11 травня Кабінет Міністрів України прийняв розпорядження №310-р, яким відповідно до статті 28 Закону України “Про Державний бюджет України на 2017 рік” затвердив розподіл понад 1 млрд грн субвенцій з державного бюджету на здійснення заходів щодо соціально-економічного розвитку окремих територій між місцевими бюджетами та між місцевими бюджетами за об’єктами (заходами).
У розпорядженні зазначено, що перелік об’єктів та заходів, які фінансуються у 2017 році за рахунок субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на здійснення заходів щодо соціально-економічного розвитку окремих територій згідно з додатком 2, формуються та затверджуються відповідними місцевими держадміністраціями, виконавчими органами місцевого самоврядування. А от яким чином створюється перелік об’єктів та заходів із додатку 1 - не зазначено. Проте відомо, що формується він за пропозиціями депутатів, передовсім мажоритарників.
Але ні в Законі про бюджет, ні в Бюджетному кодексі, ні, зрештою, у затвердженій 6-го лютого 2012-го року урядом Миколи Азарова Постанові №106 “Порядку та умов надання субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на здійснення соціально-економічного розвитку”, який з деякими змінами діє досі, така процедура не прописана. Постановою визначено, що головним розпорядником субвенції є Мінфін, визначено, на які заходи та об’єкти можуть спрямовуватись субвенції та наводяться умови надання таких субвенцій, в яких, втім, не згаданий механізм їх виділення та розподілу. Стаття 28 Закону України “Про державний бюджет на 2017-ий рік” установлює лише, що розподіл субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на здійснення заходів щодо соціально-економічного розвитку окремих територій між місцевими бюджетами здійснюється Кабінетом Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету. Тому виникає питання: за яким же принципом розподіляються ці кошти.
Аналіз переліку об’єктів (заходів), що фінансуються у 2016-тому році за рахунок субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на здійснення заходів щодо соціально-економічного розвитку окремих територій, тобто третього додатку постанови Кабінету міністрів № 395 від 24 червня 2016-го р., якою затверджували розподіл цієї субвенції минулого року, котрий, зокрема, передбачав розподіл профінансованих із субвенції заходів та об’єктів за округами, показав нерівномірний розподіл коштів між областями та округами.
До прикладу, у той час як 194-ий, 196-ий, 197-ий, 199-ий і 198-ий округи Черкаської області отримують по 14-17 млн грн фінансування; 200-ий члена депутатської групи “Партія “Відродження” Антона Яценка – понад 25 млн, а 195-ий округ його “одногрупника” Володимира Зубика отримує лиш 5 млн грн. Згідно з постановою про розподіл 2017-го року, 198-ий округ члена фракції БПП Сергія Рудика отримує 10 млн, 200-ий Антона Яценка – 8 млн, коли решта п’ять округів отримують по 5 млн грн із субвенції.
У Львівській області в 2016-тому році 124-ий округ позафракційного Олега Мусія отримує майже 60 млн грн; 119-ий, 120-ий, 125, 126-ий округи – приблизно по 17 млн; 121-ший – 12 млн, 116-ий, 118-ий, 123-ій – по 5-7 млн; а 115-ий округ позафракційного Дмитра Добродомова, 117-ий округ членкині фракції Блоку Петра Порошенка Оксани Юринець і 122-ий округ позафракційного Володимира Парасюка взагалі не отримують коштів із субвенції. До слова, 122-ий округ Володимира Парасюка не отримав коштів із субвенцій і цього року.
У той час як у 2016-тому році 91-ший, 93-ій, 94-ий, 95-ий, 96-ий і 98-ий округи Київсьокї області отримують різні суми від чотирьох до сімнадцяти мільйонів гривень із субвенції, 97-ий округ “порошенківця” Павла Різаненка отримує понад 38 млн. А 90-ий округ позафракційного “свободівця” Олександра Марченка та 92-ий округ члена фракції БПП Віталія Гудзенка взагалі не отримують коштів із субвенції.
Два з восьми округів Полтавської області, а саме 150-ий округ позафракційного Констянтина Жеваго та 148-ий округ “порошенківця” Констянтина Іщейкіна, теж не отримали фінансування із субвенції у 2016 році.
У своїх звітах депутати часто послуговуються термінами “вибити”, “залучити”, “посприяти виділенню”, коли йдеться про ці кошти. Юрій Вознюк, член депутатської фракції Політичної партії “Народний фронт”, депутат-мажоритарник від ОВО 153 (Рівненщина), на своїй сторінці у Facebook прозвітував про “привезені” на округ кошти із субвенції. Поцікавившись у нього, що конкретніше означає слово “привезти”, ми не отримали вичерпної відповіді. Відповідь депутата була, зрештою, зведена до словосполучення “процес лобіювання інтересів своїх виборців”.
У експертних колах ми теж не отримали чіткого роз’яснення ні механізму залучення коштів субвенції депутатами, ні принципів їх розподілу. Звучала думка, що розподіл коштів субвенції залежить від голосування за бюджет (тут варто згадати пояснення мотивації Олександра Донія голосувати за Бюджет-2014 тим, що він піклувався про виділення коштів на його округ). Проте цей принцип вповні не підтверджується, позаяк, наприклад, згаданий уже Олег Мусій не голосував за Бюджет 2016-го року, Геннадій Бобов і Валентин Ничипоренко були відсутніми під час голосування, Владислав Голуб утримався. Але на їхні округи кошти із субвенції “зайшли”. Та разом з тим Констянтин Жеваго був відсутнім під час голосування за бюджет, Володимир Парасюк не голосував, а Дмитро Добродомов проголосував проти. На їхні округи, як вже було сказано, кошти не надходили.
Та той-таки Володимир Парасюк говорить: “Голосуєш за держбюджет – отримуєш “бонус” у вигляді виділення коштів на виборчий округ. Не голосуєш – не отримуєш нічого. І можна тоннами писати звернення та запити в міністерства, збирати підписи разом з громадянами, щоб виділили кошти на ремонт дороги чи ще якогось інфраструктурного об'єкту. Це такий спосіб маніпуляції та тиску провладної більшості. Тому виділення субвенцій на округ – ціна політичних торгів за державний бюджет”.
Неодноразово наголошували і на тому, що члени бюджетного комітету мають префернеції при розподілі, зокрема і тому, що вони його затверджують. Звучали також думки, що наявність і розмір фінансування залежить від “політичної ваги” конкретного депутата, від його голосувань за принципові питання, від співпраці з провладною коаліцією. Та усі експерти сходяться у думці, що цей процес “ручний”, позаяк прописаного законодавством механізму для його регулювання не існує. Відтак, досить часто цими коштами провладні сили “купують” чи заохочують лояльність депутатів, а ті, в свою чергу, підтримують лояльність виборців свого округу.
Ілюстративним тут можна вважати перехід позафракційного депутата-мажоритарника Сергія Рудика у лави фракції "Блок Петра Порошенка" у квітні 2016-го року, напередодні призначення Прем’єром Володимира Гройсмана. Рішення депутата перейти до провладної фракції було мотивоване фінансуванням його округу, про що і він сам сказав у коментарі сайту Обозреватель: “Мене цікавило, чи готовий Гройсман подивитися на Черкаську область як на повноправний регіон нашої країни, а не відсталу область. Не так як Азаров і Янукович дивилися на Львівську область і всю підтримку державну давали на Луганську і Донецьку область. Мене запевнив кандидат у прем'єр-міністри Володимир Гройсман, що він докладе для цього максимум зусиль, і я йому повірив".
Йшлося передовсім про кошти на ремонт доріг, проте і грошей на соціально-економічний розвиток, у порівнянні з роком поза фракціями, стало більше, що й відзачено у звіті про роботу депутата за 2016 рік.
Також у звіті депутат зазначає, що формує перелік об’єктів за поданнями сільських рад і пріоритетом для нього є заходи з енергозбереження та енергоефективності. Відтак заміні вікон у звіті присвячена ціла фотошпальта. Якщо проаналізувати додаток 3 постанови Кабінету Міністрів № 395 від 24 червня 2016-го р., якою затверджували розподіл субвенцій минулого року, то можна побачити, що депутат “вибивав” кошти і на встановлення дитячих майданчиків, і на придбання мультимедійних центрів у школи, на придбання музичного обладнання в клуби і т. ін., що також відображено у його звіті. Сергій Рудик відмовився надавати будь-які коментарі.
Проте інший депутат-мажоритарник, побажавши залишитись анонімом, у неофіційній розмові дещо-таки розповів про механізм виділення і “вибивання” субвенцій для свого округу: “Субвенції на соц-економ розвиток виділяються Кабінетом Міністрів, але депутати мають можливість звернутися офіційно листом до Прем’єр-міністра зі своїми пропозиціями”, – говорить він. – “Тобто, дійсно, ніде не закріплено право депутата на якісь квоти чи відсотки із “соц-економ розвитку”. Депутат лише може звернутися із пропозиціями. А вже Кабмін вирішує прислухатись до них, чи ні. Виділити кошти чи не виділити. І зрозуміло, що кошти виділяють лояльним. Навіть не обов’язково бути в коаліції чи у провладній партії. Головне – бути в обоймі”, – стверджує мажоритарник. – “Усі знають коли буде розглядатись на засіданні Кабміну розподіл фонду соц-економ розвитку. Теоретично, кожен депутат заздалегідь може зробити свою пропозицію. На будь-яку суму. Можуть задовольнити її частково, можуть повністю. Але коли це робиться, то депутатам напередодні неофіційно оголошують таку суму. Проінформований депутат робить пропозиції уже керуючись нею. Тому що немає сенсу “просити” менше, а коли “просиш” більше – можуть не задовольнити і відкинути певні пропозиції на свій розсуд, не цікавлячись пріоритетами. Звідки береться сума? Ще до пропозицій існує визначене число депутатів, серед яких ділитимуть субвенції. Як визначають цих депутатів і розмір суми кожному? Чи відбуваються торги, домовленості? Чи пропонують мажоритарникам “правильно” голосувати за ці кошти? Мені ніколи не пропонували. Я голосую так, як вважаю за потрібне, і мене не потрібно переконувати. Проте, думаю, на рівні окремих депутатських груп це так і відбувається. Ну і взагалі, якщо ти лояльний, “правильно” голосуєш чи залишаєш свою картку, аби за тебе проголосували, або сам голосуєш за кількох осіб, то це взагалі джек-пот”, – запевняє співбесідник.
“Дехто дійсно спрямовує кошти на серйозні інфраструктурні проекти, проте дехто з депутатів дивиться на це крізь призму майбутньої передвиборчої кампанії. Бо тоді їм потрібно буде зайти в кожне село, в кожну школу, в кожен клуб, дитячий садочок і сказати: а оцей телевізор я вам купив, а оці вікна я вам поставив, дитячий майданчик я побудував, а оцю дірку в даху я залатав. І так по всьому округу. Також існує і таке неофіційне правило, що хто заводить кошти на якісь об’єкти чи роботи, той і обирає підрядників. Ним доволі нерідко користуються. І це не те що корупційний ризик, це справжнісінька корупція. Депутат домовляється, наприклад, з головою районної адміністрації і “радить” потрібних підрядників. Також часто буває, що самі органи місцевого самоврядування проводять тендери по декілька разів, бо не завжди перемагає “той, хто треба”. Інколи через такі процедури просто не встигають освоїти кошти і вони повертаються в держбюджет”.
“За великим рахунком це має відбуватись за формулами, з урахуванням кількості населення: розділити порівну суму і на конкурсній основі розподіляти ці кошти. Без участі мажоритарника. Якщо буде функціонувати такий механізм, де по-чесному, порівну, то в механізмі стимулювання мажоритарників просто не буде сенсу. Бо кожен орган місцевого самоврядування знатиме, що йому передбачена конкретна сума. І вже вони на місцях проводитимуть конкурс. І тоді депутат не буде говорити “я вибив гроші на цю школу”, – говорить депутат.
Приклад зверненнь, про які йшлося, нам вдалося знайти на Facebook-сторінці члена депутатської фракції партії “Блок Петра Порошенка”, депутата-мажоритарника від 130-го ОВО (Миколаївщина) Андрія Вадатурського. У них він просить Перм’єра, Міністра фінансів, голову бюджетного комітету і навіть Президента передбачити кошти на заміну вікон у всіх школах на його окрузі. З огляду на дату звернень, котрі ще і підкріплені підписами виборців та іншими додатками, це було якраз напередодні розподілу субвенцій.
Віднайшовши у додатку 3 постанови 2016-го року райони 130-го ОВО, бачимо, що ці кошти виділили. І, згідно зі списком, заміна вікон була передбачена у понад сотні навчальних закладів округу. Депутат також прозвітував про це на своїй сторінці. Пізніше – прозвітував уже про встановлення вікон у деяких школах з переліку.
Аналізуючи звіти депутатів-мажоритарників, доволі часто спостерігаємо таку стратегію звітування. Наприклад, Ігор Гузь, член депутатської фракції Політичної партії "НАРОДНИЙ ФРОНТ", мажоритарник від 19 ОВО (Волинь), з хештегом #перемога прозвітував про виділення коштів із субвенції на його округ.
У 2016 році “за ініціативи” Ігоря Гузя із субвенції виділили кошти на майже 80 дитячих майданчиків для його округу. Депутат звітує про їх відкриття на своєму сайті. У матеріалі йдеться і про те, що таку нагоду він використав і для зустрічі із виборцями.
Понад 21 млн грн було виділено із субвенції на реконструкцію скверу імені Тараса Шевченка у м. Умань (200 ОВО) і Антон Яценко на своїй сторінці вже звітує про реконструкцію скверу і відкриття фонтану за його сприяння вже в кінці червня.
На реконструкцію нежитлової будівлі кінотеатру під дитячо-юнацький клуб фізичної підготовки “Олімп” в м. Христинівка Черкаської області (ОВО 200) було виділено 1,2 млн грн, ще 200 тис. - на придбання спортивного обладнання для нього. Антон Яценко особисто побував на урочистостях з нагоди відкриття клубу і звітує перед виборцями, що це стало можливим за його ініціативи.
Згадує депутат у своїх звітах і про придбання медичного обладнання, ремонт вуличного освітлення, встановлення дитячих майданчиків, облаштування зупинок на окрузі за рахунок субвенції і за його ініціативою.
І таких прикладів чимало:
Примітно і те, що поряд з коштами на дитячі майданчики, водогони, освітлення, медичне обладнання, заміну вікон, ремонт доріг, ремонт будівель і т. ін. Кабмін виділяє кошти і на такі пункти, як от наприклад придбання проектора, телевізора, ноутбука чи електром’ясорубки для дитячого садка.
“Формально, якщо б ми жили у супер правовій державі, то проекти соціально-економічного розвитку мала б подавати місцева влада на Кабінет Міністрів, там аналізували б, наскільки цей проект несе інфраструктурну складову, вирішували б, чи виділяти ці кошти. Та враховуючи, що є мажоритарна складова, противником якої я є, попри те, що обраний по мажоритарці, то ця система використовується і для піару”, – говорить депутат-мажоритарник від 197-го ОВО Владислав Голуб, котрий на початку квітня вийшов із фракції "Блок Петра Порошенка". До слова, у минулому році йому вдалося залучити 17 млн грн із субвенції. Цьогоріч поки лиш 5.
“А чому залучають мажоритарника?” – продовжує Владислав Володимирович. – “Бо він, якщо він нормальний мажоритарник і налагодив взаємодію з місцевою владою, як ніхто знає проекти. Умовно кажучи, нам повідомили, що буде “соц-економ” і я вже розумів, куди направити ці кошти. Я, як правило, направляю їх у медичну галузь чи в освітянську. Медики канівської ЦРЛ не мали лапараскопічної стійки і я їм говорив, що коли будуть кошти – направлю сюди. Золотоніській ЦРЛ на ремонт пологового будинку, у Байбузах – на заміну вікон, в Черкаси – мільйон на дитячий садок”.
“Має бути дієва місцева влада, яка має надати такі проекти. Народний депутат має займатись лише законотворчою роботою. Місцева влада на те і місцева влада – вони повинні підготувати проекти, визначити пріоритетність і передати в Кабмін. Тоді з’явились гроші — опустились. Але поки є мажоритарка, доти мажоритарник буде використовувати ці кошти для власного піару. Це ж не свої він гроші дав, це гроші платників податків. Як тільки скасують мажоритарку – це стане просто нецікаво. А наразі це маразм. І поки ми не змінимо виборчу систему, цей маразм буде продовжуватись”.
Закон про Державний бюджет 2017 року отримав зміни до статті 20-ої, в яких передбачено створення комісії для підготовки пропозицій щодо розподілу субвенції на соціальо-економічний розвиток окремих територій, до складу якої, зокрема, ввійдуть члени бюджетного комітету. Проте станом на 11 травня цього року така комісія ще не була створена. Можливо, вона відповідатиме за або ж стане лише ще однією ланкою цієї схеми. Наразі ж заполітизованість і непрозорість цього процесу викликає чимало питань.