Протягом минулого місяця можна було спостерігати збільшення ударів дронами по нафтопереробній інфраструктурі Російської Федерації. На території агресора ставало що не день, то “тривожніше”. Через удари українських безпілотників постраждали нафтопереробні заводи і нафтобази в Рязані, Кстово, Кірішах, Нижньокамську, а також у Ростовській, Калузькій, Самарській областях і Краснодарському краї.     

Щонайменше в цьому році було атаковано 13 нафтопереробних заводів. За даними джерел “Української правди”, масштабну “бавовну” в Росії організували Сили оборони України, зокрема СБУ, ГУР, ССО і Сили безпілотних систем ЗСУ.

Наслідки цих ударів для нафтопереробної галузі Росії важко недооцінити, адже, за різними оцінками, вони зачепили близько 12% потужності НПЗ. І це без урахування останнього удару по НПЗ у Нижньокамську (Татарстан), потужність якого сягає 2,6% від загальної річної переробки нафти в РФ. 

Обстріли російських НПЗ вплинули на внутрішній ринок, де почав утворюватися дефіцит палива, зокрема бензину, виробка якого впала на 7,4%. Як наслідок, російська влада 1 березня 2024 року запровадила шестимісячну заборону на експорт бензину для стабілізації цін, а також розглядає можливість запровадження певного пом'якшення екологічних стандартів на паливо, щоб дозволити використання низькоякісного бензину.

Аби врятувати ринок від дефіциту бензину, Росія збільшила імпорт пального з Білорусі. В першій половині березня імпорт досяг майже 3 тисяч тонн, хоча у лютому РФ імпортувала 590 тонн, а в січні постачання з Білорусі взагалі не було. Однак агенство Reuters підкреслює, що Білорусь віддає перевагу експорту свого палива на міжнародні ринки. 

Те, скільки часу агресор потребуватиме допомоги, залежатиме від термінів ремонту НПЗ, який, швидше за все, буде ускладненим через західні санкції. Втім, росіяни попередньо сподіваються відновити усі пошкоджені НПЗ до початку червня.

Ба більше, через виведення з ладу низки нафтових підприємств Росія у квітні буде змушена скоротити експорт морського дизпалива до п’ятимісячного мінімуму, хоча продаж дизельного палива, навіть попри санкції ЄС, послідовно займав велику частку у російських поставках нафтопродуктів. Тобто українські удари суттєво вплинули на внутрішній паливний ринок, який російська влада намагається реанімувати за рахунок скорочення експорту та зростання імпорту з Білорусі.  

Відтак, можна визначити першу мету українських ударів — економічну. В СБУ зазначають, що прагнуть зменшити потік нафтових грошей та палива, які агресор скеровує безпосередньо на війну. Експертне середовище нині підкреслює, що удари не стали критичними для усіє галузі (поки), але є досить чутливими. З іншого боку, вважається, що ці атаки можуть вплинути на російську економіку, ніж нинішні санкції.  

Очевидно, що на розвиток економічних наслідків буде впливати рішення військового командування України щодо подальшої стратегії ураження НПЗ. Варто зауважити, що після активізації українських ударів Financial Times написало, що Сполучені Штати нібито закликали Україну не бити по російських нафтопереробних заводах.

Утім, достовірність цієї інформації складно підтвердити, оскільки її спростували українські посадовці, а удари по НПЗ після виходу матеріалу Financial Times тривали. Водночас Володимир Зеленський зауважив, що США не ставляться позитивно до ударів по російській нафтовій імперії. Офіційна ж позиція Сполучених Штатів стримана, і прямої підтримки української стратегії ведення війни в ній немає. Очільник Пентагону Ллойд Остін вважає, що атаки України на нафтопереробні заводи в Росії можуть вплинути на глобальні енергетичні ринки. 

Однак інша мета атак — саме військова. Баланс палива в Росії прямо пов’язаний із безперебійним функціонуванням військової техніки — танків, авіації, БМП тощо. Нафтопереробні заводи у відносній близькості до України дають змогу ворогу оперативно забезпечувати військових пальним. Виведення зі строю нафтових об’єктів не залишить Росію без палива, але покликане створити логістичні труднощі, що може послабити тиск окупаційних військ на фронті.

Разом з тим, удари по НПЗ змушують ворога передислоковувати свої засоби ППО Однак, враховуючи масштаб галузі, цілковито захистити її навряд чи можливо. 

Російська влада заявляє, що збирається підтягнути до НПЗ “Панцирі”, але в українській розвідці наголошують, що ці засоби там уже давно стоять, а російська заява зроблена радше для заспокоєння суспільного обурення та розпилу бюджетних коштів. 

Врешті, варто підкреслити ще одну важливу мету атак — політичну. Удари по російській території справедливі з огляду на терористичні атаки російської армії по цивільній інфраструктурі України. Тільки за березень цього року Росія застосувала проти України понад 400 ракет різних типів, понад 600 “шахедів” і понад 3 тисячі керованих авіабомб. Тому перенесення війни на територію Росії є закономірним процесом, який вкотре демонструє провали так званої “спецоперації” та нікчемність путінського режиму.

Крім цього, удари по НПЗ можуть створити систему стримувань для терористичного режиму, змусивши заплатити аналогічну ціну за удари по українській енергетиці. Втім, ціна і наслідки російського ракетного терору для України неспівмірні з атаками по російських НПЗ.   

Врешті, можна констатувати ще один важливий фактор: Україні вдається розвивати власне виробництво зброї та вражати цілі глибоко в тилу ворога. Міністр цифрової трансформації Михайло Федоров заявив, що у 2024 році Україна вдесятеро збільшила виробництво БПЛА дальньої дії. 

Це гарний меседж путінському режиму: стратегічні об’єкти за багато кілометрів зоні від кордону з Україною, які весь час безперешкодно працювали на російську військову машину, тепер вразливі для української зброї. Саме української, адже західні політики, боячись “ескалації”, забороняють використовувати передану зброю на території противника.

Цілком ймовірно, далі варто очікувати продовження сезону “бавовни” на російській території. Адже вся військова інфраструктура Росії — законна ціль для українських сил. 

Для Цензор.НЕТ