Психоаналітик, есеїст, співзасновник Львівського інституту психоаналізу Юрко Прохасько ставить діагноз українському суспільству після виборів-2012.
Які висновки можна зробити за попередніми результатами голосування від ЦВК?
Нічого драматично іншого не відбулося
Моє перше враження – що нічого драматично іншого не відбулося. Будь-які вибори, навіть фальсифіковані, дають певну очевидність на момент оголошення результатів. От такою очевидністю для мене тепер є те, що, по-перше, це не була вирішальна боротьба. Все ж таки виборці дуже налаштовані на 2015 рік, і напевно був такий позасвідомий консенсус, що цього разу не вдасться нічого змінити істотно і треба готуватися до 2015-го.
Другий висновок: швидше за все, та ситуація, яка була дотепер, вона так і буде тривати, принаймні до 2015-го. Якихось разючих змін, мабуть, не відбудеться. Третій висновок – таким базовим речам, як, наприклад, територіальна цілісність України, в сенсі небезпеки розколу чи поглиблення відчуження між, умовно кажучи, Сходом і, умовно кажучи, Заходом також не відбудеться. УДАР – в царині класичного лібералізму, поза полями мовними, історичної памят, а на основі економічного класичного лібералізму. Те, що за них проголосувала ціла країна, означає, що немає нурти на роз'єднання.
Те, що партія Кличка здобула такий великий відсоток, як на перший раз, (хоч потім він може зникнути і всіх розчарувати і це буде перший і останній раз), свідчить про те, що на фоні зростання радикалізації зростає туга за лібералізмом. Це щось дуже нове для українського суспільства. Це вперше відбулась демонстрація збоку суспільства, що є потреба ліберальній ідеології.
З мажоритарниками наразі ще нічого не зрозуміло. Бо там були фальсифікації і підкупи, і невідомо не тільки кому дістанусть ці самовисуванці, а невідомо, хто їх взагалі висунув чи вмовив висунутись.
Високий результат комуністів може означати дуже коротку пам'ять і страшенну політичну наївність
Тоталітарні партії набрали на 10% більше, ніж демократичні. Про що це свідчить?
Так, разом з тугою за лібералізмом відбувається радикалізація. Показник «Свободи», на жаль, є дуже високим. Але, нічого несподіваного, бо за умов тієї олігархічної політики, яка здійснювалася в Україні, можна було сподіватися, що така радикалізація відбудеться, але, на жаль, не в площині протистояння авторитарних і ліберальних концепцій, а вона буде наростати по лінії протистояння авторитарних і радикальних відрухів. Це дуже невтішно.
Високий результат комуністів може означати дуже коротку пам'ять, і страшенну політичну наївність. Значить комуністам вдалося велику частину виборців обдурити своїми антиолігархічними обіцянками, обіцянками соціальної держави. Але з огляду на те, як вони себе поводили останні роки, не побачити їхньої продажності і готовності увійти у спілку з олігархами було не можливо.
В Івано-Франківську з 7 округів лише на одному переміг «благодійник». На усіх інших округах таких благодійників витіснили або малопримітні висуванці від Об'єднаної опозиції або свободівці. То люди все-таки не продалися?
Ясна річ. Надія благодійників на успішність їхньої стратегії, а з іншого боку готовність людей «продатися» також є обмежені. Те, що малопримітні кандидати легко здобули перемогу – це засвідчує лише величезні протестні настрої і незгоду, бажання змінити існування політичного режиму. Для цього не потрібно було навіть якихось профільованих кандидатів.
Високий рейтинг свободівців здивував, здається, навіть їх самих. Ми чули заяву Азарова та спостерігачів з СНД, які висловили своє здивування такому високому рейтигу радикальної «Свободи». Як гадаєш, чи можна сподіватися від свободівців разом з Іриною Фаріон коструктивних дій у Верховній Раді, чи здатні вони на діалог?
На мою думку, не здатні. Це абсолютно злоякісна тенденція, яка тепер є притаманна цілій Європі, коли у відповідь на кризу у Греції, Нідерландах і Франції здобувають підтримку вкрай радикальні праві або навіть фашистоїдні партії. Я не вірю, що «Свобода» може бути конструктивною, вона може сприяти лише подальшій радикалізації і нагнітанню негативної динаміки і редукції усієї політичної площини до протистояння чорного і білого, затирання проміжних тонів і витіснення істотних тем для дискусії неістотними. Найігрше, коли дискурсивне поле буде зайняте лозунгами і гаслами, з одного боку, олігархічними, а з іншого – радикальними. Це унеможливлює розмову про істотне.
Наталка ГОЛОМІДОВА
Про причини суспільного занепаду та передвиборчий діагноз дивіться від Юрка Прохаська дивіться тут: http://oporaua.org/articles/3143-jurko-prohasko-lukrajincjamy-na-vyborah-keruje-znevira-vidchaj-i-cynizmr