Історія виборів: 2010 року в другий тур виборів Президента України вперше вийшла жінка

Вибори Президента України 2010 року – це п’яті президентські вибори за часів незалежності України. Участь у кампанії взяли 18 кандидатів. Результат голосування визначився у другому турі у боротьбі між Юлею Тимошенко від Всеукраїнського об’єднання «Батьківщина» та Віктором Януковичем від «Партії регіонів». Тимошенко стала першою жінкою, яка вийшла у другий тур виборів Президента України.

Політична ситуація напередодні виборів 2010 року характеризувалася протистоянням між законодавчою та виконавчою гілками влади, політичним розколом у самому парламенті, а також напруженими стосунками між Президентом Віктором Ющенком та прем’єр-міністеркою Юлією Тимошенко. У поточному скликанні Верховної Ради України були представлені п’ять політичних партій (виборчих блоків партій): «Партія регіонів» (172 місця), Блок Юлії Тимошенко (153 місця), «Наша Україна» (71 місце), Комуністична партія (27 місць), Блок Литвина (20 місць) та шість позафракційних народних депутатів.

Спочатку Верховна Рада призначила вибори на 25 жовтня 2009 року, але ця дата була оскаржена Президентом Ющенком у суді. Тож дата виборів – 17 січня 2010 року – була визначена лише після рішення Конституційного Суду України.

Політична нестабільність ще більш посилювалася внаслідок світової економічної та фінансової кризи. Тривалий час не був прийнятий Державний бюджет на 2010 рік. Ця ситуація також вплинула на організацію виборів, адже вчасно було виділено лише 7% фінансування. ЦВК після неодноразових звернень отримала фінансування для проведення виборів на 2009 рік лише 25 грудня, із двомісячною затримкою. Фінансування на 2010 рік було затверджене на кілька днів пізніше.

Окрім того, за п’ять місяців до виборів (у серпні 2009 року) набули чинності поправки до виборчого законодавства (Закон «Про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо виборів Президента України»). 19 жовтня Конституційний Суд України визнав кілька положень нових поправок неконституційними. Більше того, зміни вносилися ще раз між двома турами виборів. 3 лютого Верховна Рада прийняла рішення про внесення додаткових змін, що скасували вимоги щодо кворуму виборчих комісій для прийняття обов’язкових до виконання рішень, та надала повноваження місцевим радам замінювати членів виборчих комісій, які не з’явилися у день голосування. Внесені зміни були представлені як відповідь на звинувачення у тому, що один з кандидатів збирався відкликати своїх представників з кількох виборчих комісій, щоб спричинити відсутність кворуму та зірвати вибори.

Вибори 2010 року проводилися за трирівневою системою управління виборчим процесом. ЦВК – постійно діючий орган, відповідальний за організацію та проведення загальнонаціональних виборів. Окружні виборчі комісії діяли в 225 виборчих округах,  на які була поділена Україна. Для проведення цих виборів було сформовано 33 695 виборчих дільниць. Саме на цих виборах  уперше був створений єдиний комп’ютеризований та централізований Державний реєстр виборців (ДРВ).

Реєстрація кандидатів

Реєстрація кандидатів почалася 20 жовтня та тривала до 13 листопада 2009 року. Для реєстрації кожен кандидат у Президенти мав подати детально визначений перелік документів до ЦВК разом із фінансовою заставою у розмірі 2,5 млн гривень. Протягом передбаченого законом періоду ЦВК зареєструвала 18 кандидатів.

Прізвище, ім'я та по батькові	Відомості
Богословська Інна Германівна	1960 року народження, громадянка України, позапартійна, освіта вища, народна депутатка України, перша заступниця голови Комітету Верховної Ради України з питань культури і духовності, проживає в місті Харкові, самовисування
Бродський Михайло Юрійович	1959 року народження, громадянин України, член Партії вільних демократів, освіта вища, директор-консультант Українсько-італійського спільного підприємства ТОВ "Венето", проживає в селі Віта-Поштова Києво-Святошинського району Київської області, самовисування
Гриценко Анатолій Степанович	1957 року народження, громадянин України, позапартійний, освіта вища, народний депутат України, голова Комітету Верховної Ради України з питань національної безпеки і оборони, проживає в місті Києві, самовисування
Костенко Юрій Іванович	1951 року народження, громадянин України, член Української Народної Партії, освіта вища, народний депутат України, член Комітету Верховної Ради України з питань паливно-енергетичного комплексу, ядерної політики та ядерної безпеки, проживає в місті Києві, висунуто Українською Народною Партією
Литвин Володимир Михайлович	1956 року народження, громадянин України, член Народної Партії, освіта вища, народний депутат України, Голова Верховної Ради України, проживає в місті Києві, висунуто Народною Партією
Мороз Олександр Олександрович	1944 року народження, громадянин України, Голова Соціалістичної партії України, освіта вища, проживає в місті Києві, висунуто Соціалістичною партією України
Пабат Олександр Вікторович	1974 року народження, громадянин України, позапартійний, освіта вища, президент спілки громадських об’єднань "Громадський актив Києва", проживає в місті Києві, самовисування
Противсіх Василь Васильович	1946 року народження, громадянин України, позапартійний, освіта вища, президент Івано-Франківської торгово-промислової палати, проживає в місті Івано-Франківську, самовисування
Ратушняк Сергій Миколайович	1961 року народження, громадянин України, позапартійний, освіта вища, Ужгородський міський голова, проживає в місті Ужгороді, самовисування
Рябоконь Олег Васильович	1973 року народження, громадянин України, позапартійний, освіта вища, керуючий партнер (генеральний директор) ТОВ "Меджістерс", проживає в місті Києві, самовисування
Симоненко Петро Миколайович	1952 року народження, громадянин України, член Комуністичної партії України, освіта вища, народний депутат України, член Комітету Верховної Ради України з питань правової політики, проживає в місті Києві, висунуто "Блоком лівих та лівоцентристських сил – виборчим блоком політичних партій: Комуністична партія України, Партія "Справедливість", політична партія "Союз Лівих Сил", Соціал-демократична партія (об’єднана)"
Супрун Людмила Павлівна	1965 року народження, громадянка України, членка Народно-демократичної партії, освіта вища, голова Державного агентства України з інвестицій та інновацій, проживає в місті Києві, висунуто Народно-демократичною партією
Тимошенко Юлія Володимирівна	1960 року народження, громадянка України, членка політичної партії "Всеукраїнське об'єднання "Батьківщина", освіта вища, Прем’єр-міністерка України, проживає в місті Дніпропетровську, висунуто політичною партією "Всеукраїнське об'єднання "Батьківщина"
Тігіпко Сергій Леонідович	1960 року народження, громадянин України, позапартійний, освіта вища, тимчасово не працює, проживає в місті Києві, самовисування
Тягнибок Олег Ярославович	1968 року народження, громадянин України, член Всеукраїнського об’єднання "Свобода", освіта вища, голова Всеукраїнського об’єднання "Свобода", проживає в місті Києві, висунуто Всеукраїнським об’єднанням "Свобода"
Ющенко Віктор Андрійович	1954 року народження, громадянин України, член політичної партії "Наша Україна", освіта вища, Президент України, проживає в місті Києві, самовисування
Янукович Віктор Федорович	1950 року народження, громадянин України, член "Партії регіонів", освіта вища, народний депутат України, Голова фракції "Партії регіонів" у Верховній Раді України, проживає в місті Києві, висунуто "Партією регіонів"
Яценюк Арсеній Петрович	1974 року народження, громадянин України, позапартійний, освіта вища, народний депутат України, член Комітету Верховної Ради України з питань охорони здоров’я, проживає в місті Києві, самовисування

Серед 18 кандидатів у Президенти України були чинний Президент України Віктор Ющенко, Прем’єр-міністерка України Юлія Тимошенко, голова Верховної Ради України та лідер «Блоку Литвина» Володимир Литвин, лідер «Партії регіонів» Віктор Янукович, лідер Комуністичної партії Петро Симоненко, колишній голова Національного банку України Сергій Тігіпко та колишній Міністр закордонних справ Арсеній Яценюк. У першому турі брали участь три жінки. Були задіяні й технічнi кандидати. Новинкою кампанії стала участь у виборах самовисуванця з «екзотичним прізвищем» (яке кандидат узяв на час виборів) – Противсіх Василь Васильович. ЦВК відмовила у реєстрації 50 кандидатам з 68, які подали заяви на реєстрацію, в основному на підставах відсутності належних документів або неспроможності забезпечити заставу. Вісімнадцять осіб оскаржили відмову в реєстрації, однак суд відмовив у задоволенні всіх позовів.

Передвиборча агітація

Кандидати проводили мітинги та агітацію на вулицях, використовували білборди та листівки.

Як i в попередніх виборчих кампаніях, було багато «чорного піapy», спрямованого на те, щоб зменшити електоральну базу опонента чи вивести його з рівноваги. Деякі кандидати підготували агітаційні матеріали мовами меншин, щоб звернутися до відповідних громад. Водночас поширювалися агітаційні матеріали з наклепницькими заявами. Два кандидати, які брали участь у першому турі, вдалися до ксенофобних (Олег Тягнибок) та антисемітських закликів (Сергій Ратушняк) під час агітаційних заходів. У другому турі анонімні листівки з антисемітськими заявами, спрямованими проти Тимошенко, були поширені у Рівненській, Луцькій та Миколаївській областях.

У 2009 році Прем'єр-міністерка Юлія Тимошенко розгорнула потужну електоральну кампанію. У перші місяці передвиборчої агітації на рекламних щитах Тимошенко можна було прочитати гасла: "Вони балакають, вона – працює", "Вони блокують, вона – працює", "Вони зраджують, вона – працює", "Вони руйнують, вона – працює". Потім відбулася трансформація меседжів на: "Україна — це ти!". Символом кампанії Тимошенко стала бенгальська тигриця-альбінос «ТигрЮля», яку прем'єрці подарували організатори та учасники ХI Всеукраїнського благодійного дитячого фестивалю "Чорноморські Ігри". Отримавши подарунок, Тимошенко сказала, що "2010 рік – це рік білого тигра, тому цей подарунок – це талісман на наступний рік". Світлини Юлії Тимошенко із твариною друкували на плакатах, календарях і навіть шкільних щоденниках.

Агітація Януковича була виконана у традиційних для "Партії регіонів" блакитних кольорах, а слоганом було "Почую кожного". Штаб Віктора Януковича намагався зіграти на критиці українського прем'єр-міністра. Його електоральна кампанія будувалася за принципом протиставлення – усе, що зробив попередній уряд, висвітлювалося негативно, а Янукович був єдиним, хто міг би це виправити.

У передвиборчій кампанії 2010 року вже традиційні позиції займала музика. Юлія Тимошенко запустила новий музичний тур "З УкраїноЮ в серці", де було залучено дуже багато зірок шоу-бізнесу (Олександр Пономарьов, Наталія Могилевська, Тіна Кароль, Ані Лорак, Потап і Настя Каменських), писалися спеціальні пісні «під вибори» та випускалися брендовані музичні диски. Використовував цю технологію і головний опонент Тимошенко – Віктор Янукович, але у значно менших масштабах, ніж в 2004 році, коли його караван із зірок-агітаторів не спрацював.

У 2008 році кандидат у Президенти США Барак Обама здійснив своєрідну «революцію» у передвиборчій агітації – активно використовував соціальні мережі для агітації, таким чином мобілізуючи виборців, зокрема молодь. Під час президентської кампанії-2010 ніхто з кандидатів не повторив шлях переможця американської битви. Хоча більшість стали використовувати інтернет-ресурси, зокрема створювати власні сайти. Більша частина з них наразі недоступна. Однак Центральний державний електронний архів України створив електронну архівну колекцію “Президентські вибори 2010”, де можна ознайомитися зі скріншотами цих сайтів. Режим доступу: https://tsdea.archives.gov.ua/ua/fond_1/

В цілому, плюралістичне медіасередовище пропонувало виборцям різноманітну інформацію про основних кандидатів у Президенти України та їхні виборчі платформи. Водночас висвітлення в ЗМІ оплачувалося кандидатами,  а власники засобів масової інформації часто порушували принцип редакційної незалежності. Так само державний телеканал УТ1 не забезпечував збалансованого та неупередженого висвітлення кампаній кандидатів відповідно до положень виборчого законодавства.

УТ1 виділяла ефірний час та час для дебатів усім кандидатам, як вимагається у законі. Втім, п’ять кандидатів-лідерів відмовилися взяти участь у телевізійних дебатах у першому турі. У другому турі Віктор Янукович теж відмовився брати участь у запланованих дебатах з Юлією Тимошенко.

Всупереч вимогам законодавства деякі кандидати, які обіймали офіційні посади, зловживали адміністративним ресурсом. Напружена політична боротьба між кандидатами-лідерами призвела до політизації державних установ, що відігравали роль у проведенні виборів. Передбачаючи проведення другого туру, опоненти заявляли про те, що вони очікують від протилежної сторони масових фальсифікацій під час вирішальних перегонів.  У цьому контексті обидві сторони долучилися до політичної боротьби навколо керівництва типографії «Україна», яка друкувала виборчі бюлетені. Типографію захоплювали особи в масках. Лунали непідтверджені заяви про незаконний друк 1,5 млн додаткових бюлетенів.

Адміністративними ресурсом для проведення агітації зловживала очільниця уряду Юлія Тимошенко. Наприклад, під час виборчої кампанії Тимошенко роздавала земельні сертифікати, машини «швидкої допомоги» та шкільні автобуси. КААС та ЦВК приймали рішення з цього приводу щодо попередження Тимошенко про порушення виборчого законодавства. Окрім того, ще до початку першого туру Пенсійний фонд розсилав офіційні листи усім пенсіонерам, пояснюючи, що закон, розроблений "Партією регіонів", не дозволяє підняти пенсії до обіцяного рівня. У листі також пояснювалося, що Кабінет Міністрів на чолі з Тимошенко зміг забезпечити зростання пенсій навіть за часів кризи, та обіцялося подальше зростання у 2010 році. Листи також надійшли вкладникам банку «Родовід», який був нещодавно повернутий у державну власність, з агітацією на користь Тимошенко.

Під час виборчої кампанії повідомлялося про спроби підпалів виборчих штабів Віктора Януковича у Запоріжжі, Івано-Франківську та Полтаві, а також крадіжки зі зломом у штабі Тимошенко в Дніпропетровську.

Відповідно до даних, оприлюднених ЦВК, 16 кандидатів, які вибули у першому турі, разом витратили на свої виборчі кампанії 380 мільйонів гривень. Вісім кандидатів, які вибули у першому турі, що були висунуті партією або блоком, могли перевести невикористані кошти на рахунок відповідної партії або блоку, а невикористані кошти десяти інших кандидатів самовисуванців були перераховані до Державного бюджету, оскільки такі кандидати не мають права на відшкодування застави. 

Два кандидати, які пройшли у другий тур, витратили разом 612,5 мільйонів гривень в обох турах (Янукович на 3 тисячі більше за Тимошенко). Всі кошти на проведення кампанії Януковича виділила "Партія регіонів". З них на використання засобів масової інформації витрачено 281 млн 531 тис. 863 гривень. Також на виготовлення матеріалів передвиборної агітації витрачено 17 млн 312 тис. 612 гривень. Розпоряджалися коштами накопичувального рахунку, відкритого у Першому українському міжнародному банку, депутати від ПР Андрій Кравець і Павло Бурлаков. Юлія Тимошенко для проведення своєї виборчої кампанії використала 289 млн 929 тис. 508 гривень. Більша частина коштів надійшла від ВО "Батьківщина", яка висунула Тимошенко у президенти. Крім того, близько 18 млн гривень склали добровільні внески фізичних осіб. Кандидатка витратила 272 млн 677 тис. 593 гривень на використання ЗМІ, на виготовлення агітматеріалів пішло 5 млн 34 тис. 820 гривень. Розпорядником коштів рахунку Тимошенко, відкритого в "Брокбізнесбанку", був перший Президент України Леонід Кравчук, який став у цій виборчій кампанії довіреною особою кандидата від "Батьківщини".

 

Встановлення результатів голосування

В обох турах ЦВК почала публікувати попередні результати голосування на своєму вебсайті у ніч виборів. Але це були лише часткові дані з протоколів ДВК: щодо кількості голосів, відданих на підтримку кандидатів та кількості бюлетенів, визнаних недійсними, але не зазначалися дані про кількість виборців, які взяли участь у голосуванні, та кількість невикористаних бюлетенів. Усі ОВК подали протоколи про встановлення результатів голосування до ЦВК протягом визначеного п’ятиденного терміну. Трапилася історія використанням ручок з чорнилами, що зникають – в судовому порядку було визнано недійсними 150 таких бюлетенів.

ЦВК оголосила остаточні результати першого туру виборів 25 січня, відповідно до яких Віктор Янукович отримав 35,32% голосів, а Юлія Тимошенко – 25,05%. Третє місце посів Сергій Тігіпко, отримавши 13,05% голосів, за ним Арсеній Яценюк з 6,96% голосів та Віктор Ющенко – 5,45%. Близько 2,2% виборців не підтримали жодного кандидата. 1,65% голосів були визнані недійсними. Явка виборців становила 66,51%. Оскільки жоден кандидат не набрав понад 50% голосів, ЦВК призначила другий тур виборів (повторне голосування).

Після другого туру ЦВК оголосила переможцем виборів Віктора Януковича, який отримав 48,95% голосів, у той час як Юлія Тимошенко отримала 45,47%. Більш ніж вдвічі виборців, у порівнянні з першим туром, проголосували «проти всіх» (приблизно 4,36%). Явка виборців становила 68,81%, а з загальної кількості бюлетенів – 25 493 529 (1,2 %) були визнані недійсними. ЦВК оголосила остаточні результат виборів 14 лютого.

У післявиборчий період представники штабу Юлії Тимошенко подали сотні скарг на дії ДВК та ОВК в округах, де Янукович отримав більшість голосів (Автономна Республіка Крим, Донецька, Дніпропетровська, Кіровоградська, Луганська, Миколаївська, Одеська, Закарпатська та Запорізька області). У скаргах вимагалося проведення перерахунку голосів на конкретних ДВК, перерахунку голосів на всіх ДВК в окремих виборчих округах, або визнання голосування недійсним в цілому на деяких ДВК. Більшість скарг, поданих до ДВК та ОВК, були відхилені або залишені без розгляду. Пізніше Тимошенко подала скарги до ЦВК. Однак комісія відхилила усі скарги шляхом прийняття єдиної постанови від 14 лютого. Внаслідок цього Тимошенко подала 46 скарг до КААС з проханням зобов’язати ЦВК переглянути свої рішення та задовольнити скарги. Суд об’єднав 46 скарг в одному слуханні та 15 лютого виніс рішення про відмову у задоволенні. ВАСУ підтримав рішення КААС відмовити у задоволенні скарг. 15 лютого виборчий штаб Юлії Тимошенко оскаржив кінцеві результати виборів до ВАСУ.

У результаті Суд не задовольнив прохання скасувати інавгурацію Віктора Януковича, заплановану на 25 січня. Тимошенко ж стверджувала, що неможливо було встановити достовірні результати голосування у загальнонаціональному окрузі, що відбулося 7 лютого, внаслідок численних порушень виборчої процедури, та вимагала призначення третього туру. Слухання скарги Юлії Тимошенко відбулося 19 лютого у ВАСУ у складі 49 суддів. Перша частина слухання транслювалася у прямому ефірі на телебаченні, а потім трансляцію було припинено після заперечення з боку представника Януковича.

20 лютого Юлія Тимошенко подала клопотання про відкликання позову щодо оскарження результатів виборів. Після п’яти годин розгляду ВАСУ задовольнив це клопотання.

Того ж дня Віктор Ющенко привітав Януковича із законним обранням на посаду Президента України та підписав указ про його інавгурацію.

У публічній заяві, що транслювалася на телебаченні 22 лютого, Юлія Тимошенко повторила свої звинувачення у шахрайстві під час другого туру, але також повідомила, що не буде оскаржувати результати виборів у жодному іншому суді.

 

Використана інформація: