Цьогоріч Україна відзначає 30 років незалежності. Це шлях становлення української демократії, упродовж якого ми подолали більше 20 загальнонаціональних виборчих кампаній. 7 разів українці обирали Президента, 8 – парламент (4 кампанії були достроковими), 8 – органи місцевого самоврядування.

У цьому матеріалі зібрали 30 фактів, що стосуються виборів та ілюструють прогресивні кроки та етапи “відкату” назад у становленні української демократії. 

Факт 1
За 30 років незалежності відбулося 7 президентських кампаній

Українці обирали президентів 7 разів: в 1991, 1994, 1998, 2004, 2010, 2014 та 2019 роках.

У 1991 році Леонід Кравчук отримав більшу підтримку, ніж В'ячеслав Чорновіл, однак в 1994 році він поступився Леоніду Кучмі, який в 1999 році провів другу успішну кампанію. В 2004 році в найбільш тривалій боротьбі за посаду президента між двома Вікторами перемогу здобув  Ющенко. Однак його суперник Віктор Янукович все ж став Президентом в 2010 році, обійшовши Юлію Тимошенко. Не вдалося перемогти Тимошенко і 2014 році, тоді Президентом став Петро Порошенко. Однак останній в 2019 році поступився Володимиру Зеленському.

Факт 2
Одні вибори президента були дострокові, одні – позачергові

Другі президентські вибори відбулись у 1994 році і стали першим достроковим голосуванням за державного лідера України. Водночас це були вже другі президентські вибори, які проводилися в умовах відсутності Конституції. Проведення виборів було викликане економічною кризою, яка супроводжувалась безстроковим страйком шахтарів та гіперінфляцією української грошової одиниці, що тривала від червня 1993 року. Однак причини позачергових президентських виборів крилися ще й у конфлікті між Президентом Леонідом Кравчуком і прем’єр-міністром Леонідом Кучмою, якого затвердили на посаді 13 жовтня 1992 року. За підтримки неофіційної групи «червоних директорів» у жовтні 1992 року Кучма був обраний прем'єр-міністром України. 17 червня 1993 року Верховною Радою прийнято рішення щодо проведення консультативного референдуму про висловлення недовіри президенту і парламенту. У вересні референдум було скасовано та прийнято рішення про проведення дострокових виборів.

Юридичною підставою проведення виборів позачергових виборів у 2014 році було визначено самоусунення Президента України від виконання конституційних обов’язків. 22 лютого 2014 року Верховна Рада підтримала постанову про усунення Віктора Януковича з посади Президента України та призначення позачергових виборів. Відповідний документ підтримали 328 народних депутатів.

Факт 3
Вісім разів українці обирали Верховну Раду

Вибори до Верховної Ради України відбувалися у 1994 (дострокові), 1998, 2002, 2006, 2007 (дострокові), 2012, 2014 (дострокові) та 2019 (дострокові) роках. Чергові вибори депутатів проводяться у зв'язку із закінченням конституційного строку повноважень Верховної Ради України і не потребують окремого рішення про їх призначення. Позачергові вибори депутатів призначаються Президентом України (з підстав і в порядку, встановлених Конституцією України). Депутатом може бути обраний громадянин України, який на день виборів досяг двадцяти одного року, має право голосу і проживає в Україні протягом останніх п'яти років.

Факт 4
Чотири парламентські кампанії були достроковими

Причина дострокових виборів народних депутатів 1994 року така ж, як і президентських того ж року. Але на момент виборів попереднє скликання вже завершувало свою каденцію, адже працювало з 1990 року. А ось Верховна Рада V скликання, обрана в 2006 році, працювала недовго, бо розпочалася політична криза. 2 квітня 2007 року Віктор Ющенко розпустив парламент та підписав указ про дострокові вибори, які мали відбутися 27 травня. Проте вони були перенесеними на 24 червня. У виборчих перегонах брали участь 20 політичних партій і передвиборчих блоків – найменше за останні декілька виборів. Явка виборців склала  57,94% (також доволі низький показник активності). Найактивнішими були мешканці Тернопільської області, найменше проголосувало у Херсонській та Закарпатській областях. До ВР увійшли 5 блоків та партій: «Партія регіонів», Блок Юлії Тимошенко, «Наша Україна — Народна самооборона», Комуністична партія України, Блок Литвина.

Після позачергових виборів Президента в 2014 році оновилася і Верховна Рада. Участь у виборах у багатомандатному окрузі взяли 29 партій. З чинних депутатів Верховної Ради сьомого скликання 302 виявили бажання балотуватись, вони отримали місця у списках 9 партій. Проголосували тоді 52,42% українців. У новому скликанні Ради були представлені 6 політичних сил: Блок Петра Порошенка (132 депутати, з них 69 мажоритарників), «Народний фронт» (82 депутати), Об'єднання «Самопоміч» (33), «Опозиційний блок» (29), Радикальна партія Олега Ляшка та «Батьківщина» (22 та 19 депутатів відповідно). Зі 198 мажоритарних округів тільки у двох перемогли жінки. 

У 2019 році чергові парламентські вибори були заплановані на 27 жовтня. Але Президент Зеленський під час своєї інавгурації 20 травня оголосив про намір розпустити парламент, а вже наступного дня підписав указ про дострокове припинення повноважень Верховної Ради VIII скликання. Це рішення оскаржувалося у Конституційному Суді, який зазначив, що вирішити конфлікт між Президентом та ВР має народ України «шляхом проведення позачергових виборів». Таким чином, позачергові вибори до Верховної Ради було призначено на 21 липня.

Президентські вибори

Факт 5
Президентом України в різні роки хотіли стати 102 особи

За 30 років незалежності українці обирали президента 7 разів. Не враховуючи тих, які вибули з балотування чи реєстрацію яких скасовано, кандидували в різні роки 102 особи.

Факт 6
Найбільше претендентів було в 2019 році – 39 кандидатів

У 2019 році до ЦВК свої документи подали 92 потенційні претенденти, з них реєстрацію пройшли 44. Після скасування реєстрації Андрія Садового, Дмитра Добродомова, Євгена Мураєва, Сергія Кривоноса, Дмитра Гнапа, які подали звернення до ЦВК із заявою про відмову від балотування, до виборчого бюлетеня було включено 39 осіб.

Факт 7
Більше одного разу балотувалися 19 політиків

Частина політиків, імена яких були у виборчому бюлетені в 2019 році, мала значний досвід участі у президентських кампаніях. Так, за 30 років незалежності більше одного разу балотувалися 19 політиків. П’ять разів зустрічали виборці в бюлетенях ім'я Олександра Мороза (в 1994, 1999, 2004, 2010 та 2019 роках). Чотири рази балотувався Петро Симоненко, а ось вп’яте Центральна виборча комісія йому відмовила у реєстрації (в 1994, 1999, 2004, 2010 та 2014 роках). Проте ні один, ні інший посаду президента так і не обіймав.

Факт 8
Лише один президент був переобраний на другий термін

А ось із семи президентів лише одному вдалося стати переможцем виборчих змагань вдруге. Так, під час першого туру 31 жовтня 1999 року найбільшу підтримку виборців отримав Леонід Кучма – майже 36,5%. Він здобув першу позицію у 15 областях України та містах Києві і Севастополі, а також у представництвах України за кордоном. Але цих голосів не вистачило, тому на 14 листопада було призначене повторне голосування. У другому турі боротьба велася між Леонідом Кучмою та Петром Симоненком (результат першого туру – 22,24%). Більше 56% підтримки виборців здобув Леонід Кучма.

Факт 9
Дві президентські кампанії відбулися в один тур – в 1991 та 2014 роках

Перші вибори Президента України відбулися 1 грудня 1991 року. Тоді ЦВК зареєструвала кандидатами в президенти сімох осіб. Вже напередодні голосування Олександр Ткаченко зняв свою кандидатуру на користь Леоніда Кравчука. Тому хоча в бюлетені і лишилося сім прізвищ, участь у виборах 1991 року взяли шість кандидатів: В’ячеслав Чорновіл (Народний рух України), Левко Лук’яненко (Республіканська партія України), Леопольд Табурянський (Народна партія України), а також самовисуванці: Леонід Кравчук, Володимир Гриньов та Ігор Юхновський. У голосуванні 1 грудня взяли участь 31 891 742 особи – 84,18% тих, хто мав право брати участь у референдумі та виборах Президента (37,8 млн громадян). 61,5% голосів (або 19,6 млн) у першому турі отримав Леонід Кравчук. Другий тур виборів не знадобився. Так само в 2014 році президентські вибори пройшли в один тур, перемогу на них отримав Петро Порошенко з результатом 54,7% голосів виборців.

Факт 10
У 2004  році відбувся «третій тур» (повторний другий)

Однак маємо й інший приклад – «третій тур», тобто повторний другий у 2004 році. У тій кампанії взяли участь 24 кандидати. 10 листопада ЦВК оголосила результати виборів – жоден із кандидатів не набрав більшості голосів. Тому ЦВК оголосила про проведення другого туру виборів, де суперниками стали Віктор Ющенко та  Віктор Янукович. Через три дні після повторного голосування на засіданні ЦВК оголосила офіційні результати виборів, за якими Віктор Янукович набрав 49,46% голосів, а Віктор Ющенко – 46,61%. У ніч виборів 21 листопада Ющенко закликав своїх прихильників зібратися на Майдані незалежності в Києві та площах інших міст України. Коли попередні результати ЦВК показали невелику перевагу Януковича, Ющенко оголосив про виборчі фальсифікації й попросив своїх прихильників залишатися на Майдані незалежності до визнання їх перемоги. Сам Ющенко у Верховному Суді оспорював постанову ЦВК про офіційні результати виборів. Слухання справи за цією скаргою тривало п’ять днів і транслювалося по телебаченню. Верховний Суд, визнавши численні факти порушення законів і Конституції України, оголосив результати другого туру недійсними і призначив повторне голосування. 26 грудня відбулося переголосування, в якому взяло участь 77,19% виборців. Найбільша явка була у чотирьох західних областях, за якими слідували Луганська і Донецька області; найменшу активність виявили виборці Одеської і Закарпатської областей. 10 січня 2005 року ЦВК затвердила протокол про результати виборів і постанову про обрання Президентом України Віктора Ющенка, за якого було віддано 51,99% голосів.

Факт 11
Максимальна явка на президентських виборах була в 1991 році – 84%

Як вже зазначалося вище, явка виборців на перші вибори Президента незалежної України була 84,16%. Так трапилося, що це найвищий показник активності за всі 30 років. Найменше громадян з правом голосу відвідали виборчі дільниці в 2014 році – 59,48%. Тоді вперше за історію незалежної України президентська виборча кампанія відбувалася у настільки складних умовах, а самі вибори були викликані безпрецедентними політичними обставинами через Революцію Гідності, втечу Президента Януковича, анексію Криму та військові дії на території частини Донецької й Луганської областей.

Факт 12
Максимальну підтримку отримав Володимир Зеленський в 2019 (73%)

Нинішнього Президента українці обирали в 2019 році — серед рекордної кількості кандидатів. У другому турі  за Володимира Зеленського проголосували 13 мільйонів 541 528 виборців, що складає 73,22% голосів, а за Петра Порошенка – 4 мільйони 522 тисячі 450 голосів, що складає 24,45%. 

Факт 13
Перші вибори Президента відбулися в один день із всеукраїнським референдумом на підтвердження Акта проголошення незалежності

Перші вибори Президента України відбулися 1 грудня 1991 року, в один день із всеукраїнським референдумом на підтвердження Акта проголошення незалежності України. Бюлетень референдуму містив текст Акта проголошення незалежності України та запитання: «Чи підтверджуєте Ви Акт проголошення незалежності України?» І два варіанти відповіді: «Так, підтверджую» або «Ні, не підтверджую». За підтримку Акта проголошення незалежності України проголосувала 28 804 071 особа або 90,32% тих, хто брав участь у голосуванні. Акт проголошення незалежності України було підтримано в усіх без винятку 27 адміністративних регіонах України: 24 області, 1 автономна республіка та 2 міста зі спеціальним статусом.

Факт 14
1999 рік – вперше кандидаткою було зареєстровано жінку

Після проголошення незалежності українці обрали демократичний шлях розбудови власної державності, що означає повагу до прав людини. Зокрема, права обирати та бути обраним, що закріплено у  Конституції України 1996 року. А саме – у частині 1 статті 38: “Громадяни мають право брати участь в управлінні державними справами, у всеукраїнському та місцевих референдумах, вільно обирати й бути обраними до органів державної влади та органів місцевого самоврядування”. Окрім того, у статті 7 Конвенції про ліквідацію всіх форм дискримінації жінок від 18 грудня 1979 року, яку ратифікувала Україна, йдеться про те, що Держави-сторони вживають  усіх   відповідних   заходів   для ліквідації  дискримінації  щодо жінок у політичному та суспільному житті країни і,  зокрема,  забезпечують жінкам на рівних умовах  з чоловіками право: голосувати  на  всіх  виборах  і публічних референдумах та бути обраними до всіх публічно виборних органів. Однак частка жінок серед кандидатів на президентських виборах за 30 років незалежності України залишається незначною. Так,  вперше жінку було зареєстровано кандидаткою на виборах 1999 року, нею стала Наталія Вітренко.

Факт 15
2010 рік – перша жінка вийшла у другий тур

Під час наступної виборчої кампанії в 2004 році Наталія Вітренко знову була єдиною жінкою-кандидаткою з-поміж 24 колег. На виборах в 2010 року балотувались три жінки: Інна Богословська, Людмила Супрун, Юлія Тимошенко. Тоді вперше жінка вийшла у другий тур, це була Юлія Тимошенко. Під час президентських виборів у 2014 році з-поміж 21 кандидата було дві жінки — Ольга Богомолець і Юлія Тимошенко. Найбільша кількість жінок взяла участь у перегонах 2019 року. Ними були Ольга Богомолець, Юлія Тимошенко, Інна Богословська, Юлія Литвиненко.

Факт 16
2004 рік – Віктор Ющенко та Віктор Янукович мали лише 9 днів
на проведення кампанії перед 2 туром

На виборах 2004 року Центральна виборча комісія створила комп’ютерну мережу, яка з’єднувала її сервер з кожною із 225 територіальних виборчих комісій. Починаючи з самого ранку 1 листопада, ЦВК почала подавати на своєму вебсайті часткові сумарні неофіційні результати на основі даних, надісланих електронними засобами від ТВК. 2 листопада, коли було опрацьовано 97,6% результатів і Янукович ішов попереду з незначним відривом, система перестала встановлювати підсумки голосування. ЦВК пояснила це технічними несправностями, виключаючи будь-яку можливість шахрайства, звільнила керівника Відділу програмно-технічного забезпечення і створила робочу групу для розслідування ситуації, що склалася. Опозиція стверджувала, що це була хитрість, щоб не визнати лідерство Ющенка, і що часткові результати, оприлюднені ЦВК, були сфальсифіковані. Лише 10 листопада ЦВК оголосила результати виборів (а голосування було ще 31 жовтня). Жоден із кандидатів не набрав більшості голосів, ЦВК оголосила про проведення другого туру виборів, призначеного на 21 листопада. Відповідно до закону кандидати у другому турі виборів не можуть розпочати передвиборну агітацію раніше, ніж ЦВК офіційно призначить повторне голосування. Оскільки ЦВК вирішила зробити це через 10 днів (максимально можливий термін), кандидати мали лише 9 днів на проведення кампанії. Після першого туру виборів Віктора Ющенка підтримали Олександр Мороз, Анатолій Кінах, Леонід Чернівецький та Олександр Омельченко. Президент Кучма, Наталія Вітренко та Митрополит Української Православної Церкви Московського Патріархату Володимир підтримали Віктора Януковича. Петро Симоненко закликав своїх виборців голосувати у другому турі проти обох кандидатів.

Парламентські вибори

Факт 17
Верховна Рада І скликання була обрана у 1990 році
(перші вибори на альтернативній основі)

В Україні працює вже ІХ скликання Верховної Ради. Найпершим скликанням стала обрана ще в 1990 році Верховна Рада Української Радянської Соціалістичної Республіки XII скликання. А ось перші вибори до Верховної Ради в незалежній Україні відбулися в 1994 році. За період незалежності в Україні відбулося 4 дострокові кампанії: в 1994, 2007, 2015 та  2019  роках.

Факт 18
Двоє виборів відбувалися за мажоритарною системою

В 1990 і 1994 роках вибори відбувалися за мажоритарною системою абсолютної більшості. Щоправда, з першого разу не вдалося обрати весь склад Ради, у багатьох округах відбувся другий тур. Проте і з цим не все так просто, адже існувала вимога набрати 50%+1 голос. Крім того, у бюлетенях також була передбачена можливість голосувати проти всіх, а ще існував мінімальний поріг явки – треба було, щоб у голосуванні взяли участь не менше 50% виборців округу. Тож коли другий тур не визначав переможця, в окрузі оголошувались повторні вибори і виборча кампанія стартувала з самого початку.

Факт 19
П’ять кампаній депутати обиралися за змішаною системою

1998, 2002, 2012, 2014 та 2019 роках парламентські вибори в Україні відбувались за змішаною виборчою системою 50/50: половина народних обранців проходила за списками партій, а іншу половину виборці обирали в одномандатних мажоритарних округах.

Факт 20
Два рази діяла пропорційна виборча система із закритими списками

На парламентських виборах 2006 та позачергових 2007 років використовувалась повністю пропорційна виборча система, але із закритими списками.

Факт 21
За всі виборчі кампанії відбулося 49 435 балотувань

За всі виборчі кампанії прагнули стати народними депутатами чи то за партійними списками, чи то в округах 49 435 кандидатів. Це число не дорівнює кількості унікальних кандидатів, адже частина політиків брала участь у багатьох кампаніях.  

Факт 22
Найбільше кандидатів висувалося в 2006 році – 7595

Рекордними за кількістю партій і блоків, котрі взяли участь у виборчому змаганні, стали вибори 2006 року. Тоді бюлетень містив список із 45 політичних сил та був 80 см завдовжки. Але до Верховної Ради V скликання пройшли лише 5: «Партія регіонів» (186 мандатів), Блок Юлії Тимошенко (129), Народний союз «Наша Україна» (81), Соціалістична партія України (33), Комуністична партія України (21). Однак парламентарі цього скликання працювали не довго. Розпочалася політична криза і 2 квітня 2007 року Віктор Ющенко розпустив Верховну Раду та підписав указ про дострокові парламентські вибори, які відбулися 24 червня 2007 року.

Факт 23
Найбільше політичних партій і блоків пройшло до ВР в 1998 році – 8

У виборах 1998 року брали участь 30 політичних партій і блоків (3 605 кандидатів). 8 із них подолали 4% бар'єр. До Верховної Ради ІІІ скликання пройшли представники Комуністичної партії України, Виборчого блоку Соціалістичної партії України та Селянської партії України «За правду, за народ, за Україну!» (до якого входили Соціалістична партія України, Селянська партія України), Парті Зелених України, Народно-демократичної партії, Всеукраїнського об'єднання «Громада», Прогресивної соціалістичної партії України, Соціал-демократичної партії України (об'єднана). Також кандидували 4 278 осіб в одномандатних округах. Зрештою, Комуністична партія України залишилася найбільшою партією у Верховній Раді, завоювавши 121 з 445 місць.

Факт 24
Найбільша явка була в 1994 році – 75,6%

У 1994 році відбулися перші вибори на багатопартійній мажоритарній основі. Перший тур виборів відбувся 27 березня, дільниці відвідали та проголосували приблизно 75,6% громадян з правом голосу.

Факт 25
1990 рік – Демократичний блок завоював 25% мандатів

1990 року відбулися останні вибори до Верховної Ради Української Радянської Соціалістичної Республіки ХІІ скликання, що згодом стала І скликанням Верховної Ради незалежної України. Про вибори 1990 року говорять, як про перші парламентські вибори радянського періоду на альтернативній основі. Ці вибори проводилися ще за мажоритарною системою. У 450 виборчих округах було зареєстровано 3 766 кандидатів у депутати. 4 березня на виборчі дільниці прийшло більше 31 мільйона, тобто майже 85% виборців. У результаті Верховна Рада УРСР оновилася на 90%. З 442 обраних депутатів 311 були членами КПУ.  Демократичний блок завоював 25% мандатів і здобув перемогу в п’яти областях: Львівській, Івано-Франківській, Тернопільській, Волинській, Київській.

Факт 26
1994 рік – в першому турі в 401-му виборчому окрузі жоден з кандидатів не набрав більше 50% голосів або явка була нижче 50%

На парламентських виборах 1994 року було зареєстровано 5839 кандидатів в округах від різних політичних сил. Однак в 401-му виборчому окрузі жоден з кандидатів не набрав більше 50% голосів або явка була нижче 50%. Тому відбулися ще другі тури, перші та другі тури перших і других перевиборів. Всього до ВР ІІ скликання пройшли представники 15 партій, з яких найбільше було депутатів від Комуністичної партії України.

Факт 27
2014 рік – кандидатами у депутати було зареєстровано 13 осіб
із ім'ям Дарт Вейдер

У позачергових виборах 26 жовтня 2014 року з чинних депутатів Верховної Ради сьомого скликання 302 виявили бажання балотуватись. Вони отримали місця у списках 9 партій. А ось серед кандидатів в округах було зареєстровано 13 осіб з ім'ям Дарт Вейдер. Проте жоден із них «не взяв округ» і не став зрештою депутатом. Поза тим, у новому скликанні Ради були представлені 6 політичних сил: Блок Петра Порошенка (132 депутати, з них 69 мажоритарників), «Народний фронт» (82 депутати), Об'єднання «Самопоміч» (33), «Опозиційний блок» (29), Радикальна партія Олега Ляшка (22) та «Батьківщина» (19). Зі 198 мажоритарних округів тільки у двох перемогли жінки.

Факт 28
2019 рік – 342 обранці потрапили до парламенту вперше

У дострокових виборах 2019 року 225 народних депутатів Верховної Ради IX скликання було обрано за пропорційною виборчою системою, 199 депутатів було обрано в одномандатних округах (з огляду на тимчасово окуповані території АР Крим, м. Севастополя, окремі території Донецької та Луганської областей). За мандати змагалися 22 політичні сили. А в одномандатних виборчих округах кандидатів висунули 52 політичні партії, і лише партія «Слуга народу» висунула кандидатів у всіх округах. Офіційні результати виборів засвідчили оновлення депутатського корпусу Верховної Ради: лише 82 депутати попередніх скликань були обрані до Верховної Ради України, 342 обранці потрапили до парламенту вперше. Зросло на 9% представництво жінок у парламенті в порівнянні з попереднім скликанням.

Факт 29
Березень 2009 – з'явився Державний реєстр виборців

Державний реєстр виборців – автоматизована інформаційно-телекомунікаційна єдина база даних, що призначена для забезпечення державного обліку громадян України, які мають право голосу відповідно до статті 70 Конституції України. ДРВ почав діяти з березня 2009 року.

Факт 30
Лібералізація зміни виборчої адреси

1 липня 2020 року в Україні почала діяти нова процедура зміни виборчої адреси, коли виборець самостійно може визначити адресу свого фактичного проживання, а не місця реєстрації як адресу для голосування. Така зміна виборчої адреси є постійною й не потребує повтору перед кожними наступними виборами, якщо виборець не змінив свою адресу фактичного проживання. Проте змінити свою виборчу адресу можна лише у міжвиборчий період і не частіше, ніж раз на рік. Ця процедура доступна для внутрішньо переміщених осіб (ВПО), так званих “трудових мігрантів”, людей без зареєстрованого місця проживання та інших мобільних всередині країни громадян.

Підготувала Яна Золотарьова

 

Дивіться також відеоблог про історію української демократії:

https://www.oporaua.org/category/video/election_history