичної інфраструктури Києва, а також ракетні удари по житловому будинку в Дніпрі й торгівельному центру в Кременчуці. Крім того, Віктор Шестаков займався організаційною роботою в регіоні, створивши й очоливши в Полтаві громадську організацію “Російська громада Полтавщини”.

У квітні 2024 року Шестакова ув’язнили на 15 років за державну зраду та підтримку російської армії. У межах проєкту обміну колаборантів на полонених українців він 3 липня 2024 року подав заяву на обмін і чекає на нього вже понад півтора року.

Діяльність партій

ВО “Батьківщина”. Місцевий осередок цієї партії, який очолює депутат обласної ради Сергій Бєлашов, зберігає медійну видимість не лише в обласному центрі, а й в інших громадах Полтавщини. Це виділяє організацію на тлі загальної регіональної тенденції, коли партійні структури, які долучаються до життя громад, часто не висвітлюють свою активність на сайтах чи у Facebook. Полтавський осередок підтримує роботу сторінки у соцмережі, де висвітлюється ключова інформація про діяльність, але власний сайт регіональної команди наразі не працює. Також інформація оприлюднена на головному порталі “Батьківщини”, де також можна знайти дані про роботу громадської приймальні в Полтаві за адресою вул. Соборності 43, каб. 302, 307.

Зміст партійної сторінки у Facebook здебільшого присвячений діяльності лідерки Юлії Тимошенко та здобуткам фракції у Верховній Раді України. Разом з тим, на ресурсі поширюють дописи Сергія Бєлашова, зокрема ті, що стосуються його роботи на посаді голови комісії з питань ЖКГ. Також у січні було оприлюднено інформацію про екстрене засідання сесії Полтавської обласної ради. Тоді фракція “Батьківщина” підтримала звернення до Кабміну і Полтавської ОВА щодо недопущення застосування графіків відключень електроенергії для об’єктів критичної інфраструктури. 

Власних дописів про безпосередню партійну роботу на сторінці небагато. Значну частину дописів складають вітання зі святами, а також висвітлення благодійної діяльності Сергія Бєлашова, зокрема ініціатив із передачі новорічних подарунків дітям. Окрім очільника осередку, на сторінці присутні дописи заступниці голови обласної організації, депутатки Лариси Босенко. 

Партія “Слуга народу”, обласний осередок якої на Полтавщині очолює нардеп Олексій Устенко, систематично висвітлює у Facebook свою діяльність не лише в обласному центрі, а й у громадах області. Зокрема, бачимо дописи про діяльність представників “Слуги народу”, які обіймають керівні посади в органах місцевого самоврядування Полтавщини. Партія популяризує роботу депутатів, які долучаються до передачі благодійної допомоги й беруть участь у різних урочистостях, а також публікує інформацію про ключові рішення сесій, підтримані представниками фракції в громадах. Також активно висвітлюється діяльність Президента України Володимира Зеленського.

Важливою частиною діяльності партії залишається взаємодія з населенням через прийом громадян. Основний масив питань, із якими жителі звертаються до депутатів, стосується надання матеріальної допомоги на лікування та проходження реабілітації. 

Також функціонує сторінка області на загальному сайті “Слуги народу”, на якій представлені контакти й новини, що стосуються діяльності партії на Полтавщині.

Партія “Довіра” — впливова регіональна сила, яка підтримує активну присутність у медійному просторі через свою сторінку у Facebook. Ресурс слугує платформою для висвітлення ключових подій у громадах Полтавщини, поширення офіційної інформації від місцевих рад, зокрема про роботу виконкомів та прийняті рішення. Центральне місце у стрічці займає діяльність Полтавської обласної ради під керівництвом Олександра Біленького, а також публікації народного депутата Олега Кулініча. 

Також на сторінці з’являються дописи про культурно-освітні заходи, ініціативи з вручення тематичних подарунків дітям у громадах. Пріоритетом залишається й комплексна підтримка Сил Оборони, допомога внутрішньо переміщеним особам, ветеранам. 

Партія “Європейська Солідарність” на Полтавщині характеризується займає активну публічну позицію, зокрема в контексті критики державних ініціатив. Наприклад, у січні на офіційній сторінці партії було оприлюднено низку відеозвернень депутатів, у тому числі щодо проблем із наповненням державного бюджету. Окрему увагу представники партії приділили критиці податкового тиску на підприємців, який, на їхню думку, призводить до зменшення економічної активності в країні.

Водночас на партійних ресурсах систематично публікують критичні оцінки урядових програм. Наприклад, народна депутатка і голова Полтавської територіальної організації “Європейської Солідарності” Ніна Южаніна виступила з критикою програми “Зимова підтримка”. Вона зазначила, що виплата в 1000 грн не розв’язуєЧ базових проблем громадян, а ресурс у 18 млрд грн було б доречніше спрямувати на забезпечення довгострокової енергетичної стійкості держави.

Пріоритетним напрямом роботи осередку залишається підтримка військовослужбовців. Крім того, партія активно висвітлює діяльність свого лідера Петра Порошенка, зосереджуючись на його допомозі Збройним Силам України. Окремим вектором публічних заяв є категоричне неприйняття проведення будь-яких виборів до скасування воєнного стану. Представники політичної сили наголошують на неможливості вільного волевиявлення в умовах війни та висловлюються про недоречність впровадження онлайн-голосування. 

Партія “За майбутнє”. Полтавську обласну організацію цієї партії очолює нардеп від Кременчука, член однойменної депутатської групи Юрій Шаповалов. Більшість дописів на сторінці партії у Facebook пов’язана з його діяльністю — як у ВРУ, так і в Кременчуці.

Загалом активність партії у соціальних мережах невисока, більшість дописів — поширення інформації від Шаповалова. 

31 січня 2025 року Офіс Генерального прокурора та Служба безпеки України повідомили про затримання депутата Полтавської обласної ради за підозрою в підготовці замовного вбивства. Як стало відомо згодом, йшлося про представника “За майбутнє” Олега Дядика. 

У січні 2025 року обласна організація партії “За майбутнє” оприлюднила заяву, в якій зазначила, що не має наміру захищати чи покривати Олега Дядика. Також на найближчому засіданні мали порушити питання про виключення Дядика з партії та його відкликання з депутатів Полтавської обласної ради. 

Станом на січень 2026 року Олега Дядика й причетного до справи водія Антона Грабового тримають під вартою. При цьому Дядик досі є депутатом обласної ради.

Решта партій не виявляють високої активності в соціальних мережах на загальнообласному рівні або ж узагалі не ведуть сторінок — іноді в такому випадку інформацію про діяльність партії поширює її лідер, як от Сергій Каплін, очільник “Партії простих людей”. Натомість “Рідне місто”, наприклад, зосереджує зусилля на сторінках окремих територіальних громад. За даними Руху ЧЕСНО, осередок партії “Рідне місто” у Зінькові витратив на просування дописів у січні-серпні 2025 року майже 3,5 тис. доларів, увійшовши до лідерів за витратами на Facebook-рекламу.

Медіа

Медіаситуація в Полтавській області характеризується стрімким зростанням впливу “нових медіа”, зокрема каналів у Telegram. Повномасштабна війна спричинила фінансові труднощі для класичних видань через втрату рекламодавців, а припинення роботи типографій у Харкові в перші тижні вторгнення призвело до тимчасового припинення друку низки місцевих газет.

Лідером серед місцевих медіа за охопленням залишається інтернет-видання “Полтавщина” — 871,6 тис. переглядів у грудні 2025 року (за даними сервісу Similarweb). До переліку найвпливовіших ресурсів також входять “Зміст” (149,5 тис. відвідувань у грудні 2025), “0532.ua” (49,8 тис. переглядів у грудні 2025), інтернет-видання “Коло” (48,5 тис. відвідувань у грудні 2025 року) та “Полтавська Хвиля” (30,8 тис. візитів у грудні 2025 року). Також популярними є кременчуцькі медіа, зокрема “Кременчук Today” (320,5 тис. відвідувань у грудні 2025 року) і “Кременчуцька газета” (274,8 тис. візитів у грудні 2025 року). 

Окрема варто згадати проєкт КП “РІЦ ‘Новини Полтавщини’ ПОР” — аудіовізуальне медіа “НП медіа”. На цій платформі новини представлені у відеоформаті, без звичного текстового супроводу. Втім, попри запуск нового мультимедійного ресурсу, основний сайт медіа продовжує функціонувати.

Медіаринок Полтавщини переживає трансформацію, зумовлену кризою традиційних засобів інформування населення. Основним показником цього є суттєве зниження відвідуваності офіційних вебсайтів медіа, чиї показники у 2025–2026 роках значно поступаються цифрам минулих років. Наприклад, найпопулярніше інтернет-медіа “Полтавщина” у грудні 2022 року мало 1,1 млн візитів, а в грудні 2023 — 1,6 млн.

Читачі все частіше віддають перевагу Telegram-каналам через швидкість подачі інформації та зручність споживання контенту в умовах мобільності, що робить їх головним конкурентом традиційних сайтів. Через падіння трафіку редакції змушені дедалі більше орієнтуватися на нові популярні платформи. Контент адаптують під вимоги соцмереж, де наразі зосереджена найбільш активна аудиторія.

Найбільш популярними новинними каналами традиційних медіа є “Суспільне Полтава” (57,3 тис. підписників) та “Інтернет-видання ‘Полтавщина’” (19,9 тис. підписників). Інші медіа мають набагато меншу кількість читачів та поступаються анонімним каналам за кількістю підписників.

Водночас варто відзначити канал “Фонтанзамільйон Полтава” (27,4 тис. підписників), популярний серед журналістів, громадських та політичних діячів міста. Канал створив і веде журналіст сайту “Полтавщина” Микола Лисогор. Контент — це місцеві політичні новини й інсайди, приправлені тонким іронічним гумором. 

Тенденція щодо споживання інформації із соцмереж створює виклики для якості контенту, оскільки популярні пабліки (як-от “Труха Полтава” — 284 тис. читачів) часто отримують критичні оцінки медіаекспертів щодо стандартів подачі інформації.

Війна зробила затребуваними Telegram-ресурси керівників влади. Зокрема, канал начальника ОВА Віталія Дяківнича має понад 74 тис. підписників, канал секретаря Полтавської міськради, в.о. полтавського міського голови Катерини Ямщикової — 3,7 тис. підписників.

Локальний телевізійний простір теж зазнав скорочення. Якщо до 2021 року в Полтаві працювали чотири канали, то на 2023 рік суто місцевим каналом залишається лише “ІРТ”. Телеканал “Центральний” припинив діяльність ще у 2021 році, “Суспільне” інтегроване в загальнонаціональну мережу і транслює лише окремі сюжети з Полтавщини, а “PTV” змінило фокус на всеукраїнські події з короткими врізками локальних новин.

Цікавим прикладом медійної активності посадовців є авторський YouTube-проєкт голови Полтавської облради Олександра Біленького “Вінілосховище”. На каналі можна знайти інформацію про музичні гурти, також раніше щосуботи виходили відеоогляди новин зі світу музики. Однак зараз канал неактивний — останнє відео опубліковане 2 роки тому. У 2022 році в межах “Вінілосховища” було створено новий освітній проєкт “Шкільна аудіобібліотека” — “Вінілосховище аудіобукс”. Контент каналу — озвучені професійними акторами твори шкільної програми.

Блок 4. Політичні конфлікти

Протягом останніх років суспільно-політична ситуація в Полтавській області характеризується прихованим перерозподілом сфер впливу та низкою резонансних корупційних розслідувань, частина з яких перебуває на стадії активного розгляду. Водночас медійних протистоянь чи публічних політичних конфліктів майже немає. 

Серед найпомітніших конфліктів перш за все необхідно відзначити протистояння між Полтавською ОВА та обласною радою щодо прийняття бюджету області. 

З призначенням у жовтні 2023 року Філіпа Проніна (експосадовця АРМА) начальником Полтавської ОВА взаємодія останньої з місцевими радами змінилася. Пронін впровадив жорсткіший контроль за місцевим самоврядуванням через створену за допомогою Дмитра Луніна робочу групу “Прозорість та підзвітність”, яка моніторить закупівлі. Фахівці групи не раз перевіряли міську раду і знаходили помилки. Наприклад, під перевірку аудиторів потрапив договір на відновлення 3 намогильних споруд меморіалу поховання воїнів на Центральному міському кладовищі.

Попри те, що після повномасштабної війни обласна рада втратила можливість розподіляти бюджет, тодішній очільник ОВА Лунін взаємодіяв з облрадою в цьому питанні, враховуючи думку депутатів. Однак Філіп Пронін затвердив бюджет області на 2024 рік без участі депутатів. На фоні цього виникла суперечка між Полтавською ОВА й облрадою. 

Філіп Пронін, одноосібно розподіливши бюджет області, зазначив, що в умовах війни країна повинна консолідуватися і не витрачати кошти нераціонально. Конфлікту, на його думку, немає, бо була домовленість, що депутати приймають зміни до програм соціально-економічного розвитку, а бюджет підписує начальник адміністрації.

Однак голова Полтавської облради Олександр Біленький наголошував, що ігнорування депутатського корпусу при прийнятті бюджету фактично обмежує роботу ради:

“Позиція обласної ради, яку підтримали мої колеги — бюджет Полтавської області має ухвалюватися сесійно, депутатами, після його захисту з боку департаментів ОВА. Ми маємо бачити повну картину — куди і на що спрямовуються кошти. Наголошую: це кошти платників податків області. А депутати обласної ради – це представники цих платників податків, яких люди обрали до органу місцевого самоврядування, зокрема для того, щоб належно розпоряджатися бюджетними ресурсами”.

У грудні 2025 року конфлікт знову посилився, оскільки постало питання прийняття бюджету на 2026 рік. Попри обіцянки тодішнього т. в. о. начальника ПОВА Володимира Когута врахувати думку обласної ради, за словами Біленького, цього так і не сталося. 

Зараз спрогнозувати подальший розвиток конфлікту складно, оскільки в січні 2026 року області представили нового очільника — Віталія Дяківнича. Втім, є ознаки, що сторони дійдуть компромісу. Про це може свідчити, наприклад, відновлення Дяківничем практики регулярних апаратних нарад, до яких залучають безпосередньо представників облради. Подібних нарад не проводили на Полтавщині понад 2,5 року.

Варто згадати й про вилучення військового ПДФО у громад у 2023 році. На позачерговому засіданні облрада офіційно звернулася до Верховної Ради з проханням зберегти військове ПДФО в місцевих бюджетах, пропонуючи залишити 64% податку громадам та 15% на обласному рівні. Тодішній начальник Полтавської ОВА Дмитро Лунін підтримав позицію Президента щодо вилучення цих коштів до державного бюджету для централізованого зміцнення оборони і виробництва зброї. Очільник області аргументував свою позицію низькою ефективністю використання ресурсу на місцях, зауваживши, що станом на час обговорення невикористані залишки в громадах області сягнули 1,6 млрд грн. Попри ці зауваження, 51 депутат облради підтримав звернення, також звернення до центральних органів влади скерувала Полтавська міськрада.

В цілому обласній раді сформована широка коаліція з більшості депутатів, хоча окремі події свідчать про існування суперечностей. Наприклад, конфлікт, що виник довкола продовження контракту на 2023 рік із головним лікарем Полтавської обласної клінічної лікарні, продемонстрували боротьбу між ключовими політичними гравцями (“Довіра” та “Слуга народу”) за контроль над найбільшими медичними й господарськими підприємствами. 

Так, голова облради Олександр Біленький (“Довіра”) у грудні 2022 року ініціював непродовження контракту з головним лікарем Полтавської обласної клінічної лікарні ім. Скліфосовського Григорієм Оксаком. Тоді колектив лікарні опублікував звернення проти звільнення свого очільника. Після розголосу ситуації в день сесії було озвучено, що Оксак працюватиме до завершення воєнного стану. Після цього Біленький публічно заявив про системний тиск з боку осіб, що не мають відношення до медицини чи області, з метою змусити раду прийняти конкретне кадрове рішення. 

Натомість конфлікти між Полтавською міською радою й Полтавською обласною радою, майже відсутні. Головним питанням залишаються розбіжності довкола обласного КП “Полтававодоканал”. Проблемами “Полтававодоканалу” є його збитковість, аварійний стан мереж і тарифи, які не покривають витрат. У підприємства утворився великий борг за використання електроенергії у 2012–2016 роках через різницю в тарифах — держава має заборгованість перед підприємством на покриття цієї різниці. Отримання з державного бюджету таких трансфертів дозволило б повністю погасити заборгованість підприємства перед енергопостачальною компанією і списати штрафи та пені, нараховані на заборгованість.

Підприємство обслуговує Полтаву й окремі райони області. Переважна частина споживачів зосереджена в обласному центрі, але юридично “Полтававодоканал” належить Полтавській обласній раді. Попри те, що міська рада періодично виділяє фінансову допомогу підприємству, це не розв’язує фундаментальних проблем. 

Ще у 2021 році тодішній мер Мамай повідомив, що “Полтававодоканал” з обласного підпорядкування може перейти у комунальну власність Полтавської міської громади. У 2025 році секретар міськради Катерина Ямщикова теж заявила про намір взяти водоканал на баланс міста. Втім, наразі цей процес гальмується через відсутність юридичних погоджень і небажання міста приймати активи разом із боргами. Голова облради Олександр Біленький наголошує на необхідності спрямування громадами 4% ПДФО на підтримку обласного КП. Полтавська ОВА також виступала за те, щоб Полтавська громада витрачала свої 4% на фінансування теплоенерго та водоканалу. 

Полтавська міська рада сама по собі багатша на конфлікти, ніж обласна рада. Лише у 2023 році відбулося переформатування коаліції, відсторонення міського голови, усунення секретаря міської ради та обрання нового секретаря — в.о. міського голови. З того чому ситуація в міськраді залишається стабільною, попри певні розбіжності між різними політичними силами.

Після відставки Мамая суперечки між депутатськими фракціями призводили до блокування ключових рішень. Показовою стала 29-та позачергова сесія міськради 10 квітня 2023 року, скликана на вимогу 14 опозиційних депутатів, яка завершилася без жодного результативного голосування. Попередні спроби провести засідання, зокрема 27 березня, були зірвані через відсутність кворуму з боку фракцій “Слуга народу”, “Рідне місто”, “Свобода” та по 2 депутати з фракції “Партія простих людей” та колишньої “ОПЗЖ”, що виявило нову конфігурацію більшості у 22 голоси.

Депутати вимагали негайно переглянути склад виконкому (виведення старост та представників “ОПЗЖ”), звільнення керівників департаментів і комунальних підприємств, чия діяльність була дискредитована участю в корупційних скандалах попереднього керівництва міста. Попри реєстрацію 32 депутатів на початку онлайн-засідання, за порядок денний проголосували лише 20 осіб при необхідному мінімумі у 22 голоси.

Тогочасний секретар міської ради Андрій Карпов назвав частину вимог опозиції юридично нікчемними та звинуватив фракцію “Слуга народу” в тому, що їхня боротьба з Мамаєм перетворилася на боротьбу з Полтавою. 

Вже в липні 2023 року відбулась позачергова сесія, на якій розглянули питання про припинення повноважень секретаря Андрія Карпова та обрання нового секретаря. Депутати стверджували, що секретар не скликав сесії на вимогу. Тоді новим секретарем обрали Катерину Ямщикову.

Сам Карпов назвав ці події “захопленням влади”:

“Вважаю рішення позачергової 38 сесії Полтавської міської ради незаконним. Передаю печатку в міську раду і підписую акт приймання-передачі під тиском. Тримати печатку у себе в ситуації відсутності реакції на злочин правоохоронних органів не бачу сенсу. Далі готую позов до суду.

Після призначення Катерини Ямщикової сформувалась нова коаліція з 26 депутатів при мінімально необхідних 22 голосах. Основу цього об'єднання утворили фракція “За Майбутнє” (10 осіб), “Рідне місто” (6 осіб) та частина фракції “Слуга народу”, троє представників “Партії простих людей” і двоє депутатів від забороненої “ОПЗЖ”.

Корупційні скандали

“Справа домогосподарок”. Цей гучний скандал призвів до умовного терміну для колишнього мера Полтави Олександра Мамая за фіктивне працевлаштування хатніх робітниць у комунальну організацію “Інститут розвитку міста”.

У березні 2023 року Вищий антикорупційний суд виніс вирок у цій справі. Слідство встановило, що Мамай незаконно працевлаштував двох своїх хатніх робітниць Валентину Кропивну та Ольгу Кубай у комунальну організацію “Інститут розвитку міста” на посади фахівців-урбаністок. Протягом січня 2021-го — березня 2022 року ці жінки, не маючи профільної освіти й фактично не виконуючи жодної роботи на підприємстві, отримували заробітну плату з місцевого бюджету.

Реалізація схеми стала можливою завдяки співпраці з ексдиректоркою інституту Тетяною Татаріною і колишньою бухгалтеркою Оксаною Шпіньовою, які вносили недостовірні дані до табелів робочого часу. Загальна сума збитків, завданих громаді Полтави, становила 572 тис. грн. Попри початкове заперечення вини та публічні заяви про безпідставність звинувачень, Олександр Мамай та інші фігуранти згодом пішли на угоду з прокурором Спеціалізованої антикорупційної прокуратури.

За рішенням суду, колишній мер та четверо інших учасниць справи отримали по 5 років позбавлення волі умовно з іспитовим строком на один рік. Крім того, винним особам заборонили протягом року обіймати певні посади. У межах угоди Олександр Мамай повністю відшкодував завдані місту збитки та додатково перерахував 2 млн грн на потреби Збройних Сил України в межах проєкту “Армія дронів”.

5,3 млн грн збитків на закупівлі дронів для ЗСУ. У 2024 році виник скандал навколо закупівлі дронів міськрадою. 

6 серпня 2024 року військова контррозвідка СБУ провела обшуки в Полтавській міській раді. Правоохоронці вилучили документи, пов’язані із закупівлею дронів наприкінці 2023-го. За результатами обшуків було оголошено підозру колишньому директору й головному спеціалісту профільного департаменту. 

Розслідування Бюро економічної безпеки встановило, що в грудні 2023 року посадовці провели публічну закупівлю квадрокоптерів моделей “Mavic” та “Autel” для військових частин на загальну суму майже 39 млн грн. Аналітики відомства підтвердили, що внаслідок цих дій місцевому бюджету було завдано збитків у розмірі 5,3 млн грн.

Під час слідчих дій у приміщенні міськради і за місцями проживання фігурантів детективи вилучили комп’ютерну техніку, мобільні телефони та документацію, які долучили до справи як речові докази. Закупівля відбулася в період, коли Департамент з питань цивільного захисту та оборонної роботи очолював Сергій Сириця. Він обіймав посаду керівника департаменту із серпня 2022 року по грудень 2023 року. У січні 2024 року новим керівником департаменту став Олександр Сороковий.

Мільйонні переплати на супутникових телефонах для ЗСУ. У грудні 2025 року правоохоронці розкрили чергову схему розтрати бюджетних коштів в Полтавській міській раді, пов'язану із закупівлею телекомунікаційного обладнання в межах програми “Полтавський спротив”. Колишнього директора департаменту цивільного захисту Сергія Сирицю підозрюють у завданні збитків громаді на суму понад 5,4 млн грн під час придбання 70 супутникових телефонів “Iridium Extreme 9575”.

Слідство встановило, що у червні 2023 року посадовець, діючи у змові з підлеглою та директором компанії “Зед-Мобайл”, забезпечив перевагу фірмі з ціновою пропозицією 192 тис. грн за одиницю товару. Ця сума значно перевищувала ринкову вартість аналогічних пристроїв. Оплату в розмірі 13,4 млн грн провели на підставі видаткової накладної, яка, за висновками експертів, мала ознаки підроблення.

Київський районний суд Полтави визнав підозру обґрунтованою, спираючись на висновки експертиз. Експосадовцю обрали запобіжний захід у вигляді нічного домашнього арешту.

Прикметно, що компанія-постачальник “Зед-Мобайл” фігурує і в попередній справі, щодо закупівлі дронів для військових із переплатою на понад 5,3 млн грн. 

Розтрати 2,6 млн грн під час закупівлі квадрокоптерів для ЗСУ. У січні 2026 року Бюро економічної безпеки викрило подібну корупційну схему, пов’язану з розтратою бюджетних коштів під час придбання 90 квадрокоптерів для потреб Збройних Сил України. Згідно з матеріалами слідства, збитки Полтавській територіальній громаді сягнули 2,6 млн грн при загальній вартості закупівлі майже 14,5 млн грн. Фігурантами справи є колишній директор та чинний головний спеціаліст одного з департаментів Полтавської міської ради, які діяли у змові з керівником підрядної компанії. Імена причетних офіційно залишилися прихованими.

Схема полягала у завищенні вартості техніки та службовому підробленні документів. Один із посадовців вніс неправдиві відомості про отримання квадрокоптерів, знаючи, що фактично вони не були поставлені. Це стало підставою для перерахування повної суми коштів підряднику. Надалі керівник комерційної структури легалізував ці гроші, перевівши їх на рахунки іншої фірми під виглядом оплати послуг та вивівши в готівку для власних потреб.

Подорожі країнами ЄС під час відрядження. У квітні 2024 року Служба безпеки України вручила підозру заступнику голови Полтавської облради Олегу Бєлоножку через фіктивне службове відрядження до Європейського Союзу. За даними слідства, у березні 2023 року посадовець оформив документи для робочої поїздки до польського міста Бидгощ, але замість виконання службових обов'язків вирушив в особистих справах до іншої країни ЄС.

Факт перебування депутата на відпочинку підтвердили виписки з його банківських карток, якими він розраховувався у закордонних готелях, ресторанах і магазинах протягом усього терміну відрядження. Крім того, під час перебування за кордоном посадовець встиг підписати довіреність на іноземну громадянку для купівлі нерухомості в Європі. Після повернення в Україну заступник голови облради подав звітні документи з неправдивою інформацією про результати своєї поїздки.

Під час обшуків правоохоронці вилучили оригінали документів, що підтверджують маршрути пересування депутата, а також мобільні телефони з доказами його незаконної діяльності. Бєлоножку інкримінували порушення за трьома статтями Кримінального кодексу України: службове підроблення, шахрайство та використання підроблених документів. 

За версією Державного бюро розслідувань, заступник голови облради, отримавши погодження на поїздку до польського міста Бидгощ для розв'язання питань працевлаштування українців, фактично провів увесь час у Португалії. За період цієї поїздки з 23 березня по 8 квітня 2023 року посадовцю було нараховано заробітну плату в розмірі понад 22 тис. грн, з яких він фактично отримав на картку понад 18 тис. грн.

Попри встановлені факти фінансових збитків бюджету, Полтавська обласна рада на 32-й позачерговій сесії 6 червня продемонструвала солідарність із підозрюваним колегою. Депутати 60 голосами підтримали рішення про недоцільність визнання облради потерпілою стороною в кримінальному провадженні, фактично проігнорувавши звернення ДБР. Орган місцевого самоврядування планував вживати будь-яких заходів лише після набрання законної сили обвинувальним вироком суду. 

Посаду заступника голови облради Олег Бєлоножко продовжував обіймати до кінця 2025 року, але в грудні депутати ради більшістю голосів достроково припинили повноваження його та ще двох заступників.

У січні 2026 року в Київському районному суді Полтави мав відбутися розгляд письмових доказів у справі щодо підроблення документів Олегом Бєлоножком, але засідання перенесли через відсутність обвинуваченого та його захисника.

Заповідні межі Полтавщини за ціною мільйонних хабарів. Не оминають корупційні скандали й посадовців ОВА. У січні 2026 року Полтавська обласна прокуратура скерувала до суду обвинувальний акт стосовно організованої групи, до складу якої входили директор Департаменту екології та природних ресурсів Полтавської ОВА Сергій Олейніков, його заступниця Алла Косик та керівник підрядної організації. За даними слідства, під час розробки проєктів землеустрою для 26 об’єктів природно-заповідного фонду Полтавщини вартість робіт була штучно завищена майже на 40%. Це призвело до безпідставного перерахування з бюджету понад 2,1 млн грн при вартості договору в 6 млн грн.

Слідство встановило, що Алла Косик вимагала від підприємця повернути Олейнікову частину незаконно отриманих коштів у сумі 800 тис. грн. Передавали гроші через посередника — чоловіка заступниці, який також є фігурантом справи. Торік у червні в приміщенні, де працювала оперативна відеокамера, відбулась передача хабаря. Державні екологи вимагали орієнтовно до 3 млн грн, а посередник приніс частину суми — майже 1 млн грн.

Тоді правоохоронці оголосили підозру директору Департаменту екології та природних ресурсів Полтавської ОВА Сергію Олейнікову і його заступниці Аллі Косик. Під час досудового розслідування підприємець частково відшкодував збитки, повернувши до бюджету 700 тис. грн. 

Розслідування щодо фортифікацій. У вересні 2025 року народний депутат Ярослав Железняк оприлюднив результати розслідування діяльності Полтавської ОВА щодо зведення оборонних споруд у Донецькій області. Нардеп описав схему привласнення 200 млн грн на фортифікаціях, які ПОВА будувала на Донеччині.

Для будівництва укріплень було залучено фахівців компанії Enki Construction. До листопада 2017 року керівником фірми був Ігор Жданюк. Наразі він є помічником нардепа Юрія Корявченкова, представника партії “Слуга Народу”. Нині компанією “Enki Construction” володіє та керує Сергій Шенько. Компанія є співзасновником ГС “Український фонд енергоефе­ктивності та енергозбе­реження”, президентом якої — Анар Рафієв, ексспіввласник Enki. Enki Construction разом з низкою інших приватних компаній та державних установ об’єднана в “Лігу оновлення України”.

Так, за інформацією нардепа, генпідрядник Enki Construction залучив ТОВ “Прімум Актив”, яке продавало матеріали з великою націнкою. Наприклад, загороджувальні піраміди купували за ціною 2161 грн при ринковій вартості 542 грн. Тільки на пірамідах та деревині ймовірна сума завищення сягнула 50 млн грн.

Розслідування містить записи розмов першого заступника Департаменту будівництва Полтавської ОВА Віталія Кулинича та в.о. начальника управління будівництва Сергія Сизька, які обговорювали свідоме зменшення реальних об’ємів лісоматеріалів порівняно з актами виконаних робіт. 

Крім того, на записах є розмова між Павлом Литовченком (власник “Прімум Актив”), Анаром Рафієвим (засновник Enki Construction) та Віталієм Кулиничем про свідоме зменшення ПДВ. Близько 40 млн грн ПДВ було “списано” через фіктивні послуги на 200 млн грн.

Попри це, за словами Железняка, фігуранти справи не лише не були покарані, а й отримали нові підряди. ТОВ “Прімум Актив” у 2025 році отримала контракт на ремонт доріг Полтавщини вартістю 1 млрд грн. Розслідування вказує на ймовірний зв’язок компаній-учасників схеми (Enki, “Прімум”, “Вояджер”) з ексголовою ПОВА Філіпом Проніним: вони подають податкові декларації з однієї IP-адреси, що може свідчити про їх взаємопов’язаність та наближеність до Проніна.

Раніше тему “полтавських” фортифікацій на Донеччині згадували в медіа в серпні 2024 року, коли стало відомо, що БЕБ розслідує можливу переплату 3 млн грн при закупівлі дерев’яних брусів.

У відповідь на звинувачення нардепа Ярослава Железняка про привласнення 200 млн грн на будівництві фортифікацій у Донецькій області Полтавська ОВА оприлюднила офіційну відповідь. У ній йшлося про те, що ОВА ініціює додаткові перевірки, щоб зафіксувати відсутність будь-яких порушень з боку замовника.

Незабаром т.в.о. обов’язків начальника Полтавської ОВА Володимир Когут здійснив поїздку на Донеччину, щоб продемонструвати результати будівництва оборонних споруд у Святогірській громаді. Когут наголосив, що в розслідуванні нардепа йшлося про фортифікації, які нібито будувалися на Покровському напрямку. Очільник області наголосив, що всі 14 опорних пунктів загальною протяжністю понад 21 км зведені згідно з проєктами Міністерства оборони та вже перебувають під охороною Державної служби спеціального транспорту.

Володимир Когут показує фортифікаційні споруди у Святогірській громаді на Донеччині. Джерело: suspilne.media/poltava

Політично-соціальна активність в регіоні

Політична активність

Наразі політичну ситуацію в регіоні можна охарактеризувати як підготовку до майбутніх електоральних процесів.

Протягом 2025 року політичні суб’єкти помітно активізували свою діяльність, що проявляється у системній присутності в медіа та проведенні публічних заходів. Основними методами комунікації в регіоні залишаються цифрові платформи та медійна активність. Наприклад, депутат Полтавської міськради Сергій Каплін (“Партія простих людей”), депутат та ексзаступник голови Полтавської облради Олексій Чепурко (“Рідне місто”) активно використовують соціальні мережі, зокрема TikTok і Facebook, для критики чинної влади. За даними Руху ЧЕСНО, у 2025 році на політичну та соціальну рекламу українські сторінки на Facebook та Instagram витратили понад 33 млн грн. Полтавські посадовці зайняли лідерські позиції за обсягами видатків на просування особистих сторінок. 

Лідери серед політиків за витратами на рекламу в соціальних мережах. Джерело: chesno.org

Зокрема, перший заступник полтавського міського голови Валерій Пархоменко очолив загальнодержавний рейтинг політиків, витративши на особистий блог близько 1,5 млн грн — увосьмеро більше, ніж у 2024 році. Ці витрати перевищили його офіційний річний дохід, задекларований за 2024 рік — 1,2 млн грн. 

Друге місце за обсягами рекламних витрат посів депутат обласної ради Олексій Чепурко, який спрямував на просування власної сторінки орієнтовно 600 тис. грн. При цьому Чепурко задекларував 890 тис. грн доходу у 2024 році, витративши 600 тис. грн на рекламу вже за рік після цього. І Пархоменко, і Чепурко звітували про наявність значних заощаджень. Обидва політики в рекламних дописах звітують про свою роботу в Полтаві, зокрема проведені соціальні та спортивні заходи.

Також у Полтаві зафіксовано факти зустрічей з політиками безпосередньо в закладах освіти, що заборонено законодавством. Валерій Пархоменко регулярно відвідує школи під приводом огляду ремонтних робіт, поширюючи в соцмережах фото в одязі з особистим логотипом та роздаючи брендовані грамоти чи подарунки. 

Аналогічну діяльність проводить депутат міськради Денис Поліщук, який вручав учням новорічні подарунки у пакетах із власним прізвищем.

Секретар міської ради Катерина Ямщикова публічно заявила про недопустимість агітації в школах і запевнила, що не надавала дозволів на такі заходи. Водночас керівник обласної прокуратури Євген Гладій повідомив про початок документування правопорушень правоохоронними органами.

Подібну діяльність провадить і благодійний фонд депутата міськради Сергія Іващенка “Фонд розвитку Полтави Сергія Іващенка”. У серпні 2025 року фонд провів чергову акцію в палаці дозвілля “Листопад”, під час якої багатодітні родини та ВПО отримали пакунки з підгузками та дитячим харчуванням у брендованих пакетах. Раніше подібні заходи проводили в старостатах Полтавської громади, зокрема в селах Гожули, Абазівка, Тахтаулове та інших. 

Крім того, депутати міськради Олексій Чепурко і Максим Венгровський організовують дитячі та спортивні свята, на яких роздають подарунки, наприклад солодку вату.

Роздає подарунки та продуктові набори і тричі ексмер Полтави Олександр Мамай, який у квітні 2024 року створив власний благодійний фонд. Крім того, у вересні 2024 року Мамай привітав першачків із Днем знань роздачею канцелярських наборів.

Потенційними кандидатами на посаду міського голови, на думку співрозмовників ОПОРИ, є Олександр Мамай, Олександр Іващенко, Сергій Каплін, Валерій Пархоменко, Олексій Чепурко та, можливо, Микола Різник — опішнянський селищний голова. Деякі з них, зокрема Пархоменко, Іващенко і Мамай, вже використовують роздавання гуманітарної допомоги для підтримки лояльності своєї аудиторії. 

Масові заходи у 2024–2025 роках

За словами респондентів ОПОРИ, в останні роки спостерігається поступове падіння рейтингів представників чинної міської влади. Будь-які дії міськради, навіть позитивні (як-от облаштування безбар’єрних маршрутів), сприймаються крізь призму недовіри та критики щодо нецільового використання коштів. Водночас члени коаліції у міськраді відсторонюються від негативу, публічно критикуючи секретаря ради Катерину Ямщикову за комунальні проблеми, хоча фактично продовжують голосувати разом із нею за ключові рішення.

На Полтавщині немає стихійних масових публічних заходів, хоча іноді відбуваються протести, наприклад тарифні. Їх організаторами є Сергій Каплін (депутат Полтавської міської ради, лідер “Партії простих людей”) та місцеві активісти, наприклад Юлія Петушинська. Акції, спрямовані проти підвищення вартості проїзду і тарифів на комунальні послуги, апелюють і до міської, і до обласної влади (через питання “Полтававодоканалу”).

Крім того, періодично у Полтаві фіксуються випадки соціального невдоволення. Так, 6 листопада 2025 року військові пенсіонери влаштували в центрі Полтави акцію-протест, перекривши рух центральною вулицею міста. Ці дії стали реакцією на довготривале невиконання Пенсійним фондом України низки судових рішень, за якими ветеранам держави мали здійснити перерахунки чи доплати пенсій. Менш ніж за годину рух транспорту було відновлено. Учасники мітингу пообіцяли зробити протест масштабнішим, якщо їхні вимоги не будуть виконані. 

У липні 2025 року в Полтаві відбувся мирний протест проти законопроєкту №12414. Понад пів сотні учасників виступили проти змін, що обмежують незалежність НАБУ та САП, підпорядковуючи їх Генеральній прокуратурі. Полтавці висловили обурення швидким ухваленням закону та закликали владу зберегти автономію антикорупційних органів. Більшість народних депутатів від Полтавщини, зокрема представники “Слуги народу” (Андрій Боблях, Максим Березін, Костянтин Касай), груп “Довіра” (Олег Кулініч) та “За майбутнє” (Юрій Шаповалов), підтримали цей законопроєкт.

Також у жовтні 2023 року в Полтаві відбувся мітинг під гаслом “Гроші на ЗСУ”, що став частиною загальнонаціональної хвилі протестів. Учасники акції вимагали від міської влади припинити фінансування другорядних проєктів, таких як перекладання бруківки чи ремонт зупинок, а натомість спрямувати кошти на дрони, автомобілі й засоби захисту для воїнів. Під час акції до мітингувальників вийшла секретар міської ради Катерина Ямщикова. Вона запевнила, що підтримує позицію громади, і пообіцяла підготувати публічний звіт про використання бюджетних коштів. Попри заклики до діалогу, на мітингах фіксувалися поодинокі емоційні виступи проти правоохоронців та місцевої влади. Такі заходи здебільшого були разовими акціями активної молоді і волонтерів. Подібну акцію намагалися провести у 2025 році, однак, попри велику підтримку анонсу в соцмережах, полтавці так і не вийшли на вулиці міста.

У Полтаві та Кременчуці, рідше — в інших містах області регулярно проводять акції на підтримку військовополонених та їхніх рідних. Учасники приносять із собою прапори підрозділів, фото своїх рідних і плакати з написами “Наш голос — їхня надія”, “Будь їхнім голосом”, “Не мовчи — полон вбиває”. Також присутні закликають водіїв, які проїжджають повз, сигналити і в такий спосіб показувати свою підтримку. 

Військово-громадська діяльність

За словами респондентів ОПОРИ, медійна присутність військових підрозділів на Полтавщині наразі зростає. Якщо раніше реклама була поодинокою, то зараз спостерігається масова присутність таких структур, як НГУ “Хартія” (через їхній просвітницький “Хартія-Хаб” в обласному центрі) та Третя окрема штурмова бригада. 

У червні 2025 року Полтава стала п’ятим містом, де відкрили “Хартію-Хаб” — просвітницький простір 13-ї бригади НГУ “Хартія”. У просторі відбуваються творчі вечори, лекції, концерти, зустрічі цивільних і військовослужбовців, тренінги медичного спрямування. Також хаб надає юридичні консультації близьким і рідним військових різних підрозділів. 

Активно намагається підвищити впізнаваність зенітний ракетний полк повітряного командування “Схід”. Натомість місцева 116-та бригада ТрО зберігає високий рівень довіри навіть без медійної підтримки, оскільки сприймається громадою як основне формування територіальної оборони області.

Варто зазначити, що у 2024 році при Полтавській міській раді було створено Управління з питань ветеранської політики, яке очолив Максим Вареник — ветеран, учасник миротворчих місій ООН. Після завершення військової кар'єри Максим Вареник займався волонтерством, відкрив концептуальну кав’ярню-пекарню. 

Ветеранський сектор представлений кількома ключовими організаціями з різними напрямками діяльності. Громадська спілка “Бізнес Асоціація Захисників України Коловорот Ареїв” (ГС “БАЗУКА”) займається підтримкою ветеранів, їхніх родин, розвитком ветеранського бізнесу та залученням грантів. Спілка допомагає Збройним Силам України, а також співпрацює з Полтавською ОВА, міськрадою, місцевими ВНЗ, проводить навчання, надає юридичні консультації та розвиває соціальне підприємництво. Її очолює Тарас Лелюх — ветеран, підприємець і громадський активіст із Полтавщини. 

Більш політизованим є Полтавський обласний осередок Громадської організації “Захист держави”, очолюваний ветераном російсько-української війни, головою Полтавської облради у 2014-2015 роках Петром Вороною. Осередок має зв’язки з загальнонаціональними структурами та орієнтується на область. Офіс “Захисту держави” у Полтаві відкрили 13 травня 2025 року. Організація займається соціальним супроводом військовослужбовців і ветеранів, національно-патріотичним вихованням та проводить освітні заходи з тактичної медицини. Також створює для ветеранів та родин полеглих захисників умови для професійного розвитку, сприяє участі в політичному житті держави, зокрема є посередником у взаємодії із державними органами. Осередок укладає меморандуми про співпрацю з ветеранськими та волонтерськими структурами, а також активно залучає громади до створення стійкої інфраструктури підтримки. Нині на Полтавщині вже діє чотири представництва організації — у Полтавському, Кременчуцькому, Лубенському та Миргородському районах.

Окремо варто відзначити організації, очолювані рідними військових. Це, наприклад, ГО “Родини полонених та безвісти зниклих Полтавщини” під керівництвом Лідії Місюренко, ГО “Полтавські родини полеглих Захисників України” під керівництвом Ольги Цедік, “Спілка вдів та дітей учасників бойових дій “Птаха”, очолювана Аллою В’ялою-Бойко. Крім того, при міській раді Полтави створено Консультативну раду членів сімей загиблих (померлих) захисників та захисниць України, учасники якої надають пропозиції щодо проєктів рішень, які стосуються сімей військових та організовують заходи для обговорення актуальних проблем родин полеглих воїнів.

Також ветеранська інфраструктура Полтавщини доповнюється представництвами загальноукраїнських організацій та спеціалізованих юридичних хабів. Наприклад, в обласному центрі з 2025 року діє осередок громадської організації “Сини війни”, засновники якої є військовослужбовцями 1-го штурмового батальйону, ветерани, волонтерами тощо. Голова полтавського осередку — ветеран Володимир Соломін. Він регулярно проводить зустрічі з секретарем міськради Катериною Ямщиковою, погоджуючи алгоритм співпраці з Управлінням з питань ветеранської політики. Діяльність організації фокусується на соціальній адаптації ветеранів, підтримці родин захисників і полеглих воїнів тощо. 

У жовтні 2025 року в Полтаві запрацював юридичний хаб “Сова” під керівництвом Віталія Мірошниченка. Проєкт став другим в Україні після Житомира. В його межах запроваджена система оперативного виклику адвокатів за коротким номером “557”. До роботи залучено 20 адвокатів, які спеціалізуються на роботі з військовослужбовцями. Хаб надає юридичні консультації, допомагає захищати права військових, допомагає в питаннях пільг, статусів і виплат, надає супровід у справах протезування та медичної реабілітації, консультує щодо одноразової грошової допомоги.

В одному з найбільших міст області, Кременчуці, триває створення потужної матеріально-технічної бази для реабілітації. Ключовим проєктом наразі є будівництво реабілітаційного центру на базі комунального закладу. Цей комплекс планують як багатофункціональний центр, де ветерани і члени їхніх родин зможуть отримувати допомогу професійних реабілітологів та психологів.

Попри наявність активних діячів, на Полтавщині поки не сформувалося єдиного лідера з-поміж військовослужбовців. 

Наразі взаємодія між військовими частинами й місцевою владою переважно формальна  і зводиться до фінансово-технічних питань. Командири підрозділів звертаються до міської чи обласної влади з проханнями виділити субвенції на закупівлі, і ці запити зазвичай задовольняють. Утім, прямого впливу військовиків на політичні або кадрові рішення не спостерігається. 

Цей матеріал профінансовано в рамках програми міжнародного розвитку уряду Сполученого Королівства Великої Британії та Північної Ірландії, але висловлені в ньому погляди не обов'язково відображають офіційну політику уряду Сполученого Королівства Великої Британії і Північної Ірландії.