Які організаційно-адміністративні виклики проведення виборів постають в умовах пандемії, економічно-фінансової кризи та браку бюджетних коштів? На чому варто економити, а у що необхідно інвестувати? Як врахувати питання безпеки виборчого процесу на різних рівнях: від фізичного до кібер? Ці питання обговорили учасники панельної дискусії «Організаційні виклики, безпека та належне фінансування» в рамках виборчого марафону ОПОРИ «Місцеві вибори: оцінка ризиків та перелік рішень», який відбувся 22 травня на онлайн-майданчиках організації. Модерувала експертне обговорення голова правління Громадянської мережі ОПОРА Ольга Айвазовська.

Ольга Айвазовська: Доброго дня, шановні колеги, наша аудиторіє! Ми раді продовжувати виборчий марафон Громадянської мережі ОПОРА. І в нашому другому тематичному блоці ми будемо говорити про не менш важливі питання, ніж зміни до законодавства про вибори, а саме - про організаційно-адміністративні проблеми підготовки до місцевих виборів як таких, безпеку інформаційну та фізичну, як у зв'язку з зовнішньою агресією, так і в зв’язку з пандемією. COVID-19 турбує зараз весь світ і всі вибори в багатьох країнах світу на різних континентах переоцінюються як процес із метою забезпечення безпеки для членів комісій і виборців. Також ми зачепимо питання інформаційної безпеки, агітації, роботи Нацради з питань телебачення і радіомовлення та безпосередньо місцевого самоврядування. Нашим глобальним завданням у межах цього марафону було звести докупи як різні теми, які турбують суспільство сьогодні, так і зацікавлені сторони. Щоб члени територіальних виборчих комісій могли поспілкуватись із Центральною виборчою комісією. Щоб безпосередньо ті, хто відповідають за ті чи інші процедури та їх організацію почули думку й нашої аудиторії, яка дуже активно у попередньому блоці задавала питання.

І я спочатку представлю наших гостей цієї панельної дискусії. Перш за все це - Віталій Плукар, який є заступником голови Центральної виборчої комісії, має досвід роботи в ЦВК, в тому числі у попередньому складі, й, серед іншого, відповідає і за закупівлі, тобто дуже добре розуміється на проблемах організаційного характеру фінансування виборів як таких. З нами також Валентин Коваль, який є заступником голови Національної Ради з питань телебачення та радіомовлення, яка для нас є дуже важливою інституцією, тому що питання рівності умов для кандидатів стосується і роботи медіа під час виборів, а також інформаційної безпеки як такої. Також Андрій Гусак, він є член Дніпровської територіальної виборчої комісії й має досвід роботи протягом 5 років на рівні ТВК, є знаним експертом у сфері виборчого законодавства національного рівня, в тих чи інших процесах був залучений дуже активно. І також до нас приєднається Олександр Корінний, який є міським головою Новоукраїнської міської об’єднаної територіальної громади, і ми поговоримо стосовно позиції місцевого самоврядування щодо підготовки до цих виборів.

Я почну з Віталія Плукаря. Моє питання можливо буде загальне, а можливо й конкретне. ЦВК не так давно, під час перегляду закону про державний бюджет на 2020 рік, заявляла про те, що підхід, який був запропонований, не дуже коректний. Тому що сума, яку обрахувала ЦВК як необхідну для підготовки та проведення виборів, це 2 млрд 154 млн гривень, а в змінах до бюджету закладений 1 млрд. Тобто, при перегляді будь-яких організаційних потреб потрібно буде знову вносити зміни до закону про державний бюджет. Фінансування є вкрай важливим питанням і в умовах коронавірусу, пандемії й карантинних заходів, які приймають і використовують зараз в багатьох країнах світу. Для нас є позитивним прикладом Південна Корея, яка, наприклад, додатково забезпечила санітарні заходи в приміщеннях для голосування для того, щоб виборці й члени комісій були в безпеці. І також запропонувала особам, які мають певні проблеми, наприклад, перебували на самоізоляції, приходити в конкретні години для голосування наприкінці дня виборів. І третє питання для загальної дискусії це - рішення щодо електронного голосування, електронних механізмів волевиявлення. Вони в загальних конфігураціях закладені у змінах до Виборчого кодексу, але на щоденній основі Міністерство цифрової трансформації нас приводить до думки, що навіть на місцевих виборах це може бути в тій чи іншій конфігурації вже використане. Я прошу 7 хвилин відповіді на ці глобальні питання, а потім ми будемо обмінюватись думками із нашими гостями. Будь ласка.

Віталій Плукар: Ще раз доброго дня, шановні друзі! Доброго дня глядачі, які спостерігають за трансляцією! По питаннях, які ставила шановна Ольга Айвазовська, то на сьогодні, звичайно що вони є досить актуальними і для Центральної виборчої комісії. Центральна виборча комісія неодноразово піднімала ці питання на рівні парламенту, на рівні фахових дискусій щодо наявної на сьогодні проблематики в першу чергу, що стосується організації, підготовки та проведення місцевих виборів у жовтні цього року. Якщо розбивати ці питання по блоках, то перш за все фінансування. Звичайно, що фінансування, яке на сьогодні закладено в державному бюджеті для організації, підготовки та проведення місцевих виборів у 2020 році, є недостатнім для того, щоб на належному рівні забезпечити фінансування всіх процедур, які необхідні відповідно до чинного Виборчого кодексу. Центральна виборча комісія в минулому році надавала свій відповідний бюджетний запит для того, щоб були відповідні розрахунки включені до державного бюджету. Частина з пропозицій, які надавала Центральна виборча комісія, були враховані. Тим не менш, на сьогодні ми маємо ситуацію, коли, як правильно зазначила Оля, до 1 млрд скоротилось фінансування місцевих виборів. І більше того, ті додаткові витрати, які передбачаються Виборчим кодексом на сьогодні чинною редакцією, вони також не враховані. Тобто Центральна виборча комісія також приймала вже в цьому році на виконання вимоги Виборчого кодексу України відповідну постанову, з якою зверталася щодо першочергових заходів, які потребують фінансування на виконання норм Виборчого кодексу. Цих коштів, я так розумію, теж на сьогодні не буде виділено у зв’язку з реальною ситуацією в нашій країні. Тим не менш, ми як вищий орган адміністрування виборів зверталися і до парламенту, і знову ж таки обговорювали у фахових дискусіях, для того, щоб скорочення фінансування було виваженим. Тому що скоротити фінансування без внесення відповідних змін до законодавства, які знімуть ті чи інші видатки, на сьогодні напевно є не досить виправданим. І тим не менш, як ми чуємо по розмовах зокрема і в парламенті, що йде мова про можливе виділення додаткового фінансування перед місцевими виборами. Ми на це дійсно сподіваємось, тому що потрібно профінансувати в першу чергу заробітну плату осіб, які будуть залучатися до роботи у виборчих комісіях.

Сьогодні на виборчі комісії нижчого рівня, тобто територіальні та дільничні виборчі комісії Виборчим кодексом покладено досить значний обсяг повноважень, які вони повинні будуть здійснювати, великий функціонал. Насправді це проблема, тому що практика проведення попередніх виборів показала, що на сьогодні в нас недостатньо високий рівень осіб, залучених до роботи у виборчих комісіях, і, відповідно, немає мотивації для того, щоб заходити до роботи у виборчі комісії. Навіть можу вам нагадати яскравий приклад, коли у 2019 році під час повторного голосування з виборів президента України Центральна виборча комісія була змушена звертатися із закликом для того, щоб небайдужі громадяни, свідомі громадяни входили до складу виборчих комісій та допомагали в організації, підготовці та проведенні цих виборів. І нехтувати такими речами на сьогодні, на думку Центральної виборчої комісії і на мою особисту думку, є вкрай невиправдано.

Щодо того, звідки взяти це фінансування, то на сьогодні те, що ми зокрема пропонуємо й у Виборчому кодексі це - спрощення багатьох виборчих процедур, які б могли у свою чергу також це фінансування підкоригувати зі свого боку. Також у моделі фінансування ми маємо говорити і про належне його виконання, тобто в даному випадку пані Оля сказала про публічні закупівлі. Це, звичайно, є ще одним викликом для Центральної виборчої комісії, територіальних виборчих комісій, для тих осіб, які будуть виконувати там обов’язки. Тому що знову ж так ряд факторів, які ми на сьогодні бачимо і бачимо на практиці як це відбувалося, не дозволяють в повній мірі говорити про те, що процедури публічних закупівель будуть проведені безпроблемно. Тому що тут є абсолютно об’єктивні фактори. Що я маю на увазі? Я маю на увазі перш за все скорочення строків. У нас швидкоплинний виборчий процес і скорочені строки, а процедури публічних закупівель можуть затягнутися в часі. Ускладненість цих процедур і нове законодавство про публічні закупівлі диктують нові правила проведення публічних закупівель. І за цей короткий проміжок часу, виходить, що члени виборчих комісій повинні будуть займатися досконалим вивченням як закону про публічні закупівлі, так і взагалі Виборчого кодексу. Тому що в нас Виборчий кодекс змінює відповідні виборчі системи на виборах відповідних рівнів.

В умовах неналежного фінансування і наявного на сьогодні ризику поширення чи продовження поширення інфекції COVID, ми розуміємо, що також у співпраці і з державними органами, і з громадянським сектором ми повинні розробити найбільш оптимальні шляхи та рішення для того, об уникнути небезпек, які за собою несе ця проблематика. Центральна виборча комісія вивчає досвід інших країн щодо проведення виборів в умовах COVID. Він є досить різним. Ольга говорила про Південну Корею, то, дійсно, там відбулись вибори, ми з ними зв’язувались шляхом листування для того, щоб вони поділилися своїм досвідом. Ну але тут є також ряд факторів, які говорять про те, що рівень і забезпечення, в тому числі фінансового, у країнах, де відбувалися ці вибори в умовах COVID, і в Україні він трошки відрізняється. І ті, наприклад, речі, які на сьогодні є в Кореї, то для України вони не є такими, які передбачені на рівні законодавства. Що я маю на увазі? Це, перш за все, і дочасне голосування там передбачено було, і ряд фінансових заходів для того, щоб убезпечити громадян, виборців від зараження вірусом.

Щодо складності взагалі процедур, то слід говорити про те, що, на жаль, Центральна виборча комісія, як найвищий орган адміністрування виборів, так і територіальні виборчі комісії стикнуться з досить великою проблематикою в зв’язку з тим, що нові правила проведення місцевих виборів запроваджені в Україні, і, відповідно, досить багато речей їм треба буде по-новому розуміти і здійснювати. Знову ж таки, слід наголосити на тому, що для нас актуально, щоб на цих виборах члени виборчих комісій були на належному рівні забезпечені фінансуванням. Тому що і процес підрахунку голосів, і встановлення результатів є досить ускладненим. Звичайно, що зі свого боку Центральна виборча комісія буде робити все можливе для того, щоб полегшити ці процеси для виборчих комісій шляхом надання певних роз’яснень, підтримки, консультативної допомоги тощо. Але і питання фінансування в даному випадку теж є своєрідним викликом. Тому що, якщо ми знаємо з практики попередніх виборів, що на тих чи інших дільницях, наприклад, інколи затягувався підрахунок голосів, на тих чи інших територіальних виборчих комісіях досить довго приймалась виборча документація, то ми розуміємо, що на сьогодні ті правила, які прописані у Виборчому кодексі, ще більше у часі розтягнуть і прийняття документів, і підрахунок голосів - тобто здійснення виборчих процедур. Що аж ніяк не буде сприяти мотивації членів виборчих комісій, не буде сприяти тому, щоб ті чи інші кандидати повністю розуміли всю картину одразу й не було жодних маніпуляцій щодо цих процедур. Олю, я так розумію, це так коротенько по всіх питаннях. Може ще щось забув.

Ольга Айвазовська: Поки Ви виступали і ми говорили, у нас велика кількість коментарів до цієї трансляції. Зокрема слухачі турбуються, хто ж буде оплачувати заходи, які стосуються організації виборів, зокрема в умовах COVID-19. І я паралельно хочу може і Вас поінформувати, і аудиторію в цілому, що, до прикладу, Європейський Союз виділив Україні 1,2 млрд євро на боротьбу з COVID-19. Можливо вже зараз потрібно боротись за те, щоб частина цих ресурсів була алокована для організації виборів у приміщенні для голосування. Тому що я розумію, що песпективи добитися помножити чи потроїти бюджет, який є станом на зараз на організацію виборів, для цих потреб немає. Тобто, потрібно забезпечувати базові потреби. Місцеве самоврядування навряд чи буде готове це оплачувати в певній пропорції. А мільйони громадян, які в один день протягом 12 годин будуть ходити в приміщення для голосування для волевиявлення - це великий наплив людей. І потреба фінансувати ці речі є великою.

Я досліджувала тему і Південної Кореї, і інших кейсів, які зараз є. На жаль, наприклад, дочасне голосування або поштове голосування викликає переважно скандали. Починаючи з наших сусідів - Польщі, якій довелося вибори переносити, і закінчуючи Російською Федерацією, яка зараз також говорить, що голосування потрібно віддати в руки пошті для того, щоб люди не ходили в приміщення для голосування й не здійснювали там своє волевиявлення і не захворіли. Але одне уточнююче питання до Вас - це електронне голосування. Тому що серед ідей лунають і ці. От які плюси, мінуси, ризики? Наскільки ми готові в умовах, коли у нас більше 1 млрд грн не вистачає зараз на організацію базових потреб виборів ще організовувати й електронні вибори?

Віталій Плукар: Ну, Олю, давайте я відразу про електронне голосування, з останнього питання, яке Ви задали. Ми чуємо теж ці дискусії щодо електронного голосування, певні ідеї, які лунають з боку представників, зокрема КабМіну щодо електронного голосування, інтернет голосування. Моя особиста думка - я на сьогодні не бачу можливості запровадження в Україні електронного голосування. Тому що для того, щоб запроваджувати такі концептуальні речі, воно повинно мати за собою певні передумови. У нас на сьогодні навіть не всі населені пункти на належному рівні забезпечені тим самим інтернетом і так далі. То ми тим самим можемо натрапити на ряд ризиків і перешкод, які просто нівелюють всі зусилля для того, щоб пройшли демократичні та справедливі вибори. Навіть Венеційська комісія у своїх рекомендаціях говорить про те, що запровадження електронного голосування може бути лише в тому випадку, коли є система, якій вже довіряють. Тобто, для того, щоб такі речі запроваджувати, повинна бути певна апробація, певні пілотування. Можливо воно не повинно бути офіційним, а йти паралельно із голосуванням із паперовим слідом. Для того, щоб ніяк не підірвати довіру виборців до результатів їхнього волевиявлення. Тому на сьогодні, мені здається, досить передчасно говорити про запровадження електронного голосування в Україні.

Разом із тим, Центральна виборча комісія є прибічником впровадження саме інновацій у виборчі процедури. Зокрема тими навіть пропозиціями, які ми направили до Комітету Верховної Ради України щодо змін до виборчого законодавства, ми також пропонуємо розпочинати дискусію щодо запровадження можливостей машинного голосування. Ну, але це зовсім інший кейс, це зовсім інша справа, мова аж ніяк не йде про електронне голосування чи інтернет голосування. Йдеться про автоматизацію голосування на виборчій дільниці з обов’язковим залишенням паперового сліду. Крім того, ми говоримо про можливу інноваційність в плані такого своєрідного запровадження можливого електронного підрахунку. Тобто ми на виборах у 179 окрузі намагалися тестово запустити програму, яка би просто допомагала членам виборчих комісій формувати протокол. Тобто, по формулі і контрольній цифрі щоб вони бачили, чи є у них помилка, чи немає, а потім вже офіційно заносили відповідно до паперового протоколу. І таким чином унеможливити, або, можливо, мінімізувати випадки повернення на уточнення протоколів, тобто для спрощення цих процедур.

Звичайно, цього плекаємо і на цьому акцентуємо увагу неодноразово в різних дискусіях у наших партнерів і міжнародних, і громадських організацій, а також на рівні парламенту. Чи ми будемо почуті - я не знаю, але принаймні ця позиція від нас лунає. І знову ж таки навіть для її реалізації потрібні досить великі кошти. Тому що, звичайно що так просто це все не буде запроваджено і знову ж таки потрібно говорити і про поступовість такого запровадження, в тому числі з пілотуванням, з паралельним відображенням цих результатів для того, щоб ми могли вже потім за результатами цього всього повністю розуміти, що є прийнятним для нашої країни та для наших виборців для того, щоб наші вибори відбулися на належному рівні.

Ольга Айвазовська: Дякую за Ваші змістовні відповіді. Ми обов’язково повернемось до цієї дискусії. Скажу, що аудиторія Вас підтримує щодо пілотів. І також з подачі ЦВК закладені норми щодо пілотних машинних форм голосування в широкому розумінні до Виборчого кодексу. І дійсно, пілоти є важливими, тому що залишається два ключових питання, які стосуються стандартів виборів, на які не всі діджитал системи дають відповіді. Це - як забезпечувати таємницю голосування і довіра до системи та можливість спостереження за цією системою. Якщо зараз їх вже запроваджувати, очевидно, що це може взагалі нівелювати ідею, тому що буде такий рівень недовіри, який може призвести до того, що суспільство відмовиться від розвитку цієї ідеї як такої. Але Президент України вчора під час пресконференції заявив, що наступні президентські вибори повинні вже бути в електронному вигляді, тому в ЦВК є багато роботи щодо пілотів і досліджень. Дякую, ми рухаємося далі.

І будемо говорити зараз з Валентином Ковалем. Це заступник голови Національної ради з питань телебачення та радіомовлення. Я дуже дякую, що Ви до нас долучились. Думаю, що нашій аудиторії буде дуже цікаво почути, як центральний орган, по суті регулятор, який в тому числі відповідає за захист інформаційного простору, які ви для себе ставите завдання щодо майбутніх місцевих виборів, які стосуються і телебачення, і радіомовлення, і, можливо, навіть діджитал платформ? І з іншого боку, які, на Вашу думку, уроки з попереднього 2019 року, коли Нацрада приймала інформацію, скарги, заяви і з боку учасників виборів, і з боку громадянського суспільства на порушення, що стосуються агітації в теле і радіо ефірах? Як ви реагували і, можливо, якісь висновки щодо цього, що потрібно для того, аби Нацрада була ще більш ефективною і активною?  

Валентин Коваль: Мої 7 хвилин про стосунки між учасниками політичного процесу і медіа. І про те, чи Національна рада стоїть між ними, чи десь осторонь. 

Головне, що треба мати на увазі:

  1. Нацрада не є учасником виборчого процесу.
  2. Всі дії Нацради відносно учасників виборчого процесу описані у виборчому законодавстві, цього наразі немає у профільному законодавстві про телебачення і радіомовлення.
  3. Політична агітація в медіа насправді відбувається не тільки в період, зазначений як “виборчий процес”, але це взагалі в Україні не регулюється.

Оскільки варіантів стосунків політиків і медіа – небагато, залишається розглянути 2 варіанти, тобто:

  • як Нацрада може захистити медіа від намагань політиків порушити закон, і
  • як Нацрада може захистити політиків від намагань медіа порушити закон.

Як це було у яскравому 2019 році:

Протягом президентської кампанії Нацрада отримала 106 скарг: 93 від Юлії Тимошенко і 9 від Сергія Власенка, всі – про недостовірну інформацію про кандидата в президенти в ефірі відомої трійки каналів. І була одна скарга від ОПОРи – щодо використання державної символіки у політичній рекламі.

Протягом парламентської кампанії Нацрада отримала 7 звернень: 5 від учасників перегонів, 1 від ЦВК стосовно скарги одного з учасників перегонів і 1 від пересічного громадянина про розцінки на політичну агітацію і рекламу.

Жодного звернення або скарги від медіа.

Судів щодо виборчих питань, де б Нацрада залучалася в якості позивача, відповідача чи третьої особи в 2019 році також не було.

Як бачимо, “зовнішні сили” майже не використовували Нацраду під час виборів.

У свою чергу Національна рада в період виборчої компанії Президента України за результами моніторингів (в межах виконання наглядових повноважень) зверталася до ТРО, ЦВК, інших державних органів.

Загалом 21 телерадіокомпанія отримала від нас листи з переліком порушень, також ми письмово спілкувалися з Незалежною медійною радою, Держкіно, НАЗК та ЦВК. Більшість звернень стосувалася:

  • нерівності умов для кандидатів (ст. 3);
  • об’єктивності поширеної інформації (ст. 561);
  • збалансованості висвітлення коментарів стосовно субєктів виборчого процесу (ст. 565);
  • порядку поширення результатів опитування громадської думки (ст. 566);
  • ідентифікації політичної реклами (ч. 1,5 ст. 60);
  • включення до інформаційних теле-, радіопрограм передвиборних агітаційних матеріалів кандидатів (ч. 10 ст. 64).

Загалом, підсумовуючи виборчі активності 2019 року, можно вдатися до майже тавтологіі і сказати одне слово: “Сум”. Причини того суму полягають у декількох площинах:

  • Нацрада не накладає санкцій під час виборчого процесу, бо цього не прописано в законах про Нацраду та про вибори,
  • ЦВК не накладає санкції на медіа, бо медіа не є учасниками виборчого процесу,
  • По завершенню виборчого процесу всі документи переходять у статус «звітів»,  
  • Використання навіть наявних у законодавстві інструментів натикається на процесуальні моменти, коли звичайні темпи проходження процедур і документів значно перевищують у часі власне виборчу кампанію.

Особисто я розглядаю яскраві кампанії 2019 року як накопичення досвіду. Наші звіти і аналіз ситуації були розповсюджені серед усіх, хто міг вплинути на розвиток виборчого законодавства. 

Чи є щось позитивне або принципово нове у новому Кодексі?

  1. До телерадіоорганізацій у сферу нашого контролю включені інформаційні агентства. Онлайн залишається поза регулюванням взагалі. Інтернет у Кодексі згадується лише один раз, коли мова йде про поширення результатів опитування громадської думки.
  2. Окрім інформування ЦВК і ОВК нам передписано «вживання заходів», що ми розглядаємо як можливість накладення санкцій відповідно до закону про телебачення і радіомовлення, а також Кодексу про адміністративні правопорушення. Щоправда, ніяких “прискорюючів” для проходження процесів не передбачено, отже темпи реагування на можливі порушення знову можуть бути такі, що все буде тягнутися довше, ніж власне сам виборчий процес.

Але ми не втрачаємо надії, і ми працюємо над новим законодавством про медіа, і ми сподіваємося закрити деякі прогалини виборчого законодавства у новому законі, який невдовзі з’явиться у повторному першому читанні.

Які вади я маю на увазі:

  • Нацрада у рамках всього проекту «закону про медіа» має певні обов’язки щодо регулювання онлайн-ЗМІ, отже їй надається і контроль за дотримання законодавчтва про вибори і в мережі інтернет;  
  • в Кодексі немає права журналістів бути присутніми на заходах, пов’язаних з виборами, ми намагаємося це право закріпити;
  • в Кодексі немає звільнення медіаносія від відповідальності за зміст агітації, що ми вважаємо неправильним; 
  • в Кодексі є заборона журналістам оцінювати передвиборні програми; 
  • в Кодексі існує маркування тільки для політичної реклами, а не для матеріалів передвиборної агітації.

Можу представити формулювання того, як ми бачимо нашу роль у відносинах з соцмережами під час виборів. 

Національна рада з питань телебачення і радіомовлення може укладати угоди та меморандуми з іноземними юридичними особами – власниками платформ спільного доступу до інформації. Такими угодами та меморандумами, зокрема, може бути передбачено забезпечення вимог та обмежень щодо інформації, що поширюється на платформах спільного доступу до інформації та доступна на території України, механізми співрегулювання, співпраця у сфері протидії поширення дезінформації та забезпечення прозорості фінансування агітації на платформах, дотримання інших вимог виборчого законодавства України з боку користувачів. 

Користувачі мережі Інтернет, платформ спільного доступу до інформації при поширенні будь-яких матеріалів про виборчий процес в Україні зобов'язані дотримуватись вимог виборчого законодавства України щодо інформаційного забезпечення та здійснення передвиборної агітації.

«Зараз м'яч на стороні Верховної Ради,  – вважає член Дніпровської міської ТВК Андрій Гусак, –  і саме вона має найбільше повноважень, щоб полегшити нашу участь у чергових місцевих виборах 2020 року». Він також відзначив, що його амбіція: «Забезпечити обрання достойних представників, менеджерів для місцевого населення. А не так, щоб їх обирали партії. Абсолютно не втручаючись, забезпечити цей процес, щоб вибори відбулись за будь-якої погоди». Партизація органів місцевого самоврядування шкідлива для суспільства, а пропорційна система складна для застосування. Саме в цьому і є виклики осінньої кампанії. Ще член Дінпровської ТВК зауважив, що необхідно терміново вносити зміни до закону про публічні закупівлі й спростити процедури.

Про складнощі тих, хто на місцях буде організовувати вибори і забезпечувати виборчий процес, розповів Новоукраїнський міський голова (Новоукраїнська міська ОТГ Кіровоградської області) Олександр Корінний: «Хвилююсь, щоб недостатнє державне фінансування не спробували перекласти на місцеві бюджети. Наш бюджет вже недоотримав 2,7 млн. Тому знайти додаткові резерви ми не зможемо. А вони потрібні. Бо провести вибори треба так, щоб не було сумнівів у результатах». Новоукраїнський міський голова навів приклад: «На території нашої громади з 2010 року жодного разу ще не поновлювались кабінки. Щоразу голова дільничної комісії йде до сільського голови, до якогось фермера просити дошки. Закон передбачає їх відшкодування з Держбюджету, але цього не було». Як і більшість представників місцевого самоврядування, Олександр Корінний висловив негативне ставлення до партизації: «Депутатство – це волонтерство. Хтось вірить в безкоштовне волонтерство, за яке людина заплатить 7000 грн? Вони вже не хочуть партизації, а тепер за це ще треба гроші заплатити», – розмірковує мер. 

Дивіться відеозапис дискусії:

Відео також доступне для перегляду на Facebook-сторінці Громадянської мережі ОПОРА.