Вони зразу ж заявили, — ділиться враженнями про цей візит п.Бойчук, — що є працівниками земельної інспекції, і стали в грубій та ультимативній формі вимагати від мене негайно підписати протокол про невиконання припису державного інспектора з контролю за використанням і охороною земель в Івано-Франківській області Микитюка.
Припис і справді не було виконано. Тому що за найбільшого бажання виконати його неможливо. По-перше, на час прибуття перевіряльників минула лише половина відведеного на виконання часу. По-друге, він узагалі не надається до виконання. По-третє, припис не відповідає, на переконання заступника директора парку, чинному законодавству. Та й будь-які перевірки установи, що має статус загальнодержавного значення, можна робити лише з дозволу Міністерства охорони навколишнього природного середовища, якому підпорядкований парк.
Р. Бойчук так і заявив несподіваним відвідувачам: жодних протоколів підписувати не буду, це навіть не в моїй компетенції.
Перевіряльники, треба визнати, трохи розгубилися, хоча вигляду не подали. Заступник начальника Косівського міжрайвідділу облдержземінспекції А.Гарасименко зв’язався з кимось по телефону, і той “хтось” дав команду нічого не брати до уваги. А кажучи по-сучасному, взувати парк за повною програмою. Тому Гарасименко без зайвих вагань пішов у приймальню директора – вимагати, щоб йому негайно дали номери особистих ідентифікаційних кодів і паспортні дані керівників парку.
У приймальній відмовились будь-що давати. Розгніваний перевіряльник кинув перед Г. Павлюк аркуш паперу й повелів писати пояснення на його ім’я. На галас збіглися з першого поверху працівники відділів, заступник директора А. Костюк. Вона попросила невідомих показати службові посвідчення. Не зразу, з неохотою, з великої відстані, але все ж показали. Костюк попросила перевіряльників діяти відповідно до законодавства. І нагадала, що парк відправив у відповідь на одержаний припис листа, в якому пояснив, чому виконати припис нереально.
Держземінспектори й справді обрали дивну тактику. Впродовж шести років і працівники парку, і громадськість б’ють тривогу з приводу незаконного користування землями державного лісового фонду, які мають статус особливо цінних природоохоронних земель, різними фірмами й фірмочками. Ці землі покриті лісом, досі невилучені з лісового фонду, хоча мають бути, згідно з президентським указом, передані паркові в постійне користування. Місцеві органи самоврядування і досі приймають незаконні рішення про виділення земель державного лісового фонду в постійне користування, власність чи оренду, деякі землекористувачі навіть мають державні акти. Земельним службам прекрасно відомо, що саме з цієї причини відведення земель паркові на місцевому рівні не погоджується вже багато років. А тут раптом припис! І то який грізний — у місячний термін усунути всі порушення!
— Ми що, — розводить руками А. Костюк, — мали б бульдозером згорнути базу відпочинку “Леґенда Карпат”? Чи фізично примусити місцеву владу погодити відведення земель у постійне користування у вказаний приписом термін?
Але повернімося до деталей візиту інспекторів. Гарасименко, не зважаючи ні на що, вимагав скласти протокол про адмінпорушення за невчасне виконання припису. На прохання працівників парку дочекатися реакції керівництва Комітету із земресурсів і повернення з відрядження директора парку прибулі не зважали. Гарасименко з напарником Ю. Насадою стали погрожувати: ще не таких вони героїв бачили, з автоматами мали справу, тож легко поставлять парк на місце. Врешті-решт, трохи охоловши, сіли в авто й поїхали геть.
А працівники національного парку рушили на обід. Як-то кажуть, сіли собі обідати, гіркий наш обіде…
Джерело: Українська газета ЧАС