Вибори після закінчення війни будуть найбільшим викликом для країни з огляду на знищену економіку та те, що пасіонарна частина українців загине, або вже загинула. Такими думками поділилась голова правління Громадянської мережі ОПОРА Ольга Айвазовська під час панельної дискусії “Приречені на демократію: як Україна, попри війну, не звертає зі шляху народовладдя та свободи”, що проводилась у партнерстві з «Українською правдою» та Клубом УП на 13-му щорічному Форумі розвитку громадянського суспільства 5 грудня.
«З 2014 року величезна кількість саме пасіонарних людей йшла воювати, хоча держава не зобов'язувала їх цього робити. Це означає, що ми стоншуємося з точки зору пасіонарної частини еліти суспільства», — зазначила вона.
За її словами, на перших повоєнних виборах люди будуть хотіти миру за будь-яку ціну та неповернення загрози нової великої війни чи ескалації. Тоді неабияким викликом будуть популісти, які закликатимуть голосувати за них в обмін на відсутність війни та налагодження співпраці з росіянами та білорусами. «Давайте дивитись на Грузію і вивчати цей урок. Він дуже схожий на те, що ми можемо мати після завершення повномасштабної війни», — сказала вона.
Саме тому, на думку Айвазовської, процедури і закони для повоєнних виборів мають бути ідеально виписані, а робота над ними має відбуватись вже зараз: «Люди будуть голосувати за подарунки та гроші в більшій мірі, ніж це було до повномасштабної війни. І з цим треба працювати. Будуть нераціональні заяви, заклики, пропозиції політиків, багато чого іншого. Але в нас немає іншого виходу вижити, ніж вистояти зараз і потім перемогти популізм та зневіру. І для цього треба морально готуватись вже сьогодні. Вже зараз треба на законодавчому рівні готувати норми, які будуть добре працювати на дуже хаотичних та проблематичних повоєнних виборах з великою кількістю ризиків і викликів. І цього не треба боятись. Ця робота має відбуватись зараз. Це і є стратегічне бачення. Якщо ми відкладаємо незручні питання на потім, то ми даємо шанс не просто популістам, а й ворогам України в інших масках, як це відбувається в Грузії, перемогти на виборах».
При цьому експертка вважає, що саме зараз слушний час, щоб збалансовувати відсутність електоральної демократії та виборчого процесу через розвиток інструментів іншої форми впливу громадян на державний рівень і місцеве самоврядування. Але має бути здоровий глузд щодо застосування цих інструментів.
«Я не впевнена, що сьогодні держава може надавати нам більшість з тієї інформації, яку могла надавати до 2022 року. Це проблема. Але тут важливий баланс безпеки і прав. І от для того, щоб його визначити, нам треба комунікувати з державними інституціями та мати політичну волю на рівні лідера. Президент – глава держави, а в умовах правого режиму воєнного стану ще й верховний головнокомандувач, і, фактично, людина, яка центристські приймає рішення щодо багатьох питань. Тобто має бути усвідомлення, що суспільство має вагу та повинно мати адекватний голос на будь-якому рівні», — розповіла вона.
На думку Айвазовської, можливо не на всій території України потрібні воєнні адміністрації міського рівня, бо вони дублюють функції місцевого самоврядування: «Багатовладдя інколи гірше, ніж одновладдя, але одновладдя має бути там, де щодо цього є раціональна потреба, зокрема на прифронтових територіях. Треба дуже раціонально підходити до цього питання. Нам треба між собою домовитися, що таке безпека, питання доступу до інформації, участі в управлінні, а що є раціональною потребою. Там, де місцеве самоврядування здатне виконувати свою функцію, воно має функціонувати. Там, де суспільство хоче, може і буде брати участь – від бюджетів участі до інших форм впливу – там це треба робити. А для цього має бути одне рішення, яке не може бути прийнято на іншому рівні, ніж парламент. Це – якісна система оцінки рівня безпеки від громади до громади по всій території України».
За її словами, щоб таке рішення не було в політичній парадигмі інтересів, а приймалось виключно з об'єктивними обставинами, саме парламент має прийняти спеціальний рамковий закон, де буде визначений порядок, критерії, перелік даних, хто їх надає, в який спосіб приймається рішення тощо. Відповідно до цього можна було б, до прикладу, щопівроку переглядати питання, де зона безпеки, де зона абсолютної небезпеки, а де на ситуацію можна впливати (manageable security). І, можливо, в таких громадах можна було б підтвердити представницький мандат місцевого самоврядування на місцевих виборах в жовтні 2025 року для транзиту від воєнної до цивільної влади.
Повний відеозапис обговорення доступний за посиланням: