Політична карта Полтавської області в умовах російського повномасштабного вторгнення

Після 24 лютого 2022 року Полтавська область стала першим тилом, куди могло евакуюватися населення з зони бойових дій, особливо з Харківщини. Російські війська намагалися увійти на територію регіону на початку вторгнення, але ця спроба виявилася невдалою. Українські військові й тероборона міста Гадяч вибили загарбників з області. Колону російської армії зупинили, а екіпажі розбіглися, ховаючись у лісі, де їх виловлювали місцеві мисливці. Згодом цю операцію назвали “Гадяцьке сафарі”.

Специфіку Полтавщини визначають два фактори. З одного боку, область розташована поза зоною безпосередніх бойових дій, тому сюди переміщуються населення та бізнес, а з іншого — регіон все ж надто близький до фронту, щоб тут можна було почуватися цілком безпечно. Особливо це було помітно в перші місяці війни. Від ракетних ударів найбільше постраждало місто Кременчук, де розташована значна частина промислової інфраструктури. 

Основний виклик для регіону — збільшення кількості внутрішньо переміщених осіб (ВПО) із сусідніх областей. Лише офіційно зареєстрованих переселенців налічується більше 192 тисяч. Місто Полтава стало транспортним та гуманітарним хабом. На рівні області прийняли Комплексну програму підтримки внутрішньо переміщених осіб. Майбутнім викликом стане відновлення зруйнованої інфраструктури — наприклад, Кременчуцького нафтопереробного заводу та Кременчуцької ТЕЦ. 

Політична ситуація на рівні області відносно стабільна, в обласній раді є широка коаліція. Натомість у Полтавській міській раді триває боротьба, яка розпочалася ще напередодні війни. Опозиція кілька разів намагалася усунути міського голову або запровадити військову адміністрацію. У березні 2023 року у зв’язку з вироком суду міського голову Олександра Мамая відсторонили. В міській раді відсутня стабільна коаліція, наразі відбувається узгодження інтересів різних сторін. До того ж Полтавська міська та обласна ради, за даними дослідження руху “ЧЕСНО”, виявилися найзакритішими в Україні. 

Значної активності політичних партій на рівні області не спостерігається. 

Економіка області

Область поділена на 4 райони. У ній є 16 міст, 6 з яких — Гадяч, Горішні Плавні, Кременчук, Лубни, Миргород і Полтава — обласного значення. В області сформовано 60 територіальних громад.

Найважливішими галузями економіки є сільське господарство, нафтогазовидобування та промисловість. 

Напередодні вторгнення регіон вирощував 7% загальнодержавного обсягу зернових культур, 10,4% — кукурудзи, 9,6% — цукрових буряків, 7% — сої, 6% — соняшнику.

До війни область забезпечувала 60,5% видобутку газового конденсату, 43,4% — природного газу, 10,1% — сирої нафти. В регіоні виявлено 13 родовищ нафти і газу. Загалом майже 90% української нафти й газу видобувають на території трьох областей: Полтавської, Сумської та Харківської.

Джерело: Стратегія регіонального розвитку Полтавської області на 2021–2027 роки

На території області є поклади інших природних ресурсів, зокрема залізних руд. Промислове значення мають Горішньоплавнівське, Лавриківське, Єристівське родовища. Тут працює група компаній Ferrexpo Костянтина Жеваго, до якої входять Полтавський, Єристівський, Біланівський гірничо-збагачувальні комбінати. 

Головні промислові центри — Полтава (30,6% загального обсягу реалізованої промислової продукції), Кременчук (30,4%) та Горішні Плавні (17,6%). У місті Горішні Плавні переважає гірничодобувна промисловість, у Кременчуці — машинобудівна й нафтопереробна галузі. 

Провідними підприємствами гірничодобувної галузі є ПрАТ “Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат” і ТОВ “Єристівський гірничо-збагачувальний комбінат”.

Найбільшим підприємством із переробки вуглеводневої сировини є ПАТ “Укртатнафта” (Кременчуцький нафтопереробний завод).

У сфері машинобудування варто виділити ПАТ “Крюківський вагонобудівний завод”, ПрАТ “АвтоКраз”, ПрАТ “Кременчуцький завод дорожніх машин”, ПрАТ “Кременчуцький колісний завод”. 

Станом на січень 2023 року у Полтавській області працюють найбільші IT-компанії України — EPAM Ukraine, Ciklum, DataArt, Sigma Software, Avenga. 

Кількість населення області на 1 січня 2019 року становила 1400,4 тис. осіб (3,3% від населення України). У 2022 році спостерігається зменшення кількості народжень та смертей порівняно з 2021 роком. Народилося 7 724 дітей, померло 24 599 осіб. Цікаво, що зросла кількість укладених шлюбів — до 10 610. 

За даними сайту Work.ua, у березні 2022 року середня пропонована зарплата по Україні становила 15 317 грн, а шукачі роботи в середньому хотіли 16 811 грн. Середня пропонована зарплата в Полтаві — 13 772 грн, очікувана за резюме — 18 504 грн. 

Джерело: Work.ua

Станом на грудень 2022 року на обліку внутрішньо переміщених осіб в Україні перебувало 4 893 079 людей, із яких 1 093 821 — діти. В Полтавській області було зареєстровано 222 452 ВПО, з яких 51 154 є дітьми (за даними Громадянської мережі ОПОРА).

Вже за 3 місяці кількість ВПО в регіоні скоротилася. Станом на 21 березня на обліку перебувало 192 715 внутрішньо переміщених осіб, із яких 45 355 діти (за даними, вказаними Департаментом соцзахисту населення Полтавської ОВА у відповіді на запит про доступ до публічної інформації від 21.03.2023 №Д-06/01). Найбільше ВПО прибули з Харківщини. Лише у місті Полтава зареєстровано більше 62 тисяч ВПО. 

Наприкінці грудня 2022 року Полтавська обласна рада прийняла Комплексну програму підтримки внутрішньо переміщених осіб на період 2023–2024 років обсягом 2,6 млрд грн. Програма передбачає будівництво житла, забезпечення продуктами харчування й предметами побуту, допомогу сім’ям, підтримку підприємців тощо. 

Фінансово-промислові групи

Після початку війни найвпливовішими в області були дві промислово-фінансові групи.

Активи групи “Фінанси та кредит” Костянтина Жеваго зосереджені у містах Горішні Плавні та Кременчук. Жеваго — засновник групи компаній Ferrexpo AG, яка спеціалізується на видобуванні залізної руди в Полтавській області. До складу групи входять гірничо-збагачувальні комбінати. Також Костянтин Жеваго контролює й інші підприємства у Кременчуці, наприклад, ПрАТ “АвтоКрАЗ”. Українське видання Forbes помістило Жеваго на п’яту сходинку рейтингу найбагатших людей України у 2022 році з капіталом 1,4 млрд доларів. 

У 2019 році ДБР повідомило Жеваго про підозру в розкраданні коштів банку “Фінанси та кредит”. У 2020 році активи колишнього нардепа на суму 300 млн грн арештували, а в 2021-му його оголосили в міжнародний розшук. Лише в грудні 2022 року Жеваго затримали у Франції, де він очікує на рішення місцевого суду щодо екстрадиції до України. 

Восени 2022 року ПрАТ “АвтоКрАЗ” увійшов до переліку підприємств, які стали державною власністю. Рішення стосувалося стратегічно важливих підприємств, пов’язаних із Костянтином Жеваго, Ігорем Коломойським, Вячеславом Богуслаєвим та Костянтином Григоришиним. 

ПАТ “Укртатнафта” також опинився серед 5 підприємств, які перейшли у власність держави у листопаді 2022 року. Воно входить до сфери інтересів групи “Приват”, головним активом якої на території області був Кременчуцький НПЗ. Передачу підприємства у власність держави забезпечувала СБУ, вживаючи заходів, аби не допустити дестабілізації роботи заводу. 

Збитки через війну

Регіон розташований поза зоною безпосередніх бойових дій. Станом на 31 березня в області пролунало 1193 тривоги. Водночас унаслідок ракетних ударів є жертви серед цивільного населення. Найбільша трагедія відбулася 27 червня, коли через атаку на ТЦ “Амстор” у місті Кременчук загинула 21 людина, а ще 65 людей зазнали травм. 

Джерело: air-alarms.in.ua — Статистика повітряних тривог

Загальну суму прямих збитків інфраструктурі України оцінюють у 137,8 млрд доларів США (за вартістю заміщення). У 2022 році щонайменше 109 великих та середніх підприємств зазнали прямих збитків внаслідок російського вторгнення. 

Основні руйнування на Полтавщині спричинені ракетними ударами, значна частина яких скерована на місто Кременчук. Серед найбільш пошкоджених об’єктів, за даними проєкту Київської школи економіки “Росія заплатить”, — Кременчуцький НПЗ, активи якого оцінені у 405 млн доларів. 

Джерело: Київська школа економіки

24 квітня ракетними ударами Росія зруйнувала Кременчуцьку теплоелектроцентраль — найбільшу електростанцію Полтавської області. ТЕЦ покривала близько 70% потреб Кременчука в теплопостачанні. Для відновлення підприємства необхідно мінімум 500 млн грн. Наразі місто забезпечує теплом обласне підприємство “Полтаватеплоенерго”, що спричинило зміну тарифів та суперечки між керівництвом міста й області. 

На 1 вересня 2022 року загальна кількість зруйнованих або пошкоджених об’єктів житлового фонду в Україні становить близько 135,8 тис. будівель, із них у Полтавській області — 37. Збитки від руйнувань житлового фонду оцінюють у 54 млрд доларів США.

В області пошкоджено три об’єкти освітньої інфраструктури. 

 

 

Підтримка бізнесу

Станом на листопад 2022 року в Україні переміщено 772 підприємства. Найбільше підприємств релокувалося до Львівської (28,6%), Закарпатської (17,9%), Чернівецької (12,2%), Івано-Франківської (8,3%), Тернопільської (7,5%) та Хмельницької (7,5%) областей. 

Полтавщина межує з областями, які найбільше постраждали від вторгнення Росії. Саме місто Полтава стало першим пунктом для евакуації людей та бізнесу з Харкова. До області перемістилося більше 40 підприємств.

Область отримала субвенцію з державного бюджету в межах “Програми з відновлення України” відповідно до Фінансової угоди між Україною та Європейським інвестиційним банком (ЄІБ) на 11 проєктів для відновлення та будівництва інфраструктурних об’єктів. Також в області діє урядова програма релокації бізнесу, створено перелік об’єктів нерухомості для розміщення підприємств. 

У 2022 році відновив роботу Центр підтримки підприємців "Дія.Бізнес" у Полтаві, на базі якого надають консультації та проводять заходи для підприємців.

В області немає спеціалізованих локальних програм підтримки бізнесу в умовах війни, але є окремі ініціативи. Наприклад, у Полтаві міська рада компенсує місцевому бізнесу 50% вартості генераторів, на що закладено 2 млн грн. У межах Комплексної програми підтримки внутрішньо переміщених осіб на 2023–2024 роки запланована підтримка зайнятості внутрішньо переміщених осіб. На рівні області також діє Комплексна програма розвитку малого та середнього підприємництва на 2021–2023 роки, розроблена напередодні війни. 

Колаборанти

Найвідоміші зрадники, пов’язані з Полтавською областю, — колишній народний депутат Ілля Кива (“ОПЗЖ”) та місцевий полтавський політик Сергій Чередніченко. Цікаво, що обох пов'язує Соціалістична партія України, яку Кива очолив у 2018 році та від якої балотувався на президентських виборах. Чередніченко ж представляв інтереси Киви на Полтавщині, а в 2019 році очолив партію. 15 червня 2022 року Восьмий апеляційний суд Львова заборонив її.

Напередодні війни Ілля Кива брав активну участь у місцевій політиці, відвідував сесії Полтавської міської ради. Перед вторгненням він виїхав в Іспанію, а звідти перебрався у Росію. 

Сергій Чередніченко у 2015–2016 роках був депутатом Полтавської міської ради. З 2019 року він очолював полтавський осередок Соціалістичної партії України. У 2020 році Чередніченка оголосили в розшук після винесення вироку за побиття посадовця. А вже у 2022 році він з’явився у окупованому Херсоні, де очолив фонд держмайна захопленої області. 

Активність депутатів

Народні депутати від Полтавської області

Полтавщину у Верховній Раді представляють 8 депутатів-мажоритарників. У 2019 році у 6 з 8 округів перемогли кандидати від “Слуги народу”. Один народний обранець представляє депутатську групу “Довіра” (Олег Кулініч), ще один — “За майбутнє” (Юрій Шаповалов). Однойменні партії представлені у місцевих радах області, а партія “Довіра” має виражений регіональний акцент. Наприклад, міським головою Полтави у 2020 році обрали кандидата від “За майбутнє”, головою ж обласної ради став висуванець від “Довіри”. 

Таблиця. Народні депутати, обрані в мажоритарних округах Полтавської області у 2019 році

Під час війни найактивніше працювали на округах Олег Кулініч та Олексій Мовчан. Частина депутатів, які повідомляли про свою роботу, припинили її висвітлювати, можливо, згорнувши діяльність. Раніше ОПОРА писала про активність полтавських мажоритарників у соціальних мережах у перші місяці війни. 

Полтавська обласна рада

До обласної ради у 2020 році потрапили представники семи політичних сил. Однозначного фаворита не виявилося, найбільше голосів отримала партія “Довіра” (19%), яка мала регіональне спрямування. До речі, головою однойменної депутатської групи у парламенті є Олег Кулініч, обраний як самовисуванець у 147-му виборчому окрузі (Полтавська область). 

Інші партії набрали дещо менше голосів: “Слуга народу” отримала 16,7%, “За майбутнє” — 15,5%, ВО “Батьківщина” — 14,3%, “ОПЗЖ” — 13,1%, “ЄС” та “Рідне місто” — по 10,7%. 

Олександра Біленького (партія “Довіра”) обрали головою обласної ради. Політик займав цю посаду і в попередній каденції. Його заступниками стали Олександр Лемешко від фракції “Слуга народу”, Олексій Чепурко від “Рідного міста”, Лілія Руроєва від “Європейської Солідарності” та Олег Бєлоножко від “Батьківщини”. Керівний склад ради зберігається до квітня 2023 року. 

Навесні 2022 року припинила діяльність фракція “ОПЗЖ”, на базі якої утворилася депутатська група “За Полтавщину”. 16 березня голова фракції Олег Сазонов на своїй фейсбук-сторінці засудив дії Росії. Колишні депутати від “ОПЗЖ” залишилися на посадах голів комісій обласної ради.

Після початку війни обласна рада провела 11 сесій, із яких 10 позачергові та 1 чергова. З липня 2022 року обласна рада проводить сесії в режимі онлайн, але трансляції засідань не було. За словами голови облради, їх припинили з міркувань безпеки. Лише у березні 2023 року з’явилася відеотрансляція чергової сесії, і всі охочі змогли переглянути хід розгляду питань. 

В обласній раді сформована широка коаліція з більшості депутатів, хоча окремі події свідчать про існування суперечностей. Наприклад, виникли суперечки щодо продовження контракту з головлікарем Полтавської обласної клінічної лікарні. 

Полтавська обласна військова адміністрація

Начальником Полтавської ОВА є Дмитро Лунін, у 2019–2021 роках — перший заступник голови, з грудня 2021 року — тимчасово виконувач обов’язків голови облдержадміністрації замість Олега Синєгубова. Останній напередодні вторгнення очолив Харківську ОДА. 

Відповідно, на початку війни все керівництво адміністрації “залишилося” від попереднього голови. Однак навіть згодом значних кадрових змін не відбулося. З трьох заступників очільника області на початок квітня 2023 року двох призначив ще попередній голова ОДА. Це Максим Калінін (на посаді з листопада 2021 року) та Ігор Панченко (працює з квітня 2021 року). 

У березні 2022 року написав заяву на звільнення заступник голови ОВА Євген Греков.

Наприкінці 2022 року у відпустку пішла його наступниця на посаді Катерина Рижеченко, а вже 31 січня 2023 року її звільнили за згодою сторін. 

У грудні заступником керівника ОВА призначили Олексія Бруслика, який з 2022 року очолював юридичний департамент Полтавської обласної адміністрації.

Частіше відбувалися зміни директорів департаментів. Наприклад, у грудні призначили нового директора департаменту будівництва, містобудування, архітектури, житлово-комунального господарства та енергетики Едуарда Реву, який до цього очолював управління ЖКГ Полтавської ОДА. Влітку вакантними були посади директорів одразу трьох департаментів ОВА, а в січні 2023 року призначили нового директора Юридичного департаменту.

Виділяється нестабільністю департамент із питань оборонної роботи, цивільного захисту та взаємодії з правоохоронними органами ОВА. Менше трьох тижнів пропрацював його новий директор Максим Війтенко. З грудня керівником став Олександр Артеменко, депутат та колишній керівник департаменту економіки та інвестицій Полтавської міської ради. 

Полтавська міська рада

До міської ради увійшли представники 7 політичних сил: “За майбутнє” (10 депутатів), “Слуга народу” (9 депутатів), “Європейська солідарність” (6 депутатів), “Рідне місто” (6 депутатів), ОПЗЖ (4 депутати), “Партія простих людей Сергія Капліна” (4 депутати) та “ВО “Свобода” (3 депутати).

Міським головою в другому турі обрали Олександра Мамая (“За майбутнє”), який вже двічі займав цю посаду. У 2018 році депутати висловили недовіру очільнику міста, відсторонивши його від влади, проте у 2020 році Мамай виграв вибори знову. 

Коаліція навколо міського голови складалася із “За майбутнє” (партії мера), "ОПЗЖ", “Партії простих людей Сергія Капліна” (від якої до ради потрапив і колишній нардеп Сергій Каплін) та “Європейської солідарності”. Секретарем ради став блогер Андрій Карпов (“Європейська солідарність”), відомий також як Андрій Полтава.

Фракція “ОПЗЖ” припинила своє існування лише наприкінці травня, хоча процес її  розпаду почався у березні 2022 року.

У міській раді з перших днів каденції точиться боротьба між коаліцією та опозиційними депутатами. Після початку війни протистояння лише загострилося, в тому числі через неоднозначні висловлювання Олександра Мамая. Опозиція спробувала припинити повноваження міського голови ще перед війною — 22 грудня 2021 року. 

Питання про введення військової адміністрації у місті Полтава неодноразово виринало в медіапросторі регіону. Також опозиція намагалася відсторонити міського голову, використовуючи ресурси голови ОВА. У квітні 2022 року частина депутатів міської ради написала звернення до Президента України з проханням призначити голову військової адміністрації у місті. 

В липні з’явилася петиція до Президента України щодо створення в Полтаві військової адміністрації. Загалом її підтримало 11 878 осіб із необхідних 25 тисяч. До речі, 31 серпня створили петицію щодо військової адміністрації у Кременчуці, яка набрала ще менше голосів — 1036.

У вересні 2022 року начальник ОВА Дмитро Лунін говорив про можливість введення військової адміністрації у разі відсутності роботи міської ради. У жовтні знову з’явилася інформація про збір підписів депутатів міської ради до Дмитра Луніна про введення військової адміністрації. 

Про необхідність введення військової адміністрації у місті наголосила тимчасова слідча комісія ВРУ з питань можливих порушень законодавства у сфері гуманітарної допомоги та неефективного використання майна, яка працювала в Полтаві у лютому 2023 року.

Наприкінці лютого 2023 року начальник ОВА говорив про своє остаточне рішення надіслати листа Президенту з пропозицією призначити військову адміністрацію. Якраз тоді відбувався судовий процес над міським головою Полтави. Вже у березні, після відсторонення Мамая, про введення військової адміністрації у Полтаві не йшлося.

Влітку 2022 року розпочалася справа “домогосподарок Мамая”. В комунальну організацію “Інститут розвитку міста” влаштувалися двоє співробітниць, які насправді були хатніми працівницями міського голови Полтави. Упродовж січня 2021 — березня 2022 років їм безпідставно виплатили понад 570 тис. грн бюджетних коштів. Директору організації Тетяні Татаріній вручили підозру, а в липні жінка звільнилася за згодою сторін. Однак уже у вересні вона повернулася до роботи, де працювала до лютого 2023 року. 

При цьому міський голова проходив у справі як свідок. Він заявив, що не схожий на людину, яка б влаштовувала своїх домогосподарок у комунальну організацію, а саму справу назвав “туфтою” та “нісенітницею”.

Наприкінці 2022 року проти Олександра Мамая висунули кілька звинувачень — у справі “домогосподарок”, яку розглядав Вищий антикорупційний суд, та справі про поширення інформації про Збройні сили України, яку розглядає Октябрський районний суд Полтави.

Опозиція, розуміючи, що міський голова опинився у складній ситуації, відмовилася брати участь у сесії 22 лютого, без чого не вдалося зібрати кворум. Наступна сесія відбулася вже 10 березня 2023 року, коли Олександр Мамай фактично перестав виконувати функції міського голови. 

Міський голова пішов на угоду зі слідством, визнавши вину та відшкодувавши збитки. 2 березня 2023 року оголошено вирок у справі щодо працевлаштування до міського комунального підприємства двох жінок — 5 років позбавлення волі з іспитовим строком 1 рік, а також заборона обіймати певні посади протягом 1 року. Крім того, за умовами угоди Мамай зобов’язався перерахувати 2 млн грн у фонд “United 24” на спільний проєкт Генштабу ЗСУ, Держспецзв'язку та Міністерства цифрової трансформації “Армія дронів”. Після судового засідання Олександр Мамай зазначив, що за рік повернеться на посаду.

Після відсторонення Олександра Мамая в.о. міського голови став секретар міської ради Андрій Карпов (“Європейська Солідарність”). У самій же раді й далі триває політична боротьба та формування коаліцій. Взаємна недовіра депутатів, власні інтереси та старі образи ускладнюють досягнення домовленостей. 

Спроба провести сесію 24 березня провалилася через неявку фракцій “Слуга народу”, “Рідне місто” та “Свобода”, а також окремих депутатів від “Партії простих людей” і колишнього “ОПЗЖ”. 27 березня через неявку обранців сесія знову не відбулася. І лише 29 березня депутати змогли зібратися. На розгляд винесли тільки одне питання — про виділення допомоги військових у межах програми “Полтавський спротив”.

 На фоні кризи формування коаліції в.о. міського голови Андрій Карпов (“Європейська Солідарність”) висунув ідею про збір підписів щодо звільнення начальника ОВА Дмитра Луніна. 30 березня така петиція з’явилася в Кабінеті Міністрів. Її ініціювала людина з ПІБ депутата міської ради й колишнього нардепа Сергія Капліна.

Медіа

У Полтавській області спостерігається збільшення впливу “нових медіа”, зокрема телеграм-каналів. Війна спричинила фінансові проблеми в діяльності класичних медіа через зменшення або втрату рекламодавців. У перші тижні війни тимчасово припинився друк кількох газет, оскільки закрилися типографії в Харкові. 

Найпопулярнішим інтернет-медіа залишається сайт “Інтернет-видання ‘Полтавщина’” (1,1 млн візитів у грудні 2022 року, 1,6 млн — у лютому 2023 за даними сервісу Similarweb). Серед значних за відвідуваністю — “Полтавська Хвиля” (490 тис. візитів у грудні 2022 року, 843 тис. — у лютому 2023), 0532.ua (1,9 млн візитів у грудні 2022 року, 437 тис. — у лютому 2023), Кременчуцька газета (618 тис. візитів у грудні 2022 року, 559 тис. — у лютому 2023), Кременчук Today (630 тис. візитів у грудні 2022 року, 557 тис. — у лютому 2023). 

Якщо кілька років тому в Полтаві працювало чотири локальні телеканали (Телеканал “Центральний”, “ІРТ”, ОДТРК “Лтава” (“Суспільне”), “PTV”), то на 2023 рік лише ІРТ залишається суто каналом місцевих новин. У 2021 році припинив діяльність “Центральний”. “Суспільне” входить у національну мережу, транслюючи окремі сюжети з Полтавщини. “PTV” перейшло на коментування всеукраїнських подій із врізками найважливіших полтавських новин. 

Збільшилася популярність телеграм-каналів. За кількістю підписників найбільшими з місцевих спільнот є “Труха Полтава” (більше 160 тис.), “PVP.POLTAVA” (більше 70 тис.) та “Суспільне Полтава”, офіційний канал “Суспільного” (більше 63 тис.). Втім, Інститут масової інформації критично оцінив найпопулярніший канал “Труха Полтава” з погляду його контенту та подачі інформації. 

Телеграм-канали більшості “традиційних” медіа відносно невеликі (крім “Суспільне Полтава”). Наприклад, “Інтернет видання ‘Полтавщина’” має 8,7 тис. підписників (на 23 березня 2023 року). Водночас варто відзначити канал “Фонтанзамільйон Полтава” (7 тис. підписників), популярний серед журналістів, громадських та політичних діячів міста. 

В умовах війни стали популярними телеграм-канали посадовців — начальника ОВА Дмитра Луніна (більше 138 тис. підписників) та колишнього міського голови Полтави Олександра Мамая (більше 48 тис.). 

Цікаво згадати і ютуб-проєкт голови Полтавської обласної ради Олександра Біленького “Вінілосховище”. Кілька разів на тиждень ведучі, одним із яких є Біленький, обговорюють різноманітні теми — від культури до політичних та військових подій. 

Громадська і волонтерська діяльність

У регіоні діють представництва міжнародних благодійних фондів та організацій, наприклад, “Карітас”, УВКБ ООН, ЮНІСЕФ “Спільно” тощо. 

Серед найбільш активних місцевих волонтерських організацій необхідно виділити БО “Полтавський батальйон небайдужих”, головним напрямком діяльності якого є допомога військовим. Організаці. заснував у 2014 році архієпископ Полтавський і Кременчуцький Федір спільно з однодумцями. Керівником організації є Наталія Гранчак, обрана у 2020 році до обласної ради від “Європейської Солідарності”. 

Громадський рух “Оборона Полтави” об’єднав волонтерів, які працюють у сфері допомоги військовим. Його очолила Катерина Бабіч (Ямщикова), депутатка Полтавської міської ради від “Слуги народу”. Роботу цього громадського руху відзначив заступник керівника Офісу президента Кирило Тимошенко. 

ВБФ “HelpGroup” зареєстрований у 2013 році, головний напрямок його роботи зараз — це гуманітарна допомога для переселенців, а також підтримка військових, територіальної оборони, медичних закладів. 

Варто згадати й неформальну групу волонтерів, згуртовану навколо місцевої активістки Вікторії Мірошніченко. У 2019 році жінка балотувалася до парламенту від “Європейської Солідарності”, а в 2020 році стала кандидаткою на посаду Полтавського міського голови від партії “Пропозиція”.

Серед інших помітною є громадська організація “Інша жінка”, очолювана депутаткою Полтавської облради Юлією Цибульською (“Слуга народу”). Одним із напрямків її діяльності є волонтерська підтримка, зокрема в місті Кременчук. Водночас мережа організації охоплює не лише Полтавщину, а й ще кілька обласних центрів.