Незважаючи на великий шанс збільшити своє політичне представництво у Верховній раді, шанси в місцевих політиків є значно меншими ніж у заїжджих конкурентів.
Політична шахівниця
Домінуючий політичний вплив на Тернопільщині впродовж останніх років мають 3 політичні сили: «Батьківщина», «Свобода» та Партія регіонів.
Почати слід з «Батьківщини», адже вона перша серед «помаранчевих» змогла опанувати регіон. Проте, маючи достатньо мандатів у різних радах, а також крісло голови облради, ця партія вступила в низку конфліктів, які привели до позачергових виборів до облради у 2009 році. Політичні конкуренти виявилися спритнішими, й попри намагання відмінити перевибори, «Батьківщина» отримала 8 мандатів, від яких принципово відмовилася.
Другу поразку ця політична сила зазнала на місцевих виборах 2010 року, коли в результаті внутрішнього конфлікту, список «Батьківщини» до Тернопільської міськради сформували особи, які на той час були виключені з лав партії. Відтак, хоч партія й зберегла свою організаційну структуру, проте немає жодного депутата ні в обласній, ні в міській раді Тернополя.
У цій кампанії Батьківщину посилив «Фронт змін», який має депутатський корпус в місцевих радах і рух «За Україну!», який володів певним впливом в регіоні та кількома мандатами.
«Свобода» на власному прикладі пересвідчилася, що «здобути перемогу» й «бути переможцями» – не тотожні поняття
Місце «Батьківщини» з великою перевагою зайняла «Свобода». Після перемоги на позачергових виборах й здобуття крісла голови облради, Олег Тягнибок без зайвого пафосу заявив: «Перемоги «Свободи» почнуться з Тернопільщини». І хоча на місцевих виборах 2010 ця сила здобула крісла голів облрад в Львівській та Івано-Франківській областях, проте перемога на Тернопільщині була ще більш переконливою: окрім більшості мандатів до міської ради Тернополя, було здобуто й посаду міського голови обласного центру.
Проте, «Свобода» на власному прикладі пересвідчилася, що «здобути перемогу» й «бути переможцями» – не тотожні поняття. Так, після місцевих виборів й переходу низки депутатів в інші ради, депутатський корпус «Свободи» в облраді зменшився з 50 до 37 депутатів й уже півтора року ТВК зволікає з поповненням депутатів.
Це можна пов’язати з появою нової впливової політичної сили – партії влади. Власне сама Партія регіонів здобула вплив в області двома етапами: перший, коли на місцевих виборах 2010 року сформували партійні списки із безпартійних керівників бюджетної сфери. Це дозволило здобути найбільшу кількість мандатів в районних радах. Другий етап розпочався рік тому, коли новопризначений керівник обласної партії, він же й голова ОДА Валентин Хоптян, розпочав процес поповнення членства парті бюджетниками. Двома кроками ПР здобула й мандати, а також оновлену партійну структуру. На цих виборах ПР представлятимуть в округах цілком технічні кандидати, а головну ставку зроблено на самовисуванців.
Поза згаданими трьома політсилами окремо слід виділити хіба що «УДАР». Вибори 2010 не стали для партії переможними, але сформували як електоральне, так і партійне ядро. В цій кампанії «УДАР» представлений досить потужно (й тут слід згадати також понад річну працю на одному з округів Валентина Наливайченка, який здобув велику підтримку й після переходу в УДАР досі приїжджає на округ).
Герої нашого часу
Округ №163, м.Тернопіль. Ще весною по цьому окрузі вималювалися 2 яскраві кандидатури, які були представлені в зовнішній рекламі: екс-мер Тернополя Роман Заставний («Фронт Змін») та голова облради Олексій Кайда (ВО «Свобода»). Втім, в кінці липня Заставного було включено в список об’єднаної опозиції, а Кайда офіційно став узгодженим кандидатом від «Свободи» та опозиції.
Козирями Олексія Кайди є прихильність мешканців Тернополя до його політсили і це засвідчує здобуття у 2010 році мандатів у 21 з 30 округів. Кайда також є найбільш впізнаваним кандидатом в окрузі. І цим завдячує не лише тому, що є головою облради, але й тим, що завчасно розпочав кампанію. Принаймні, під час презентації своєї команди, офіційно визнав, що працюють ще з початку року.
Слабким боком не так Кайди, як ВО «Свобода» є питання облради. Вище ми уже згадували про «недобір» мандатів цією політсилою. Але в разі перемоги їх кандидата керівництво областю перейде до його першого заступника – представника «Єдиного Центру».
На разі, конкуренцію Кайді намагається скласти представник «УДАРу» Віталій Максимов – генерал-лейтенант міліції, який в різний час очолював управління МВС в Тернопільській, Львівській та Закарпатській областях. Останнім часом дедалі виразніше помітно, що агітація Максимова побудована на критиці Кайди й невиконанні передвиборчих обіцянок «Свободи» ще 2009 року. На разі відбуваються різні зачіпки між кандидатами та їх командами, і є ще достатньо часу, щоб це переросло в серйознішу виборчу боротьбу.
Округ №164, Збараж. Тут тон як агітації, так і контрагітації задає Володимир Клименко – особа, про яку ще минулого року ніхто в окрузі нічого не знав. Уродженець Луганська, голова правління УКРІНБАНКУ прийшов сюди через новостворений фонд «Галичина-Волинь» (округ власне поєднує галицькі та волинські райони області).
Фонд уже на свій рахунок записав ремонти десятків кілометрів доріг, масову заміну вікон в школах, оздоровлення на морі 500 дітей та багато іншого. Ймовірно, що сумарно це перекриває кошти всіх інших кандидатів-«благодійників» в 5 округах області.
Але є одне «але», і це відкрив діючий депутат від ПР у Верховній Раді – Орест Муц. Судячи з оприлюднених ним документів-відповідей на його звернення з МВС, СБУ та Прокуратури, фонд «Галичина-Волинь» часто не має стосунку до фінансованих держбюджетом ділянок доріг. Є питання й по інших видах благодійності.
Цікаво, що Муц ще рік тому очолював обласний осередок ПР, проте зараз є в жорсткій опозиції до місцевого керівництва й в анкеті, поданій ЦВК, значиться «безпартійним». Саме з його технологіями пов’язують появу, окрім офіційного кандидата від Партії регіонів, ще 4-х. І ще двоє – Орест Муц та його сестра Ярослава П’яла (до липня 2012 - керівник Тернопільської міської ПР) є безпартійними самовисуванцями. Такий великий десант членів ПР спрямований на боротьбу з Володимиром Клименком.
Щодо опозиції, то її представляє Михайло Головко (ВО «Свобода»). Очевидно, що шанси є, бо на полі «націонал-демократії» тут конкурентів немає. Але чи вдасться перемогти банкіра, який за півроку став «своїм», - питання.
Насамкінець, варто пояснити чому на 164 окрузі так багато «кандидатів від влади» й так мало «опозиціонерів». Дивовижно, але це історія понад столітньої давності – ще до І Світової війни тут проходив кордон між Австро-Угорщиною (територія Галичини) й Росії (Волинь). І хоча, здавалося б, що має столітня історія до сьогодення? Але на всіх виборах, попри загальний патріотизм тернопільчан, волиняни були більш прихильні до партій влади, чи лівої ідеології аніж представники інших регіонів області.
Округ №165, Зборів. Фаворитом кампанії тут був Валентин Наливайченко. Його перехід в список «УДАРу» відродив інтригу в окрузі. Фактично владу тут репрезентуватиме місцевий представник агробізнесу Іван Чайківський. Ще в травні він очолював фракцію Партії регіонів у Тернопільській райраді, але вже в липні його штаб поширив інтерв’ю, у якому Чайківський заявив, що ніколи не був і не буде членом ПР (і цьому цілком можна повірити, зважаючи, що на тих виборах списки ПР формувалися з безпартійного активу). Сьогодні Чайківський в політрекламі позиціонує себе як «український економічний націоналіст».
Ймовірно, що тут реальну конкуренцію складатимуть представник об’єднаної опозиції Володимир Бойко (який єдиний з кандидатів в області має двійника в бюлетені), а також висуванець «УДАРу» (а радше Наливайченка) – Володимир Петровський.
Цей округ відзначився й найбільшою кількість «штрейкбрехерів» - тут балотується керівник обласного НРУ Анатолій Вихрущ (попри всі намагання це заблокувати штабом об’єднаної опозиції), а також 2 кандидати від «Нашої України» – представники УНП та КУН. Подив викликає те, що в агітнаметах «Нашої України» видають буклети одразу за двох кандидатів! За кого ж з них агітують голосувати? – дедуктивним методом визначити це неможливо.
Округ № 166, Теребовля. Тут балотується найменше кандидатів – 8. Проте цей округ привертає увагу тим, що по ньому шляхом самовисування йде голова Гусятинської райради та керівник районного осередку ПР Надія Хоптян – дружина голови ОДА. На разі тут підключено потужний адмінресурс, що виявляється в прямій агітації керівництва райдержадміністрацій серед бюджетників. Дійшло навіть до того, що друковані видання, які фінансуються з районного бюджету, описують як голови райдержадміністрацій від імені кандидата Хоптян розвозять на 1 вересня дарунки.
Опозицію тут представляють: бютівець Михайло Апостол, представник УНП, близький до екс-керівника ДУСі Ігоря Тарасюка - Андрій Давиденко та представник НРУ – міський голова Гусятина Михайло Савчук. Останній висловив надію, що об’єднана опозиція ще перегляне кандидатури по цьому окрузі.
Округ № 167, Чортків. Найвіддаленіший від обласного центру округ. Найактивнішими тут є кандидати-самовисуванці, які згадали своє коріння й позиціонують себе «земляками». Зокрема Володимир Бедриківський – генерал-полковник міліції, в минулому перший заступник міністра внутрішніх справ - начальник ГУБОЗ МВС України. Іншим активним самовисуванцем, який, між іншим, уже опинився в конфлікті з Бедриківським, є власник найбільшого торгово-розважального комплексу в області Василь Чубак. У липні було поширено заяву Чубака стосовно того, що його сину підкинули наркотики й затримала міліція. В цьому він звинуватив конкурента з «генеральськими погонами».
Серед самовисуванцІв (хоч й не земляків) варто згадати Юрія Чижмаря – екс-голову Тернопільської ОДА. Цікаво, що тут важко визначити, хто явно представляє владу. Так, ще кілька місяців тому всі переконливо вірили, що це буде убозівець Бедриківський. Тепер же, ближче до виборів, таким представником більшою мірою вважають Чижмаря.
Попри загальний високий патріотизм населення, осіб, які здатні перемагати заїжджих конкурентів чи нейтралізовувати їх фінансові ресурси громадсько-політичною працею – фактично немає
Щодо представника опозиції, то діючий нардпеп Іван Стойко лише в кінці липня дізнався, що балотуватися доведеться на цьому окрузі. Чи вдасться йому наздогнати конкурентів? Побачимо в день виборів.
Хто б міг суттєво вплинути на ситуацію в окрузі, але не проявив прямого зацікавлення – це Дмитро Фірташ. «Земляк», у якого прокинулась відповідальність до «малої Батьківщини», в останні 2 роки вклав величезний фінансовий ресурс в підтримку інфраструктури, соціальної сфери та бізнесу. Втім, місцеві експерти кажуть, що для Фірташа це «не той масштаб», щоб когось просувати в окрузі.
Підсумок
Ця виборча кампанія, зважаючи на те, що політики національного масштабу обрали партійні списки, а не мажоритарку, дала шанси проявити себе місцевим політикам. Втім, це вкотре оголило місцеву проблему: попри загальний високий патріотизм населення, осіб, які здатні перемагати заїжджих конкурентів чи нейтралізовувати їх фінансові ресурси громадсько-політичною працею – фактично немає.
Варто відзначити й той факт, що більшість кандидатів, які мають реальний шанс отримати мандат є, фактично, «тернопільськими» лиш умовно. Це стосується не лише «земляка» Бедриківського, але й тих, хто лише короткий період працює чи працював в області – Олексій Кайда, Юрій Максимов, Надія Хоптян та Юрій Чижмарь.
І хоч Тернопільщина тепер гарантовано матиме більше депутатів у ВРУ, проте питання якості від цього може не покращитися.