Повоєнні вибори будуть одними з найдорожчих в історії України, бо кожному їх учаснику потрібно буде повністю перебудувати систему безпеки. 

Про це Голова правління Громадянської мережі ОПОРА Ольга Айвазовська розповіла під час панельної дискусії "Виборче право після того, як замовкли гармати — підготовка Україну до поствоєнних виборів" у межах конференції "Вибори під час кризи: виклики та можливості". Захід організувала Парламентська Асамблея Ради Європи (ПАРЄ) спільно зі швейцарським парламентом до 60-річчя приєднання країни до Ради Європи.

“Вільні та чесні вибори — це основа, на якій побудовані наші демократії. Проте організатори виборів стикаються з новим драматичним тиском — через пандемії, як-от COVID-19, повернення повномасштабної війни в Європу чи терористичні атаки та стихійні лиха. І хоча розвиток технологій обіцяє появу нових або більш репрезентативних способів голосування, він також несе в собі небезпеку, оскільки потужний штучний інтелект та кіберінструменти розширюють простір для дезінформації та маніпуляцій перед голосуванням,” — пишуть на сайті події організатори.

Вибори в умовах збройних конфліктів — рідкість, оскільки в таких обставинах практично неможливо дотримуватися міжнародних демократичних стандартів. Навіть у постконфліктних ситуаціях залишається багато проблем. Подібно до природних катаклізмів, збройні конфлікти спричиняють міграцію населення як усередині країни, так і за її межі. А міркування безпеки та заходи для захисту прав на життя і здоров’я людей потребують обережного балансування та узгодження з правом на участь у політичному житті та чесний виборчий процес.

Представники України на конференції говорили про строки та мінімальні умови для призначення всеукраїнських та (дострокових) місцевих виборів після скасування воєнного стану з погляду безпеки, політичного середовища, логістики, фінансів. Ішлося про гарантії голосування переміщених осіб в Україні та за її межами, правила реєстрації таких виборців, боротьбу з ризиками фальсифікацій виборів, впровадження альтернативних методів голосування, необхідні гарантії безпеки, вплив соціальних мереж на рівність умов для кандидатів, матеріально-технічне забезпечення повоєнних виборів в Україні.

Нижче наводимо текст виступу Ольги Айвазовської. 

Україна вже мала досвід організації чесних та вільних виборів, тому пониження стандартів для їх проведення у повоєнний період може з високою долею вірогідності призвести до деградації політичної системи. Втрата динаміки демократичного поступу — дуже великий виклик, який може розбалансувати суспільну угоду та довіру, що сформувалася сьогодні між громадянином і державою. Війна лише пришвидшила процес формування політичної нації. Без пафосу, але очікування від повоєнних реформ та відбудови в Україні з боку суспільства є значними. Невід’ємним елементом цього є демократична система управління та верховенство права.

Вже сьогодні експерти вказують, що необхідно готувати додаткові умови для проведення повоєнних виборів. Ключові з них:

  • Виборчий процес, а не лише день голосування повинен відбуватись у контрольованому середовищі та після попередньої оцінки безпеки для всіх його учасників.
  • Система оцінки стану безпеки повинна опиратися на верифіковані дані, чіткі критерії й індикатори стану справ, передбачати відповідальних осіб/інституції та план подолання проблем. Самої лише констатації факту небезпеки не достатньо, натомість для кожної з проблем потрібно мати програму подолання, часові рамки та бюджет під реалізацію.
  • Будь-які рішення щодо процедур та форм голосування необхідно збалансовувати на предмет переваг над ризиками застосування. Це стосується і новітніх технологій у виборчому процесі.
  • Вже сьогодні організатори виборів і міжнародні партнери повинні усвідомлювати, що виборчий процес повинен ставити за мету максимальну залученість громадян у всю кампанію, а не лише реалізацію формального права голосу. День голосування вкрай важливий, як і спосіб голосування, але без просвіти, інформування, політичних дебатів, вільних медіа та конкретності процесу дані не мають великого значення. Всі внутрішньо переміщені особи, біженці та шукачі тимчасового прихистку в інших країнах повинні бути залученими до виборчого процесу на всіх його етапах.

Демократія дорога, але ще дорожче обходяться помилки. Повоєнні вибори будуть одними з найдорожчих в історії України, бо кожному їх учаснику потрібно буде повністю перебудувати систему безпеки.

Учасники повинні бути захищеними, дані повинні бути захищеними, інформація повинна бути захищеною на найвищому рівні. Росія воюватиме з нами навіть після завершення сутичок на полі бою. Вибори певною мірою стануть випробуванням всередині та зовні країни.

Нижче я наведу дані дослідження, які ОПОРА за підтримки USAID провела серед українців, що знайшли прихисток від війни у 7 країнах світу, а саме в Німеччині, Чехії, Іспанії, США, Великобританії, Ізраїлі та Угорщині. Окремо ми провели та опублікували опитування у Польщі. Дослідження проводилось як кількісними, так і якісними метлдами в три етапи. Зокрема, було опитано 1048 респондентів. Ще 400 громадян України додатково заповнювали щоденники про споживання новин та інформації, зараз триває етап глибинних інтерв’ю.

15% опитаних вважають, що вони точно можуть брати участь у політичному житті України, 28% — скоріше можуть, 37% — вважають, що скоріше не можуть брати участь, а 9% — точно не можуть. 

Думки респондентів про те, коли в Україні слід провести перші вибори після завершення воєнного стану, різняться. 16% вважають, що вибори мають відбутися негайно, 28% пропонують зачекати 3-6 місяців, а 30% — приблизно рік. Ще 13% вважають за краще почекати кілька років, а 2% мають інші думки. У Чехії відсоток респондентів, які хочуть негайних виборів, найвищий — 21%, а в Ізраїлі — найнижчий (9%). Респонденти в Ізраїлі також найбільше підтримують ідею почекати близько року (38%).

36% респондентів вважають, що список кандидатів у депутати в закордонному виборчому окрузі має бути таким самим, як і в Україні, а 22% вважають, що потрібен окремий список кандидатів, які представляють іноземний округ. Значна частина (42%) не дали відповідь на це питання.

У розрізі країн найвища підтримка єдиного з Україною списку кандидатів у депутати у Великій Британії (45%), а найнижча — у США (28%). Найбільше підтримують окремий список кандидатів для закордонного округу у Чехії та Німеччині (26% і 24% відповідно), а найменше - в Ізраїлі та Великій Британії (по 16%).

Обізнаність респондентів про голосування за кордоном різниться. Загалом 24% добре поінформовані про цю процедуру, а 21% щось про неї чули. Аж 46% респондентів зізналися, що не знають, як проголосувати за межами України. У розрізі країн найнижчий рівень обізнаності спостерігається у Німеччині (14%).

78% респондентів стверджують, що, якби вони перебували в Україні, то точно взяли б участь у голосуванні. За умови перебування за кордоном цей показник падає до 60%. В Ізраїлі найбільш значне падіння кількості тих, хто точно проголосує, якщо порівнювати за умов перебування в Україні (80%) з умовою перебування за кордоном (52%).

Результатам традиційного особистого голосування повністю довіряють 19% опитаних, а 57% — скоріше йому довіряють. Також 19% повністю довіряють результатам електронного голосування і ще 49% — скоріше довіряють. На противагу цьому лише 8% повністю довіряють результатам голосування поштою

На запитання про плани повернутися в Україну 12% респондентів відповіли, що хочуть повернутися найближчим часом (найбільше таких людей в Угорщині та Іспанії — по 17%). 20% планують повернутися, але зачекають — найбільше таких у Великій Британії (30%) та Чехії (25%). 35% планують повернутися після закінчення війни — найбільше таких у Чехії (41%) та Ізраїлі (39%). 17% не планують повертатися і залишаться там, де живуть, — найбільше таких в Ізраїлі (26%) та США (18%). 

На запитання про основні причини, які спонукали б їх повернутися в Україну, найпоширенішими відповідями були безпека в їхньому регіоні (43%), возз'єднання з сім'єю (38%) та наявність роботи в Україні (38%). Респонденти з Ізраїлю (52%) та США (53%) надають більшого значення причині "просто вдома краще" порівняно з опитаними з інших країн.

Щоденникове дослідження поведінки громадян за кордоном відбувалося за випадковою вибіркою, що дозволило зібрати 2084 анкети.

Найбільше респонденти отримували інформацію про Україну з каналів та груп у месенджерах Telegram та Viber (50%) та з соціальних мереж Facebook, Instagram, TikTok, Twitter (47%). Далі з невеликим відривом одне від одного ідуть новинні інтернет-сайти, YouTube, родичі, знайомі та друзі (22-23%). Найменш популярні джерела — телебачення (8%) та радіо (1%). Друкованими газетами та журналами не користувався ніхто.

Серед опитаних, які отримували інформацію про Україну з каналів у месенджерах, 89% використовували Telegram, 6% — Viber, близько 0% — WhatsApp. 2% респондентів використовували інші месенджери.

Серед опитаних 54% зазначили, що попереднього дня бачили інформацію від офіційних органів влади, а 44% не натрапляли на неї. Найчастіше респонденти бачили інформацію від Офісу Президента (61%), Генерального штабу ЗСУ (39%) та місцевих органів влади (17%). 23% респондентів зазначили, що попереднього дня натрапляли на фейки про Україну.