Як виклики сучасного світу змінюють формать громадського спостереження за виборчими процесами по всьому світу? Який внесок місцевих мешканців та національного спостереження країн в розвиток демократичних процесів у світі чи регіоні? Та як національним спостерігачам та міжнародним організаціям вибудовувати комунікацію між собою? Про це експерти з виборів говорили під час щорічної конференції «Контроль за виконанням рекомендацій-2023» (FURIC), що відбулась у Брюселі 28-29 листопада.
У першій панелі високого рівня, що присвячена кризі ОБСЄ та її впливу на спостереження за виборами в регіоні, взяла участь Голова правління Громадянської мережі ОПОРА та Глобальної мережі національних спостерігачів за виборами (GNDEM) Ольга Айвазовська. Вона розповіла про історичний контекст, чим Україна та боротьба українського громадянського суспільства за демократію впродовж усіх років незалежності принципово вирізняє нас від інших пострадянських країн.
«Україна – це, звісно, молода демократія, й ми стали незалежною країною після того, як Радянський Союз розвалився. Але вже більше 30 років Україна намагається зберегти свою ідентичність й бореться за те, щоб мати державу, яка має захистити цю культурну та мовну ідентичність. Після років російської колонізації, незалежно від того, як Росія називається – Московська імперія, Радянський Союз, Російська Федерація – ми вирішили стати незалежною країною. І після розпаду СРСР Україна була єдиною країною, яка організувала загальнонаціональний всеукраїнський референдум щодо своєї незалежності. Тож, ми зробили наш вибір ще 32 роки тому відповідно до міжнародних стандартів та відповідно до потенціалу суспільного договору, який мав бути встановлений після того референдуму. І чому ми боремося за демократію? Тому що це вже частина нашої ідентичності. В Україні було 3 революції впродовж 30 років незалежності, і я не вірю, що жоден український президент міг би стати авторитарним лідером у класичному розумінні. Тому що кожного разу, коли президент чи парламент вирішували змінити силу суспільства в процесах участі та врядування країною, це лише призводило до того, що суспільство рухалось вперед, аби мати протест та запроваджувати зміни в державі. І це стало частиною нашої новітньої історії та культури», - розповіла вона.
За її словами, є три типи базової мотивації мати суспільний договір: справедливість, безпека, участь в інклюзивному процесі. «Багато років ми боремось за те, щоб бути частиною Європейського Союзу, зокрема про це була й Революція Гідності у 2013 році. І після того, коли ОПОРА проводила навчання для поліції задля більшої ефективності їхньої ролі під час виборчого процесу, я мала зворотній зв’язок від поліцейського на локальному рівні про те, що є таке відчуття, наче ми вже маємо гідність, закладену в цей процес й, що ми не є маріонетками великих босів з президентського офісу чи уряду. І це був найкращий результат процесу розбудови стосунків між громадянським суспільством та поліцією. Чому ця боротьба відбувається в Україні, особливо в демократичній сфері? Тому що кожного дня громадянське суспільство має боротись за прогрес. Ми маємо постійно комунікувати з представниками влади щодо реформ, які є дуже болючими для них, бо вони мають ставати більш прозорими, підзвітними та професійними. І коли ми говоримо про демократію, то я маю найкращий меседж для вас – демократія це не стан буття, а процес становлення. Саме тому громадські спостерігачі за виборами – це не лише про виборчі процеси, адже найбільш важливо те, що відбувається в проміжках. Це про нарощування потенціалу, це про дипломатію між групами влади та опозиції, розвиток стосунків із закордонними партнерами та міжнародними організаціями. Адже без цього ви не матимете жодної сили та впливу у своїй власній країні. А як ви матимете вплив у регіоні та світі, якщо не маєте впливу у власній країні? Відповідно до Загальної декларації про права людини, і ви це знаєте краще за мене, що коли ми говоримо про вплив суспільства, то час від часу це про вибори, але в першу чергу це про пряму силу суспільства бути частиною процесу, і не лише тільки виборчого процесу», - поділилась думками вона.
Айвазовська також зазначила, що важливою частиною вибудовування зв’язків між громадянськими суспільствами країн всередині та міжнародними організаціями є партнерство: «Я вірю, що ми маємо бути партнерами. Без ставлення «більший – менший» чи «досвідченіший – молодший», а саме партнерами. І саме такі конференції просувають ідею бути разом на одній сцені, та говорити прямо й чесно не лише про історії успіху, а й про допущені помилки у стосунках. І ми будемо успішними, якщо вибудуємо у стосунках з одне одним довіру, повагу та професіоналізм».
Штефані Шиффер, Голова правління Європейської платформи за демократичні вибори (EPDE), розповіла, що виклики сучасності вносять відчутні корективи в діяльність спостерігачів за виборчими процесами.
«Європейська платформа за демократичні вибори була заснована 11 років тому у Варшаві як реакція на зростаючий тиск на громадське спостереження за виборами в регіоні ОБСЄ. Це була одна з основних причин, чому ми заснували цю платформу. Другою причиною було те, що європейські громадські спостерігачі хотіли, аби їх голос було більш чутно в міжнародних інституціях, формально європейських інституціях. І я би сказала, що ми здобули неабиякий прогрес щодо другої цілі. Я вважаю, що нам вдалось зробити так, аби голос громадських спостерігачів був чутний краще і голосніше в європейських структурах. І багато хто тут неймовірно сприяв цьому. Сьогодні вже точно ніхто не скаже всерйоз, що громадські спостерігачі за виборами не сприймаються як ключові гравці на виборах в регіоні ОБСЄ. І це великий успіх. Проте, якщо говорити про іншу ціль створення EPDE – тиск і відсутність безпечного простору – то у нас геть немає успішної історії, щоб нею поділитися. На сьогодні ми маємо ще більший тиск на громадських спостерігачів за виборами в регіоні, ніж 10 років тому, чи може навіть ніж 30 років тому. Російська агресія проти будь-якого демократичного руху як всередині країни, так і ззовні, та війна проти України призвела до порушення безпекового порядку й повернула стан справ із захистом прав людини до часів Другої світової війни. Міжнародні інституції проходять випробування та послаблюються цією новою війною в Європі. Всі встановлені методи, структури та процедури важко поєднуються з цією новою ситуацією. Членство Росії в Раді Європи припинено, проте проблематичним залишається членство Росії в ОБСЄ. Неправильне використання нею принципу консенсусу та бюджетний тиск загрожує функціонуванню всієї інституції. І громадські спостерігачі за виборами стоять першими у цій боротьбі за верховенство права та права людини. Спостерігачі часто стають першою мішенню, коли йдеться про згортання громадських свобод. І це наша відповідальність – захистити перших і другі, вступатись за наших колег та покращувати механізми, що можуть захистити не лише громадське спостереження за виборами, а й фізично спостерігачів, де б вони не були», - зазначила вона.
Одрі Гловер, колишня директорка ОБСЄ/БДІПЛ, зауважила, що спостереження за виборчими процесами завжди було способом розвитку демократичних практик.
«В ранніх 1990-х роках спостереження за виборами відбувалось на основі величезного ентузіазму й це виглядало як кроки назустріч демократії. Проте на противагу падінню світу у фрагментацію зараз, чесніше було б сказати, що демократія та права людини, яким ми приділяємо багато уваги, були затьмарені популізмом, авторитаризмом та самодержавством. Ми є свідками зростання занепокоєння по всьому світу, що виникає з поширення конфліктів, змін клімату, хвороб, міграції і швидким розвитком технологій, особливо штучного інтелекту. Це занепокоєння формує в громадян відчуття того, що влада не чує їх та не представляє їх. Це відчуття життя в нестабільному світі підкреслює потребу у серйозних та термінових змінах, аби дозволити правам людини вижити й процвітати, ніж стикнутися із загрозою зникнення. Місцеві мешканці та міжнародні спостерігачі мають співпрацювати задля їх відновлення, що дозволить громадам у країнах отримати переваги від їх запровадження», - підкреслила вона.
Патрік Мерло, незалежний американський експерт з виборів, вважає, що у своїй діяльності спостерігачі за виборами мають бути максимально проактивними, адже саме вони захищають вільний та поінформований вибір через справжні вибори, що охороняють сутність народного суверенітету.
«Місцеві мешканці та міжнародні спостерігачі за виборами відіграють вирішальну роль, адже саме вони розуміють стан здоров’я системи, де в ній є порушення та що має бути підготовлено наперед як запобіжник. Саме тому рекомендації спостерігачів за виборами повинні мати значно більш ефективні подальші дії, аби продукувати значні результати. І саме тому ефективна координація між місцевими мешканцями та міжнародними спостерігачами заслуговує на прихильність. І як частину ширшої системи ми маємо збудувати міцні альянси з іншими акторами, аби каталізувати системний прогрес. Інституції, як національні, так і міжнародні, так само мають краще цінувати свою відповідальність та діяти ефективніше, щоб зміцнити демократичну владу; краще координуватись та взаємно підсилювати дії одне одного, щоб усі знали, що це можливо та якого прогресу можна досягти», - зауважив він.
Начо Санчес Амор, член Європейського парламенту, член комітету у закордонних справах та підкомітету з прав людини, член Делегації в Парламентській Асамблеї Євронест, зауважив, що в ландшафті авторитаризму нам треба змінювати наше мислення, і спостереження за виборчими процесами допомагає робити це доволі природно, коли вибори стають одним із інструментів легітимізувати авторитарні режими.
«В основному ми звертаємося до спостереження за виборами як до політичного процесу, але ми маємо правильно доповнити цей підхід питанням приналежності до людей. Моя ідея полягає в тому, що люди володіють політичним процесом – персональним правом кожного мешканця брати участь у вільних та чесних виборах. Це включає спостереження за виборами, проте, коли ми пишемо наші рекомендації, то часто згадуємо право на зібрання та демонстрації, право на поширення та отримання інформації, але ми ніколи не згадуємо право брати участь у політичному процесі. Тому що інші права та свободи інструментальні, а ядро виборів – право кожного мешканця брати участь у вільних та чесних виборах», - підкреслив він.
Із повними виступами англійською мовою можна ознайомитись у відеозаписі.
Крім того, наступного дня членкиня правління Громадянської мережі ОПОРА Ірина Швець взяла участь у іншій дискусійній панелі «Просування виборчих реформ разом – адвокаційні практики та співпраця». Вона дала учасникам важливу пораду щодо адвокатування рекомендацій громадянського суспільства у сфері реформуванні виборчого законодавства: «Коли говоримо про адвокасі та виборчу реформу, то мені відразу згадується наше видання під назвою «Виборча реформа. Шлях довжиною в десятиліття». Тож основна порада – запасіться терпінням, бо грати доведеться в довгу», - підкреслила вона.
