У листопаді Верховна Рада схвалила закон про вибори народних депутатів. Практика зміни виборчого законодавства під певну політичну силу зовсім не нова. В науці ця технологія відома під назвою «виборча інженерія». Під цим терміном розуміють пристосування виборчих процедур для досягнення інтересів правлячої політичної еліти. До основних методів «виборчої інженерії» можна віднести визначення виборчої системи, стимулювання переміщення виборців з одних виборчих округів до інших, маніпулювання межами виборчих округів, добір лояльного до правлячої еліти складу виборчих комісій…
Фактично усі ці технології передбачені новим законом. Документом закріплена можливість зміни виборчої адреси та місця голосування виборця за 5 днів до голосування, що можна використати для масових міграцій виборців з одного виборчого округу до іншого. За парламентськими фракціями закріплене право формувати дільничні виборчі комісії. Проте, найбільше значення має впровадження змішаної виборчої системи, яка визначатиме порядок конвертації голосів виборців у депутатські мандати.
Відомо, що в Україні основним завданням партій на виборах є здобуття найбільшої кількості місць у певній раді. Змішана система дає можливість однаково ефективно досягати головної мети у всіх регіонах країни. Завдяки пропорційній системі можна отримати голоси виборців, які симпатизують певній партії чи її лідеру. Мажоритарна система дозволяє отримати необхідні мандати завдяки конкретним кандидатам - мажоритарщикам.
Зазвичай, переваги змішаної виборчої системи найефективніше використовують партії, які знаходяться при владі. Це пов'язано з тим, що вони отримують контроль над найавторитетнішими людьми регіону, які часто є державними службовцями. Наприклад, в певній сільській школі працює дуже авторитетна людина. Якщо сільський голова запропонує їй піти на вибори від його політичної сили, вона навряд чи зможе відмовитися. Педагог знає, що іншої роботи він в селі не знайде, тому не відмовить. Схожий принцип діє для всіх державних службовців. Всі вони є заручниками адміністративної системи, яка дозволяє діючій владі контролювати своїх підлеглих.
Народна Партія за мажоритарної системи отримала 23,8%, а за пропорційної - 9,52%. Партія регіонів за рахунок мажоритарної складової отримала 23,8% пропорційна складова - 19%. ВО «Батьківщина» за рахунок пропорційної системи отримує 23,8%, мажоритарної - 14,3%.
Цей успіх можна пояснити тим, що у великих містах авторитетними серед населення людьми є підприємці, митці - люди, що не є заручниками адміністративної системи. Вони можуть собі дозволити обирати політичну силу без остраху втратити роботу.
Таким чином, щераз підтверджуємо, що зміна виборчої системи, це аж ніяк не правгнення влади реформувати виборче законодавство.