Попередні вибори (“праймеріз” чи Передвибори) єдиного кандидата серед політиків одного політичного спектру — безумовно, хороша та правильна ідея, чудовий інструмент, за допомогою якого розрізнені (хоч близькі ідеологічно) сили можуть об’єднатися, акумулювати ресурси і перемагати. Але навіть дуже правильні теорії не завжди застосовні на практиці, і не завжди дають очікувані результати. От і швидкісні потяги корейського виробництва на наших коліях вічно запізнюються. А із насіння американських “праймеріз” на українському ґрунті поки що проросли лише бур’яни.
Моновистава
Найпотужнішим промоутером (чи то мотором) ідеї Передвиборів (“праймеріз”) на Тернопільщині став екс-голова СБУ, Валентин Наливайченко, який вирішив висувати свою кандидатуру по № 165 виборчому округу. 
Завдяки інтенсивній пропаганді гасла “ЄДИНИЙ КАНДИДАТ ВІД ОПОЗИЦІЇ має визначатися громадянами, а не партійними вождями. Наливайченко” (sic!), здогадатися людині не надто обізнаній, що у “праймеріз”, окрім, власне, Наливайченка, братиме участь ще хтось, було непросто. Рекламний хід простий та геніальний, водночас. От лише такий хулігансько-супермаркетний прийом в арсеналі політика, який збирається творити закони, дещо насторожує. Уже тут з мішка розумних слів, заяв та закликів вилазить шило суперечностей. Бо якщо Наливайченко — єдиний кандидат від опозиції (а саме такий мислевірус насаджує подібна реклама), якщо це вже й зараз ясно і опозиція визначилася із такою сильною і достойною кандидатурою, тоді взагалі немає смислу проводити якісь там попередні вибори. Але ж ні — в окрузі активно ведеться підготовка до Передвиборів. А в цей час інші потенційні кандидати від опозиції, або тільки недавно визначилися щодо свого висування, або лише почали агітаційну роботу, або ж дисципліновано чекають рішення КОДу у питанні підтримки тієї чи іншої кандидатури. Тож в умовах, коли інші потенційні кандидати, фактично, участі у цих Передвиборах не брали, Наливайченко успішно переміг самого себе. Свідченням цього є також протокол засідання виборчої комісії, в якому так і вказано: “зареєстровано одного учасника праймеріз”.
Наливайченко успішно переміг самого себе. Свідченням цього є також протокол засідання виборчої комісії, в якому так і вказано: “зареєстровано одного учасника праймеріз”
Сила наркомів (народних комітетів)
Організацією і проведенням цих Передвиборів займалася Громадська окружна виборча комісія (ГОВК), сформована з представників громадських організацій. Ними виявились, частково, ті самі організації, активісти яких на народному вічі в січні цього року брали участь у висуненні Валентина Наливайченка єдиним кандидатом від опозиції по одному з мажоритарних округів Тернопільської області, зокрема: Молодіжний націоналістичний конгрес, ВО “Тризуб”, Українська народна рада, а також: Всеукраїнська профспілка “Народна солодарність”, Комітет виборців України, Національний комітет громадянської кампанії “Молодіжна варта”, “Просвіта”, ГР “Чесно”.
Варто звернути увагу на те, що формував Громадську окружну виборчу комісію (ГОВК), Громадський комітет “Народний вибір 2012” - колишній “Український вибір”, одним з ініціаторів створення якого є якраз Валентин Наливайченко. Згодом назву було змінено, бо існувала інша організація “Український вибір”, засновником якої є Віктор Медведчук. “Український вибір” (Наливайченка) також було започатковано на, уже згадуваному, вічі, що висунуло колишнього голову Служби безпеки України кандидатом у депутати.
Представник “Народного вибору”, Олександр Солонтай, як вказано у прес-релізі ГОВК, високо оцінив проведення попередніх виборів опозиційного кандидата на Тернопільщині. Проте, якщо познайомитися з планом проведення “Опозиційних народних виборів”, який пропонує ГК “Народний вибір 2012”, складається враження, що за місяць вимоги до організації такого роду виборів суттєво знизилися. Ось лише з деякі пункти з того документу, в якому значаться обов’язкові елементи Передвиборів: реєстраційне віче (урочисте підписання кандидатами зобов’язань участі в Опозиційних народних виборах); презентація зобов’язань кандидатів; дебатне віче (публічні дебати кандидатів у центрі виборчого округу) тощо. Ніяких дебатів, жодних представлень інших кандидатів, окрім Наливайченка, ніяких декларацій про доходи і майно чи копій трудових книжок (про що також згадується в тому документі) у процесі проведення “праймеріз” не було.
Три-процентна перемога
Згадані вище січневі сходини зібрали десь дві тисячі осіб. Припускаю, що кількість людей, які взяли участь у Передвиборах 24 червня, якщо й дещо відрізнялася, то несильно. Наприклад, у містечку Козова, з населенням близько дев’яти тисяч осіб, на 15 год (за дві години до завершення голосування) проголосувала 251 особа. У Зборові (населення теж бл. 9 тис), незадовго до закриття дільниці, проголосувало менше 200 людей. Крім виборчих дільниць у згаданих населених пунктах, ще дві постійно діючі впродовж дня дільниці мали працювати в інших районних центрах округу: Підгайцях та Бережанах. А з десяток мобільних дільниць-комісій мали відвідати 82 сільські населені пункти. В одному з них, с.Озерна, побував Володимир Бойко (“Батьківщина”, заступник голови обласної організації) — один з шести кандидатів, зазначених у бюлетені недільного голосування — який, проте, через своє скептичне ставлення до цього заходу, вирішив просто поспостерігати за його проведенням в одному з найбільших сіл тернопільської області (3,5 тис виборців). Як він стверджує, впродовж двох годин, що працювала мобільна виборча дільниця, там проголосувало 18 осіб. Здогадуватися чи робити припущення про кількість людей, які взяли участь в голосуванні, доводиться тому, що організатори цю інформацію не повідомляють, а спостерігати за процесом підрахунку голосів автор не мав змоги — чомусь у такому праві організатори відмовили.
Опозиція до опозиції
Ще у січні Наливайченко заявляв: “Я відкритий до перемовин з усіма опозиційними політиками, які мають намір балотуватися по цьому ж округу. Впевнений — ми знайдемо спільну мову. Якщо буде необхідно, проведемо праймеріз, які визначать кандидата від опозиції”. Отож, якщо тепер таки дійшло діло до “праймеріз”, то, значить, домовитися таки не вийшло. Та, за словами деяких потенційних кандидатів, такі переговори взагалі не проводилися. Нащо ж тоді одразу закликати проводити попередні вибори — проминувши етап переговорів, й можливість “меншою кров’ю” визначити єдиного кандидата від опозиції? Складається враження, що насправді пан Наливайченко готовий був вести переговори хіба з тими політиками-кандидатами, які би погодилися, що саме він, а не хто інший, має бут тим єдиним кандидатом від опозиції. А “праймеріз” варто було проводити, передусім, тому, що вони могли бути (і таки стали) прекрасним інструментом передвиборчої кампанії. По суті, до цієї пори — це був ключовий елемент кампанії Наливайченка. Хоча заголовки, типу “Наливайченко переміг на перших в Україні праймеріз” облетіли чимало українських ЗМІ, успіх цього проекту лише позірний. Так — після цих “праймеріз” Валентина Наливайченка точно більше впізнаватимуть в окрузі, але дуже сумнівно, що це додасть йому репутаційних балів, радше навпаки. Інші учасники політичного процесу в регіоні з іронією сприймають такі “перемоги” Наливайченка. За словами Анатолія Вихруща (голова Тернопільської крайової організаці НРУ), який також планує висувати свою кандидатуру по 165 округу, результати “праймеріз”, що відбулися минулої неділі, жодним чином не вплинуть на його рішення балотуватися чи ні. Народний рух України планує провести соціологічне опитування в регіоні, і, відповідно до його результату та рішення КОДу, пан Вихрущ і прийматиме остаточне рішення.
Гол у власні ворота
Днями Валентин Наливайченко підтвердив, що далі лишається в команді Об’єднаної опозиції (адже свого часу був одним із засновників Комітету опору диктатурі), у зв’язку з цим, його самостійна участь у “праймеріз” — без якоїсь узгодженості з представниками КОДу щодо спільної участі в цих Передвиборах — ще більше спантеличує. З іншого боку, оскільки позиція більшості представників Об’єднаної опозиції є такою, що по мажоритарних округах мають висуватися виключно місцеві опозиційні кандидати, і Наливайченку, за таких обставин, швидше за все, порадять балотуватися на Запоріжжі, його акцію “праймеріз”, можливо, слід розглядати, як відчайдушну спробу — попри все — застовпити за собою округ. Проте, навряд, чи ця передчасна перемога Валентина Наливайченка укріпить його позиції в середовищі Об’єднаної опозиції, і вже точно не додасть цій структурі, загалом, єдності. Адже передвиборний трюк Наливайченка, як мінімум, не дуже коректний у стосунку до інших кандидатів, а також, по суті, є маніпуляцією по відношенню до виборців. Кмітливо, спритно, уміло — якщо би пан Наливайченко балотувався на посаду в СБУ, можна було би голосувати, не задумуючись — в роботі спеціальних служб, напевно, нема “поганих засобів”, є лише ефективні та неефективні. Безумовно, і в політиці ефективність критично важлива, та чи за будь-яку ціну? Тим більше, що “перші в Україні праймеріз”, фактично, плямою лягають на саму ідею Передвиборів. Хоча — на щастя — ставлення місцевих політиків, власне, до ідеї попередніх виборів, принаймні на словах, і тепер лишається незмінно позитивним. З огляду на це, схоже, найбільших втрат, у результаті, може зазнати сам Наливайченко. Адже, загалом, до його особи ставлення людей краю доволі прихильне — а якщо й без симпатії, то і без особливого негативу, що, за деяких сприятливих обставин, могло легко схилити таких виборців проголосувати на реальних виборах саме за його кандидатуру. А тепер — як у прихильників, так і байдужих — з’явилися підстави сумніватися.
Шанси в усіх, з опозиційного табору, опонентів колишнього голови СБУ обійти його у боротьбі один на один доволі примарні. Наливайченко був — і, можливо, й залишиться — фактично, найпотужнішою (у сенсі відомості, рівня займаних посад, відсутності негативного шлейфу) фігурою з-поміж усіх, представлених в окрузі, кандидатів від опозиції. Завдяки останнім крокам пана Наливайченка, є шанси, що його заявлені прагнення про “єдиного кандидата від опозиції” таки збудуться (недільні праймеріз, хоча й лишили байдужими більшість виборців, але точно вже мобілізували його опонентів), та було би справжнім сюрпризом, якщо тим єдиним опозиційним кандидатом виявиться саме його особа.