Цього року у рамках довготермінового спостереження за виборами у кожному із 225 округів працюватимуть спостерігачі Громадянської мережі ОПОРА, а в день виборів до них приєднається ще 3 500 активістів. Окрім кампанії довготермінового та короткотермінового спостережень, ОПОРА планує реалізувати швидкий статистичний підрахунок результатів голосування за пропорційною складовою на основі репрезентативної вибірки та забезпечить 100% покриття дільниць своїми спостерігачами у окремих мажоритарних округах.
Чому важливе громадське спостереження? І що може змінити присутність громадських спостерігачів на виборчих дільницях?
Вибори є формою прямої демократії за допомогою якого громадяни обирають представників, яким вони готові делегувати свої повноваження для вираження загальної волі та здійснення від їхнього імені управління суспільством. Саме через це громадяни мають бути найбільш зацікавлені в тому, щоб вибори відбулися максимально прозоро та відкрито з дотримання демократичних процедур та у відповідності до міжнародних стандартів. Тому, з одного боку, держава повинна забезпечити ці умови, а з іншого – надати громадськості можливість спостерігати за перебігом виборчої кампанії. І лише за умови поєднання права вибору та права спостерігати – результати волевиявлення можуть бути справді легітимними, тобто підтримані і визнані суспільством.
Загальне виборче право надає кожному громадянину можливість здійснювати спостереження за проведенням виборів. Зокрема, проявляючи свою пильність, реагувати на порушення виборчого законодавства як під час дня голосування, так і в період здійснення передвиборчої агітації. Проте на практиці, таким правом користується невелика кількість виборців. Як правило, це представники громадських організацій, що займають спостереженням за виборчим процесом або спостерігачі від політичних партій та кандидатів. Інша частина громадян обмежується своєю участю в виборчому процесі лише тим, що у день голосування віддає свій голос за того чи іншого кандидата чи політичну партію.
Міжнародні стандарти спостереження
Щоб забезпечити визнання результатів волевиявлення суспільством, держава зобов’язана створити належні умови для здійснення неупередженого та об’єктивного спостереження за виборами. Для того ж, щоб підвищити рівень довіри до результатів голосування за межами країни, виборче законодавства повинно відповідати міжнародним стандартам.
Детально критерії проведення чесних та справедливих виборів визначені у Копенгагенському документі. Однією з основних вимог цього акту є присутність міжнародних та місцевих спостерігачів. Відповідно до цієї норми, держави-учасниці ОБСЄ беруть на себе зобов’язання запрошувати для здійснення спостереження за виборчим процесом спостерігачів від інших держав-учасниць та від усіх відповідних приватних інститутів і організацій, які в цьому зацікавлені. Варто відмітити, що даний документ прямо не встановлює стандарти спостереження, а лише наголошує на тому, що створення сприятливих умов для здійснення локального (національного) та міжнародного спостереження може матиме позитивний вплив на виборчий процес, а від так і на функціонування демократії в країні.
Більш чітко міжнародні стандарти спостереження прописані в Кодексі належної практики у виборчих справах. У документі зазначається, що національним так і міжнародним спостерігачам слід надати якомога ширші можливості для участі в спостереженні за проведенням виборів. Ключовими вимогами Кодексу є створення умови для здійснення довгострокового спостереження з метою встановлення можливих порушень на попередніх етапах (неналежне ведення списків виборців, перешкоди при реєстрації кандидатів, випадки обмеження свободи слова й порушення правил доступу до ЗМІ або державного фінансування передвиборної агітації), під час виборів (наприклад, перевірка фактів тиску на виборців, множинного голосування, порушень таємниці голосування тощо) та після голосування (особливо при підрахунку голосів й оголошенні результатів). Важлива увага під час спостереження приділяється визначенню рівня нейтральності органу влади.
Особливості спостереження за виборами в Україні
Основним завданням громадського спостереження в класичному його розумінні є: попередження порушень через якісний громадський контроль та незаангажовану оцінку виборів. Разом з тим, незалежне спостереження забезпечує широке і об’єктивне інформування громадськості про перебіг виборів.
Спостереження за виборами може бути довготерміновим, короткотерміновим і середньостроковим. Середньострокове спостереження починається за місяць-півтора до голосування і охоплює заключний етап виборів. Довготермінові спостерігачі працюють на всіх стадіях виборчого процесу, що дає їм можливість виявити порушення виборчого законодавства на кожному етапі. Короткотермінові спостерігачі зазвичай працюють безпосередньо у день голосування. Проведенню довготермінового спостереження дає можливість громадським організаціям зробити більш об’єктивні та обґрунтовані висновки, щодо демократичності виборів. Маючи лише короткотермінових спостерігачів дати об’єктивну оцінку всьому виборчому процесу неможливо. Наприклад, на певному виборчому окрузі у день голосування спостерігачі не зафіксують жодних суттєвих порушень, які могли вплинути на результат голосування, проте такі порушення могли відбутися місце на більш ранніх етапах виборчого процесу. Так, за декілька днів до голосування ОВК могла зняти з реєстрації скажімо 3 кандидатів, у тому числі головного претендента на перемогу в окрузі. Тому, лише поєднання довготермінового спостереження з короткотерміновим можна дати незаангажовану та об’єктивну оцінку виборам та всіх їхніх етапах.
Традиційно розрізняється три категорії спостерігачів: від партій або кандидатів, від громадських і міжнародних організацій. До категорії незаангажовані у політичні процеси можна віднести спостерігачів від громадських організацій, а також міжнародних інституцій. Під час виборчого процесу незалежні спостерігачі у своїй роботі повинні дотримуватися принципу суворої політичної безсторонності, тобто не приймати сторону жодної партії чи кандидата.
Спостерігачів від політичних партій та кандидатів не можна вважати незалежними через те, що вони представляють їх інтереси у виборчому процесі, якими керуються у своїй роботі.
Ті інституції громадянського суспільства, які виявили намір вести спостереження за виборами, мають внести до статуту пункт про спостереження за виборчим процесом. Чинне виборче законодавство не встановлює обмежень для участі громадських організацій у контролі за виборами на основі їхнього територіального статусу чи строку реєстрації.
Раніше цим правом могли скористатися лише ті організації, які були зареєстровані не менше, як за два роки до дня виборів. Такий підхід дозволяє долучитися до спостереження більшій кількості громадських організацій, що може підвищити якість контролю за виборчим процесом. І хоча можливості розширили, втім, негативним наслідком може стати участь значної кількості заангажованих організацій, які оприлюднюватимуть власні результати спостереження в інтересах певних політичних партій, це дискредитує ідею незалежного спостереження. Перенасичення інформаційного поля кардинально протилежними оцінками організацій-спостерігачів може стати інструментом маніпуляцій.
Нове виборче законодавство розширило права громадських спостерігачів як суб’єктів виборчого процесу. Це дозволяє їм звертатися до відповідної виборчої комісії або до суду щодо усунення порушень законодавства у разі їх виявлення, складати акти про виявленні порушення.
Закон України «Про вибори народних депутатів», за яким відбувалися парламентські вибори 2006 та 2007 років закріплював неоднаковий обсяг прав за різними категоріям офіційних спостерігачів. Відповідно до норм Закону, статус суб’єктів виборчого процесу мали лише спостерігачі від партій, блоків та кандидатів у депутати. Спостерігачі від громадських організацій не були наділені статусом суб’єктів виборчого процесу.
Починаючи з парламентських виборів 2012 року, громадських спостерігачі матимуть рівні права з спостерігачами від політичних партій та кандидатів в депутати, що дозволить їм:
- Перебувати на виборчих дільницях під час голосування, спостерігати з будь-якої відстані за діями членів виборчої комісії, у тому числі під час видачі виборчих бюлетенів виборцям і підрахунку голосів, не заважаючи членам виборчої комісії фізично.
- Робити фото- та кінозйомки, аудіо- та відеозаписи, не порушуючи при цьому таємниці голосування.
- Бути присутнім при видачі виборчих бюлетенів членам дільничної виборчої комісії, у тому числі для організації голосування виборців за місцем перебування, та при проведенні такого голосування.
- Бути присутнім на засіданнях дільничних та окружних виборчих комісій, у тому числі під час підрахунку голосів виборців на виборчій дільниці та встановленні підсумків голосування.
- Вживати необхідних заходів в межах законодавства щодо припинення протиправних дій під час голосування та підрахунку голосів виборців на виборчій дільниці.
- Отримувати копії протоколів про передачу виборчих бюлетенів, про підрахунок голосів і встановлення підсумків голосування та інших документів у випадках, передбачених ЗУ «Про вибори народних депутатів».
- Реалізовувати інші права, передбачені ЗУ «Про вибори народних депутатів» для офіційних спостерігачів.
Варто зазначити, що норма, яка надає спостерігачам право вживати необхідних заходів в межах законодавства щодо припинення протиправних дій під час голосування та підрахунку голосів виборців на виборчій дільниці прописана досить широко. Тому незрозуміло, які конкретно заходи повинен вжити спостерігач, щоб припинити протиправні дії. Законотворці чіткої відповіді на дане питання не дали. Правом інтерпретувати цю норму наділили членів комісій, які визначатимуть, чи є дії спостерігача необхідними заходами, чи - втручанням у виборчий процес.
Підсумок
Наскільки ефективними є зміни до головного виборчого закону України в частині здійснення спостереження за волевиявленням громадян можна буде оцінити вже найближчим часом, на парламентських виборах 2012 року. Теоретично, багато із нововведень мали б сприяти якості роботи спостерігачів та демократичності проведення виборів. Однак, ефективність спостереження в нових умовах буде забезпечена, якщо спостерігачі будуть достатньо кваліфіковані для здійснення в повній мірі своїх обов’язків, влада належним чином реагуватиме на інформацію щодо порушень, а медіа забезпечать публічність процесу моніторингу виборів.