Якщо заздалегідь не врегулювати законодавчо питання агітації для великої кількості українських виборців, які опинилися за кордоном, то на перших післявоєнних виборах це може створити нерівні умови. А проведення виборів в умовах проведення «Єдиного марафону» є неможливим. Про це розповіла старша радниця з юридичних питань Громадянської мережі ОПОРА Ольга Коцюруба під час презентації Білої книги щодо підготовки та проведення повоєнних виборів, яку 25 січня спільно організували Центр політико-правових реформ та Громадянська мережа ОПОРА разом із партнерами.
Юристи ОПОРИ постійно долучаються до обговорень в межах Робочої групи з напрацювання пропозицій для зміни законодавства до перших післявоєнних виборів. Зокрема в презентованій Білій книзі вони напрацювали розділ, що стосується питань агітації та фінансової звітності щодо неї, основі позиції якого і презентували під час заходу.
«Ця Біла книга не є відповідями на запитання. Вона в багатьох випадках є просто переліком запитань, які спільно треба буде вирішити. Основне і перше питання – це що робити з агітацією за кордоном і як легалізувати її здійснення та фінансування. Тут маємо цілий перелік викликів і можливостей. Зараз законодавство України забороняє здійснювати агітацію в закордонних засобах масової інформації. Але цілком очевидно, що враховуючи кількість вимушених переселенців за кордоном і різке збільшення кількості виборців на закордонному виборчому окрузі, це питання треба буде вирішувати. Зрозуміло, що не можна просто дозволити вести агітацію в закордонних ЗМІ, тому що таким чином ми не матимемо впливу на ці медіа – тут мають бути визначені питання на рівні міждержавних угод: якою буде співпраця Нацради з питань телебачення і радіомовлення України та відповідних органів країн, де можна було б здійснювати таку агітацію. Все це потребує детального вирішення, але вже зараз можна чітко сказати, що це треба буде вирішити і потрібно починати пошук шляхів, як це зробити. Крім того, побутує така думка, що все вже перейшло в інтернет, тому можна буде проводити агітацію в соціальних мережах. Але, на жаль, це не так. Тому що навіть алгоритми тих соціальних мереж, які зараз мають легальні механізми здійснення агітації та маркування її як передвиборної, забороняють таргетування реклами з однієї країни на територію іншої країни. Без відповідних змін політик це буде неможливо зробити. І ще одне велике питання – що робити зі звітністю. В рамках накопичувального рахунку виборчого фонду законодавство абсолютно не передбачає можливість відкриття якихось поточних рахунків за кордоном. Тому не ясно, як загалом здійснювати агітацію за кордоном, щоб це потім було відображено у фінансовій звітності», - розповіла Ольга Коцюруба.
За її словами, у нас є частка агітації, яка проводиться «в білу», підлягає фінансовій звітності, ця фінансова звітність відповідає витраченим коштам, але регулювання стосується тільки цієї частки: «Якщо ми не контролюємо тіньове використання агітації, це означає, що ми, умовно кажучи, врегулювали лише ці 10%, а все решта лишається як і було. Тому це комплексне питання й окрім регулювання агітації одразу треба паралельно говорити і про те, як контролювати ці кошти». Експертка наголошує, що рішення є в Державній антикорупційній програмі 2023-2025, зокрема, зробити звітність по виборчих фондах електронною, проте на їх реалізацію наразі бракує коштів.
«Ми не можемо втратити виборців, які перебувають за кордоном. І якщо ми не продумаємо всі ці моменти із запровадженням правил агітації за кордоном, то це, по суті, будуть не рівні умови для виборців всередині країни і виборців закордонного виборчого округу. Тому однакове застосування підходів треба вирішити технологічно до початку виборчого процесу», - підкреслює Ольга Коцюруба.
На думку юристки, певні питання неможливо буде врегулювати до кінця, але треба постаратися це зробити. Наприклад, це стосуватиметься збирання доказів, а також розслідування та притягнення до відповідальності за порушення правил фінансування і агітації за кордоном. «Ми впровадимо якісь правила, але, очевидно, що законодавство про притягнення до відповідальності не покриє все на 100%. Але потрібно створити механізм, коли кандидати й політичні партії мають легальну можливість агітувати за кордоном і прозвітувати про це. А вже коли вони цього не зроблять, то найкраще було би застосувати елементи відповідальності. Але принаймні тут можуть бути елементи того, що моніторингові організації, які моніторять ЗМІ чи вибори, хоча б будуть вказувати на ці проблеми. Наприклад, зазначатимуть у своїх висновках, що був запропонований шлях, щоб це зробити легально, натомість такі партії та кандидати обрали шлях агітувати про себе в Телеграмі і не звітувати про це у відповідних виборчих фондах, що не відповідає чинному законодавству. І треба думати, які можуть бути варіанти відповідальності. Це, звичайно, теж потребує залучення не лише нас, а й представників іноземних держав, тому що в самих цих державах по-різному регулюються правила агітації та фінансування. Очевидно, важко буде переконати якусь державу, в якої немає такої практики, застосовувати це суто для українців тільки на наших виборах. Тому це дуже великий і важкий шлях, який треба почати проходити», - зазначила вона.
Експертка також навела кілька тез щодо «Єдиного марафону», оскільки це питання має значну суспільну вагу в цьому контексті теж: «Однозначним є те, що проведення виборів в умовах проведення «Єдиного марафону» справді є неможливим. Але замість того, щоб зараз дискутувати про скасування «Єдиного марафону», пропоную зосередитись на тих питаннях, які ми можемо вирішити і чим нам цей «Єдиний марафон», поки він існує і поки ми не проводимо виборів, може допомогти. Зокрема, це – окремі можливості для інформаційного забезпечення для Центральної виборчої комісії і, очевидно, цими можливостями треба користуватися. Очевидно, що є питання щодо того, наскільки там представлені різні політичні сили і чи можна там проводити дебати на окремі питання суспільного життя – це більше питання практики і врегулювання цього марафону, ніж його відміни. Але, звичайно, загрози від «Єдиного марафону» всім відомі і широко озвучувані: це і додаткові витрати з державного бюджету, і ризики застосування адміністративного ресурсу, і можливість обмеження свободи медіа та все те, що ми чуємо під час його критики».
На думку Коцюруби, якщо говорити про виклики, то серед закріплених критеріїв для проведенняя виборів повинні також бути критерії оцінки дотримання принципу вільних виборів та можливості здійснення агітації на тій чи іншій території. Загрозами тут є: фактична відсутність регіональних медіа в тих регіонах, які найбільше постраждали від війни; відсутність надавачів рекламних, друкарських та типографічних послуг; пошкодження білбордів і сітілайтів; нестабільність покриття мережі інтернет тощо. І всі виклики такого роду мають бути відображені у відповідному критерії та сприяти оцінці.
Щодо протидії дезінформації та загрозам суверенітету, то юристка навела приклади, де ще є простір для вдосконалення. Наприклад, удосконалення механізму протидії поширенню дезінформації; визначення суб’єктів реагування; розроблення інструкцій для органів влади, які би це могли застосовувати. Але, за її словами, чітко треба розуміти, що має бути баланс між протидією дезінформації і свободою вираження слова та думки.
Юристка також згадала про законопроєкт №8310, який частково зможе врегулювати деякі питання передвиборної агітації загалом. Проте експерти, які працюють у Робочій групі, та народні депутати в попередніх обговореннях так і не дійшли спільного бачення щодо деяких питань.
«Законопроєкт №8310 є тим зобов’язанням, яке було взято на себе парламентом і яке треба виконати. І там є моменти, які можна приймати без змін, бо вони під час всіх попередніх обговорень вони не викликали жодних питань. Наприклад, повноваження Нацради, забезпечення прав журналістів, певні пропозиції щодо протидії підкупу виборців. Але також є питання, які потребують подальшого обговорення, узгодження та врегулювання. Серед них – забезпечення вимог до зовнішньої агітації. В законопроєкті була пропозиція визначення забороненими місцями для розміщення будь-які місця, які не були виділені органами місцевого самоврядування для агітації. Це може бути дискусійною пропозицією, хоча це питання відповідальності. Також подальшого узгодження потребує питання встановлення Центральною виборчою комісією переліку друкованих матеріалів, які мають містити дані про друк. Можна також повернутись до обговорення Експертної ради при Нацраді, яка би мала визначати питання передвиборної агітації, що дійсно можна виписати краще, ніж це зараз є в законопроєкті №8310, але це можна зробити між першим і другим читанням», - підсумувала Коцюруба.
Повний відеозапис дискусії можна переглянути за посиланням.