Вибори мають перспективу стати конкурентними, якщо зловживання адміністративним ресурсом та підкуп матиме правові наслідки для порушників, а всі кандидати будуть рівні перед законом. Про це 1 серпня заявили представники Громадянської мережі ОПОРА під час презентації результатів четвертого моніторингового звіту за результатами загальнонаціонального спостереження за парламентськими виборами.
Як повідомила Ольга Айвазовська, координатор виборчих програм ОПОРИ, протягом поточного місяця в Україні відбулися дві важливі події, які системно можуть вплинути на виборчу кампанію: 6 липня парламент поспіхом та без повноцінного технічного обґрунтування схвалив в цілому Закон України «Про особливості забезпечення відкритості, прозорості та демократичності виборів народних депутатів 28 жовтня 2012 року» (№10681), в результаті чого на новацію – тотальне відеоспостереження на виборчих дільницях, додатково виділено 993 мільйони гривень; 16 липня Кабінет Міністрів України (Постанова №633) ініціював створення спеціальної міжвідомчої робочої групи, з метою «сприяння координації дій органів виконавчої влади у забезпеченні ними публічності та відкритості під час проведення виборів». Айвазовська зазначила: «Повноваження групи неспівмірно широкі, з огляду на задекларовані цілі роботи та її статус як «тимчасового консультативного органу КМУ». Незрозуміло, яку додаткову інформацію, крім тієї, що є в ЦВК, розраховує отримувати Уряд від місцевих органів влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, і з якою метою та в який спосіб відбуватиметься залучення до участі в групі представників цих структур». За відсутності чітко виписаних завдань і повноважень Робочої групи існує загроза прихованого адміністративного втручання у хід виборчого процесу з боку центральних органів державної влади. ОПОРА звертає увагу на очевидну невідповідність між офіційними повноваженнями окремих членів робочої групи та формальним завданням, яке на них покладено.
За словами Ольги Айвазовської, ухвалення Закону України «Про особливості забезпечення відкритості, прозорості та демократичності виборів народних депутатів 28 жовтня 2012 року» (№10681) та встановлення відеоспостереження на дільницях є невдалою спробою скопіювати закордонний досвід із забезпечення прозорості і відкритості виборчого процесу. Адже запропонована законом модель відеоспостереження на виборчих дільницях не зможе стати серйозною перепоною для вчинення правопорушень та запобігти фальсифікаціям під час парламентських виборів. Підставою для таких висновків стали як неконкретність закону, про яку згадувалось вище, так і технічні параметри запропонованої системи (заява ОПОРИ щодо встановлення відеокамер – http://oporaua.org/news/1566-opora-ocinyly-zakonodavchi-novaciji-lpro-veb-kameryr-na-dilnycjah).
10% громадян України готові продати право вільного вибору за суму, що дорівнює від 50 до 500 гривень
Додатковою загрозою для демократичних виборів є підкуп громадян з правом голосу окремими кандидатами чи партіями. Відповідно до даних соціологічних досліджень Фонду «Демократичні ініціативи» імені Ілька Кучеріва, 10% громадян України готові продати право вільного вибору за суму, що дорівнює від 50 до 500 гривень, а 17,6% вважають, що це дозволений законодавством і поширений спосіб агітації. Спостерігачі ОПОРИ відзначають, що підкуп та передвиборча благодійна діяльність кандидатів перетворилися на тренд кампанії. ОПОРА вважає, що підкуп є формою фальшування результатів виборів, яка, за умови збереження негативної практики, матиме вплив на результат волевиявлення громадян.
Серед найбільш поширених способів підкупу активісти ОПОРИ зафіксували подарунки закладам охорони здоров’я, які найбільш масово використовуються потенційними кандидатами в одномандатних мажоритарних округах. Зокрема, Віталій Журавський (округ №66, Житомирська обл.) подарував 41 велосипед для фельдшерсько-акушерських пунктів Радомишльського району; Ігор Рибаков (округ №207, Чернігівська обл.) подарував велосипеди для листонош і ФАПів; нардеп Віктор Корж (округ №197, Черкаська обл.) надав спонсорську допомогу у розмірі 200 тисяч гривен медичним закладам. Популярними серед кандидатів є подарунки школам, релігійним громадам.
Встановлення дитячих майданчиків є ключовим трендом липня у виборчій благодійності. Так, Володимир Грабовецький, (округ №86, Івано-Франківська обл.) профінансував встановлення двох дитячих майданчиків у районних центрах Долина та Рожнятів; у Луганській області цілий ряд потенційних кандидатів-мажоритарників від Партії регіонів відкрили дитячі майданчики: нардеп Олександр Кунченко у м. Сєверодонецьк (округ №106); Сергій Горохов – два майданчики у Жовтневому районі (округ №105); Юрій Терніков у Перевальському районні (округ №108).
У м. Київ потенційні кандидати продовжують роздавати продуктові пайки. Однак на сьогодні кандидати змінили тактику – перейшли до адресного рознесення пайків. Списки для надання «адресної допомоги» складають або двірники, або працівники ЖЕКів. Таку роздачу пайків складно виявити та зафіксувати, оскільки автомобілі, на яких розвозять пайки не позначені жодною символікою кандидатів.
Через неврегульованість виборчого законодавства, політичні партії протягом останніх 4-х місяців активно проводили передвиборчу агітацію з необмеженими тіньовими виборчими фондами. Кошти, витрачені до моменту офіційної реєстрації та отримання статусу суб’єкта виборчого процесу, належним чином не обліковуються та не підлягають публічному звітуванню. Непрозорість виборчих видатків становить одну з головних проблем цьогорічної передвиборчої кампанії.
Напередодні офіційного старту виборчого процесу повноцінну агітаційну кампанію в Україні розпочали лише 6 політичних сил: Партія регіонів, ВО «Батьківщина», Комуністична партія України, партії «УДАР», «Україна – Вперед!» та ВО «Свобода». Інші партії поки не розгорнули загальнонаціональної діяльності. За словами Михайла Шелепа, аналітика кампанії спостереження Громадянської мережі ОПОРА, процес висування потенційних кандидатів у народні депутати України був непублічним. Лише партія Віталія Кличка «УДАР» заздалегідь оприлюднила повний перелік претендентів у загальнодержавному та одномандатних виборчих округах. ВО «Батьківщина», КПУ, ВО «Свобода» не проводили попереднього оприлюднення та обговорення списків кандидатів. Частину кандидатів в одномандатних округах Партія регіонів презентувала під час місцевих конференцій, втім, реального їх обговорення не було забезпечено. «Україна – Вперед!» у всіх регіонах продовжувала проводити акцію «Народний список», але кінцевий перелік кандидатів залишався невідомим до самого партійного з’їзду.
Поширюються випадки застосування «чорного піару», лідерами серед такого методу ведення передвиборчої боротьби є мажоритарники. Найбільше проявів «джинси» зафіксовано у місцевих комунальних та державних друкованих виданнях. Найчастіше в такий спосіб висвітлюється діяльність Партії регіонів, «Україна – Вперед!» «УДАРу» і «За Батьківщину».
Передвиборча кампанія у одномандатних округах розгортається навколо господарських проблем місцевих громад та соціальних потреб окремих груп виборців. Майже ніхто із кандидатів-мажоритарників досі не оприлюднив своїх планів щодо законотворчої діяльності. У перебігу передвиборчої кампанії в округах фіксується значна роль місцевих органів влади, оскільки їх сприяння суттєво підвищує ефективність ініціатив кандидатів-мажоритарників.
Фактичний підкуп виборів – зокрема в грошовій формі – свідомо маскується під благодійну діяльність і переважно здійснюється від імені новостворених благодійних фондів
Повернення до мажоритарної складової виборчої системи створило надзвичайно широкі можливості для системного застосування потенційними кандидатами насамперед матеріальних стимулів у роботі з виборцями. Фактичний підкуп виборів – зокрема в грошовій формі – свідомо маскується під благодійну діяльність і переважно здійснюється від імені новостворених благодійних фондів. Маючи намір уникнути відповідальності за очевидні правопорушення, потенційні кандидати максимально використовували для проведення благодійних заходів саме довиборчий період, коли вони ще не перебували в статусі «суб’єктів виборчого процесу». Однак відсутність жорстких санкцій у виборчому законодавстві і обмеженість практики застосування норм кримінального законодавства за здійснення підкупу виборців не створює належних запобіжників для масового використання подібної практики у період офіційної виборчої кампанії.