2024-й стане глобальним випробуванням для світових демократій — у цей рік відбудуться вибори у понад 70 країнах. Багато з них можуть серйозно вплинути на геополітичну ситуацію, зокрема на російську-українську війну. 

Зокрема, увага міжнародної спільноти прикута до виборів на Тайвані, де 13 січня обирали президента і парламент. Цей процес має надважливе значення для світу, особливо в контексті відносин США і Китаю. 

Основні політичні суб’єкти Тайваню: 

  • провладна Демократична прогресивна партія (ДПП), яка має прозахідний вектор і виступає за більшу суб’єктність від континентального Китаю; 
  • партія Гоміндан, яку часто називають прокитайською — вона досить неоднорідна, але її політика спрямована на відновлення політичного діалогу з Китаєм; 
  • Тайванська народна партія, яка позиціонує себе як альтернативна політична сила, зосереджена на “тайванських цінностях”.

На президентських виборах перемогу здобув кандидат від прозахідної Демократичної прогресивної партії Лай Цінде, випередивши Хоу Юї від партії Гоміндан і представника Тайванської народної партії Ке Веньчже. Такі результати викликали неабияке невдоволення Пекіна.

Натомість провладна партія втратила позиції в парламенті — Законодавчому юані. Тепер Демократична прогресивна партія не матиме більшості, і їй доведеться формувати коаліцію. ДПП отримала в 51 крісло зі 113 — на одне менше, ніж Гоміндан. При цьому до парламенту пройшли 8 представників Народної партії. Цілком імовірно, що за відсутності абсолютної більшості в жодної з партій новообраному президенту буде нелегко — йому доведеться шукати компромісів з опозицією. Оглядачі схиляються до думки, що законодавчий орган Тайваню взагалі буде опозиційним до президента. 

Китай уже заявив, що ці вибори не вплинуть на прагнення Пекіну до “національного возз’єднання”. Офіційні особи крани також засудили політиків, які привітали Лая Цінде з перемогою, — очільників зовнішньополітичних відомств США, Японії й Великобританії. Тайванське питання залишається для Китаю вкрай чутливим, тому будь-яка легалізація політичного середовища острова, зокрема через офіційні комунікації з політиками Тайваню, наражається на жорстку реакцію Пекіну.  

Пекін з усіх сил намагався запобігти перемозі Лая Цінде. Напередодні виборів Китай засудив його як небезпечного сепаратиста, заявивши, що будь-які кроки до формальної незалежності Тайваню означатимуть війну. А для безпосереднього впливу на виборчий процес Пекін пішов на військово-психологічний тиск, активізувавши провокативні маневри повітряно-морських сил та запустивши поблизу Тайваню чотири аеростати. Крім цього, материковий Китай минулоріч створював перешкоди для імпорту товарів із тайваньським маркуванням. 

Гібридним інструментом впливу на вибори стали інформаційні операції. “Фейкові новини, щоб розділити Тайвань”, — говорив про них Лай Цінде. Китай публічно не підтримує жодну з партій, але переважно критикує Демократичну прогресивну партію. Риторика Пекіну полягала у тому, що після перемоги ДПП підтримувати безпеку в протоці нібито буде складнішою.

Однак схоже на те, що статус-кво Тайваню збережеться. Попри те, що Сполучені Штати є найважливішим міжнародним спонсором і постачальником зброї Тайваню, Байден виступає за стабілізацію відносин із Пекіном та дотримується політики одного Китаю. Ба більше, саме Тайвань був ключовою темою минулорічної зустрічі Джо Байдена та Сі Цзіньпіна, яка частково зняла напругу між двома могутніми державами.  

Новообраний президент Тайваню не готовий іти на загострення і проголошувати незалежність, “аби статус протоки було збережено”. Та це не означає, що Китай відмовиться від ідеї “єдиної країни”. Перед обранням на третій строк Сі Цзіньпін наголосив, що прагне до мирного возз’єднання країни, але в разі необхідності готовий вжити всіх необхідних заходів. Фактично лідер Китаю прив’язав тайванське питання до своєї політичної програми. Те саме очільник Піднебесної повторив у новорічному зверненні. 

І все ж військовий сценарій видається малоймовірним. Якщо Китай наважиться застосувати силу, всьому світу загрожуватиме найбільша криза XXI століття, наслідки якої ризикують затьмарити сукупні збитки від російського вторгнення в Україну, пандемії COVID-19 та фінансової кризи 2008 року. Потенційна шкода від конфлікту може сягнути 10 трлн доларів, або 10% усієї економіки. До того ж Тайвань виробляє 60% усіх мікропроцесорів та 90% складних чіпів у світі, і Китай серйозно залежить від них. 

Ба більше, Китай не готовий до війни через корупцію в армії, неналежні темпи переформатування економіки й диверсифікації джерел енергетичних ресурсів. Тож варто очікувати продовження тиску Китаю на Тайвань у військовому, економічному та дипломатичному планах.

Такий геополітичний розклад грає на руку Україні, бо у випадку розв’язання військових дій у Східній Азії зберегти підтримку нашої країни буде дуже складно. 

Росія ж розкритикувала вибори на острові, зазначивши, що Тайвань є невід'ємною частиною Китаю. Кремль зацікавлений у наростанні напруги в регіоні, аби зменшити увагу до війни в Україні. У відповідь МЗС Тайваню назвало Росію “головорізом китайського комуністичного режиму”. Загалом Тайвань з великою симпатією відноситься до боротьби українців проти російської агресії.

У наших країн абсолютна різна історія, культура й місце в системі міжнародних відносин. Однак Україна, як і Тайвань, перебуває під постійною загрозою знищення своєї ідентичності з боку країн-сусідів з імперськими амбіціями. Китай уже закликав світ “припинити проводити паралелі між Україною і Тайванем” — так Пекін прагне дистанціюватися від Росії та презентувати себе як нейтральну силу миру.

Без сумніву, українська історія стала повчальною для всіх, хто планує розв’язувати міжнародні проблеми військовими засобами. Навряд чи успіх України у протистоянні “другій армії світу” надихне Китай на військову агресію. КНР сприймає російсько-українську війну і реакцію на неї західного світу як можливий зразок потенційної реакції світу на війну проти Тайваню. 

З іншого боку, тайванці вивчають досвід українців і розуміють важливість завчасної міжнародної підтримки та допомоги. 

Тайвань запроваджує санкції проти Росії й Білорусі, допомагає українським біженцям, відправляє гуманітарну допомогу і долучається до відбудови України. Тайбей  готовий допомогти Україні модернізувати цифрову інфраструктуру після війни і загалом відкритий до співпраці з Києвом. Відносини наших країн вкрай перспективні, особливо зважаючи на те, що Тайвань — це високотехнологічна держава. Втім, через політику Пекіна нашим країнам важко розширювати співпрацю.

З обранням нового президента обережна і водночас компліментарна політика Тайваню щодо нашої країни, наймовірніше, збережеться. А така підтримка демократичного світу вкрай необхідно і навіть може стати визначальною у перемозі над ворогом.  Джерело: https://censor.net/ua/b3470008