Перекроювання виборчих округів у Вінницькій області було прогнозоване. Проти альтернативного проекту, підготовленого членом ЦВК Олександром Шелестовим, рішуче виступила його колега, куратор області Жанна Усенко-Чорна. Хоч як вона доводила, що нова конфігурація округів не зможе забезпечити оптимальної роботи окружкомів, а також необґрунтовано розтягне округ, замість того, щоб зробити його компактнішим, це не допомогло. Дев’ять із п’ятнадцяти членів комісії підтримали Шелестова. Вийшло, що поділ Вінниці і Вінницького району на два округи випадає з нинішніх адміністративних меж. Змінилися межі округу №14, де один район поміняли місцем з іншим. Неприродно видовжених силуетів набули ще два округи: №15 тепер має довжину понад 130 кілометрів, а №16 розтягся на 168 кілометрів.

Спостерігачі з громадської організації «Опора», проаналізувавши межі кожного з округів по всій країні, дійшли висновку, що ефективність утворення Центральною виборчою комісією 52 із 225 постійних виборчих округів сумнівна. На думку «Опори», 27 округів сформовано з необґрунтованим поділом територіальних громад між різними одиницями. «Ця конфігурація нетрадиційна для ряду громад і свідомо розбиває електоральні групи за ознакою місця проживання», — підкреслюють в організації. Крім того, 18 округів завдяки переформатуванню втратили компактність, а їх територію розтягнуто до незручних для організації виборів масштабів. 

Якщо раніше те чи інше місто або район повністю входили до складу округу, то тепер місто поділене між кількома округами, до міського округу входять жителі ближніх сіл та селищ. Навіщо? Дезорієнтувати виборця? Допомогти претендентам від влади? Кандидатам-мажоритарникам від опозиційних партій буде значно важче приміряти на себе нові сорочки округів. Крім того, коригування меж може позначитися на підсумках голосування за партійними списками. Скажімо, потенційний виборець «Батьківщини» відносно компактно проживає у Вінницькому районі. Тепер його «розірвано» на два округи. До речі, 27 квітня рішенням сесії вінницької райради звільнено заступника голови, бютівця Сергія Сітарського, який у попередньому скликанні очолював райраду. Замість нього обрали ставленика влади Василя Ковальчука. Депутатський корпус налічує 66 осіб. Шляхом таємного голосування 40 голосами депутатів Партії регіонів, «Совісті України», «Єдності», «Сильної України», «УДАРу» Віталія Кличка, «Народного Руху» та Партії зелених із 54 присутніх («Батьківщина», «Свобода» та «Фронт змін» у голосуванні не брали участі) Сітарського усунули з посади. Він сам стверджує, що крісло заступника віддали людині, котра більше займатиметься виборами, ніж проблемами району. 

Що стосується округів №14 і №15, то теперішні їх центри — відповідно, міста Жмеринка і Шаргород — раніше були в одному окрузі. Але місто залізничників Жмеринка і батьківщина губернатора Джиги Шаргород віддавали свого часу пристойну кількість голосів Партії регіонів. Очевидно, тому їх і розірвали, щоб центри округів диктували політичну моду на біло-синє в інших районах. Ну й, певна річ, не завжди важливо, як голосують, а важливіше, як рахують. Тут, як видно з результатів попередніх голосувань, уміють «правильно» рахувати. 

Зміни торкнулися і 17-го виборчого округу. Якщо раніше його центром було смт Крижопіль, то тепер містечко енергетиків Ладижин (Тростянецький район), де облаштувалася «Наша Ряба». Її директор Микола Кучер (ПР) балотується до ВР. До речі, він уже давно почав приручати свого виборця. То жителі сіл, околишні поля яких засіяні кормом для курочок, подарунки отримають на Великдень. То трактористи латифундії «Миронівського хлібокомбінату» городи селянам зорють дешевше, ніж інші, — по три гривні за сотку. Наприклад, у того ж таки Порошенка, частина господарств якого розміщена в сусідньому, Гайсинському районі, це виходить по 3,50 грн. Не буде зайвим згадати й про те, що мер Ладижина, котрий має вагу і підтримку в місті, є членом Партії регіонів. 

 — Шукайте, кому вигідно, — так прокоментував перекроювання округів депутат ВР Анатолій Матвієнко. — Наскільки я знаю, ЦВК пропонувала варіант нарізки округів 2002 року. Але в результаті затвердила те, що прийшло з Адміністрації Президента. ЦВК у нас тепер, як Конституційний суд, затверджує все, що їй пропонують на Банковій. Мені важко стверджувати, хто конкретно кроїв собі територію у Вінницькій області, але те, що це зроблено під окремих керівників, — сумніву не підлягає, — підбив підсумки Анатолій Сергійович.

Тетяна Пархомчук, «Дзеркало тижня. Україна»