Аналітикиня цифрових платформ ОПОРИ Анастасія Романюк розповіла про небезпеки, які несуть соцмережі в контексті виборів, під час онлайн-дискусії “Protecting Europe Against Disinformation Beyond Elections”. Подію організувало видання Texty.org, аби в експертному колі обговорити загрози дезінформації в Європі, зокрема її впливу на демократичні інститути.

Роль соціальних мереж у виборчому впливі

Анастасія Романюк висвітлила виклики, які створюють соціальні медіа в Україні, зокрема в площині передвиборчої агітації.

“Допоки соціальні мережі лишаються сірою зоною законодавства, у разі порушень правил агітації ми не спроможні на більше, ніж просвіта громадськості про недоброчесність кандидатів. Хоча за порушення вимог до агітації передбачена адміністративна і навіть кримінальна відповідальність, без відповідного регулювання онлайн-сфери ці правові механізми для нас недоступні. Немає правил — немає зобовʼязання звітувати про свої витрати в інтернеті, дотримуватися обмежень на вартість передвиборчої кампанії та показувати походження цих коштів”, — зазначила експертка, зазначивши, що на останніх президентських виборах кандидати витратили понад 2 мільйони доларів на політичну рекламу в інтернеті.

Також Анастасія Романюк пояснили, що в Україні агітація нерідко розпочинається задовго до офіційного старту виборчого процесу – в цей період порушникам простіше лишатися “поза радарами” та впливати на виборця, поки на них менше звертають увагу. Експертка навела переконливий приклад: одна з партій на останніх місцевих виборах у 2020 році витратила понад 50 000 доларів на рекламу ще за три місяці до офіційного початку виборчої кампанії.

Також аналітикиня ОПОРИ підкреслила, що для зменшення ризиків під час виборів Європейська комісія рекомендує дуже великим онлайн-платформам (Very Large Online Platforms, VLOP) створювати спеціальні команди для моніторингу виборів. Такі команди повинні аналізувати специфічні ризики для кожної окремої країни та вживати заходів ще до початку виборчої кампанії.

Виклик Telegram та обмеження доступу до даних

Під час повномасштабної війни Telegram став основною платформою для споживання новин в Україні. Як зазначила Анастасія Романюк, цей месенджер є відносно прозорим для дослідження контенту, однак абсолютно не модерує його згідно з вимогами українського законодавства та не йде на контакт ані з громадськістю, ані з державою.

“У нас немає можливості впроваджувати будь-які регуляторні норми. Все, що ми робимо після початку кампанії, відбувається на тактичному рівні. Натомість для нас найважливішим є стратегічний рівень — зміцнення демократичних інститутів і запобігання вразливим місцям на майбутніх виборах”, — зазначила спікерка.

Дослідниця стверджує, що лише чіткі правила здатні підвищити “ціну” порушення правил і не дати цифровим платформам та недоброчесним кандидатам і партіям уникнути відповідальності. Врешті, за словами Анастасії Романюк, відсутність регулювань також породжує ризики порушення принципу рівних умов для агітації кандидатів і партій.

Загроза великих платформ: TikTok, Meta і Twitter

Наталія Романишин, керівниця групи моніторингу дезінформації Texty.org, сконцентрувалася на темі відкритості соцмереж для досліджень: “В ідеалі всі основні платформи, такі як TikTok, Meta і Twitter, повинні надавати дослідникам постійний доступ до даних, щоб ми могли відстежувати, як шкідливі наративи мігрують і адаптуються”, — пояснила вона. І додала: “На жаль, зараз ми обмежені більше, ніж будь-коли”.

Дослідниця виокремила TikTok як особливо складну для аналізу платформу: “TikTok анонсував дослідницький API (прикладний програмний інтерфейс; інструмент, який забезпечує автоматизований доступ до великих масивів даних, уможливлюючи ефективний збір, аналіз та інтеграцію даних з різних джерел — прим. ред.), але в Україні ми не маємо до нього доступу. Навіть мої колеги з ЄС стоять у списку очікування вже пів року, але безрезультатно”.

Поширення російської дезінформації на Заході

Дітмар Піхлер, аналітик з питань дезінформації та засновник Disinfo Resilience Network, наголосив на ризиках поширення російської дезінформації в Західній Європі.

“Ви можете прочитати, що українці радикально налаштовані проти ‘нещасних’ росіян, або що Путін ніколи не хотів розширювати свою територію. Деякі наративи стверджують, що НАТО спровокувало війну”, — наводить він приклади дезінформації в німецькомовних виданнях.

За його словами, зусилля з протидії дезінформації повинні виходити за межі цифрових медіа — багато книг з геополітики в австрійських книгарнях містять антизахідні наративи або відверто проросійську пропаганду.

“У нас є книги з назвами на кшталт ‘Боже, благослови тебе, Путіне’, які представляють його як незрозумілого лідера, а не як імперіалістичного агресора. Вони емпатують диктатору”, — зазначає Дітмар Піхлер.

Стратегії протидії дезінформації

Наталія Романишин з Texty.org окреслила ключові стратегії протидії дезінформації та адвокації більшої прозорості платформ:

  • Регуляторна адвокація: просування нормативних актів, які вимагають від платформ забезпечити послідовний і прозорий доступ до даних для дослідників. 
  • Співпраця: партнерство з неурядовими організаціями, академічними установами та фактчекерами для об'єднання ресурсів і подолання обмежень платформ.
  • Рівні можливості для досліджень: платформи, які заявляють, що пропонують дослідницькі API, повинні надавати рівний доступ усім кваліфікованим дослідникам, а не лише обраним організаціям.

“Якщо платформи продовжуватимуть обмежувати доступ, ми втратимо важливі інструменти для захисту демократичних процесів та забезпечення формування політики на основі фактів”, — підсумувала дослідниця.

Повний запис дискусії доступний на сторінці події.