Кандидат у народні депутати від Партії регіонів за виборчим округом № 75 Сергій Кальцев – відомий політик та управлінець. ОПОРА зустрілась з Сергієм Федоровичем у самий розпал передвиборної кампанії, коли провладних кандидатів звинувачують у використанні адмінресурсу, а їхні опозиційні опоненти заявляють про тиск та політичні переслідування. Про дотримання законодавства, тиск, ідеальну Верховну Раду та українських жінок у політиці читайте в цьому інтерв’ю.
Прізвище Кальцев відоме в місті завдяки Вам і Вашому брату Володимиру Кальцеву – найпопулярнішому кандидату в мери, який неодноразово балотувався. Чому ваш брат пішов з політики, а ви, скажімо, навпаки – почали активну політичну діяльність?
Активну політичну діяльність я розпочав в 1998 році, коли став депутатом Запорізької обласної ради від м. Бердянськ. В 2006 році я пройшов за списками Партії регіонів і став депутатом Верховної Ради, працював півтора роки, аж поки тодішній Президент України Віктор Ющенко не розпустив парламент. Можливо, моя діяльність не була такою публічною, як зараз, хоча я намагався її висвітлювати ще в 2006 році. А вже в 2010 я вдруге став депутатом Запорізької облради. З лютого 2011 року партія закріпила мене за Заводським та Ленінським районами Запоріжжя, в яких я працював раніше. Ще в 2006 році я був відповідальним за найбільший округ в Україні, що включав 4 райони, де проживають 400 тисяч мешканців. Проблеми цих житлових масивів мені давно відомі. Я регулярно веду прийоми громадян, проводжу зустрічі (більше 280 за час передвиборної кампанії). Всі школи, дитсадки, лікарні, комунальні установи мені знайомі.
Говорячи про мого брата, скажу, що Володя не пішов з політики, просто він зараз більше у бізнесі, допомагає нашим батькам, родині.
Чому ви йдете не за списком, а по мажоритарці?
Вважаю, що сильні кандидати, яким є що сказати, яких люди знають в обличчя, мають йти по мажоритарному окрузі. Є люди, які більш публічні, а є ті, хто працюють по округах, до того ж у «списочників» трохи інші цілі та задачі, бо вони працюють переважно в Києві. Але впевнений, що кожен депутат буде закріплений за окремою територією та відповідатиме за неї.
Будь-яку партію, яка знаходиться при владі, будуть звинувачувати у використанні адмінресурсу
Сьогодні провладну партію звинувачують в масовому використанні адмінресурсу та інших порушеннях. Як ви ставитесь до цього?
Будь-яку партію, яка знаходиться при владі, будуть звинувачувати у використанні адмінресурсу. Це один з напрямків роботи опозиції. Знаєте, чим, наприклад, відрізняється провладна партія від опозиційної? А тим, що перші намагаються виконати свої обіцянки перед виборцями, а інші за це їх критикують, бо мають менше можливостей виконувати свої обіцянки.
Можна припустити, що є помилки. Звісно, іноді вони справедливо критикуються опозицією, іноді – ні. Я впевнений в тому, що і опозиція не свята. Звісно, що опозиція намагається «викликати вогонь на себе» - «накрутити» собі рейтинг. Це давно відома технологія, яку використовують наші опоненти. Зауважу, що є різні опоненти – деякі поводять себе коректно, а деякі, м’яко кажучи, не зовсім.
Опозиційні кандидати неодноразово заявляли про тиск з боку влади, заборони у розміщенні зовнішньої реклами тощо. Як гадаєте, це надумані заяви кандидатів для піару чи в нашій країні дійсно щось негаразд з демократією в часи передвиборчої кампанії?
Кожен опозиційний кандидат, який вирішив йти до влади, має чітко розуміти свої можливості та розраховувати на той ресурс, яким він володіє. І питання стосується не просто опозиційних кандидатів, а й самовисуванців, адже у кожного з них є різні ресурси, які дозволяють їм вести передвиборчу кампанію. Якщо казати суто про «опозиціонерів», то кожен з них має підтримку партії, яка дозволяє йому рекламуватися.
Я своєю рекламною кампанією почав займатись ще у березні-квітні, коли ще тільки визначались кордони округів. До речі, у мене не так багато білбордів – всього 12. Більшість моїх опонентів цим питанням взагалі не займались, тому проблема в них самих. Зараз вони починають говорити, що їм забороняють вішати біллборди і проводити передвиборчу кампанію. Але є такі опоненти, які «розмістились» без проблем. По 75 округу, де і я балотуюсь, це самовисуванець Генадій Рекалов, кандидат від Об’єднаної опозиції Олександр Старух, Микола Холодков від КПУ теж. Звичайно, я можу припустити, що є виключення з правил, але їх дуже мало.
А те, що деякі депутати заявляють про нібито відмову їм у зустрічі з людьми – суцільна маячня. За ці два з половиною місяці я провів більше двох сотень зустрічей з мешканцями. Хто заважає їм вийти на вулицю і провести зустріч? Я зараз збираюсь їхати за однією адресою поспілкуватись з людьми і Вас запрошую! Розумієте, тут є інше питання – треба ж мати совість щоб прийти у той чи інший двір. А де ж та совість візьметься, якщо людина нічого не зробила? В 2011 році я запропонував головам районів створити програми соціально-культурного розвитку районів на декілька років. Ми 9 місяців їх розробляли, а потім почали реалізовувати - ремонтувати дитсадочки, лікарні, дороги, будувати дитячі майданчики, освітлювати вулиці тощо. Коли ти приходиш критикувати, і при цьому нічого не зробив, тебе люди не сприйматимуть, а коли приходиш і звітуєш їм, що зробив, то вони приймають. Розуміють, що можна довіряти тим, хто працює.
Багато ЗМІ «приписують» вам головного конкурента по виборчому округу – нібито самовисуванця Генадія Рекалова. А Ви кого вважаєте своїм серйозним конкурентом і чому?
Рекалова я не вважаю конкурентом. У нього унікальна ніша – декілька відсотків виборців, які далі Запоріжжя нічого не бачать. Вони голосували за нього в 2010 році як за представника громадської організації. Він ніколи не був ні опозиційним, ні провладним. На відміну від інших кандидатів, він хоча б щось робить – зустрічається з людьми, намагається вирішувати якісь питання.
Щодо конкурентів, то я б назвав першу трійку у рейтингу – Олександр Старух від Опозиції, Микола Холодков від КПУ та Богдан Василенко від партії «УДАР». Але назати їх серйозними конкурентами важко. Холодков – перейшов з БЮТу до КПУ, Василенко до останнього сидів в Опозиції, а потім опинився в «УДАРі» і зараз «пиляє» «Батьківщину» більше, ніж Партію регіонів. У них немає власних рейтингів. Їх рейтинги — це рейтинги партій, які їх висунули.
Припустимо, що Сергій Кальцев проходить до Верховної Ради. За вирішення якого наболілого питання він візьметься одразу?
Перший напрям – це проммайданчик. Якщо в нас будуть працювати заводи, Запоріжжя буде розвиватись. А для цього треба розробити ряд законопроектів, регуляторних актів, щоб зберегти нашу індустрію. Регулярно зустрічаюсь з представниками заводів, і всі хочуть лише одного – щоб підприємства працювали.
Далі я створю єдиний закон про ветеранів. Такий наказ я отримав від наших ветеранських організацій. Я не знаю, чому комітет соціальної політики не займається цим на достатньому рівні, але закон про ветеранів має бути і ми його зробимо.
Також я продовжу працювати над проблемою відселення людей зі старих бараків. З 2007 року ми вже пересилили більше 150 сімей в нормальні будинки, і працюватимемо над цим далі.
Як вважаєте, чи змінять ці Парламентські вибори ситуацію в Україні та ставлення ЄС до нас?
Склад ВР вочевидь зміниться – прийдуть нові досвідчені мажоритарники. В кадровому плані цей склад буде більш потужним, адже слабкі не потрапляють за мажоритаркою до ВР. Якщо при владі залишиться ПР, в чому я впевнений на 99 відсотків, то ми й надалі продовжимо вирішувати проблеми розвитку країни. Сьогодні жодна політична сила, окрім ПР, не має професійних кадрових працівників. Зауважу ще одну таку цікаву деталь – професійні управлінці приходять до нас з південно-сходу країни, бо тут є промгіганти, тобто є можливість кар’єрного росту та здобуття досвіду.
Сьогодні ситуація з економікою набагато складніша ніж 4-5 років тому, і, незважаючи на це, приріст ВВП складає півтора відсотки. Це говорить про те, що гроші, які заробляє сьогоднішній Уряд, враховуючи кризу, йдуть в економіку, а не поза нею. Наприклад, декілька десятків мільярдів гривень, вкладених у Євро 2012, створили десятки тисяч робочих місць, на яких люди працюють і дотепер. Є такий чудовий американський вислів: «Коли в Америці криза, країна починає будувати дороги». Ми почали робити те саме – вкладати гроші в економіку, в інфраструктуру. Все це говорить про професіоналізм сьогоднішнього Уряду.
Проведення вільних, демократичних виборів буде, безумовно, позитивним сигналом для єропейської спільноти. І я впевнений в тому, що вибори пройдуть спокійно, нормально. Українські громадяни дуже добре знаються на політиці і мають досить інформації для аналізу, висновків та обгрунтованого вибору.
Відомо, що на ці вибори приїхало дуже багато спостерігачів з багатьох країн світу. Тільки в Запоріжжі їх декілька десятків. Як гадаєте, це говорить про престижний статус нашої країни чи все ж таки велику ймовірність фальсифікації на виборах?
Міжнародні спостерігачі приїжджають до нас на кожні вибори, і їх сьогодні не так вже й багато – близько тисячі зареєстрованих, а це, на мою думку, замало для 45-мільйонної країни. У нас багатомільйонна країна, тому, звісно, ми викликаємо зацікавлення з боку міжнародних спостерігачів, ЄС.
В нашій області кандидати в депутати будують свою передвиборчу кампанію на благодійності, інтернет-активності, зустрічі з виборцями, а в чому «фішка» Вашої передвиборчої кампанії?
На відміну від інших кандидатів, я займався системною підготовкою до виборів. Більше того, робота депутатом облради, Верховної Ради дозволила мені вибудувати грамотно передвиборний процес. І сьогоднішня підтримка виборців в окрузі - це результат роботи нашої команди та реальних справ за кілька останніх років.
На вибори по Запоріжжю йде багато невідомих кандидатів. Як гадаєте, треба давати дорогу перспективним та маловідомим, чи все ж таки варто довіряти досвідченим «акулам» політики?
На мою думку, сплав активної молоді, яка вже відзначилась добрими справами, і досвідчених кандидатів - це найбільш оптимальний варіант Верховної Ради. Роботи вистачить всім.
Чи бачите ви майбутнє українських жінок в політиці або ж все-таки перспективи за чоловіками?
Я бачу майбутнє українських жінок не просто, а з задоволенням. Якщо говорити про Запоріжжя, в нашій міській раді працює 90 депутатів, з них 28 – жінки. 19 з них обиралися від Партії регіонів: 15 мажоритарників, 4 – за списками. Це ті жінки, які реально хочуть працювати і щось робити. Дехто з них працює вже другу каденцію, отримав значний досвід. На рівні Верхоної Ради співвідношення інше. Ідеальний варіант – це 50 на 50. Зараз менше. Але цю ситацію можна виправити. Не виключаю, що й за допомогою наших запоріжанок.