26 квітня планується засідання парламентської Робочої групи з доопрацювання виборчого законодавства щодо виборчих фінансів. Тож провідні експерти з органів державної влади, міжнародних та громадських організацій вирішили напрацювати попередні матеріали для зведення загального опису всіх проблем у цій сфері та формулювання потенційних шляхів їх вирішення.

Обговорення відбулось 22 квітня в рамках круглого столу «Виборчі фінанси та проблемні питання щодо підзвітності політичних ресурсів у виборчому процесі» в онлайн-форматі. Захід був організований на базі Комітету з питань організації державної влади, місцевого самоврядування, регіонального розвитку та містобудування у співпраці з Громадянською мережею ОПОРА. Повний відеозапис доступний на YouTube-каналі Комітету, а найголовніші тези в текстовому форматі читайте нижче.

Голова підкомітету з питань виборів та референдумів, голова Робочої групи щодо вдосконалення виборчого законодавства Аліна Загоруйко підтримала рекомендації спостережних місій за результатами спостереження за місцевими виборами 2020 року. «Ми звичайно підтримуємо позицію, що необхідно посилювати і прозорість, і контроль за виборчими фінансами, а також можливо буде необхідним запровадити пропорційні санкції за порушення виборчого законодавства щодо правил фінансування виборчої кампанії і звітності. Всі ми розуміємо, що непрозоре фінансування ставить під сумнів прозорість, чесність і рівність виборчого процесу, а це, як ви знаєте, є одним із фундаментальних принципів демократичних виборів. В мене є такі сподівання, що наша Робоча група зможе розробити дієві механізми з протидії будь-яких недобросовісних практик фінансування виборчих кампаній. Що для нас є важливим у питанні фінансових звітів? Особливим викликом я вважаю питання фінансування агітації у мережі інтернет та соціальних мережах. Обсяги такої агітації постійно зростають з кожним виборчим циклом», – зазначила вона.

Член Центральної виборчої комісії Андрій Євстігнєєв відзначив позитивний досвід співпраці Центральної виборчої комісії, Верховної Ради, Комітету з питань організації державної влади, місцевого самоврядування, регіонального розвитку та містобудування та громадських організацій щодо напрацювання Виборчого кодексу і внесення змін до нього. «ЦВК готова та відкрита для співпраці. Однак констатації проблем недостатньо, треба формулювати і пропонувати чіткі пропозиції», – підкреслив він. Представник ЦВК відзначив: «Комісія має гарний та ефективний діалог з НАЗК, що особливо важливо в тій частині, де наші повноваження мають спільний вектор спрямованості: контроль на певних етапах за коштами виборчих фондів, за їх наповненням та використанням». За словами Євстігнєєва, ЦВК вже напрацювала зміни до Виборчого кодексу в частині, що стосується місцевих виборів, адже комісія вже має практичний досвід в цьому напрямку, і незабаром передасть їх профільному Комітету. Також представник ЦВК звернув увагу учасників круглого столу на два важливих напрямки, які вимагають опрацювання: фінансування роботи виборчих комісій, зокрема врегулювання питання оплати роботи їх членів політичними партіями і кандидатами та фінансування  роботи виборчих штабів, зокрема агітаторів.

Ганна Чорнуцька, керівниця департаменту запобігання політичній корупції Національного агентства з питань запобігання корупції (НАЗК), розповіла про основні проблемні недоліки, які бачить у виборчому законодавстві щодо політичних фінансів. «Для НАЗК найголовніша проблема, яку мають вирішити зміни до Виборчого кодексу, це – чіткий розподіл повноважень між НАЗК та ЦВК у сфері політичних фінансів. Це питання потрібно вирішити якнайшвидше, особливо зважаючи на нещодавно проголосований закон про всеукраїнський референдум, тому що це дуже буде впливати на подальшу якість роботи. Вже зараз ми спільно з ЦВК працюємо над цим питанням на своєму рівні, був підписаний відповідний меморандум. Проте ефективно вирішити питання розподілу повноважень між НАЗК і ЦВК можна лише на законодавчому рівні, і ми точно це розуміємо. У зв’язку з цим ми напрацювали відповідні пропозиції, які хочемо узгодити щодо таких проблемних питань. Також під час підготовки змін до Виборчого кодексу необхідно звернути увагу на роль реєстрів звітів https://politdata.nazk.gov.ua/#/. Вже 11 травня НАЗК запускає цей реєстр у промислову експлуатацію. Тобто, за 2021 рік звіти партій вже будуть тільки електронними. Зараз цей реєстр включатиме лише звіти політичних партій, але зважаючи вже на оновлене законодавство, може так статися, що він буде єдиним ресурсом про кошти, витрачені на діяльність партій, референдуми та виборчі кампанії», – зазначила вона.

Крім того, експертка радить усім попередньо ознайомитись із висновками Венеційської комісії щодо законопроєкту про політичні партії. «Там є рекомендації, які стосуються, зокрема, ефективного адміністрування електронної звітності політичних партій. На чому також хочеться наголосити, і що теж підкреслила комісія, то це надмірне навантаження на НАЗК у зв’язку із новостановленими функціями. Ми розуміємо, що зважаючи на всі оновлення законодавства, можуть виникнути ситуації, коли в Агентстві просто не вистачатиме співробітників для забезпечення справді ефективної перевірки звітності. Та в свою чергу ми впевнено кажемо про те, що поступатися в якості ми не збираємося», – зауважила Чорнуцька.

Голова правління Громадянської мережі ОПОРА Ольга Айвазовська зазначила, що забезпечення рівності умов для суб’єктів виборчого процесу є первинним. Відповідно, може виникнути потреба лібералізувати окремі норми законодавства щодо агітації. «Наприклад, щодо «дня тиші», який недотримується переважною більшістю суб’єктів. І законослухняні учасники виборів опиняються, певним чином, в дискримінаційному стані порівняно з тими, хто дозволяє собі порушувати правила агітації. Звичайно ці кошти не включаються до звітів щодо витрат з виборчих фондів. Ми маємо йти шляхом лібералізації там, де держава не може забезпечити належний контроль або регулювання, але ці порушення або невідповідності не впливають системно на кінцевий результат виборів як такий», – сказала вона.

Крім того, Айвазовська підтримала Андрія Євстігнєєва щодо легалізації кадрового ресурсу, який використовують учасники виборчого процесу, але витрати на нього жодним чином не обліковуються і не потрапляють у фінансові звіти. «Ідея щодо фіксації і легалізації, наприклад, агітаторів, які отримують кошти, спостерігачів від суб’єктів виборчого процесу або навіть членів штабів, працівників штабів не є новою. На відміну від фінансування членів виборчих комісій, де є проблема, тому що вони мають бути рівновіддаленими, незважаючи на те, який суб’єкт їх запропонував, інші кадрові ресурси не є під жорсткими вимогами міжнародних стандартів щодо політичної нейтральності, і, як на мене, можуть бути частою офіційних звітів. Їхня робота має офіційно обліковуватись принаймні в частині здійснення агітації осіб, які залучені до цього процесу. Втім ми маємо розуміти, що агітація не може перетворитись на офіційний підкуп виборців, коли у кожної партії в одному окрузі буде 100 тисяч агітаторів, обмеження мають бути нами продумані і бути застосованими», – сказала вона.

Голова правління ОПОРИ також закликала думати в напрямку діджиталізації певних процесів. «Підзвітність політичних партій через POLITDATA – це прекрасна ідея, коли цей інструмент запрацює, все суспільство отримає доступ до правдивої і нагальної інформації про політичні партії. Й у виборчому процесі діджиталізація є необхідною, тому ми закликаємо не відкидати, наприклад, ідею щодо оприлюднення в онлайн-режимі фактичних транзакцій видатків з виборчих фондів під час виборчого процесу на сайті Центральної виборчої комісії або іншої інституції, яка має доступ до цієї інформації.  Вона не є банківською таємницею. У нас був прецедент з ЦВК, ми звертались із запитами на інформацію щодо видатків і не отримали її у зв’язку з тим, що звіт з виборчого фонду ще не був сформований суб’єктами виборчого процесу, і формально нам ЦВК відповіла, що це банківська таємниця. Втім не можна на певному етапі стверджувати, що це банківська таємниця, тоді як на останньому етапі, коли формується звіт з виборчого фонду, досить деталізований, ця інформація є доступною для суспільства. Тому ми звернулись до судової інстанції, яка, я сподіваюсь, на тому чи іншому етапі поставить крапку не з приводу позову ОПОРИ, а у фактичній проблемі. Не може бути банківською таємницею інформація, яка становить значний суспільний інтерес і потребує оприлюднення можливо на етапах в онлайн-режимі в щоденному розрізі, зважаючи на те, що, наприклад, спостерігачі, журналісти, маючи доступ до інформації в такому форматі, мали би можливість вчасно належно реагувати, що позитивно би вплинуло на кінцевий результат виборів», – зазначила Айвазовська.  

У межах панельної дискусії «Належне законодавче врегулювання політичних фінансів на виборах як передумова для чесних виборів» із презентаціями виступили старший юридичний експерт з питань виборчого законодавства Міжнародної фундації виборчих систем в Україні (IFES) Денис Ковриженко та радник з юридичних питань Громадянської мережі ОПОРА Павло Романюк. 

Денис Ковриженко наголосив на кількох проблемах, що мають бути вирішені під час удосконалення положень Виборчого кодексу України в частині регулювання виборчих фінансів. Одна з них – нечіткі термінологічні поняття, які використовуються у виборчому законодавстві і призводять до різнотлумачень. Йдеться про терміни «виборча кампанія» та «передвиборча агітація». Є необхідність у Виборчому кодексі уточнити, що включає в себе термін «виборча кампанія». Наступна проблема – наявність витрат, які не можуть бути оплачені з виборчого фонду (наприклад, залучення ФОП для оплати онлайн-агітації). Також складнощі створює адміністрування виборчого фонду, зокрема подвійна модель банківських рахунків – тобто відкриття накопичувального та поточного рахунків. «Якщо система буде спрощена і залишиться лише один поточний рахунок, то це зменшить термін подання фінансової звітності, яку готуватиме один розпорядник. Такий сценарій вже врахований в Законі про місцевий референдум», – розповів Ковриженко. 

Експерт також навів позиції Венеційської комісії щодо вдосконалення виборчого законодавства, зокрема щодо необхідності законодавчого обмеження надлишкового фінансування виборчої кампанії: обмеження витрат на політичну рекламу на телебаченні та радіо; обмеження власних внесків кандидатів у виборчі фонди. Це сприятиме створенню рівних умов для кандидатів, незалежно від наявних фінансових ресурсів на старті кампанії та вирішить проблему тіньового походження коштів. Також Ковриженко наголосив на необхідності врегулювання питання витрат до реєстрації кандидатів. Як можливий варіант запропонував запровадження  практики подання заяви про намір балотуватися. В цьому ж напрямку ефективним буде розширення періоду звітності щодо витрат з виборчих фондів, тому що нині цей період є дуже коротким, окрім того, подання звіту після дня голосування втрачає свою актуальність. 

Денис Ковриженко підтримав ідею про необхідність діджиталізації подання фінансових звітів. Водночас експерт акцентував увагу ще на одному аспекті – спроможності ТВК здійснювати контроль за виборчими фінансами. Адже зараз, зважаючи на низку факторів, перевірка фінансових звітів теркомісіями має формальний характер. «Ймовірно, рішенням цієї проблеми може буде передання таких функцій регіональним представництвам ЦВК або ж територіальним органам НАЗК, якщо такі будуть створені», – зазначив аналітик. 

Наприкінці доповіді Денис Ковриженко означив необхідні кроки для вирішення цих проблем: чіткі законодавчі визначення; повноваження і взаємодія регуляторів; електронна звітність; один рахунок виборчого фонду; обмеження власних внесків і  загальних витрат; врегулювання агітації до початку кампанії та того, що можна фінансувати з фонду. 

Павло Романюк звернув увагу на три статті, за якими кваліфікуються виборчі порушення: стаття 159-1 Кримінального кодексу України, статті 212-15 та 212-21 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Вони стосуються як фінансування виборчої кампанії, так і формування й подачі фінансової звітності щодо виборчої кампанії та фінансування статутної діяльності політичних партій загалом. Так, за двома статтями КУпАП у 2020 році було складено 253 адмінпротоколи, з яких у 195 суди прийняли рішення. Зокрема, були закриті у зв’язку з відсутністю складу 44, а у зв’язку закінчення строку для притягнення 71. У 78 випадках – були визнані винні. Щодо кримінальних правопорушень, то за цей же період до Національної поліції за статтею 159-1 ККУ НАЗК надіслало 22 повідомлення, за якими було відкрито 11 проваджень, але жодної справи не було доведено до обвинувального вироку. З огляду на такі малі цифри можна припустити, що все не так погано з кримінальними порушеннями в царині політичних фінансів, але насправді йдеться про неефективність механізму притягнення до відповідальності за такі діяння.

Як зазначає НАЗК, із 44 винесених рішень про відсутність складу порушення 28 рішень або 64% містять посилання на положення ч. 7 ст. 17 Закону України «Про політичні партії в Україні», яка визначає обов’язок подавати звіт до НАЗК політичними партіями. Водночас не передбачає обов’язку подавати такі звіти керівником партії. Таким чином, на законодавчому рівні слід чітко визначити суб'єкта вчинення адміністративного правопорушення, який відповідає за подання звіту політичної партії. Також варто конкретизувати й положення щодо місця вчинення зазначеного правопорушення, адже це впливає на підсудність розгляду зазначених справ. У 2020 році строк притягнення до відповідальності збільшився від 3 до 6, але оскільки 71 справа була закрита саме через те, що строк притягнення минув, очевидно, що 6 місяців теж недостатньо з огляду на можливість повернення на доопрацювання тощо. Крім того, суди суперечливо з позиції Виборчого кодексу трактують підставу малозначності порушення, наприклад, у разі порушення строків подання звітності, деякі суди звільняли від адмінвідповідальності за пропуск дедлайну, якщо такий звіт політичною партією зрештою був поданий; або вважають звіт поданим, якщо він був надісланий на електронну скриньку, хоча законодавство цього на той момент не передбачало; тощо. Також суди по-різному визначали, кому повертати справу в разі порушення підсудності – до НАЗК чи до відповідного суду. Можливо всі ці питання простіше буде вирішити створенням окремого розділу в КУпАП, що буде присвячений судовому розгляду таких питань із деталізацією процесуальних норм. Щодо кримінальних правопорушень, то інформації тут певним чином менше, але проблематика доволі складна. Зокрема, варто обговорити можливість передачі підслідності таких кримінальних порушень до детективів НАБУ, які за своєю спеціалізацією якраз займаються антикорупцією. 

Він також озвучив загальні рекомендації ОПОРИ щодо виборчих фінансів:

  • змінити підходи до формування та оприлюднення фінансової звітності, контролю та відповідальністю за порушення правил фінансування виборчих кампаній та порушення порядку звітування;
  • запровадити додаткові заходи, спрямовані на підвищення прозорості фінансування виборчих кампаній;
  • усунути недоліки правового регулювання в частині наповнення виборчих фондів;
  • врегулювати публічні закупівлі на місцевих виборах;
  • врегулювати агітацію в мережі "Інтернет";
  • врегулювати можливість  укладення з виборцями оплатних договорів на проведення передвиборної агітації;
  • врегулювати заборону здійснення виборцями витрат для здійснення передвиборної агітації.

Детальніше з юридичним аналізом ОПОРИ та рекомендаціями можна ознайомитись за посиланням.

Під час другої панельної дискусії експерти обговорили тему «Проблемні питання та рішення для підвищення прозорості та підзвітності виборчих фінансів». Виступаючі презентували напрацювання та узагальнення на основі спостереження за виборчим процесом або міжнародного досвіду у формуванні законодавства.

Консультантка Міжнародної фундації виборчих систем в Україні (IFES) з питань політичного фінансування Юлія Зальцберг зі свого боку окреслила основні напрямки гармонізації положень Виборчого кодексу та Проєкту Закону «Про політичні партії». За її словами, Венеційська комісія, якій було направлено законопроєкт про партії, зауважила про необхідність цього саме у частині фінансування виборчих кампаній. «Що ми пропонуємо у законопроєкті «Про політичні партії»? Ми чітко розмежовуємо види внесків, тобто грошовий, майновий, послугами, фінансування заходів, відповідно. Також ми регулюємо внески третіх осіб. Ми встановлюємо менші ліміти на граничний розмір внеску і взагалі узалежнюємо розмір можливість надати однією особою внесок від її офіційного доходу, пропонуємо 20% доходу за останні 5 років. Також ми прописуємо, що контролюючий орган НАЗК  може здійснювати моніторинг діяльності партій. І також пропонуємо змінити періодичність звітування: щоквартально змінюємо на піврічно, а але в той же час пропонуємо запровадити таке собі інформування політичними партіями про свої грошові внески, і щоб таке повідомлення вони вносили протягом 15 днів з того моменту, як отримали такий внесок. Це такі основні моменти проекту закону про політичні партії», – розповіла консультантка  IFES.

В той же час вона окреслила питання, які потребують врегулювання та відображення у Виборчому кодексі, зокрема:

  • Доцільність збереження норм щодо фінансування агітації лише через виборчі фонди і можливість дозволити інші типи внесків, окрім грошових.
  • Доцільність врегулювання у виборчому процесі внесків третіх осіб.
  • Допустимі джерела фінансування фондів, наприклад, дозволити юридичним особам на виборах робити внески у виборчі фонди.
  • Узгодження лімітів на внески для всіх типів виборів, можливо варто знизити.
  • «Тягар» законності внесків, тобто хто має їх перевіряти: донор чи суб’єкт виборчого процесу.
  • Доцільність повідомлення НАЗК про внески, щоб суб’єкти виборчого процесу одразу повідомляли про великі внески.
  • Спосіб та порядок подання виборчої звітності.
  • Унормування вимог щодо даних, які відображаються у фінансових звітах та оприлюднюються у публічному просторі, щоб вони були однаковими для всіх виборів і корелювались зі звітністю політичних партій.
  • Система державного контролю за політичним фінансуванням, але при цьому варто розуміти, чи будуть створені та коли регіональні представництва ЦВК та НАЗК.
  • Адміністративні та кримінальні санкції за порушення правил фінансування передвиборної агітації.

Як зазначив аналітик даних ОПОРИ Роберт Лорян, соціальні мережі створюють чимало викликів для виборчого процесу. Це стосується не лише прозорості фінансування і відслідковування політичної реклами, а й поширення дезінформації. «Це виклики не лише для України, а й для всього світу. І зараз немає єдиного законодавчого рецепту щодо регулювання, а існує лише комплекс заходів, які можна спрямовувати на запобігання поширенню недобросовісної реклами. Питання регулювання соцмереж є досить актуальним. Адже Виборчий кодекс України не виокремлює політичну рекламу в соцмережах як окрему форму агітації. Складнощі прозорості фінансування онлайн-агітації полягають також у тому, що соціальні мережі не мають власних представництв в Україні, а відповідно такий вид агітації не може фінансуватися з виборчого фонду напряму. У своїх фінальних звітах політичні актори не вказують ці статті витрат (а, наприклад, лишають оплату послуг ФОПів), тому на президентській та парламентській кампанії ми спостерігали нулі у остаточних фінансових звітах. На місцевих виборах  була витрачена рекордна кількість коштів на агітацію в соцмережах, зокрема Facebook, і тут виникла ще й складність через доступність фінансових звітів та питання суб’єктів звітування. Так, значна частина реклами була розміщена на центральних сторінках партій, які не звітували на цих виборах», – розповів Лорян.

Інша проблема – передчасна агітація та агітація в дні тиші. Це залучення тіньових коштів. Водночас виникає питання доцільності, – наголосив експерт. – Адже активну рекламу в дні тиші не можна відслідкувати в інтернеті, до того ж самі алгоритми соцмереж можуть не спрацювати і реклама залишається активною.

Представник ОПОРИ наголосив на ще одній вагомій проблемі – відсутності незалежного державного регулятора: «Ми маємо застарілий Закон про медіа, який нам давно обіцяють змінити. Але варто не чекати, а визначити зміни і у Виборчому кодексі».

Окрім того, ускладнює процес недоступність інформації про оплату агітації в різних соцмережах та онлайн-ресурсах. Якщо Facebook та Google мають механізми саморегуляції, то частина держав (США, Канада, Німеччина) мають власне строге регулювання. Раціональним є третій варіант: держава визначає свого регулятора і співпрацює з соціальними мережами.

Роберт Лорян представив такі пропозиції ОПОРИ щодо необхідних змін до Виборчого кодексу в питаннях неконтрольованої агітації в соціальних мережах: 

  • включення онлайн-агітації як окремої форми агітації; 
  • визначення уповноваженого органу з питань контролю за дотриманням виборчого законодавства у соціальних мережах; 
  • відповідно до угод та меморандумів з платформами спільного доступу Національна рада України з питань телебачення і радіомовлення спільно з платформами вживають заходів щодо припинення агітації, оплаченої не з джерел, визначених законодавством України; 
  • встановлення відповідних вимог щодо онлайн-агітації (повинна містити застереження та інформацію про замовника). 

Аналітик з партійних фінансів «Руху Чесно» Ігор Фещенко розповів про сліпі зони контролю за фінансуванням виборчих кампаній. «У мене є достатньо категорична теза щодо того, що в значній мірі виборчі фінанси не контролюються взагалі. І це стосується в першу чергу місцевих виборів і буде стосуватися аналізу звітності окремих кандидатів під час парламентської кампанії за аналогією, як це було із кандидатами-мажоритарниками. Я палко підтримую думку стосовно діджиталізації і переведення всієї цієї звітності до якогось спільного джерела, тому мені дуже імпонує, що НАЗК готова брати на себе таку відповідальність і доопрацьовувати вже наявний реєстр. Це – однозначно позитивний сигнал, коли і виборчі, і міжвиборчі фінанси будуть в одному джерелі, що дозволить сповна оцінити всю фінансову історію походження коштів і витрати. Разом із тим я б хотів зауважити, що прозорість є лише однією складовою вирішення проблеми. Прозорість сама по собі не забезпечує контролю, що повертає нас до питання, чи варто залишати обов’язок перевірки звітності за ТВК та ОВК. Згідно з інформацією НАЗК, під час місцевих виборів лише 12 протоколів було виписано за порушення строків подання або неподання звітності. Це критично мало. Але це питання до ТВК, які фактично або не перевіряли звітність, або не повідомляли про виявлені порушення», – розповів він. На його думку, варіантом вирішення цієї проблеми може бути передача функції перевірки цієї звітності до НАЗК чи ЦВК та потенційно регіональних представництв цих органів. Експерт також підкреслює, що важливо не просто перекласти функцію, а й продумати, як забезпечити відповідні органи потрібними ресурсами – і людськими, і фінансовими, й іншими.

Фещенко також розповів, які масштаби інколи набирає дочасна агітація. «Напередодні президентської кампанії 2019 року окремі кандидати стартували зі своїми загальнонаціональними кампаніями ще за 7 місяців до офіційного оголошення виборчої кампанії і за 8-9 місяців до своєї реєстрації. Якщо говорити про витрати на телебаченні таких потенційних кандидатів, то лише на телерекламу за цей період дочасної кампанії було витрачено понад пів мільярда гривень. Якщо брати до уваги місцеву виборчу кампанію, то згідно з квартальними виборчими звітами партії в липні-серпні – першій половині вересня витрачають значно більше коштів, ніж ми потім бачимо у виборчих звітах за кампанію. Тобто, виходить, що у нас партії до реєстрації витрачають значно більше коштів, ніж після реєстрації. Хоча формально це навіть не вважається агітацією. Це породжує іншу проблему – якщо партії знаходяться хоча б в якомусь законодавчому полі, вони в будь-якому випадку мають звітувати про всі свої активності і витрати, але є кандидати-самовисуванці, які в цей дореєстраційний період знаходяться в ексклюзивних умовах, коли не мусять звітувати ні про походження коштів, ні про витрати, а також не несуть відповідальності за якісь приховані витрати. Ще один приклад, який це може мати прояв – ми часто не розуміємо, звідки в кандидата-самовисуванця гроші на сплату грошової застави. Здавалося б, що це не така вже велика проблема, але для кандидата на посаду президента це 2,5 млн грн, для кандидатів на посаду міського голови це можуть бути сотні тисяч гривень, навіть до пів мільйона, що достатньо значні суми», – зазначив він. Експерт вважає, що можливість врегулювання цієї проблеми полягає в запровадженні такого умовного строку до кампанії, коли, наприклад, ЦВК за пів року до дня голосування оголошує про день голосування і з цього моменту застосовується спеціальний режим і контроль за всіма коштами: «Зокрема, дозволяється відкриття рахунків, на які потенційні кандидати можуть накопичувати кошти на заставу та виборчу кампанію. Це буде сприяти прозорості, а ще це буде зручно для багатьох кандидатів, адже ті ж самовисуванці зараз до відкриття виборчого фонду формально не можуть збирати ці кошти, у разі збору на приватні рахунки невідомий статус цих коштів та чи оподатковуються вони, що є проблемою, дискримінацією та обмеженням».

Ігор Фещенко також висловив підтримку раніше озвученій ідеї щодо відмови від так званого «дня тиші». Оскільки неможливо це проконтролювати, варто відмовитись від таких заборон. До того ж це сприятиме здешевленню кампанії, бо партії не будуть змушені оплачувати приховану агітацію з невідомих джерел. Також він зауважив, що рекламний ринок вже доволі великий, тож є сенс рухатись не лише у напрямку регуляції та звітності партій, а й надавачів цих послуг.

Аналітик даних ОПОРИ Юрій Лісовський розповів про доступ до даних фінансових звітів політичних партій та кандидатів, порівнявши місцеві вибори 2015 року та 2020 року. «В 2015 році ОПОРА збирала завдяки обласним координаторам і спостерігачам фото звітів по архівах або територіальних виборчих комісіях. Ми фокусувались на обласних радах, на районних радах та на обласних центрах. І це була досить складна проблема. Тільки на оцифровку даних обласних рад ми витратили 230 годин, це була робота з майже 6000 файлами. І навіть проадмініструвати та зібрати весь масив – це була складна робота в плані координації і часу. І ось уже у 2020 році ми можемо зібрати частину цих звітів у PDF та DOC на різних сайтах рад, що дуже добре, але все ж таки недостатньо, тому що це знову гра в пошук того, що десь лежить. Що класного сталось з 2015 року? Перше – фінансові звіти з виборів Президента і виборів до Верховної Ради доступні навіть у форматі відкритих даних, тобто їх можна автоматично опрацьовувати. І цю практику варто би переносити на місцеві вибори, щоб вона була централізована і доступна. У нас ще була прекрасна постанова ЦВК, яка зобов'язувала подавати звіти у форматі Word та скановані копії. Це, власне, і сприяло тому, що багато з цих звітів опублікували різні територіальні комісії на сайтах міських рад. Але зараз ми не можемо оцінити те, що відбувалось, тому що зусилля, які треба для того, щоб зібрати ці всі звіти по всіх цих сайтах або по архівах, дуже великі. Або не зібрати. Наприклад, у 2015 році партія «Соціалісти» не подала звіти в 14 областях (дізнались ми про це, знову ж таки, збираючи фотографії), «Нова Держава» – в 7 областях, «Свобода» – в 6 областях. Партія «УКРОП» прозвітувала в усіх областях, крім Черкаської, три партії БПП «Солідарність», «Народний контроль», «Самопоміч» подали звіти в усіх областях», – сказав Юрій Лісовський.

Він також додав, що у 2020 році, наприклад,  можна спостерігати відсутність на сайті Київської міської ради фінансового звіту Віталія Кличка або відсутність частини звітів у Харківській територіальній виборчій комісії, які зараз не мають ресурсів, щоб їх опрацьовувати. «Тому питання оцифровки та уніфікації цих звітів для місцевих виборів дуже важливе. Тому що це дозволить робити це все оперативно, це дозволить порівнювати різні партії між собою, і навіть не тільки в межах виборчого процесу, а і з точки зору роботи політичних партій, де вони найбільше зібрали грошей, розподіл донорів, деякі маніпуляції з пожертвами, коли одна партія отримувала декілька внесків на однакову суму. Тоді би ЦВК, НАЗК чи громадськість могли піднімати ці питання і звертати увагу. Але також важливо, щоб звіти були деталізовані, звісно зі збереженням персональних даних», – сказав він. 

Чи реалістично працює звітність на місцевих виборах старший аналітик ОПОРИ Олександр Клюжев показав, демонструючи результати дослідження у 15 великих містах України щодо подання суб'єктами виборчого процесу і оприлюднення територіальними комісіями фінансових звітів. Аналітик відзначив, що неможливо оцінити розмах, оскільки місцеві представництва партій в різних містах звітували по-різному. А ТВК не забезпечили доступ громадян до інформації про витрати до донорів виборчих кампаній. Жодним із можливих способів не було оприлюднено 44% всіх поданих звітів та 55% всіх остаточних звітів. Водночас кандидати не подали в належний спосіб до ТВК – 36% всіх звітів та 44% остаточних звітів.

Олександр Клюжев запропонував повернутися до дискусії щодо того, на яких місцевих виборах кандидати зобов’язані створювати виборчі фонди. Адже модель, яка існує зараз, недієздатна, як з технічної сторони, так і з точки зору створення виборчих фондів. Водночас важливим є недопустити обмеження виборчих прав тих кандидатів, які не ведуть активної кампанії.

Щодо таких тіньових витрат з виборчих фондів, як оплата роботи агітаторів, Олександр Клюжев відзначив, що існує кілька підходів: «Перший – робота агітаторів має бути легалізована, а відповідно мають укладатися трудові угоди та нараховуватися заробітна плата за період виборчої кампанії. Однак тут важливо не допустити переходу в легальний підкуп, але якимось чином регулювати кількість осіб, що можуть бути залучені до такої праці. Другий шлях, який має значний розвиток у світові практиці, – розвиток форми волонтерського руху без фінансових компенсацій. За такого підходу важлива постійна і стала комунікація політичних сил з активістами у міжвиборчий період». Експерт зазначив, що третій підхід в Україні зазнав невдачі на президентських виборах, йдеться про компенсацію волонтерам логістичних витрат. За такої схеми важливо передбачити наявність чітких документів, які б засвідчили цільове використання коштів. Аналітик наголосив, що неможливо легалізувати тіньові виплати членам виборчих комісій, адже це призведе до їх ще більшої політизації та залежності від інтересів політичних сил та кандидатів.

Підсумував рекомендації Громадянської мережі ОПОРА щодо підвищення прозорості та підзвітності виборчих фінансів аналітик ОПОРИ Олександр Неберикут: 

  • Створення законодавчих та інституційних умов для здійснення НАЗК повноважень з аналізу і перевірки звітів кандидатів та місцевих організацій партій на місцевих виборах.
  • Оприлюднення проміжних та остаточних звітів розпорядником виборчих фондів ЄДР звітності політичних партій про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру. 
  • У разі збереження чинної моделі забезпечення оприлюднення проміжних і остаточних звітів розпорядників виборчих фондів на вебсайті ЦВК (як мінімум, на виборах обласних та міських рад). 
  • Передбачити можливість та врегулювати порядок створення виборчих фондів  політичними партіями та іншими зацікавленими суб'єктами з моменту офіційного початку виборчого процесу і фактичного розгортання заходів передвиборчої агітації.
  • Зобов'язати партії і кандидатів-суб'єктів виборчого процесу звітувати про фактичні виборчі витрати, які були здійсненні протягом двох місяців, що передували початку виборчого процесу (або моменту їх реєстрації). передбачити порядок внесення цих відомостей до проміжних фінансових звітів партій і кандидатів.