Цього разу місцем зустрічі стали громадські слухання «Створення паркувального простору у м. Львові», що відбулися в середу 18 лютого 2009 року. Присутні були здивовані такою темою заходу, зважаючи на те, що інформаційні інтернет-портали анонсували дещо іншу - «Громадські слухання проектів будівництва підземних паркінгів у Львові». Спеціально для цього, для бажаючих попередньо ознайомитися з матеріалами обговорень на сайті міської ради, було розміщено містобудівні та історико-містобудівні обґрунтування будівництва паркінгів. А для уважних - там же була інформація про те, що 18.02.2009 о 16:00 відбудуться громадські слухання на різні теми: «Громадські слухання проектів будівництва підземних паркінгів у Львові» та громадські слухання «Створення паркувального простору у м. Львові». Залишається загадкою, як можна проводити два різних заходи в один і той же час і в одному і тому ж місці. Така здавалося банальна неточність, приховує в собі тонкий маніпулятивний підтекст, якщо зважати, що мова йде не про якусь неформальну зустріч, а про офіційний публічний захід.

Слухання розпочалися з невеликого казусу - ніхто з присутніх не зголосився бути секретарем у президії. Можливо через те, що роль статиста не вельми приваблива, а можливо й через те, що такий статус зобов`язує бути присутнім від початку до кінця. Тож у президії залишилися Андрій Павлів (директор департаменту містобудування Львівської міської ради), Юрій Криворучко (начальник управління архітектури цього ж департаменту) та Юрій Лукашевський (начальник відділу громадського партнерства), який вже кілька років поспіль організовує усі громадські слухання ініційовані міською радою. Щодо представництва у залі, то тут були депутати, журналісти, інвестори, представники громадських організацій, представники управління охорони історичного середовища, шановані експерти архітектурної та містобудівної галузі. Таке широке представництво збирається рідко, і у двох випадках - або тема важлива, або треба щось пролобіювати. Забігаючи наперед скажу, що кожен мав змогу зіграти ту роль, яка йому більше до вподоби.

Хоча більшість з присутніх і чекали на презентацію задекларованих у анонсах проектів будівництва підземних паркінгів (пл. Петрушевича, вул. Коперника - вул. Стефаника, вул. Батуринська, вул. Вітовського), слухання розпочалися з півторагодинної лекції на тему необхідності будівництва у Львові різних видів парковок, причому кожен з доповідачів розказував про одне і те ж саме.

Директор департаменту містобудування Андрій Павлів говорив про проблеми і завдання створення паркувального простору у Львові. Про вирішення цих же проблем у щойно відкоригованому Генеральному плані міста розповідав керівник архітектурно-планувальної майстерні №2 інституту «Містопроект» Віталій Дубина. Зокрема він зауважив, що під час коригування Генерального плану були закладені неправильні кількісні показники прогнозованої кількості населення (800 тис. мешканців замість більше мільйона, звідси і проблеми з транспортом, із паркуванням, із дорогим, але неякісним житлом - авт.). А ще пан Дубина розповів про принцип «Паркуйся тут, а в центр їдь громадським транспортом», яким керувалися розробники Генерального плану, і який передбачає будівництво парковок поза центром міста на перетині основних доріг і таким чином робить центр міста вільним для пішоходів.

Знову про проблеми паркування у Львові говорив начальник управління транспорту і зв`язку Микола Шкурган. Кажу «знову» тому, що не так давно, 9 лютого, проходило спільне засідання Ради з питань будівництва паркінгів, гаражів та автостоянок при Міністерстві регіонального розвитку та будівництва України та архітектурно-містобудівної ради управління архітектури ЛМР, де пан Шкурган мав ідентичну презентацію.

Дещо розрядили атмосферу представники двох іноземних інвесторів, які мали поділитися досвідом будівництва підземних об`єктів в історично сформованому середовищі зі складними геологічними умовами. Однак усе зіпсували українські перекладачі, які ігноруючи усі норми перекладацької етики (не могли порозумітися із закордонними гостями, плуталися у визначеннях та поняттях), врешті-решт прийшли до висновку, що інвесторів не цікавлять парковки, проте вони готові будувати у Львові інші об`єкти. Чого ж тоді цих інвесторів запросили на слухання - ще одна загадка цих громадських слухань.

Не впевнена, чи треба було так бездарно витрачати стільки часу для роз`яснення ситуації яка склалася у місті з паркувальними місцями - постійними, і тимчасовими. Очевидно, треба було потягнути час, щоб добра третина присутніх покинула залу, а інша - зовсім втратила цікавість до того, що відбувається. Такий висновок можна зробити, зважаючи на пасивність присутніх під час обговорення, хоча зрештою, і обговорювати не було чого.

Відверте пожвавлення настало після монотонної доповіді Юрія Криворучка, яка у порядку денному мала назву «Представлення та обговорення містобудівної документації будівництва та обслуговування підземних паркінгів (гаражів за адресами: пл. Петрушевича, вул. Коперника - вул. Стефаника, вул. Батуринська, вул. Вітовського)». Коротка доповідь супроводжувалася мультимедійною презентацією, у якій на кожен із об`єктів було виділено 1-2 слайди зі схематичним розташуванням майбутніх паркінгів. Відтак, жодної презентації розроблених проектів будівництва підземних паркінгів у Львові аудиторія так і не побачила.

Коли представники громадськості і депутатського корпусу почали задавати питання та давати зауваження до можливого розміщення деяких парковок у історичному ареалі міста (найбільше апелювали до ділянки на перехресті вул. Коперника - вул. Стефаника), пан Криворучко заявив, що зараз обговорюються лише місця для парковок, а не самі проекти. «Якщо громада міста скаже, що парковка у якомусь місці не потрібна, то її там ніхто і не буде будувати. Крім того, буде окреме обговорення по кожному проекту парковки, тоді і доцільно буде говорити про кількість в`їздів чи заїздів і тому подібне». Лише тоді присутнім стало зрозуміло на які ж з двох заявлених слухань вони завітали.

За три години присутності на громадських слуханнях можна було зрозуміти, що більшість з присутніх львів`ян висловилися проти будівництва парковки на ділянці вул. Коперника - вул. Стефаника, крім того було достатньо зауважень щодо самого підходу до розв`язання існуючої проблеми у Миколи Бевза (завідувача кафедри реставрації та реконструкції архітектурних комплексів Національного університету «Львівська політехніка»), який апелював до відсутності схеми транспортних потоків у місті. Здається, чи не єдині, кому сподобалися слухання, та хто підтримували будівництво паркінгів у історичному ареалі, були депутати. Серед них - свободівець Василь Павлюк, який жваво дякував за можливість бути присутнім на цікавих громадських слуханнях. Висловили свою підтримку відведеним для парковок місцям і нашоукраїнці Сергій Бащук та Юрій Батюк.

Наостанок, звернімося до простої арифметики: на порядку денному було 9 тем доповідей (максимум по 7 хв.) і представлення та обговорення містобудівної документації (до 60 хв). Додаймо час на запитання, виступи учасників, обговорення та внесення пропозицій - це ще година-півтора. Однак згідно регламенту тривалість слухань не мала перевищувати 2 години. Ось вона - третя загадка громадських слухань.

Ольга Стрелюк, Ірина Швець (Львівське представництво Громадянської мережі ОПОРА)