На відміну від політиків, більшість політологів об’єктивно оцінюють кандидатів, і знають всі «підводні камені» передвиборчої кампанії. Політолог, кандидат філософських наук, завідуюча кафедрою політології Запорізького національного університету Тетяна Ніколаєва – одна з небагатьох у місті, хто професійно та незалежно оцінює хід виборів. ОПОРА зустрілась з Тетяною Євгенівною і дізналась про «козирі» нових політиків, європейськість українських партій, та очікування від парламентських виборів
Цього разу в Запорізькій області хто представив на вибори сильніших кандидатів з точки зору популярності та прихильності електорату - опозиційні партії чи ПР?
На мою думку, немає популярних нових імен, які б привернули увагу електорату. Ті ж самі політики, слова, і та ж поведінка. Віталій Кличко ніби й нова людина в політиці, але з моєї точки зору, він - боксер, а не політик. Його популярність в 11-12 відсотків визначається тим, що люди надають йому перевагу, що він відомий спортсмен і новий політик. У нього був би більший рейтинг, якщо б не агресивна назва партії «УДАР».
Йде реальне зростання рейтингу «комуністів». Ця партія не була замішана в жодній корупційній діяльності, скандалі, тому й набирає голоси. ПР втрачає свій рейтинг, але не так катастрофічно. А якщо говорити про Об’єднану опозицію, то її провали пам’ятають ще з тих часів, тому й голосуватимуть менше. Лідер партії «Україна - Вперед!» Наталія Королевська з моєї точки зору – не конструктивний політик, і я вважаю ставку відомого бізнесмена на неї помилкою. Вона, можливо, й потужний економіст, але не актриса, а це дуже потрібно політикам. Треба вміти себе представити, тим паче жінці. Вона веде себе скуто, не вміє «піаритись», і в цьому плані у неї поки що слабкі шанси.
В Запорізькій області зареєструвались кандидати-клони – з однаковими або схожими прізвищами до вже відомих кандидатів. Наприклад, на виборчому окрузі № 80 двоє Волкових, у відомого кандидата в нардепи від КПУ Олексія Бабуріна на його окрузі є майже тезка Баборін, а в Ярослава Сухого - опонент Юрій Сухай. Це вплине на результати виборів?
Це одна з відомих чорних технологій, але клонування зводиться не тільки до схожих імен. Ця технологія розрахована на неуважність людей, які можуть поставити галочку не за того кандидата, за кого бажають. В принципі, для електорату цей хід давно вже розгаданий. Є маса інших технологій, які я не буду афішувати.
А яке ваше ставлення до повернення змішаної – пропорційно-мажоритарної виборчої системи в Україні?
Я все ж залишаюсь проти цієї системи. Мене не задовольняють аргументи, які були на користь повернення до змішаної – пропорційно-мажоритарної системи. Говорять, що нібито завдяки цій системі мажоритарники будуть ближче до народу. Але можна бути ближче до народу, залишаючись у партії. Це залежить від самої людини – її совісті, чесності та порядності. Якщо цих людей буде багато, я буду аплодувати стоячи. Але сьогодні повернення до цієї системи зробили заради однієї цілі – щоб після виборів мажоритарники поповнили чиюсь політичну силу. За цю систему голосувала й опозиція, думаю що і вона буде переманювати ці голоси. Тому ця система вигідна, в першу чергу, партіям, і навряд чи вона вигідна електорату.
Яка стратегія основних політсил на парламентських виборах (передвиборча програма, реклама, імідж політиків)? Щось змінилось з попередніх президентських виборів?
Нічого нового я не побачила. Ну, можливо, за виключенням такого ходу ПР, як прийняття закону про мову. Сенс цього вчинку я бачу в тому, що вони виконали свою обіцянку. Злі язики довго дорікали в тому, що «ви тільки обіцяєте», а вони взяли й довели, що можуть це зробити. Резонанс цього закону не на користь опозиції, і знову заговорили про розкол України. Але тут я додам, що будь-яке рішення, більш-менш принципове, може розколоти Україну.
Є така думка, що на парламентські вибори йде більшість «збіднілих» політиків. Невже цього разу переможе розум, а не гроші?
Розум тут ні до чого, адже будь-яка передвиборча кампанія коштує дуже дорого. Демократія взагалі річ недешева. Потрібна реклама, знайомство з електоратом, добрі справи, які зроблять кандидата тощо. Тому не треба щоразу говорити про те, якщо політики – багаті люди, то це погано. Якщо капітал буде ставити на гідного політика – це чудово. А якщо це буде просто хороша людина, взагалі незнайома з електоратом, то за неї ніхто не голосуватиме.
Де слід очікувати найбільшу кількість фальсифікацій – по мажоритарній складовій чи партійним спискам?
Електорат вже привчили до того, що фальсифікації будуть в будь-якому разі. Де більше вдасться, там і сфальсифікують. Знаєте, іноді мені здається, що ми перебільшуємо це зло…
Як вважаєте, чи будуть ще підійматись питання до виборів, які розколюють Україну?
Вже справа дійшла до тієї точки, що навіть нейтральне питання наші політики можуть перекрутити так, що воно ніби розколює країну.
Чи передбачаєте ви перехід кандидатів від Запорізької області з опозиційних партій до провладної після виборів?
Як тільки опозиція стане владою, то вона діятиме більш-менш схожими методами, як робить наразі провладна партія. Давайте згадаємо після Помаранчевої революції масштабний з’їзд партії «Наша Україна» - КПРС «відпочиває»… Що на сьогодні залишилось від «Нашої України»? Нічого! Якщо завтра щось подібне станеться, почнеться масовий перехід на бік влади, потім – навпаки. Якщо вже така культура склалась, то її, на превеликий жаль, так просто не усунути. Для цього треба час…
Чи є в Україні такі партії, які наближені до європейського формату?
Всі партії в Україні - достатньо європейського формату. Всі партії кадрові, як у Європі, тобто вони тримаються на партійних лідерах, які готують партію до виборів, проводять її. Наші партії такі ж як у Європі - «доідеологізовані». Сьогодні жодна українська політична сила не має чіткої ідеології. У них тільки одна установа – «to catch votes» , тобто «спіймати голоси», повірити будь-якому слову.
Але з іншого боку, наші партії не схожі на європейські, адже вони працюють в іншому політичному полі – ідея за розкол між Сходом і Заходом, повна відсутність політичних традицій. Європейські лідери активно та агресивно борються, але в них є установа, яка поки що не спрацьовує в Україні – закінчились вибори, починається нормальне життя. Але в нас слідом за виборами починається новий етап війни – будь-яка опозиція намагається «зіштовхнути» владу, відмовляється голосувати за розумні закони, а влада натомість ігнорує опозицію. Тому українська політична культура далека від європейської.
Зараз вже ходять чутки, що після виборів буде другий тур через нелегітимність. Наскільки існує така небезпека?
Гарантую на 99,9 %, що вибори будуть визнані легітимними за будь-яких обставин. Скільки б там не пускали чуток і не галасували, перевиборів не буде.
Фото ОПОРИ
За коментарями звертайтеся:
Катерина Коротченко
050 500 6577
прес-секретар ОПОРИ в Запорізькій області
Довідково:
Громадське спостереження ОПОРИ – це тип активної діяльності мережі, спрямований на незаангажовану оцінку процесу підготовки та проведення виборів, а також на запобігання порушенням через тотальний громадський контроль. Професійний моніторинг всіх етапів виборів здійснює опосередкований вплив на якість кампанії. Шляхом збору та поширення інформації серед цільової аудиторії, формується громадська думка всередині країни та за її межами. В стратегічній перспективі громадське спостереження фокусується на покращення системи виборів та окремих процедур. У 2012 році під час виборів народних депутатів України до ВРУ мережа ОПОРА реалізує масштабну кампанію довготермінового та короткотермінового спостереження, організує статистичний підрахунок голосів щодо результатів голосування за пропорційною складовою виборчої системи на основі репрезентативної вибірки, забезпечить 100% покриття дільниць своїми спостерігачами в окремих одномандатних мажоритарних виборчих округах. У рамках довготермінового спостереження в кожному з 225 округів працюватимуть спостерігачі ОПОРИ, а в день виборів до них приєднається ще 3 500 активістів. Організація використовуватиме новітні засоби поширення інформації щодо результатів спостереження, серед яких інфографіка та інтерактивні карти.