У Сімферополі, 9 жовтня, відбулося чергове засідання в окружному адміністративному суді Автономної Республіки Крим від позивача Формуса Юрія Віталійовича (кандидата в народні депутати України по одномандатному виборчому округу №7 від ВО «Батьківщина»)
Позивач стверджував про такі порушення:
1) Приміщення, яке використовує Ялтинська міська організація Партії регіонів за адресою: м. Ялта, вул. Боткінська 13а, - є комунальною власністю Ялтинської міської ради згідно Свідоцтва про право власності на нерухоме майно, яке видано на підставі Рішення Виконавчого комітету Ялтинської міської ради №1930 від 28.11.2006. А договір оренди нерухомого майна №215 від 26.12.2006 не є дійсним. Відповідно до приписів статті 793, 794 ЦК України, договір підлягає нотаріальному посвідченню (якщо строк 3 та більш років) та державній реєстрації (якщо строк не менш ніж 3 роки). Тому, використання приміщення Ялтинською міською організацією Партії регіонів є без будь-яких законних підстав.
Суд постановив, що стосовно доводів позову щодо недійсності договору оренди нерухомого майна №215 від 25.12.2006 скарга відхилена, бо, як видно з договору, з урахуванням додаткових угод до нього, у ньому визначено строк, що не перевищував трьох років. Тому порушення, в проведенні виступу та агітації в недозволеному місці за рішенням суду не має.
Також Юрій Формус звернувся до суду стосовно незаконних передвиборчих заходів, які відбувалися 3 жовтня у цьому приміщенні, з боку директора Кримського центру перепідготовки та підвищення кваліфікації працівників органів державної влади, органів місцевого самоврядування, державних підприємств, установ і організації при Раді міністрів АР Крим Сидорова Володимира Миколайовича. Згідно позову, Сидоров В.М. проводив заходи передвиборчої агітації у свій робочий час за Партію регіонів та кандидата в нардепи по округу №7 та проти ВО «Батьківщина» кандидата-мажоритарщика від неї Формуса Ю.В. З доказів було надано аудіозапис, фото та роздрукований текст аудіозапису.
Стосовно того, що Сидоров В.М. проводив агітацію в свій робочий час, відповідач пояснив, що він у відпустці з 01.10 по 30.10, згідно наказу про відпустку.
Згідно наданих позивачем матеріалів, на зустрічі лунали такі висловлювання з боку Сидорова В.М.:
- «По-перше, ті, хто вже прихильники Партії регіонів, можуть і не йти ні на яку дільницю. Тому, нам потрібно знаходити підходи до них. До кожної дільниці буде підвіз».
Це, як підкреслює позивач, є спонуканням виборців голосувати у спосіб проведення агітації в день виборів, що заборонено приписами частини 2 статті 70 та 23 статті 74 Закону України «Про вибори народних депутатів України».
- «Реєстр наш, але це пов’язано з певною технологією. Агітатор йде до прихильника і бере підписану ним заяву, форма заяви буде на кожній дільниці. Головне, щоб стояв підпис. Тим самим агітатор зможе пізніше представити цього чоловіка на засіданні комісії. Я ясно висловлююсь? Так. Людині не потрібно обов’язково йти на дільницю, щоб потрапити до списків. Достатньо, щоб його хтось представляв. Але він повинен здати заяву, підписану власноруч та паспорт. Ці два документа є обов’язковими. ... ДВК розглядає цю заяву і подає дані до реєструю. Ми з вами тут всі свої».
Це, як вказано в позові, є спонуканням до порушення частини 4 статті 40 Закону України “Про вибори народних депутатів України”, повідомленням про дії з ознаками 9-12 статті 158 Кримінального Кодексу України, та повідомлення про дії з ознаками статей 212-7, 218-8 КУпрАП.
- «Треба буде робити зачистку, тобто, якщо будуть з’являтися агітаційні матеріали, я маю на увазі опонентів, то треба буде знімати. Це наш з вами обов’язок агітаторів. Тому я ще раз повторюю - ЗНІМАТИ».
Це — перешкоджання у реалізації виборчого права та має ознаки злочину, передбаченого приписами статті 157 КК України.
- «Завтра чи пізніше буде зарплатня. Тому майте на увазі ті списки по агітаторах. Якщо плануєте якісь зміни, попереджайте заздалегідь, бо вони не отримають зарплатню».
Згідно позову Формуса Ю.В., це є свідченням проведення передвиборчої агітації за кошти не виборчого фонду, оскільки приписи частини 8 статті 48 Закону України “Про вибори народних депутатів України” виключають готівкові розрахунки.
Але наданий до позову як доказ диск з аудіозаписом не брався судом до уваги, бо це недопустимий доказ, оскільки позивачем не повідомлено джерело його походження. Стосовно цього доказу суду не було надано обставини його отримання, тому суд не мав можливість визнати, чи законним чином було здобуто цей аудіозапис.
Отже, суд постановив відмовити у задоволенні позову.
