Пролог
Фінальна акція «Вставай, Україно!», як виявилось, стала лише проміжною, і закінчиться лише тоді, коли у крісло гаранта Конституції сяде хтось новий.
З обіцяного – оголошення плану дій опозиції, єдиного кандидата на крісло мера Києва, єдиного кандидата від опозиції на виборах Президента – обмежились лише декларацією. Мітинг не обійшовся без провокацій та бійок. З новинних стрічок головним учасником мітингу став БРДМ (Бойова розвідувально-дозорна машина), який роз’їжджав по перекритих для транспорту вулицях у супроводі машин ДАІ. Саме він спровокував фізичне протистояння та сутички. В одній із них постраждала журналіст «5 каналу», Ольга Сніцарчук та фотокореспондент «Комерсанта» Влад Содель. Журналісти розпізнали на фотографіях, котрі встиг зробити Содель під час бійки, «Вадіка Румина» (Вадим Титушко) з білоцерківського спортивного бойового клубу «Будо». Через дві доби після інциденту окремі ЗМІ, з посиланням на джерела у правоохоронних органах, повідомили, що громадянин Титушко має судимість за пограбування гуртового ринку – він отримав два роки умовно. Перші свої «професійні навички» «Вадік Румин» відпрацьовував «акулою пера», журналістом спортивної зовнішності на виборах до парламенту 2012 року на території Київської області.
Як все почалося. Дія перша
11:30 – на Європейській площі повно людей. З табличок видно, що вони добиралися з усіх обласних центрів України. Щоправда, впадає в око ще з ночі побудована сцена, на котрій красуються написи «В Європу без фашизму! Партія регіонів», довкола – кілька десятків молодиків спортивної зовнішності по периметру паркана навколо сцени. Вони дуже схожі на тих, хто «працював» на виборах до парламенту як «журналісти» нікому невідомих видань. Міліція бережно охороняє їх від нападів.
Серед учасників акції були громадяни різного віку. Помітно активістів партії «УДАР» з Одеси, очолюваних «десятниками», та Європейської партії Миколи Катеринчука, явку яких організатори звіряли з партійними списками.
До одеських активістів підійшов «ударівець», котрий виховував хлопців, принагідно поїдаючи яблуко, що Одеса – теж Україна, і слід вивчити та розуміти українську мову. Останніх якраз вишиковували та перераховували по головах.
Від Оболонського району Києва прийшли дуже колоритні жіночки віком за п’ятдесят, які з усіх сил вболівали за Юлію Тимошенко. Ще до початку мітингу вони скандували «Юлі – волю!». Більшість учасників все ж таки вимагали «Банду – геть».
За інформацією ВО «Свобода», на акції було присутньо близько тридцяти тисяч громадян. А за оцінками МВС – всього чотири тисячі. Хоча під час виступів вже на Софіївській площі опозицією була озвучена цифра у п’ятдесят тисяч. Направду, людей і справді було під тридцять.
11:00 – першим із опозиційних лідерів до громади вийшов Віталій Кличко, котрого відразу атакували прихильники та змусили досить довго роздавати автографи.
Колону учасників акції «Вставай, Україно!» очолили лідери фракцій «УДАР» Віталій Кличко, ВО «Свобода» Олег Тягнибок, ВО «Батьківщина» Арсеній Яценюк та партії ВО «Батьківщина» Олександр Турчинов.
11:15 година – хода рушила із запізненням на 15 хвилин від попередньо оголошеного графіку. Щойно люди почали рухатись, перед колоною з вулиці Михайлівської проїхав БРДМ, на якому по боках була намальована морква, зверху розвідувальної машини сиділо два чоловіки у костюмах зайців на великій моркві, вони стріляли в учасників акції з водяних пістолетів морквяним соком. Колона враз звила «Провокація!». Пізніше МВС пояснило цей проїзд по заблокованим для транспорту вулицям, де йшли громадяни зі своїми дітьми, «розважальним заходом».
Рівно через десять хвилин, об 11:25, коли голова колони проходила вулицю Михайлівську поперед неї вибігли перевдягнуті в монашок дівчата, вони тримали плакати «Арсений, покажи грудь!» і «Я хочу твою морковку!». Коли до дівчат почали наближатися «свободівці», їх оточили в кільце хлопці спортивної статури. Зрештою обійшлося без бійки, провокаторів виштовхали у сусідній двір міліціонери. Пізніше організатор цієї розважальної акції, Володимир Петров, керівник продакшену «Люмпени» та продюсер Олексія Дурнєва, що був офіційним обличчям акцій з морквами та кролями, заявив, що молодики були охоронцями.
Попереду колону супроводжували музиканти, один з яких грав на трубі, інший на гітарі. Всі співали українських пісень.
11:55 – на Софіївській площі атмосфера більше була схожа на ярмарок. Молоді дівчата діставали з коробок шапки та прапорці «Батьківщини», роздавали, всім, хто ще не був помічений партійною символікою. На площі ще до приходу колони лунали виступи «Київського віче», його активісти тримали плакати «Здравствуй весна, прощай Попов!». Біля самої сцени стояли люди похилого віку, гордо тримаючи табличку з прізвищем свого депутата по мажоритарному округу - Леоніда Ємця. На сцені вишикувався хор. Лунали фонограми з українськими піснями та фонограмами виступів лідерів опозиції. За сценою метушився персонал та активно налаштовував апаратуру.
Не зовсім зрозумілою була система пропуску журналістів. Охорона не зважала на журналістські посвідчення, одному з фотокореспондентів в розпал суперечки ледь не побили камеру.
12:05 – з приходом колони, чисельність депутатів за сценою зростала у арифметичній прогресії. Віталій Кличко знову розважав журналістів, депутатки від «Батьківщини» чепурилися. Деякі народні обранці в закутках спілкувалися з журналістами.
Безпосередньо акція розпочалася о 12:15. Зі сцени було оголошено про події, що їй передували: людей знімали з потягів та не давали доїхати до Києва. Потім на сцену запросили лідерів опозиції.
Коли на сцені зібралися всі депутати, котрі брали участь в акції, пролунав гімн України. Натовп одразу заспівав, ледь почувши знайомі ноти. Не всі депутати підспівували.
Вперше за останній час Юлія Тимошенко не привітала та не звернулася до людей з нагоди акції такого масштабу.
Перше слово на акції дали депутату фракції «Батьківщина» Ірині Луценко. Вона передала слова свого чоловіка, Юрія, котрий звернувся до лідерів опозиції зі словами: «об’єднання і єдина команда – цього чекають від нас українці». Пані Ірина заявила: «Влада перетворила життя кожного українця на спробу вижити щодня». Вона також подякувала всім громадянам, котрі, незважаючи на перепони, приїхали на акцію до Києва: «Ви знаєте, що зміни можливі. Всенародне об’єднання і зусилля, які ми тут демонструємо, є головною нашою силою. Місце кожного українця має бути на таких акціях. Кожному українцю сьогодні є що втрачати: середньому класу – бізнес, інтелігенції – переконання, молоді – майбутнє, ветеранам – повагу, пенсіонерам – спокійну старість. Всім нам – вільну і незалежну українську державу! Ми маємо розуміти, що сьогоднішня акція – не кінець владі Януковича, це – початок їхнього кінця!». Луценко закінчила свій виступ словами Ліни Костенко: «Є боротьба за долю України, все інше – мискоборство!».
Наступним до виступу запросили депутата фракції «УДАР» Ярослава Гінку. «Те, що сьогодні не випускають автобуси з регіонів, зупиняють потяги свідчить про одне – у банди Януковича параноя. Вона проявляється у тому, що влада боїться власного народу. Нині влада всілякими методами намагається розділити Україну. Але їй це не вдасться зробити, бо ми сьогодні об’єднані як ніколи, об’єднані єдиною метою – побудувати українську незалежну державу, яка була б дійсно європейською країною», - проголосив «ударівець».
Під час виступу свого колеги по фракції Віталій Кличко спочатку посміхався комусь із натовпу та махав рукою, а потім взагалі вирішив на певний час зійти зі сцени. Віталій крокував настільки впевнено, що ледь не збив свого однопартійця, котрого різко відтягнули з дороги його колеги по фракції, що стояли позаду. Кличко вийшов, не помічаючи здивованих облич депутатів.
Зі сцени пролунав виступ ще одного депутата фракції «УДАР» Оксани Продан, котра подякувала людям за те, що вони не сидять на кухні та «фейсбуках». Під сценою, де сиділи журналісти, прямо на асфальті, з ноутбуками, відразу почалось обговорення: як кваліфікувати їхні дії, коли вони на акції сидять в «тих ваших «фейсбуках». Депутат з фракції «Свобода» Андрій Іллєнко сказав людям: «Ви – політики, і самі робите політику». Було помітно, що Іллєнко в ході свого виступу сам заряджався від своїх слів. Журналісти жартували, що хоч один з виступів не буде таким в’ялим, як інші.
Виступ Ірини Фаріон почався вітанням «Христос Воскрес!». Вона розповіла, що у гуртожитку, де проживає у Києві, на таке привітання швейцар відповів «Здрастє» (напевно, пані Ірина все-таки мала на увазі готель «Київ»; хоча готель теоретично і можна називати гуртожитком, але люди, не зрозумівши про що йдеться, довго дивувались).
«Щоб не було «Здрастє» на моє «Христос Воскрес!», ви всі зараз в українській політиці. Ви рухаєте світом. А ми на сцені стоїмо на ваших плечах. Ви – травневі повстанці національної революції», – продовжила Фаріон.
«Аби захистити нашу національну ідентичність, що виростає із законів моралі та національного духового поступу, є, як свідчить відоме латинське прислів'я, випробуваний спосіб – мистецтво та війна. Сьогодні не так зі зброєю в руках, як війна на ментальному рівні: принципове й категоричне несприйняття і блокування кримінальної українофобії, космополітичного розгулу, ліберальної вседозволеності, морального виродження й фінансової диктатури», – сказала у своєму виступі Фаріон.
А потім лунали виступи лідерів опозиції, під умовним гаслом «наша пісня гарна й нова, починаймо її знову», в яких, попри обіцянки, так і не оголосили єдиного кандидата на посаду мера Києва та програму дій по скиненню нинішнього режиму. З єдиним кандидатом на президентських виборах теж схитрували. Лідери опозиції підписали декларацію, у котрій йдеться: «кожна з трьох політичних сил підтримає того кандидата від цих сил, який вийде до другого туру, і кожна працюватиме на його перемогу з повною віддачею та тотальною мобілізацією власних ресурсів, навіть якщо такий кандидат і належатиме до іншої політичної сили». Під час цих виступів депутати почали розходитись зі сцени та займатись хто чим. Хтось знову по закутках спілкувався з журналістами, хтось просто дихав свіжим повітрям.
Преса почала обурюватися заїждженністю тем виступів, припускаючи, що з таким самим успіхом половина з присутніх журналістів може вийти на сцену і сказати те саме (настільки вивчились стандартні спічі), або й внести новизну.
Звідки з’явився Вадік Румин? Дія друга
Поки депутати вели бесіди за сценою під час виступів своїх лідерів, на вулиці Великій Житомирській розпочались справжні бойові дії. Зіткнення почалось із появою бронетранспортера, котрий рухався в напрямку акції. Активісти заблокували БРДМ і зупинили його, спустивши колеса техніки. Далі у машину почали кидати пачки з кефіром, а коли підбігла підмога, – депутати фракції «Свобода» Ігор Мірошниченко, Андрій Мохник та Михайло Головко – почалось активне «викурювання» водіїв з корпусу броньовика.
Мірошниченко розбив вікна, Головко намагався відчинити люк. Тим часом люди вже позатикали пластиковими пляшками вентиляційні труби, з бензобаку витікало паливо. Зрештою, бронетранспортер почали розгойдувати. Громадян, які спінінгами з-під прапорів тикали в людей у БРДМ, заспокоював Мохник. Він просив міліцію підійти, і дати екіпажу броньовика спокійно покинути місце пригоди. Однак міліція просто стояла осторонь і мовчки спостерігала. З’явився загін «Беркуту», який вступив у сутичку з активістами. «Беркутівці», не соромлячись, схопили чоловіка літнього віку, його намагались відбити декілька жіночок. Вони принагідно почали апелювати до моральності «беркутівців», та зрештою, постраждали і самі. Після завершення сутичок «Беркут» витягнув екіпаж БРДМ та почав виводити їх із натовпу. Озлоблений після боїв з «Беркутом» і довгого стояння під сонцем народ, почав кидати у екіпаж броньовика пусті пластикові пляшки.
Потім на БРДМ фотографувались усі бажаючі. В кабіні познаходили водяні пістолети, заповнені морквяним соком, та бавилися ними.
По завершенню перших сутичок сама акція на Софіївській теж добігла кінця. «Беркут» організовано, але поспіхом, передислокувався ближче до Майдану Незалежності, навздогін жінки похилого віку кричали «Ганьба!». Через деякий час біля будівлі Головного управління МВС з’явилися молодики спортивної зовнішності, котрі мовчки, без пояснень, з нецензурною лайкою, накинулись на активістів «Свободи». В ході сутички «спортсмени» побили журналістку «5 каналу» Ольгу Сніцарчук та фотокореспондента «Комерсанта» Влада Соделя. Міліція знову стояла осторонь. Ольгу з місця подій забрала «швидка», Влад залишився, щоб дати покази. Він демонстрував міліціонерам фотографії нападників, але правоохоронці розвернулися і пішли.
Хлопці спортивної зовнішності – як вид – працювали «журналістами» у Київській області на останніх парламентських виборах. Зокрема центром їхньої роботи «з написання журналістських текстів» була Біла Церква. Загалом, під час парламентських виборів молодики зі спортивних клубів були «віпами» на будь-якому ОВК і в судах: від працівників бюро перепусток до секретарів. Під час суду по 90-му округу, що затягнувся до четвертої години ночі, втомленим «спортивним журналістам» секретар суду виносила яблука. В перший день слухань в тому ж суді від «cпортивних журналістів» постараждали справжні журналісти та їхня техніка. Наступного дня «спортсмени-журналісти» агресивно пропонували спостерігачеві ОПОРИ «познімати гриби у лісі».
Такої цинічності та нахабності спостерігачі ОПОРИ, маючи досвід роботи з моніторингу виборів, ще не бачили: коли на засіданнях ОВК молодики могли «залицятись» у грубій формі, а потім брати спостерігачів у кільце; коли кандидати та ще чинні депутати Верховної Ради кидалися на них для звільнення «порушника спокою»; коли, зрештою, у ніч підрахунку голосів з ОВК Білої Церкви зробили ледь не будівлю урядового значення з охороною з кількох загонів «Беркуту», але не могли вберегти «мобільні групи» партій від звірських побоїв з боку «журналістів спортивного пера».
МВС України через свій офіційний сайт так прокоментувало інциденти на акції 18 травня: «У конфлікт втрутилися пересічні громадяни. Почалася бійка. Нападники кидали пляшки з водою та каміння у громадян, які намагалися припинити конфлікт. У результаті, декілька осіб зазнали тілесних ушкоджень, зокрема журналіст одного з телеканалів. Під час сутички невстановлені особи використали газ невідомого походження. Правоохоронці, які забезпечували охорону громадського порядку, втрутилися та припинили бійку, розмежувавши учасників конфлікту. Також співробітники міліції викликали карету швидкої медичної допомоги».
Епілог
Під тиском журналістів, які зібралися біля МВС, вимагаючи реакції на побиття колеги Ольги Сніцарчук та Владислава Соделя, було відкрито кримінальне провадження за ч. 1 ст. 125 Кримінального кодексу України «Умисне легке тілесне ушкодження», згодом перекваліфіковане у ст. 171 «Перешкоджання законній професійній діяльності журналістів».
