Команда Громадянської мережі ОПОРА продовжує шукати відповідей на складні питання. Цього разу ми розповімо, чому різноманітні  “мирні плани” завершення війни не підходять для України, навіщо Росію слід позбавити “права вето” у Раді безпеки ООН і чому ця реформа на часі. Також ми поговоримо, як вплине на Росію внесення її до “чорного списку” Міжнародної групи з протидії відмиванню брудних грошей (FATF), навіщо вона підірвала Каховську ГЕС та чи отримає Україна гарантії безпеки та перспективи членства на липневому саміті НАТО у Вільнюсі. 

Чому “мирні” ініціативи, які пропонують різні країни, не такі вже й мирні?

Ви, мабуть, помітили, що останнім часом чи не щотижня з'являються нові мирні ініціативи з різними способами завершення російсько-української війни. 

Так, 16 червня у Київ із візитом та презентацією власного “мирного плану” приїжджала делегація з африканських країн. Зокрема Президент ПАР Сиріл Рамафоса, презентуючи 10 складових позиції Африканського Союзу, підкреслював, що "війна має бути врегульована, має бути мир через переговори дипломатичним шляхом". 

Уже наступного дня, 17 червня, африканська делегація зустрілася в Санкт-Петербурзі з Владіміром Путіним. Той запевняв, що його логіка початку війни проти України нібито "бездоганна" з погляду міжнародного права і статуту ООН. На нашу думку, поширюючи таку брехню, Кремль укотре продемонстрував неготовність до базового розуміння будь-яких мирних ініціатив, не кажучи вже про основу переговорів — повне виведення російських військ із території України. 

Втім, подібних “мирних ініціатив”, не всі з яких, на жаль, справді “мирні”, було чимало. Так, до річниці повномасштабного вторгнення — 24 лютого 2023 року — власний "мирний план" опублікував Китай. У Пекіні запропонували 12 принципів, які мають сприяти закінченню війни. Найцікавіше, що саме слово "війна" в документі не згадане — в англійськомовній його версії автори використовують слова "конфлікт" і "українська криза". У цьому “мирному плані” йшлося про повагу до суверенітету всіх країн, відновлення мирних переговорів, розв'язання гуманітарної кризи, захист цивільного населення та військовополонених, безпеку атомних електростанцій та функціонування Чорноморського зернового коридору. 

Тоді Володимир Зеленський зазначав, що оприлюднений у Пекіні документ не схожий на мирний план, але нагадує демонстрацію роздумів. Однак Президент підкреслював: "Те, що Китай почав говорити про Україну, — це дуже непогано". 

Багато говорив про Україну і президент Бразилії Луїз Інасіо Лула да Сілва, який у 2023 році встиг відзначитися і “мирними” пропозиціями, і антиукраїнськими заявами. Наприклад, у квітні да Сілва фактично запропонував Україні поступитися Кримом на користь Росії, щоб покласти край війні. Того ж місяця під час візиту до Пекіна бразильський президент говорив, що США мають "припинити заохочувати війну і почати говорити про мир”.

Іншу абсурдну тезу висунув міністр оборони Індонезії Прабово Субіанто. Він заявляв, що слід припинити вогонь на лінії зіткнення та провести "референдум" на "спірних" територіях. 

За так зване “мирне врегулювання” виступав і відомий своєю проросійською позицією прем’єр-міністр Угорщини Віктор Орбан. В інтерв’ю державному радіо він пророкував великі втрати України під час майбутнього контрнаступу. Ба більше, тоді, на початку червня, угорська влада опублікувала ролик із закликом до миру, де Крим зобразили як частину Росії.

До встановлення миру в Україні прагне долучитися і Папа Римський Франциск. На початку червня Володимир Зеленський зустрічався з його спеціальним представником кардиналом Маттео Дзуппі. За повідомленнями Офісу Президента, під час зустрічі сторони детально обговорили імплементацію української формули миру й необхідність участі в Глобальному саміті миру якнайширшого кола країн, зокрема африканських і південноамериканських.

Утім, зрозуміло, що основою справжнього та справедливого миру має бути виведення російських військ з усієї території України, покарання воєнних злочинців та виплата Кремлем репарацій за завдані збитки.

Чому потрібно реформувати Радбез?

Рада Безпеки — один із найголовніших органів не лише в ООН, а й в усій системі міжнародного права. Саме Радбез розглядає актуальні питання світової безпеки, визначає наявність загрози миру чи акту агресії, розслідує міжнародні суперечки та надає рекомендації щодо їх розв'язання. Цей орган може закликати членів ООН застосувати економічні та інші санкції проти держав-порушників.

Реформа Радбезу, як і загалом ООН, назріла давно. Про неї вже неодноразово говорили нові потужні економіки світу — такі як Бразилія. Перш за все йшлося про розширення складу постійних і непостійних членів цього органу. Як нещодавно влучно підкреслив Генеральний секретар ООН Антоніу Ґутерріш, “Потрібно, щоб Рада Безпеки краще відображала реалії сучасного світу”.

Реформування Ради Безпеки підтримують і США, зокрема президент Джо Байден. Про це було відомо ще у вересні 2022 року, але, вочевидь, консультації з усіма 193 державами-членами ООН можуть зайняти багато часу. У дипломатичних колах зазначають, що офіційний Вашингтон може підтримати входження до постійних членів Радбезу Німеччини, Японії та Індії, низка держав також можуть підтримати Бразилію та принаймні одну африканську державу. Звісно, тут є дуже багато нюансів, один із яких — додавання нових членів Радбезу без права вето.

Право вето — ще один важливий аспект реформування Ради Безпеки ООН, який загострила повномасштабна агресія Росії проти України. Кремль як постійний член Радбезу фактично блокує проукраїнські ініціативи та виправдовує свою злочинну діяльність. Постпред України при ООН Сергій Кислиця цілком слушно зазначив: “Коли Москва — агресор, Ялтинська формула 1945 року не працює”.

Однак якщо розширення кількісного складу Радбезу доволі реалістичне, то скасування права вето менш імовірне. Наприклад, Кремль уже скаржиться, що “перенесення сюжетів порядку денного з Ради Безпеки в Генеральну Асамблею ООН є контрпродуктивним”. Крім того, не зрозуміло, чи підтримають таку реформу США, Китай, Франція і Велика Британія — ці країни навряд чи захочуть відмовлятися від можливості блокувати неприйнятні для них ініціативи. 

Тож одним із найважливіших для України завдань є виключення Росії з Ради Безпеки та ООН в цілому. Цей процес наша держава ініціювала в грудні 2022 року. Як відзначив Дмитро Кулеба, “Російська делегація, по суті, просто окупувала крісло СРСР в РБ ООН — держави, яка на той момент припинила своє існування — без жодних статутних підстав на це".

Чому Росію потрібно додати до чорного списку FATF?

Внесення Росії до чорного списку Міжнародної групи з протидії відмиванню брудних грошей (FATF) стане додатковим кроком для ізоляції агресора. FATF не має прямих повноважень, але виробляє стандарти і рекомендації для перекриття потоків незаконних коштів. Ця організація об’єднує 201 країну, і 24 лютого 2023 року повністю призупинила членство Росії в ній. Потрапляння ж РФ до “чорного списку” посилить уже застосовані санкції проти агресора.

Такий крок поставить Росію в один ряд із Північною Кореєю, Іраном і М’янмою, ускладнить проведення фінансових операцій та постачання товарів у цю країну. Країни-члени FATF, а також банки, інвестиційні компанії та фірми з обробки платежів будуть зобов’язані проводити посилену перевірку всіх фінансових операції з Росією тому під загрозою опиняться російські схеми паралельного імпорту. 

Саме такі схеми Росія використовує, наприклад, для виробництва крилатих ракет — західна електроніка потрапляє до агресора через треті країни. Тому глобальна фінансова ізоляція РФ є закономірним кроком, що дозволить ефективніше протидіяти ризикам, які агресор створює для світової фінансової системи через відмивання коштів та фінансування тероризму. 

19–23 червня в Парижі відбудеться конференція FATF, на якій, імовірно, розглянуть питання про внесення Росії до "чорного списку" організації. На цьому тлі Кремль почав відкрито шантажувати країни-члени FATF, зокрема Індію, непередбачуваними та негативними наслідками для співпраці в різних сферах. Однак Росію слід системно карати за розв’язану війну, тому будемо сподіватися на єдність міжнародної спільноти в прагненні справедливо покарати агресора.   

Хто підірвав Каховську ГЕС?

Очевидні мотиви підірвати Каховську мала лише Російська Федерація. Природні бар’єри дуже важливі у веденні війни, і для того, щоб перешкодити російським переправам через Дніпро під час звільнення правобережжя Херсонщини восени 2022 року, Україна намагалася збільшити рівень води, вистріливши ракетою HIMARS по одному зі шлюзів греблі, але у висновку відмовилась від цієї ідеї.

Однак російська армія у своїй військовій стратегії не нехтує знищенням цивільних споруд, навіть якщо це може призвести до екологічної катастрофи. Саме так окупанти вчинили під час відступу з Миколаївської області та правобережної Херсонщини, підірвавши низку мостів та понтонних переправ. Аналогічно Росія підриває гідротехнічні споруди на територіях, де контратакують українські війська.

На думку росіян, затоплення населених пунктів на Херсонщині мало зупинити український наступ. Також руйнуванням греблі Росія намагається відволікти частину сил та ресурсів Сил оборони України на ліквідацію техногенної катастрофи. Примітно, що за тиждень до катастрофи в РФ ухвалили постанову, яка забороняє розслідувати аварії на гідротехнічних спорудах, що сталися внаслідок воєнних дій.

Ба більше, Росія мала воєнізований контроль над територією й інженерні можливості підірвати греблю. А журналісти The New York Times, розглянувши численні докази, зробили висновок, що обвал греблі не був випадковим — руйнування бетонного фундаменту навряд чи відбулося саме по собі. 

Підрив Каховської ГЕС — черговий воєнний злочин РФ, який буде додатковим доказом для притягнення представників Кремля до відповідальності та конфіскації російських активів на відбудову України.  

Чого очікувати від Вільнюського саміту?

11–12 липня у Вільнюсі відбудеться саміт НАТО, головною інтригою якого є рішення щодо України. Наша країна очікує на конкретні кроки для членства в Альянсі. Так, наприкінці травня Дмитро Кулеба звернувся до очільників зовнішньополітичних відомств країн НАТО та озвучив три кроки для успіху Вільнюського саміту: “Посилити інституційні зв'язки та допомогу між Україною та НАТО. Зробити крок до членства України в НАТО. Надати гарантії безпеки на шляху України до НАТО”.

А 12 червня Генеральний секретар НАТО Єнс Столтенберг в інтерв'ю американському телеканалу PBS розповів, що на липневому саміті країни-члени Альянсу пообіцяють наростити військову допомогу Україні та зобов'яжуться допомагати їй у довгостроковій перспективі.

Ще одним рішенням Вільнюського саміту, про яке згадав генсек Альянсу, може стати створення Ради НАТО-Україна. Втім, за словами Дмитра Кулеби, ухвалення такого рішення без сильного кроку щодо членства — “це наче надання танка без гармати, бо НАТО потребує Україну як союзника, а не просто привілейованого партнера”. 

Крім того, 13 червня, напередодні зустрічі міністрів оборони країн Альянсу, Столтенберг зазначив, що серед союзників тривають консультації з приводу формулювання рішення Вільнюського саміту щодо майбутнього приєднання України до НАТО. 

“Союзники дійшли згоди щодо українського членства. Ми погодились, що двері НАТО відчинені… Ми також погодились, що Україна стане членом Альянсу”, — сказав Столтенберг. Він також додав: союзники погодилися з тим, що тільки від України й держав-членів НАТО залежить, чи стане вона членом Альянсу.

Своєю чергою, 22 червня Дмитро Кулеба, без озвучення деталей, запевнив, що Вільнюський саміт НАТО зробить крок до членства України в Альянсі, це питання вирішене. За словами міністра, відкритим залишається лише питання “наскільки він буде широким”. Також він зазначив, що “це вже саме по собі є досягненням”.

Чи залишилися в Росії “червоні лінії”?  

Від початку повномасштабного вторгнення керівники Росії, зокрема Владімір Путін, постійно погрожували країнам Заходу, що постачання певного озброєння Україні означатиме порушення всіх “червоних ліній”.  

Так, наприклад, у жовтні 2022 року представник російського МЗС Алєксєй Поліщук заявив, що надання Україні США та іншими країнами сучасної важкого озброєння, далекобійної зброї чи потужніших засобів ураження стане для Росії “червоною лінією”. Дипломат наголосив, що РФ готова йти на ескалацію та вважатиме країну, яка передасть цю зброю, стороною конфлікту. 

Втім, у 2023 році Україна отримала від США, Німеччини, Польщі та низки інших європейських країн сучасні танки і бронетехніку. Велика Британія передала далекобійні крилаті ракети Storm Sadow, які можуть вражати цілі на відстані понад 250 кілометрів, але жодна з цих країн так і не стала “стороною конфлікту”. Подібні погрози лунали і з приводу постачання Україні сучасних літаків, але українські пілоти невдовзі розпочнуть навчання на винищувачах F-16.

Також російські політики неодноразово погрожували й самій Україні. Наприклад, заступник голови Російського Радбезу Дмітрій Мєдвєдєв у липні 2022 року обіцяв “судний день, від якого буде складно заховатися”, якщо Україна завдаватиме ударів по об'єктах в окупованому Криму. Однак після руйнування частини Кримського мосту про ці свої заяви політик, вочевидь, забув. 

І це лише кілька прикладів. Гнучкість “червоних ліній” помітила не лише Україна, а й її західні союзники. Наприклад, як пише The Washington Post, у США прокинувся “апетит” перетинати “червоні лінії” Путіна й надавати Україні більше підтримки. Звернули увагу на це і російські “воєнкори”. Так, кореспондент НТВ на нещодавній зустрічі запитав у Владіміра Путіна, чому “червоні лінії” постійно пересуваються все далі та далі. Очевидно, щоб виправдати російську неспроможність відповідати за свої слова, Путін сказав, що удари по українській енергетичній системі та будівлі ГУР і є російською відповіддю.

Можливо, аудиторія РФ і прийме такі тези, але ми добре розуміємо, що Росія використовує риторику про “червоні ліні”, аби лякати Україну та стримувати підтримку з боку наших союзників. Втім, коли ця тактика не спрацювала, а своя аудиторія вже достатньо “накручена” та прагне крові, в Кремлі були змушені подати свої терористичні методи війни, як удар у відповідь. 

Наостанок слід згадати про ядерний шантаж: навіть тут російська тактика не працює. Росія постійно отримує сигнали навіть від дружніх держав (наприклад, Китаю) про те, що ніхто не збирається підтримувати ядерну істерію Кремля. 

Для Цензор.НЕТ